√еограф≥¤ > ѕон¤тт¤ про класиф≥кац≥ю ірунт≥в

ѕон¤тт¤ про класиф≥кац≥ю ірунт≥в

ѕри систематичному опис≥ ≥ вивченн≥ ірунт≥в, ¤к ≥ будь-¤ких ≥нших природних об'Їкт≥в, необх≥дно наперед задатис¤ тим ступенем точност≥, з ¤кою бажано визначити той або ≥нший об'Їкт, що залежить в≥д масш≠табу досл≥дженн¤. —аме слово "ірунт" уже даЇ об'Їкту ¤кесь визна≠ченн¤, показуЇ його в≥дм≥нн≥сть в≥д ≥нших природно-≥сторичних т≥л, скаж≥мо, в≥д г≥рськоњ породи, дерева, л≥су ≥ т.п., звичайно, у випадку, ¤кщо в терм≥н "ірунт" попередньо вкладене ц≥лком визначене пон¤т≠т¤. якщо необх≥дно бути б≥льш точним, треба до слова "ірунт" дода≠ти щось ще, ¤кесь визначенн¤, що показуЇ, ¤кий саме грунт маЇтьс¤ на уваз≥ в даному випадку. ÷¤ задача систематики ірунт≥в розв'¤зуЇтьс¤ за допомогою системи таксоном≥чних одиниць, або р≥вн≥в розгл¤ду.

—лово "таксоном≥¤" походить в≥д грецького tаx≥s - будуй, по≠р¤док, або в≥д лат. tаksо - оц≥нюю ≥ номо - закон.

“аксоном≥чн≥ одиниц≥ (таксони) - це класиф≥кац≥йн≥, або систематичн≥ одиниц≥, що показують клас, ранг або м≥сце в систем≥ ¤ких-небудь об'Їкт≥в.

” ірунтознавств≥ таксоном≥чн≥ одиниц≥ - це посл≥довно суп≥д≠р¤дн≥ систематичн≥ категор≥њ, що в≥дображають об'Їктивно ≥снуюч≥ в природ≥ групи ірунт≥в.

¬ основу сучасноњ ірунтовоњ таксоном≥њ покладено докучаЇвське вченн¤ про ірунтовий тип, розвинуте згодом у вченн¤х про типи ірунт≥в ≥ типи ірунтоутворенн¤. —учасне розум≥нн¤ типу ірунту скла≠лос¤ поступово в м≥ру розвитку науки.

“ип грунту - велика група ірунт≥в, що розвиваютьс¤ в однотипових б≥олог≥чних, кл≥матичних, г≥дролог≥чних умовах ≥ харак≠теризуютьс¤ ¤скравим про¤вом основного процесу групоутворенн¤ при можливому сполученн≥ з ≥ншими процесами.

ѕриклади тип≥в ірунт≥в: п≥дзолист≥ ірунти, чорноземи, с≥р≥ л≥сов≥ грунти, с≥роземи, червоноземи. “ип грунту - це опорна, основна оди≠ниц¤ систематики ірунт≥в. “ипи ірунт≥в можуть бути розд≥лен≥ на б≥льш др≥бн≥ одиниц≥ ≥, навпаки, об'Їднан≥ в б≥льш велик≥. ’арактерн≥ риси ≥ Їдн≥сть ірунтового типу визначаютьс¤:

а) однотипн≥стю надходженн¤ орган≥чних речовин ≥ процес≥в њхньо≠го розкладанн¤ ≥ перетворенн¤ в гумус;

б) однотипним комплексом процес≥в розкладанн¤ м≥неральноњ маси ≥ синтезу органо-м≥неральний новоутворень;

в) однотипним характером м≥грац≥њ й акумул¤ц≥њ речовин;

г) однотипною будовою ірунтового проф≥лю ≥ характером гене≠тичних горизонт≥в;

д) однотипною спр¤мован≥стю заход≥в щодо п≥двищенн¤ ≥ п≥дтримки родючост≥ ірунт≥в ≥ мел≥оративних заход≥в

¬ т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ тип ірунту ¤к опорна одиниц¤ систематики ірунт≥в прийн¤тий усюди. ” р≥зних крањнах ц¤ одиниц¤ називаЇтьс¤ по-р≥зному, але сутн≥сть њњ залишаЇтьс¤ приблизно Їдиною.

ѕ≥дтип ірунту - групи ірунт≥в у межах типу, що ¤к≥сно вир≥зн¤≠ютьс¤ про¤вом основного ≥ додаткового процес≥в ірунтоутво≠ренн¤, часто п≥дтипи ірунт≥в вид≥л¤ютьс¤ ¤к перех≥дн≥ утворен≠н¤ м≥ж близькими (географ≥чне або генетичне) типами ірунт≥в.

як правило, у межах кожного типу вид≥л¤Їтьс¤ "центральний", найб≥льш типовий п≥дтип ≥ р¤д перех≥дних до ≥нших тип≥в. ѕо¤ва п≥дтип≥в може бути зумовлена накладенн¤м додаткового процесу ірунтоутворенн¤ (дерново-п≥дзолистий ірунт, чорнозем оп≥дзолений); ≥стотною зм≥ною основноњ ознаки типу (¤сно-с≥р≥, с≥р≥, темно-с≥р≥ л≥сов≥ ірунти); специф≥кою розташуванн¤ в межах ірунтовоњ зони (чорно≠зем п≥вденний); специф≥кою кл≥матичноњ фац≥њ в межах ірунтовоњ зони або п≥дзони (чорнозем типовий пом≥рний, чорнозем типовий теплий, чорнозем типовий холодний).

–≥д ірунту - групи грунт≥в у межах п≥дтипу, ¤к≥сн≥ генетичн≥ особ≠ливост≥ ¤ких обумовлен≥ впливом комплексу м≥сцевих умов, складом ірунтотворних пор≥д, складом ≥ розташуванн¤м ірун≠тових вод, рел≥ктовими ознаками субстрату (солонцюват≥, со≠лончаков≥, осолод≥л≥, контактно-глейов≥, залишково-лугов≥, за≠лишково-п≥дзолист≥ ірунти).

Ќаприклад, серед п≥дтипу чорнозем≥в типових пом≥рних вид≥л¤ютьс¤ наступн≥ роди грунт≥в: звичайн≥, залишково-п≥дзолист≥, глибокозакипаюч≥, залишково-карбонатн≥, солонцюват≥.

¬ид грунту - групи ірунт≥в у межах роду, що розр≥зн¤ютьс¤ сту≠пенем розвитку основного ірунтотворного процесу.

Ќаприклад, у межах п≥дзолистих ірунт≥в за ступенем розвитку п≥дзолоутворенн¤ вид≥л¤ють види сильно-, середньо- ≥ слабоп≥дзоли≠стих ірунт≥в. ” межах чорнозем≥в за ступенем розвитку гумусового горизонту вид≥л¤ють, з одного боку, види малопотужних, середньо-потужних, потужних ≥ надпотужних чорнозем≥в, а з ≥ншого - види мало-, середньо- ≥ багато- гумусних чорнозем≥в

ѕ≥двид ірунту - групи ірунт≥в у межах виду, що розр≥зн¤ютьс¤ за ступенем розвитку супутнього процесу ірунтоутворенн¤.

Ќаприклад, можуть бути вид≥лен≥ в межах середньопотужного малогумусного чорнозему п≥двиди слабо-, середньо- ≥ сильносолон-цюватих ірунт≥в.

–≥зновид ірунту - групи ірунт≥в у межах виду або п≥двиду, що розр≥зн¤ютьс¤ гранулометричним складом верхн≥х ірунтових го≠ризонт≥в (легкосуглинков≥, середньосуглинков≥, суп≥щан≥, гли≠нист≥, п≥щан≥ та ≥нш≥ ірунти).

–озр¤д ірунту - групи ірунт≥в, що утворилис¤ на однор≥дних у л≥толог≥чному або генетичному в≥дношенн≥ породах (на лесах. морен≥, алюв≥њ, гран≥т≥, вапн¤ку ≥ т.д.).

ѕ≥дрозр¤д ірунту - група ірунт≥в, що розр≥зн¤ютьс¤ ступенем с≥льськогосподарського освоЇнн¤ або ступен¤ еродованост≥ (сла≠бо-, середньо-, сильнозмитий ірунт, слабо-, середньо-, сильноо-культурений ірунт).

ќтже, повне найменуванн¤ будь-¤кою конкретного ірунту, в≥дпов≥дно до ≥снуючих у¤влень, складаЇтьс¤ з назв ус≥х таксон≥в, починаючи з типу грунту ≥ к≥нчаючи тим р≥внем, ¤кий допускаЇтьс¤ масштабом досл≥дженн¤, що особливо важливо враховувати при ірунтово-картограф≥чних роботах.

“реба мати на уваз≥, що номенклатура нижчого таксоном≥чно≠го р≥вн¤ часто маЇ безпосереднЇ в≥дношенн¤ т≥льки до де¤коњ частини вищого тасоном≥чного р≥вн¤. Ќаприклад, вид≥л¤ти види дерново-п≥дзолистих грунт≥в за ступенем оглеЇнн¤ доц≥льно т≥льки дл¤ дерново-п≥дзолистих оглеЇнних грунт≥в; а ступ≥нь солончакуватост≥ вказуЇтьс¤ т≥льки дл¤ чорнозем≥в солончакуватих ≥ т.п.

ѕриклад повноњ назви грунту з обл≥ком ус≥х таксоном≥чних р≥вн≥в: чорнозем (тип) типовий пом≥рний промерзаючий (п≥дтип) глибоко закипаючий (р≥д) середньогумусний середньопотужний (вид) слабосолонцюватий (п≥двид) важкосуглинковий (р≥зновид) на лес≥ (розр¤д) слабко змитий (п≥дрозр¤д).

Ќаведений приклад показуЇ всю гром≥здк≥сть прийн¤тоњ номен≠клатури грунт≥в, њњ описовий по сут≥ характер, а не терм≥нолог≥чний. « ≥ншого боку, з цього прикладу ч≥тко видно, ¤к важко зам≥нити таку назву ¤кимось коротким благозвучним терм≥ном, що характеризу≠вав би ≥стотн≥ особливост≥ даного об'Їкта.

–озгл¤нута вище система таксоном≥чних одиниць прийн¤та в —Ќƒ. ” ≥нших крањнах ≥снуЇ под≥бна таксоном≥¤, але з≥ своњми, на≠самперед мовними, особливост¤ми.

«аконом≥рност≥ розм≥щенн¤ ірунт≥в на земн≥й поверхн≥

√еограф≥¤ ірунт≥в - один з важливих розд≥л≥в ірунтознавства. ¬она вивчаЇ законом≥рност≥ просторового поширенн¤ ірунт≥в ≥ Ї ос≠новою њх обл≥ку ≥ оц≥нки ¤к природного ресурсу. «нанн¤ закон≥в гео≠граф≥њ грунт≥в, зональних ≥ рег≥ональних особливостей ірунтового покриву потр≥бне дл¤ рац≥онального використанн¤ земельних ре≠сурс≥в, охорони та мел≥орац≥њ ірунт≥в.

як наукова дисципл≥на, географ≥¤ ірунт≥в виникла ≥ почала розвиватись на початку 80-х рр. XIX ст., коли ¬.¬.ƒокучаЇв та його учн≥ заклали основу наукового ірунтознавства та встановили зо≠нальне поширенн¤ основних тип≥в ірунт≥в. ¬ажливу роль у розвитку географ≥њ ірунт≥в в≥д≥граЇ картограф≥¤.

√еограф≥¤ ірунт≥в одночасно вивчаЇ законом≥рност≥ просторо≠вих зм≥н ірунт≥в ≥ њх причини. ѕричинами цих зм≥н едафотоп≥в Ї про≠сторов≥ зм≥ни фактор≥в ірунтоутворенн¤ (кл≥мату, ірунтоутворюючих пор≥д, рельЇфу, б≥оти, д≥¤льност≥ людини, тривалост≥ ірунтоутво≠ренн¤ тощо). ќтже, законом≥рност≥ географ≥чного поширенн¤ ірунт≥в Ї результатом складноњ взаЇмод≥њ вс≥х фактор≥в ірунтоутворенн¤.

ќсновними законами географ≥њ ірунт≥в Ї: 1) закон горизонтальноњ зональност≥. 2) закон вертикальноњ зональност≥: 3) закон фац≥альност≥ ірунт≥в: 4) закон аналог≥чних топограф≥чних р¤д≥в ("зональ≠них тип≥в ірунтових комб≥нац≥й").

¬ченн¤ про фактори ірунтоутворенн¤ зв'¤зано з пон¤тт¤м про ірунтов≥ зони ¤к основн≥ форми орган≥зац≥њ ірунтового покриву пла≠нети. Ќа основ≥ цього ¬.¬.ƒокучаЇв висунув положенн¤, що ірунти на земн≥й поверхн≥ п≥дкор¤ютьс¤ загальному законов≥ природноњ ши≠ротноњ зональност≥: кожн≥й природн≥й зон≥ в≥дпов≥даЇ св≥й зональний тип ірунту. «акон горизонтальноњ зональност≥ в≥н сформулював у прац≥ "ƒо вченн¤ про зони природи" (1899). «г≥дно з цим законом, основн≥ типи ірунт≥в поширен≥ на поверхн≥ континент≥в земноњ кул≥ широкими смугами (зонами), ¤к≥ посл≥довно зм≥нюють одна одну в≥дпов≥дно до зм≥ни кл≥мату, рослинност≥ та ≥нших фактор≥в ірунто≠утворенн¤. ÷ей закон про¤вл¤Їтьс¤ в на¤вност≥ на земн≥й поверхн≥ ірунтово-б≥окл≥матичних по¤с≥в, ¤к≥ перетинають континенти. ¬ п≥вн≥чн≥й п≥вкул≥ вид≥л¤ють п'¤ть широтних ірунтово-б≥окл≥матич≠них по¤с≥в: пол¤рний, бореальний, суббореальний, субтроп≥чний ≥ троп≥чний. ƒл¤ кожного по¤су характерн≥ своњ р¤ди тип≥в ірунт≥в, ¤к≥ не зустр≥чаютьс¤ в ≥нших по¤сах. ”се це було доведено на приклад≥ великого простору –ос≥йськоњ р≥внини. Ќижче наведен≥ ірунтов≥ по¤си ≥ ірунти, ¤к≥ њм в≥дпов≥дають.

“ак, арктичному по¤су в≥дпов≥дають арктичн≥ пустельн≥ та ти≠пов≥ гумусн≥ ірунти; у субарктичному по¤с≥ в межах тундровоњ зони - тундров≥ глейов≥ ірунти ≥ торф'¤н≥. Ѕореальному по¤су в≥дпов≥дають п≥дзолист≥, болотно-п≥дзолист≥ ≥ болотн≥ ірунти; суббореальному по¤≠су - широколист¤н≥ л≥си з бурими ≥ с≥рими л≥совими ірунтами, Ћ≥сос≠теп з оп≥дзоленими ≥ вилугуваними чорноземами та с≥рими л≥совими ірунтами, —теп з типовими, звичайними ≥ п≥вденними чорноземами, —ухий степ з каштановими, засоленими ≥ лужними ірунтами. ќтже, кожна природна зона характеризуЇтьс¤ не одним типом ірунту, а визначеним набором часто генетичне не зв'¤заних м≥ж собою ірунт≥в.

1	2

Ќазва: ѕон¤тт¤ про класиф≥кац≥ю ірунт≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (1245 прочитано)