√еограф≥¤ > ѕон¤тт¤ про класиф≥кац≥ю ірунт≥в

” п≥сл¤докучаЇвський пер≥од було доведено, що на кожному кон≠тинент≥ ≥снують своњ особливост≥, законом≥рност≥ у розм≥щенн≥ ірунто≠вих зон. ¬они залежать не т≥льки в≥д б≥окл≥матичних умов географ≥чно≠го по¤су, але й в≥д в≥ку, геолог≥чноњ будови, тектон≥ки, близькост≥ чи в≥ддаленост≥ в≥д морських або океан≥чних басейн≥в. ÷≥ ірунтов≥ зони часто не суц≥льн≥, а деколи остр≥вн≥ серед ≥нших ірунтових зон.

«акон вертикальноњ зональност≥ також в≥дкрив ¬.¬ ƒокучаЇв, вивчаючи ірунтовий покрив  авказу. ¬ г≥рських системах, зг≥дно ≥з законом, простежуЇтьс¤ посл≥довна зм≥на тип≥в грунт≥в у м≥ру наро≠станн¤ абсолютноњ висоти в≥д п≥дн≥жж¤ г≥р до њх вершин у зв'¤зку з≥ зм≥ною кл≥мату, рослинност≥ та ≥нших фактор≥в ірунтоутворенн¤. —клад ірунтових зон у г≥рських крањнах в основному аналог≥чний складу зон на р≥внин≥.

ѕ≥зн≥ше була встановлена де¤ка нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж схемою вертикальноњ зональност≥ ірунт≥в ≥ розм≥щенн¤м окремих тип≥в ірунт≥в у р≥зних г≥рських рег≥онах. —.—.ЌеуструЇв зазначав, що не≠в≥дпов≥дн≥сть ірунтових тип≥в вертикальним зонам пов'¤зано .з: а) експозиц≥Їю схилу; б) ≥нтерференц≥Їю (вклинюванн¤м, випадан≠н¤м) зон; в) ≥нверс≥Їю зон; г) м≥грац≥Їю зон.

«а —.ќ.«ахаровим п≥д ≥нтерференц≥Їю розум≥ють повне випадан≠н¤ ірунтових зон. Ќаприклад, у горах п≥вденного «акавказз¤ немаЇ г≥рсько-л≥сових ≥ г≥рських чорнозем≥в м≥ж зонами каштанових ≥ г≥рсько-лучних ірунт≥в. ≤нверс≥¤ ірунтових зон виражаЇтьс¤ у зворотному роз≠под≥л≥ ірунтових зон ѕ≥д м≥грац≥Їю ірунтових зон розум≥ють проник≠ненн¤ одн≥Їњ зони в ≥ншу (наприклад, по г≥рських чи р≥чкових долинах).

«акон фац≥альност≥ ірунт≥в обірунтували Ћ.≤.ѕрасолов та ≤.ѕ.√ерасимов. —уть його пол¤гаЇ в тому, що м≥сцев≥ пров≥нц≥йн≥ (фац≥альн≥) особливост≥ кл≥мату зумовлюють по¤ву специф≥чних м≥сцевих ознак ірунт≥в ≥ нав≥ть формуванн¤ ≥нших тип≥в. “ака р≥зно≠ман≥тн≥сть зумовлена неоднаковою континентальн≥стю кл≥мату нео≠днаковим сезонним розпод≥лом опад≥в тощо.

«акон аналог≥чних топограф≥чних р¤д≥в (вченн¤ про зональн≥ ірун≠тов≥ комб≥нац≥њ) остаточно сформулювали при проведенн≥ великомас≠штабних ірунтово-картограф≥чних досл≥джень дл¤ потреб землевпо≠р¤дкуванн¤. ќснови його закладено в прац¤х. ¬.¬.ƒокучаЇва, ћ.ћ.—иб≥рцева, √.ћ.¬исоцького, ћ.ќ.ƒ≥мо, —.ќ.«ахарова, —.—.ЌеуструЇва та ≥нших учених. —уть закону в тому, що поширенн¤ ірунт≥в на вели≠ких територ≥¤х (в межах зон) зумовлене переважно впливом рельЇфу, грунтоутворюючими породами та ≥ншими м≥сцевими умовами ірун≠тоутворенн¤. ” вс≥х зонах ц¤ законом≥рн≥сть маЇ аналог≥чний харак≠тер: на п≥двищених елементах зал¤гають автоморфн≥, генетичне са≠мост≥йн≥ грунти, ¤ким властива акумул¤ц≥¤ малорухомих речовин, на понижених елементах рельЇфу формуютьс¤ генетичне п≥дпор¤дкован≥ грунти (г≥дроморфн≥), ¤к≥ акумулюють в своњх горизонтах рухом≥ про≠дукти ірунтоутворенн¤; на схилах зал¤гають перех≥дн≥ ірунти.

1	2

Ќазва: ѕон¤тт¤ про класиф≥кац≥ю ірунт≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (1245 прочитано)