√еограф≥¤ > ѕриродн≥ ресурси ≥ њх вплив на житт¤ сусп≥льства

ѕочаток зими прийн¤то в≥драховувати в≥д часу, коли середньодобов≥ температури опускаютьс¤ нижче 0о—. Ќа р≥внинн≥й територ≥њ цей пер≥од наступаЇ в к≥нц≥ листопада. ѕереважаЇ хмарна погода ≥з сн≥гопадами, ¤к≥ принос¤ть зах≥дн≥ в≥три. „аст≥ в≥длиги з денними температурами 0о+6о. —х≥дн≥ в≥три бувають досить сильними ≥ принос¤ть велик≥ морози. Ќайхолодн≥ший м≥с¤ць Ц с≥чень. ѕроте дл¤ останнього дес¤тил≥тт¤ характерна нестаб≥льн≥сть зим, а саме надзвичайно холодна Ц тривал≥стю 5 м≥с¤ц≥в у 1996-1997 роках, з ≥сторичним м≥н≥мумом - 39о—, дуже тепла близько до ≥сторичного максимуму в 2000-2001 роках.

¬есна починаЇтьс¤ в перш≥й декад≥ березн¤. —ередньодобов≥ температури п≥дн≥маютьс¤ вище 0о —, тане сн≥говий покрив. ѕогода дуже м≥нлива, з частими заморозками, ¤к≥ принос¤ть п≥вн≥чн≥ або сх≥дн≥ в≥три. ¬ трет≥й декад≥ починаЇтьс¤ вегетац≥йний пер≥од, коли середньодобов≥ температури переход¤ть через +10о —. ƒл¤ травн¤ характерна велика ймов≥рн≥сть сухих дн≥в.

Ћ≥тн≥й пер≥од настаЇ в к≥нц≥ травн¤, коли середньодобов≥ температури перевищують +15о —. ¬елика тривал≥сть дн¤ ≥ висота сонц¤ зумовлюють висок≥ температури ≥ мал≥ контрасти њх прот¤гом сезону. Ќайтепл≥ший м≥с¤ц2ь липень, дл¤ ¤кого ймов≥рн≥ дн≥ з середньодобовими температурами понад 25о —. ƒл¤ л≥тн≥х м≥с¤ц≥в характерна значна к≥льк≥сть опад≥в, ¤к≥ принос¤ть в≥три з јтлантичного океану. ¬ червн≥ част≥ зливов≥ дощ≥. ¬ друг≥й половин≥ л≥та спостер≥гаютьс¤ посушлив≥ пер≥оди.

ќс≥нь починаЇтьс¤ п≥сл¤ 11-14 вересн¤, коли середн≥ температури опускають нижче +15о —. ѕоступово знижуЇтьс¤ температура, одна к у 20-х числах вересн¤ часто спостер≥гаЇтьс¤ так зване Убабине л≥тоФ, зумовлене п≥вденними в≥трами, тобто д≥¤льн≥стю јзорського максимуму. ” жовтн≥ вже бувають перш≥ приморозки. ѕоступово починаЇ переважати хмарна, з незначними дощами ≥ туманами, погода. ≤нколи випадаЇ мокрий сн≥г, а в листопад≥ вже бувають морози, що знаменують к≥нець осен≥.

3.7. ¬нутр≥шн≥ води

ƒостатнЇ, а в г≥рських районах надм≥рне зволоженн¤ територ≥њ району, значне розчленуванн¤ рельЇфу визначили утворенн¤ в њњ межах густроњ р≥чковоњ с≥тки. “еритор≥¤ району лежить в басейн≥ р≥чки ѕрут та њњ приток. Ѕ≥льш≥сть р≥чок мал≥ ≥ течуть по територ≥њ району середньою або нижньою теч≥Їю. –ельЇф визначаЇ г≥рський характер теч≥њ р≥чок ѕруту та його правих г≥рських приток ѕ≥стиньки, Ѕрустурки, Ћючки, —оп≥вки ≥ ≥нших. ƒно цих р≥чок камТ¤нисте й порожисте, часто зустр≥чаютьс¤ водоспади.

¬иход¤чи в меж≥ ѕередкарпатт¤, ц≥ р≥чки, легко розмиваючи пухк≥ г≥рськ≥ породи, виробл¤ють широк≥ долини, розгалужуючись на численн≥ рукави.

Ћ≥в≥ ж притоки ѕруту Ц  оломийка, “урка,  озач≥вка, “овмачик, „орн¤ва, ƒобров≥дка ≥ ≥нш≥ мають р≥внинний характер, спок≥йну теч≥ю, але долини, ¤к правило, глибок≥ ≥ пор≥вн¤но вузьк≥.

” живленн≥ р≥чок найб≥льша роль дощових вод, меншу частку становл¤ть сн≥гов≥ ≥ п≥дземн≥. ƒл¤ г≥рських (правобережних) приток ѕруту дощове живленн¤ становить приблизно 44%, п≥дземна Ц 6%, а 50% припадаЇ на сн≥гове. ƒл¤ л≥вобережних р≥внинних р≥чок 50% води дають дощ≥, 13% - п≥дземн≥ джерела, а решту 37% - сн≥гове живленн¤.

«а режимом р≥чки району можна в≥днести до двох тип≥в. ѕрут з≥ своњми правими притоками належать до р≥чок з паводковим режимом, л≥в≥ притоки Ц до р≥чок з весн¤ною пов≥нню. ƒл¤ перших характерн≥ весн¤н≥ повен≥ (кв≥тень-травень), але час в≥д часу повторюютьс¤ катастроф≥чн≥ л≥тн≥ паводки, викликан≥ випаданн¤м тривалих ≥ сильних дощ≥в у  арпатах. ƒл¤ р≥чок з весн¤ною пов≥нню характерн≥ повен≥ у березн≥-кв≥тн≥, повТ¤зан≥ з таненн¤м сн≥гу, а також значн≥ п≥дн¤тт¤ р≥вн¤ п≥д час л≥тн≥х дощ≥в чи зимових в≥длиг. ” роки ≥з сухим л≥том на цих р≥чках спостер≥гаЇтьс¤ межень.

«агалом, на р≥чках району 60-70% р≥чного стоку припадаЇ на весн¤но-л≥тн≥й пер≥од. ћалий ст≥к взимку зумовлений тим, що на б≥льшост≥ р≥чок утворюЇтьс¤ льодовий покрив. як правило, в≥н не ст≥йкий ≥ триваЇ на р≥внинних р≥чках 2-2,5 м≥с¤ц¤, а на г≥рських Ц 3-3,5 м≥с¤ц¤. ‘ормуватис¤ льодостав починаЇ в к≥нц≥ листопада, стаючи пор≥вн¤но ст≥йким в трет≥й декад≥ грудн¤. —кресають р≥чки в к≥нц≥ лютого Ц на початку березн¤. Ћьодох≥д триваЇ 2-5 дн≥в.

як вже сказано, територ≥¤ району лежить у басейн≥ ѕрута. ¬ межах району ѕрут маЇ довжину близько 32 км. ¬иход¤чи з передг≥рТ¤ поблизу ƒел¤тина, в≥н круто повертаЇ на сх≥д ≥ тече в п≥вденно-сх≥дному напр¤мку по широк≥й терасован≥й долин≥, ¤ка розд≥л¤Ї ѕередкарпатт¤ ≥ ѕокутську височину. Ќа всьому прот¤з≥ в≥д Ћанчина до «аболотова дно долини плоске ≥ широке, русло розбиваЇтьс¤ на густу с≥тку рукав≥в, приток. ™ багато стариць. ѕравий берег р≥ки крутий, часто л≥систий, л≥вий Ц довгий, пологий, покритий луками ≥ пол¤ми. Ўвидк≥сть теч≥њ с¤гаЇ ще до 1 м/с.

Ќа територ≥њ району озер мало, зустр≥чаютьс¤ заплавн≥ (стариц≥), ¤к≥ часто в сух≥ пер≥оди року висихають або перетворюютьс¤ в болота. ¬ район≥ 29 ставк≥в загальною площею водного дзеркала ______ га.

3.8. √рунти. –ослинн≥сть ≥ тваринний св≥т

Ќа просторах ѕередкарпатт¤, утворених р≥знов≥ковими терасами, найб≥льш поширеними Ї дерново-п≥дзолисто-глейов≥ ≥ дернов≥ грунти. як правило, вони безструктурн≥, перенасичен≥ вологою, вм≥ст перегною 1-2.5%. Ќа алюв≥альних в≥дкладах заплав та нижн≥х терас, днищах балок ус≥Їњ р≥внинноњ частини переважають лучн≥ ≥ лучно-болотичн≥ грунти. ¬ перших вм≥ст перегною становить 3,1%, а в другий Ц до 8%, тобто потенц≥альна родюч≥сть њх висока, але вони потребують осушенн¤. ¬ сх≥дн≥й частин≥ району зустр≥чаютьс¤ чорноземи оп≥дзолен≥ з вм≥стом гумусу 3,4-4%.

¬ процентному в≥дношенн≥ грунти розпод≥л¤ютьс¤ так: дерново-п≥дзолист≥ Ц 47%, буроземи оп≥дзолен≥ Ц 10%, оп≥дзолен≥, в т.ч. оп≥дзолен≥ чорноземи Ц 33%, лучн≥ Ц 10%.

–ослинний покрив р≥зноман≥тний. ¬ р≥внинн≥й частин≥ чергуютьс¤ пл¤ми степ≥в ≥ широколист¤них л≥с≥в, переважно дубових з дом≥шкою граба, р≥дше бука. ¬ межах ѕрикарпатт¤ степи поступово зникають, зТ¤вл¤ютьс¤ д≥л¤нки з лучною рослинн≥стю у низовинах, а височини зайн¤т≥ л≥сами, де переважаЇ бук.

Ўироколист¤н≥ л≥си ѕокутськоњ частини району мають в основному два ¤руси. ¬ першому найчаст≥ше зустр≥чаютьс¤ ¤сен, ¤в≥р, клен польовий. ¬ другому, кр≥м л≥соутворюючих дуба ≥ граба, поширен≥ також липа, берест, осика, черемха, береза, черешн¤, горобина. ” п≥дл≥ску представлен≥ брусниц¤, л≥щина, калина, гл≥д, крушина, терен, шипшина, кизил. “рав¤ний покрив формують осоки л≥сна ≥ волосиста, тонкон≥г, копитень, греб≥нник, ф≥алка л≥сова, анемона д≥бровна, маренка запашна та ≥н.

” л≥сах передг≥рТ¤ значно р≥дше зустр≥чаЇтьс¤ дуб, част≥ше бук ≥ смерека. «бер≥гс¤ тут в окремих м≥сц¤х зникаючий тис ¤г≥дний Ц рел≥кт неогенового пер≥оду (ботан≥чний заказник  н¤ж дв≥р та 9 запов≥дних урочищ).

Ќа заболочених заплавах поширен≥ в≥льхов≥ л≥си з переважанн¤м чорноњ в≥льхи та в≥льхи с≥роњ. ѕоруч з ними ростуть чорна бузина, верба, крушина, хм≥ль, пасл≥н.

” букових л≥сах ѕрикарпатт¤ травТ¤ний покрив б≥дн≥ший ≥ представлений квасиницею, весн¤ним б≥лоцв≥том, п≥д сн≥жником, воронцем.

¬ ц≥лому л≥си на р≥внин≥ займають до 15%, а в передг≥рТњ Ц що 30%.

Ћуки поширен≥ у заплавах р≥к, характеризуютьс¤ травТ¤ним покривом, в ¤кому дом≥нують в≥вс¤ниц¤ лугова ≥ червона, тонкон≥г, конюшина.

¬елик≥ площ≥ зайн¤т≥ культурною рослинн≥стю Ц с≥льськогосподарськими земл¤ми та п≥сл¤ л≥совими луками, що в значн≥й м≥р≥ розоран≥.

ƒо „ервоноњ книги ”крањни занесен≥ так≥ рослини, що зустр≥чаютьс¤ в наш≥й м≥сцевост≥ ≥ потребують повсюдноњ охорони: тис ¤г≥дний, п≥дсн≥жник звичайний, Ўафран ѕалласа, первоцв≥т др≥бний, лататт¤ б≥ле, дзв≥ночки карпатськ≥, п≥зньоцв≥т ос≥нн≥й, ¬енерин≥ черевички звичайн≥, а також ¤ловець високий, сосна кедрова Ївропейська, первоцв≥т весн¤ний, купальниц¤, горицв≥т весн¤ний, роман карпатський, в≥дкасник, хвощ великий тощо.

¬≥н в≥дноситьс¤ до Ћ≥состеповоњ зоогеограф≥чноњ пров≥нц≥њ та  арпатського зоогеограф≥чного округу ”крањни (табл. ).

“варинний св≥т р≥зноман≥тний. Ќа територ≥њ району зустр≥чаЇмо понад 50 вид≥в ссавц≥в, б≥л¤ 150 вид≥в птах≥в, 9 вид≥в плазун≥в, 15 вид≥в земноводних, понад 40 вид≥в риб.

ѕередкарпатт¤ маЇ видовий склад тварин, перех≥дний м≥ж ѕод≥лл¤м ≥  арпатами. ÷≥кавими Ї р≥дк≥сн≥ дл¤ району види тварин, так≥ ¤к: ¤щ≥рка лучна, полоз л≥совий, верет≥нниц¤, черепаха грецька ≥ черепаха болотна (з плазун≥в), пугач, лебед≥ дик≥, сови, сич≥, чапл≥, ¤струби, жовна чорна, лунь болотний, сойка, одуд, к≥бчик, сок≥л (з птах≥в), кажани, зубри, кутора мала, сл≥паки, вовчки, лос≥, борсуки, видри (ссавц≥), дуже р≥дко зустр≥чаютьс¤ земноводн≥ Ц тритон г≥рський та саламандра, ¤к≥ занесен≥ до „ервоноњ книги ”крањни; дуже р≥дк≥сн≥ ≥ потребують охорони де¤к≥ види риб, особливо лосось дунайський ≥ вугор р≥чковий.

¬ л≥сах району зустр≥чаютьс¤ борсук, ласка, заЇць, дикий кабан, козул¤, б≥лка ≥ ≥н. —≥льськогосподарськ≥ земл≥ значно б≥дн≥ш≥: кр≥т, лисиц¤, заЇць-русак, миш≥, ¤щ≥рка, вуж, жаби. Ѕагато птах≥в: польовий горобець, ворони, синиц≥, сороки, д¤тли, одуд, пугач,шишкар ¤линовий ≥ ≥нш≥ типов≥ ос≥л≥, а також багато перел≥тних ≥ кочових: жайворонок польовий, зозул¤ звичайна, ласт≥вка, лелека б≥лий, соловейко, стриж, чапл¤ с≥ра тощо.

¬ р≥чках вод¤тьс¤ щуки, коропов≥, вТюни, окун≥, верховодка, головень (клень), лин, марена, окунь, а в г≥рських притоках ѕруту зустр≥чаЇмо форель струмкову ≥ райдужну. ¬ ставках вирощують короп≥в (лускатого, дзеркального, голого) та акл≥матизованих б≥лого ашура ≥ товстолобика (“абл. )

« ≥стор≥њ заселенн¤ району

јрхеолог≥чн≥ та ≥сторичн≥ досл≥дженн¤ св≥дчать, що ѕрикарпатт¤ було заселене ще в до≥сторичну епоху. ÷е п≥дтверджують ви¤влен≥ тут залишки сто¤нок давнього, середнього ≥ нового камТ¤ного в≥ку (палеол≥ту, мезол≥ту ≥ неол≥ту). Ќайдавн≥ш≥ з них мають в≥к близько 100 тис¤ч рок≥в.

Ќаселенн¤ в район ѕередкарпатт¤ зайшло ≥з п≥вденно-сх≥дного напр¤мку, рухаючись вверх за теч≥Їю ƒн≥стра ≥ ѕруту. ¬ к≥нц≥ камТ¤ного в≥ку на початку ≤≤≤ тис¤чол≥тт¤ до н.е. тут оформилас¤ культура давн≥х землероб≥в, широко в≥дома п≥д назвою трип≥льськоњ. “рип≥льськ≥ племена зайн¤ли виг≥дн≥ дл¤ землеробства р≥внинн≥ територ≥њ. ” передг≥рТњ основу господарськоњ д≥¤льност≥ найдавн≥ших племен складали мисливство ≥ скотарство.

¬ к≥нц≥ ≥снуванн¤ трип≥льськоњ культури спостер≥гаЇтьс¤ перех≥д до перед ск≥фських, а п≥зн≥ше словТ¤нських етн≥чних утворень, ¤к≥ поклали початок давньоукрањнськ≥й народност≥. —х≥донословТ¤нськ≥ племена, що жили в передг≥рТ¤х  арпат ≥ прилеглих р≥внинах, в≥дом≥ п≥д назвами дул≥б≥в ≥ тиверц≥в, а схили  арпат засел¤ли б≥л≥ хорвати.

” IV-VIII стол≥тт¤х ѕрикарпатт¤ було досить густо заселене, особливо у межир≥чч≥ ƒн≥стра ≥ ѕруту. ¬ цей пер≥од починають зароджуватись перш≥ державн≥ утворенн¤, масово будуютьс¤ укр≥плен≥ поселенн¤. Ќа теренах ѕрикарпатт¤ до середини ≤’ стол≥тт¤ ≥снувала така значна к≥льк≥сть м≥ст, що цю територ≥ю у р¤д≥ скандинавських джерел називали √ардар≥кою, тобто крањною м≥ст. јле ц≥ м≥ста з часом зникли, або перетворилис¤ у с≥льськ≥ поселенн¤.

” к≥нц≥ ≤’ стол≥тт¤ значна частина ѕрикарпатт¤ мала наст≥льки м≥цн≥ звТ¤зки з  иЇвом, що сучасники вважали його складовою  ињвськоњ –ус≥. ќстаточно ж приЇднан≥ до ц≥Їњ земл≥ дул≥б≥в ≥ карпатських хорват≥в були в 981 роц≥ в результат≥ походу кн¤з¤ ¬олодимира —в¤тославовича.

ќтже, ц≥ племена вз¤ли участь у формуванн≥ давньоукрањнськоњ (давньоруськоњ) народност≥. ћова кн¤з≥в ≥ всього населенн¤ тод≥шньоњ  ињвськоњ –ус≥, ¤к дов≥в у своњй прац≥ ћ.ћаксимович, була украњнською ≥ дуже мало в≥др≥зн¤лас¤ в≥д т≥Їњ, ¤кою розмовл¤ли сел¤ни  ињвщини у ’≤’ стол≥тт≥.

2. Ќаселенн¤ ≥ трудов≥ ресурси

«а к≥льк≥стю населенн¤ серед областей ”крањни ≤вано-‘ранк≥вщина займаЇ 16 м≥сце. Ќа ”крањн≥ станом на 1.01.1996 року проживало 51334 тис. чол., з них в наш≥й област≥ Ц 1467,1 тис. чол., що складаЇ 2,86% населенн¤ ”крањни.

Ќаселенн¤  оломийського району (без м. оломи¤) становить 103,6 тис. чол., у тому числ≥ м≥ського Ц 12,9 тис¤ч≥ чолов≥к (на 1.01.1996 р.). Ќаселенн¤ м≥ста  оломи¤ станом на 1.01.1996 р. становило 68,7 тис. чол.

“аблиц¤ 5.

—ередн¤ густота населенн¤, м≥ське ≥ с≥льське населенн¤

на 1.01.1996 року

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕриродн≥ ресурси ≥ њх вплив на житт¤ сусп≥льства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (3298 прочитано)