√рош≥ ≥ кредит > ќрган≥зац≥¤ д≥¤льност≥ центральних банк≥в

ќрган≥зац≥¤ д≥¤льност≥ центральних банк≥в

÷ентральний банк ¾ це орган державного грошово-кредитного регулюванн¤ економ≥ки, що над≥лений моноп≥льним правом ем≥с≥њ банкнот та зд≥йснюЇ кер≥вництво грошово-кредитною системою крањни.

ќб¢Їктивна необх≥дн≥сть в орган≥зац≥њ д≥¤льност≥ центральних банк≥в ¤к окремих ≥нститут≥в кредитноњ системи виникаЇ у той пер≥од розвитку товарно-грошових в≥дносин, коли ем≥с≥¤ банкнот багатьма банками крањни фактично руйнуЇ п≥двалини грошового об≥гу та дезорган≥зуЇ всю систему господарських зв¢¤зк≥в. ÷е пов¢¤зано з нодов≥рою р≥зних суб¢Їкт≥в ринку до багатьх грошових знак≥в в об≥гу, причому випущених не лише УчужимиФ, але ≥ УсвоњмиФбанками. ќкрем≥ з них нер≥дко зловживали своњм ем≥с≥йним правом, що викликало крахи ф≥нансових ринк≥в. ƒо того ж банкноти, ем≥тован≥ банком, ¤кий зазнав банкрутства, ставали нед≥йсними, що зумовлювало значн≥ збитки њх власник≥в. ” зв¢¤зку з цим банкнотна ем≥с≥¤ поступово централ≥зувалась у небагатьох найб≥льш над≥йних банках, чињ грошов≥ знаки користувались загальною дов≥рою та без перешкод могли виконувати функц≥њ засоб≥в об≥гу й платежу на вс≥й територ≥њ крањни. «аконодавче закр≥пленн¤ ем≥с≥йного права за ¤кимось одним комерц≥йним банком завершувало процес формуванн¤ Їдиного центрального банку. ¬ ≥нших випадках державою в≥дразу приймалис¤ т≥ чи ≥нш≥ нормативно-правов≥ акти, що визначали створенн¤ нового банку з монопольним правом ем≥с≥њ банкнот у дан≥й крањн≥.

“аким чином, процес орган≥зац≥њ центральних банк≥в м≥г зд≥йснюватись за двома напр¤мами. ѕерший ¾ еволюц≥йний ¾ Ї характерним, наприклад, дл¤ јнгл≥њ. Ѕанк јнгл≥њ був заснований у 1694р. ¤к приватна акц≥онерна компан≥¤ дл¤ ф≥нансуванн¤ в≥йни корол¤ ¬≥льгельма III проти ‘ранц≥њ. «а кредитуванн¤ ур¤ду йому було надано виключне право ем≥с≥њ банкнот у Ћондон≥ та р¤д ≥нших прив≥лењв. « прийн¤тт¤м у 1844р. акту –оберта ѕ≥л¤ новоствореним банкам заборон¤лось випускати в об≥г банкноти, а при злитт≥ чи поглинанн≥ вже д≥ючих комерц≥йних банк≥в 2/3 њх ем≥с≥йного права переходило до Ѕанку јнгл≥њ, що суттЇво зм≥цнювало його позиц≥њ. ” 1921р. до Ѕанку јнгл≥њ остаточно перейшло право грошовоњ ем≥с≥њ на територ≥њ јнгл≥њ та ”ельсу, що по сут≥ завершило тривалий процес формуванн¤ центрального банку крањни

ƒругий напр¤м передбачав утворенн¤ центрального банку в≥дразу ¤к ем≥с≥йного центру. ÷ей напр¤м був обраний у —Ўј, де у 1913р.  онгрес прийн¤в ‘едеральний резервний акт, зг≥дно ¤кого в крањн≥ було створено ‘едеральну резервну систему з 12 банк≥в, що мають Їдине кер≥вництво та виконують роль центрального банку. ¬≥дпов≥дно до закона банкнотна ем≥с≥¤ була зосереджена виключно у 12 федеральних резервних банках.

Ќаприк≥нц≥ XIX та на початку XX ст. центральн≥ банки б≥ли створен≥ у переважн≥й б≥льшост≥ крањн св≥ту. ѕри цьому, отримавши монопол≥ю на випуск банкнот, вони поступово зосереджували функц≥њ управл≥нн¤ вс≥ма грошово-кредитними процесами в економ≥ц≥ та реал≥зац≥њ державноњ пол≥тики у дан≥й сфер≥, групуючи навколо себе банки й ≥нш≥ ≥нститути кредитноњ системи. ÷е загалом визначило п≥дстави дл¤ остаточного формулюванн¤ терм≥ну Уцентральний банкФ (хоча у р¤д≥ крањн його називають нац≥ональним, народним, державним та ≥н. терм≥нами),

«а формою орган≥зац≥њ центральн≥ банки можуть бути державними або акц≥онерними.  ап≥тал державних банк≥в повн≥стю зосереджений в руках держави. ѕри цьому у такий спос≥б центральний банк може бути орган≥зований ¤к в момент свого безпосереднього створенн¤ (наприклад, Ќ≥мецький федеральний банк у 1957р.), так ≥ шл¤хом нац≥онал≥зац≥њ вже ≥снуючих центральних банк≥в, ¤к≥ до цього функц≥онували на акц≥онерних засадах (зокрема, Ѕанк јнгл≥њ у 1946р., Ѕанк ‘ранц≥њ у 1945р.). ѕри акц≥онерн≥й форм≥ орган≥зац≥њ центрального банку його кап≥тал або взагал≥ не належить держав≥ (наприклад, у —Ўј кап≥тал федеральних резервних банк≥в формуЇтьс¤ за рахунок пайвих внеск≥в комерц≥йних банк≥в ¾ член≥в ‘–—), або належить лише частково (наприклад, у Ѕельг≥њ та јвстр≥њ ¾ 50%, в япон≥њ ¾ 55%, у Ўвейцар≥њ ¾ 57%).

Ќезалежно в≥д форми власност≥ центральн≥ банки у багатьох крањнах Ї юридично самост≥йними та не п≥дпор¤дковуютьс¤ ур¤ду в поточних питанн¤х реал≥зац≥њ своЇњ пол≥тики, д≥ючи в ≥нтересах усього сусп≥льства.  онкретн≥ форми управл≥нн¤ центральним банком залежать в≥д нац≥ональних особливостей та пол≥тичного устрою крањни. ѕоточне кер≥вництво операц≥¤ми, ¤к правило, зд≥йснюЇтьс¤ внутр≥шн≥ми органами управл≥нн¤ (директорами, адм≥н≥стративними радами), тод≥ ¤к виб≥р стратег≥чних ор≥Їнтир≥в ≥ завдань центрального банку визначаЇтьс¤ б≥льшою м≥рою органами пол≥тичногог типу (–ада керуючих у —Ўј, Ќац≥ональна кредитна рада у ‘ранц≥њ). ¬≥д системи призначенн¤ у ц≥ органи залежать в≥дносини м≥ж центральними банками та ≥нститутами державноњ влади, що в к≥нцевому п≥дсумку визначаЇ ефективн≥сть функц≥онуван¤ центрального банку ¤к основного органу державного регулюванн¤ економ≥ки. ” —Ўј, наприклад, ‘едеральна резервна система очолюЇтьс¤ –адою керуючих ≥з 7 член≥в, ¤к≥ призначаютьс¤ президентом за згодою сенату строком на 14 рок≥в на ротац≥йн≥й основ≥. ÷е забезпечуЇ певну стаб≥льн≥сть роботи ради, а також њњ посл≥довн≥сть та незалежн≥сть у прийн¤тт≥ р≥шень.

‘”Ќ ÷≤ѓ ÷≈Ќ“–јЋ№Ќќ√ќ ЅјЌ ”

ќсновними функц≥¤ми центрального банку, що визначають його м≥сце ≥ роль в економ≥ц≥, Ї:

1) ем≥с≥¤ гот≥вки й орган≥зац≥¤ грошового об≥гу;

2) функц≥¤ Убанку банк≥вФ;

3) функц≥¤ Убанку ур¤дуФ;

4) реал≥зац≥¤ грошово-кредитноњ пол≥тики.

Ќад≥ленн¤ центрального банку вказаними функц≥¤ми дозвол¤Ї найб≥льш ефективно орган≥зувати д≥¤льн≥сть двор≥вневоњ кредитноњ системи у забезпеченн≥ потреб суб¢Їкт≥в ринку в р≥зноман≥тних кредитно-ф≥нансових послугах.

≈м≥с≥¤ гот≥вки й орган≥зац≥¤ грошового об≥гу. ÷ентральний банк волод≥Ї монопольним правом на випуск банкнот, ¤к≥ Ї Їдиним законним плат≥жним засобом, обов¢¤зковим дл¤ прийманн¤ в оплату борг≥в на територ≥њ даноњ крањни.

¬ умовах золотого стандарту випуск банкнот зд≥йснювавс¤ центральними банками п≥д забезпеченн¤ золотом та комерц≥йними вексел¤ми, а розм≥ри ф≥дуц≥арноњ ем≥с≥њ були строго регламентован≥. ÷е певною м≥рою забезпечувало належний зв¢¤зок грошовоњ маси з товарним об≥гом, однак водночас знижувало еластичн≥сть грошовоњ системи та створювало перешкоди дл¤ ефективного регулюванн¤ економ≥ки кредитними методами.

¬ сучасних умовах банкнотна ем≥с≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ центральним банком у пор¤¤дку кредитуванн¤ ур¤ду ≥ комерц≥йних банк≥в п≥д заставу державних ц≥нних папер≥в ≥ комерц≥йних вексел≥в, а також у пор¤дку списанн¤ кошт≥в з рахунк≥в комерц≥йних банк≥в в центральному банку дл¤ п≥дкр≥пленн¤ касових резерв≥в банк≥вських установ. “аким чином, забезпеченн¤м сучасних банкнот Ї активи центрального банку ¾ перважно у форм≥ державних боргових зобов¢¤зань.

ўодо ем≥с≥њ розм≥нних монет, ¤к≥ Ї другою складовою частиною гот≥вки нар≥вн≥ з банкнотами, тро њх карбуванн¤ у розвинутих крањнах зд≥йснюЇтьс¤ переважно м≥н≥стерством ф≥нанс≥в на замевленн¤ центрального банку. ќстанн≥й в≥дпов≥дно до потреб об≥гу купуЇ монети в казначейства за ном≥нальною варт≥сть у результат≥ чого держава отримуЇ дох≥д на р≥зниц≥ м≥ж ном≥налом монет та фактичними затратами на њх виготовленн¤ ¾ сеньйораж. ќднак у багатьох розвинутих крањнах об≥г монет досить часто обмежуЇтьс¤ певними максимальними сумами платежу (у ‘–Ќ, наприклад, 5 марок розм≥нною монетою в пфен≥нгах 120 марок ¾ монетами в марках).

≈м≥с≥¤ гот≥вки покладаЇ на центральний банк також певн≥ зобов¢¤занн¤ з орган≥зац≥њ гот≥вкового грошового об≥гу в крањн≥, що може бути пов¢¤зано не лише з виготовленн¤м банкнот, встановленн¤м њх ном≥нал≥в, зовн≥шнього виду й ознак плат≥жност≥, але й ≥нкасаторськими послугами дл¤ комерц≥йних банк≥в, зам≥ною старих банкнот ≥ монет пом≥р≥ њх зношенн¤, запровадженн¤ Їдиних правил веденн¤ касових операц≥й в економ≥ц≥ та ≥ншими заходами, що забезпечують нормальний об≥г гот≥вки.

—л≥д зазначити, що сучасна роль ем≥с≥йноњ функц≥њ центрального банку дещо знижуЇтьс¤ в силу ≥снуючих тенденц≥й до зменшенн¤ питомоњ ваги гот≥вкових платеж≥в у загальному плат≥жному оборот≥. ” розвинутих крањнах њх частка не перевищуЇ 5-10%, а сфера застосуванн¤ обмежена в основному рамками роздр≥бного товарообороту. ѕри безгот≥вкових платежах, що зд≥йснюютьс¤ переважно комерц≥йними банками, джерелом ем≥с≥њ виступають њхн≥ позичков≥ операц≥њ. “ому завданн¤м центрального банку Ї регулюванн¤ не лише об≥гу гот≥вки, але ≥ кредитних операц≥й в≥дпов≥дно до тенденц≥й у зм≥нах ¬¬ѕ крањни.

‘ункц≥¤ банку банк≥в. ÷ентральн≥ банки у переважн≥й б≥льшост≥ крањн не вступають у безпосередн≥ взаЇмов≥дносини з п≥дприЇмствами, орган≥зац≥¤ми ≥ населенн¤м, а зд≥йснюють кредитно-розрахункове обслуговуванн¤ ≥нших банк≥вських установ, вже через них впливаючи на економ≥чн≥ процеси. “ому функц≥¤ банку банк≥в передбачаЇ д≥¤льн≥сть центрального банку в ¤кост≥ м≥жбанк≥вського розрахункового центру та кредитора останньоњ ≥нстанц≥њ.

« метою забезпеченн¤ безпереб≥йноњ орган≥зац≥њ розрахунк≥в у господарств≥ комерц≥йн≥ банки в≥дкривають кореспондентськ≥ рахунки в центральному банку, на ¤ких збер≥гаютьс¤ певн≥ суми кошт≥в ≥ через ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ розрахунки м≥ж банками.  р≥м того, центральний банк встановлюЇ норми обов¢¤зкових резерв≥в у певн≥й продукц≥њ до розм≥ру вклад≥в у комерц≥йних банках. ƒепонуванн¤ зазначених резерв≥в у центральному банку зд≥йснюЇтьс¤ з метою забезпеченн¤ гарант≥й платеж≥в по депозитах, а також регулюванн¤ кредитних можливостей комерц≥йних банк≥в.

јкумул¤ц≥¤ зазначених сум на рахунках у центральному банку даЇ йому можлив≥сть використовувати њх дл¤ наданн¤ короткострокових кредит≥в комерц≥йним банкам на поповненн¤ у них тимчасовоњ нестач≥ кошт≥в. ÷ентральний банк, таким чином, забезпечуЇ стаб≥льн≥сть функц≥онуванн¤ вс≥Їњ банк≥вськоњ системи, д≥ючи ¤к кредитор останньоњ ≥нстанц≥њ, що дозвол¤Ї уникнути масового банкрутства банк≥в внасл≥док ф≥нансовоњ пан≥ки. “ому центральний банк повинен мати пост≥й можлив≥сть надавати так≥ кредити, нав≥ть в тому раз≥, ¤кщо це протир≥чить ≥ншим ц≥л¤м його д≥¤льност≥ (наприклад, боротьб≥ з ≥нфл¤ц≥Їю).

1	2	3

Ќазва: ќрган≥зац≥¤ д≥¤льност≥ центральних банк≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (1675 прочитано)