ƒержавне регулюванн¤ > ¬ищ≥ органи демократичноњ держави
¬ищ≥ органи демократичноњ держави—тор≥нка: 1/5
ѕлан ѕередмова –озпод≥л влад - розпод≥л функц≥й ѕор≥вн¤льний анал≥з вищих орган≥в держави: ѕарламент Ѕудова парламент≥в √лава держави ом≥с≥њ (ком≥тети) ¤к елемент структури парламент≥в омпетенц≥¤ парламент≥в ”р¤д ќсобливост≥ конституц≥йного статусу глав держав Ћ≥тература
ѕередмова ƒержавн≥ функц≥њ в кожн≥й крањн≥ зд≥йснюЇ розгалужена системи орган≥в. —еред них вид≥л¤ютьс¤ вищ≥ - парламент, ур¤д ≥ глава держави. —аме ц≥ органи реал≥зують основн≥ повноваженн¤ у сферах законодавчоњ та виконавчоњ влади, ≥ њх д≥¤льн≥сть маЇ пол≥тичну значущ≥сть. ƒо вищих орган≥в також в≥днесен≥ вищ≥ судов≥ ≥нстанц≥њ загальноњ ≥ спец≥альноњ компетенц≥њ - верховний суд, конституц≥йний суд, вищ≥й адм≥н≥стративний суд тощо. ѕроте судов≥ органи формально в≥дсторонен≥ в≥д реал≥зац≥њ державних функц≥й пол≥тичного характеру (вин¤ток становить лише д≥¤льн≥сть конституц≥йного суду, хоча ≥ в≥н вважаЇтьс¤ в ц≥лому Унепол≥тичнимФ органом). “ому т≥льки досл≥дивши роботу вищих орган≥в законодавчоњ ≥ виконавчоњ влади можна б≥льш або менш точно визначити, в ¤ких формах зд≥йснюЇтьс¤ пол≥тика, на ¤ких засадах ≥снуЇ ≥ д≥Ї державний механ≥зм.
–озпод≥л влад - розпод≥л функц≥й ƒл¤ характеристики статусу кожного з вищих орган≥в сучасноњ держави визначальними Ї пон¤тт¤ форми державного правл≥нн¤. ‘орма правл≥нн¤ - це спос≥б орган≥зац≥њ влади, зумовлений принципами взаЇмов≥дносин вищих орган≥в. ѕри цьому вих≥дними Ї взаЇмов≥дносини м≥ж парламентом, ур¤дом ≥ главою держави. «м≥ст њх взаЇмов≥дносин в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ в≥дбиваЇ ≥дењ розпод≥лу влад. ÷≥ ≥дењ, в≥дом≥ ще з ранн≥х час≥в, у найб≥льш ч≥ткому виклад≥ були сформульован≥ французьким просв≥тителем ≥ правознавцем XVIII ст. Ўарлем ћонтеск`Ї. …ого вченн¤ в≥д≥грало пом≥тну роль у становленн≥ сучасноњ пол≥тико-правовоњ думки ≥ суттЇво вплинуло на розвиток державних ≥нститут≥в у о новий пер≥од св≥товоњ ≥стор≥њ. ћонтеск`Ї розр≥зн¤в три влади - законодавчу, виконавчу, судову - ≥ ствердвав, що в умовах свободи неприпустиме поЇднанн¤ цих влад ≥ зд≥йсненн¤ њх одн≥Їю особою або одним органом. “аке поЇднанн¤, на його думку, ¤к звичайно призводило до свавол≥. “ому ћонтеск`Ї вважав за необх≥дне, щоб зазначен≥ три влади зд≥йснвались р≥зними органами. ¬одночас в≥н визнавав розпод≥лен≥ влади в принцип≥ р≥нзначущими ≥ серед них не вид≥л¤в жодноњ, ¤ка б над≥л¤лась ¤к≥стю верховенства по в≥дношенню до ≥нших влад. –озвиваючи своЇ вченн¤ про розпод≥л влад, ћотеск`Ї висунув положенн¤ про необх≥дн≥сть њх взаЇмод≥њ ≥ взаЇмноњ зр≥вноваженост≥. ¬≥н писав про таку взаЇмод≥ю влад, за ¤коњ останн≥ стримують одна одну ≥ узгоджено просуваютьс¤ до сп≥льноњ мети. ѕри цьому ћонтеск`Ї вказував на неможлив≥сть практичного розмежуванн¤ њх наст≥льки, щоб це зовс≥м виключало втручанн¤ одн≥Їњ влади в д≥¤льн≥сть ≥ншоњ. —формульоване ћонтеск`Ї вченн¤ про розпод≥л влад заклало п≥двалини конституц≥йного принципу, котрий був визнаний в державно-правов≥й теор≥њ ≥ практиц≥ р¤ду крањн вже наприк≥нц≥ XVIII ст. Ќайб≥льшою м≥рою це вченн¤ було сприйн¤то творц¤ми конституц≥њ —Ўј 1787р., чинноњ й до сьогодн≥. ≤дењ розпод≥лу влад були покладен≥ в основу њњ тексту ≥ в≥дпов≥дноњ орган≥зац≥њ державного механ≥зму, хоча в самому конституц≥йному текст≥ словосполученн¤ Фрозпод≥л владФ не використовувалось. ёридична форма закр≥пленн¤ ≥дей розпод≥лу влад тут маЇ вигл¤д функц≥онального визначенн¤ кожного з вищих орган≥в держави (конгресу, президента, верховного суду) ¤к орган≥в, котр≥ зд≥йснюють в≥дпов≥дно законодавчу, виконавчу ≥ судову владу. —аме така форма закр≥пленн¤ ≥дей розпод≥лу влад стала найпоширен≥шою в конституц≥йн≥й практиц≥ крањн св≥ту. Ћише у вин¤ткових випадках розпод≥л влад пр¤мо проголошуЇтьс¤ в конституц≥йних законах. —учасна характеристика розпод≥лу влад у розвинутих крањнах спираЇтьс¤ на р≥зн≥ тлумаченн¤ њх зм≥сту. ÷≥ тлумаченн¤ суттЇво в≥дм≥нн≥, ≥ њх можна пов`¤зати з ≥снуючими формами державного правл≥нн¤. Ѕ≥льше того, р≥зн≥ тлумаченн¤ розпод≥лу влад знаход¤ть своЇ вт≥ленн¤ в р≥зних формах правл≥нн¤ ≥ в≥дбивають сам факт ≥снуванн¤ таких форм. “радиц≥йне тлумаченн¤ розпод≥лу влад передбачаЇ майже ≥зольован≥сть кожноњ ≥з них, в≥дсутн≥сть м≥ж ними широких ≥ т≥сних функц≥ональних взаЇмов≥дносин. ¬≥дпов≥дне тлумаченн¤ визнаЇ розпод≥л влад ¤к жорсткий. ¬оно пов`¤зане з особливост¤ми такоњ форми правл≥нн¤, ¤к президентська республ≥ка, ≥ найб≥льш наближене до вченн¤ ћонтеск`Ї. Ќа практиц≥ жорсткий розпод≥л влад, по сут≥, спричин¤Ї конкуренц≥ю вищих орган≥в держави, насамперед орган≥в законодавчоњ ≥ виконавчоњ влади, ќсоблив≥стю практичноњ реал≥зац≥њ ≥дењ жорстокого розпод≥лу влад Ї доповненн¤ у вигл¤д≥ стрункоњ системи так званих стримувань ≥ противаг. ” межах ц≥Їњ системи створено структуру взаЇмод≥й ≥ взаЇмообмежень вищих орган≥в держави, а зв≥дси - трьох розпод≥лених влад. ласичною вважаЇтьс¤ система стримувань ≥ противаг, встановлена за конституц≥Їю —Ўј. “ак, конгрес (парламент) може прит¤гувати президента до в≥дпов≥дальност≥ у вигл¤д≥ ≥мп≥чменту, а сенат (верхн¤ палата конгресу) в≥дхил¤ти кандидатури на зайн¤тт¤ федеральних посад, пропонован≥ президентом. ¬ свою чергу, президент може впливати на процес законотворчост≥, зд≥йснюваноњ конгресом, застосувавши так зване вето. „лени верховного суду призначаютьс¤ президентом з Упоради ≥ згодиФ сенату, тобто в≥дпов≥дн≥ посади зам≥щуютьс¤ за результатом сп≥льного р≥шенн¤ виконавчоњ ≥ законодавчоњ влади. —ам же верховний суд, реал≥зуючи функц≥Їю конституц≥йного контролю, може визнавати протиконституц≥йними акти конгресу ≥ президента. ÷е дозвол¤Ї йому впливати на правотворчу д≥¤льн≥сть законодавчих ≥ виконавчих орган≥в. ќднак зм≥ст пон¤тт¤ стримувань ≥ противаг розгл¤нутим не обмежуЇтьс¤. Ѕагато американських конституц≥онал≥ст≥в до них в≥днос¤ть р≥зн≥ спроби формуванн¤ вс≥х трьох влад: конгрес обираЇтьс¤ безпосередньо виборц¤ми, президент займаЇ посаду за результатами непр¤мих вибор≥в, верховний суд формуЇтьс¤ на основ≥ президентських призначень, санкц≥онованих верхньою палатою. ƒо системи стримувань ≥ противаг нер≥дко також в≥днос¤ть р≥зн≥ строки повноважень орган≥в виконавчоњ ≥ законодавчоњ влади: нижн¤ палата конгресу обираЇтьс¤ на два роки, верхн¤ - на ш≥сть, президент - на чотири. ѕов`¤зують суть ц≥Їњ системи ≥ з де¤кими ≥ншими особливост¤ми орган≥зац≥њ вищих ланок державного механ≥зму. ѕоширеним Ї й ≥нше тлумаченн¤ розпод≥лу влад,, за ¤ким останн≥ повинн≥ т≥сно сп≥вроб≥тничати ≥ нав≥ть перепл≥татись. “аке тлумаченн¤ в≥дпов≥даЇ природ≥ парламентарних форм правл≥нн¤. Ѕ≥льш того, в крањнах з такими формами правл≥нн¤ пон¤тт¤ розпод≥лу влад п≥ддаЇтьс¤ корективам або нав≥ть заперечуЇтьс¤. Ѕагато теоретик≥в не бачать необх≥дност≥ у жорсткому розпод≥л≥ влад. ¬они посилаютьс¤ на притаманне практиц≥ цих крањн ¤вище - часткове злитт¤ або часткове розд≥ленн¤ функц≥й орган≥в законодавчоњ ≥ виконавчоњ влади, ¤ке призводить до так званого зм≥шуванн¤ влад. як насл≥док, конституц≥йна практика встановлюЇ положенн¤, котре ≥нод≥ називають Участковим злитт¤м персоналуФ: членами ур¤ду можуть бути т≥льки депутати парламенту. ≤ншими словами, одна ≥ таж особа бере участь у реал≥зац≥њ ¤к законодавчоњ, так ≥ виконавчоњ влади. “акий стан передбачаЇтьс¤ конституц≥¤ми переважноњ б≥льшост≥ крањн з парламентарними (парламентарно-монарх≥чною ≥ парламентарно-республ≥канскою) формами правл≥нн¤, а також ≥з зм≥шаною республ≥канською формою. ¬≥н аж н≥¤к не в≥дпов≥даЇ вимогам жорсткого розпод≥лу влад, ¤к≥, навпаки, передбачають неприпустим≥сть поЇднанн¤ депутатського мандата ≥ членства в ур¤д≥. –еал≥њ державно-пол≥тичного житт¤ ц≥лого р¤ду крањн з парламентарними формами правл≥нн¤ спричинили намаганн¤ в≥д≥йти в конституц≥йн≥й теор≥њ в≥д самих ≥дей розпод≥лу влад ≥ призвели до фактичноњ в≥дмови в≥д в≥дпов≥дноњ терм≥нолог≥њ. “ут широко визнан≥ концепц≥њ Удифуз≥њФ, Урозпорошенн¤Ф державноњ влади. «г≥дно з оц≥нками автор≥в цих концепц≥й, владн≥ повноваженн¤ зд≥йснюютьс¤ багатьма ≥ р≥зними органами та посадовими особами, м≥ж ¤кими далеко не завжди можна провести ч≥тку грань за функц≥ональними ознаками. ≤ чим б≥льше орган≥в зд≥йснюють ц≥ повноваженн¤, тим менша ймов≥рн≥сть монопол≥зац≥њ влади, тим вужч≥ можливост≥ дл¤ свав≥льного правл≥нн¤. Ќа думку приб≥чник≥в таких концепц≥й, кожний з державних орган≥в маЇ забезпечувати взаЇмн≥ стримуванн¤ ≥ противаги. ѕри цьому зм≥ст стримувань ≥ противаг трактуЇтьс¤ нетрадиц≥йно. ƒо них ¤к звичайно в≥днос¤ть колег≥альний характер ур¤ду, двопалатн≥сть парламенту, пор¤док взаЇмов≥дносин м≥ж ур¤довою парт≥Їю ≥ опозиц≥Їю, баланс м≥ж органами центрального ≥ м≥сцевого самовр¤дуванн¤ тощо. “аке трактуванн¤ стримувань ≥ противаг по¤снюЇтьс¤ тим, що вони вже давно розгл¤даютьс¤ не т≥льки з позиц≥й необх≥дност≥ зопоб≥гти надм≥рн≥й концентрац≥њ державноњ влади ≥ збалансувати њњ вищ≥ ланки, а й забезпечити стаб≥льн≥сть ≥ стал≥сть у функц≥онуванн≥ вс≥х найголовн≥ших державних ≥нститут≥в та пол≥тичноњ системи в ц≥лому. ≤дењ розпод≥лу влад в≥дом≥ конституц≥йн≥й теор≥њ крањн ≥з зм≥шаною республ≥канською формою правл≥нн¤. Ќаприклад, сучасн≥ французьк≥ конституц≥онал≥сти нер≥дко висловлюютьс¤ на користь жорсткого розпод≥лу влад. ѕроте, намагаючись пристосувати ц≥ ≥дењ до ≥снуючих у крањн≥ державно-пол≥тичних реал≥й, де¤к≥ з них пропонують уточнити пон¤тт¤ законодавчоњ ≥ виконавчоњ влади. ‘ункц≥њ ур¤ду при цьому не звод¤ть т≥льки до виконанн¤ закон≥в. Ќавпаки, на думку в≥дпов≥дних автор≥в, Їдина ур¤дова , або управл≥нська функц≥¤ певною м≥рою вбираЇ в себе законодавчу функц≥ю. ÷е призводить до того, що останн¤ б≥льше не ототожнюЇтьс¤ з д≥¤льн≥стю парламенту.
Ќазва: ¬ищ≥ органи демократичноњ держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (4215 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
