≈коном≥чна теор≥¤ > ≈коном≥чна характеристика крањн “ретього св≥ту. Ќов≥ тенденц≥њ розвитку

Ќизький початковий р≥вень розвитку та зародковий стан ринковоњ орган≥зац≥њ зумовлюють поЇднанн¤ у стратег≥¤х крањн ц≥Їњ групи ¤к напр¤м≥в, характерних дл¤ ринкових економ≥к, так ≥ специф≥чних. ƒо останн≥х в≥днос¤тьс¤ передус≥м ≥ндустр≥ал≥зац≥¤, ≥мпортозам≥щенн¤, розбудова грошово-ф≥нансовоњ сфери та стаб≥л≥зац≥¤ валюти, реформа системи соц≥ального захисту, п≥двищенн¤ культурно-осв≥тнього р≥вн¤ населенн¤ тощо. “ак≥ заходи, особливо на початкових етапах, зд≥йснюютьс¤ переважно адм≥н≥стративними засобами.

—уттЇвою особлив≥стю крањн, що розвиваютьс¤, Ї низький вих≥дний р≥вень стратег≥й економ≥чних суб'Їкт≥в. “ому неможливо доручити њм реал≥зац≥ю значноњ частини завдань економ≥чноњ координац≥њ, ¤к це в≥дбуваЇтьс¤ у розвинених крањнах. ¬ умовах ринковоњ недостатностi, коли д≥Їв≥сть ≥нструмент≥в непр¤мого регулюванн¤ Ї низькою, значна надi¤ покладаЇтьс¤ на безпосереднЇ виконанн¤ державою пiдприЇмницьких функцiй. як правило, державна власнiсть зосереджуЇтьс¤ в галуз¤х, що займають пров≥дн≥ позиц≥њ у процес≥ сусп≥льного в≥дтворенн¤ ≥ тих, що потребують пр≥оритетного розвитку. «окрема, у 1970-1980рр. частка державних компанiй у видобутку нафти крањн ќѕ≈  зросла з 2% до 80% [31, c.49]. Ќа початок 80-хрок≥в держпiдприЇмства становили понад 60% в≥д загальноњ к≥лькост≥ п≥дприЇмств у обробнiй промисловостi јлжиру, ™гипту, —ирiњ, Iндiњ, ѕакистану, ћексики [20, с.107]. ѕонад 90% банкiвського капiталу Iндiњ також належало державi [20, с.155]. ќсновними мотивами розвитку державного сектора були стабiлiзацi¤ цiн, мобiлiзацi¤ заощаджень, концентрацi¤ валютних надходжень, експлуатацi¤ природних ресурсiв. ќсобливим видом державного пiдприЇмництва Ї корпорацiњ розвитку, що здiйснюють кредитуванн¤, iнформацiйне обслуговуванн¤ компанiй тощо. ” м≥ру вдосконаленн¤ стратег≥й приватних економ≥чних суб'Їкт≥в частка державноњ власност≥ може зменшуватис¤.

„ерез незавершен≥сть економ≥чноњ структури та значну залежн≥сть в≥д зовн≥шн≥х ринк≥в надзвичайного значенн¤ набуваЇ включенн¤ даних крањн у свiтове господарство. ” процес≥ ≥нтеграц≥њ вони опин¤ютьс¤ перед проблемою невiдповiдностi нац≥ональних економ≥чних систем iнтернацiональним продуктивним силам. ÷е виражаЇтьс¤ у неадекватностi економiчноњ полiтики, що проводитьс¤ на вимогу мiжнародних фiнансових органiв та розвинених держав, до внутрiшнiх потреб крањн, що розвиваютьс¤. ћожуть посилюватис¤ також зовнiшньоекономiчн≥ дисбаланси, зумовлен≥ недосконалою структурою економiки. як свiдчить досвiд, крањни, що знайшли оптимальний шл¤х включенн¤ у свiтову економiку, реал≥зували полiтику, що вiдповiдаЇ њхн≥м реальним потребам та можливост¤м, у 70-80-хроках дос¤гли значних усп≥х≥в, за р¤дом показникiв зр≥вн¤лис¤ з найрозвиненiшими крањнами свiту. ” решт≥ крањн в≥дбуваЇтьс¤ зб≥льшенн¤ внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х економ≥чних суперечностей.

Ќа думку автора, з точки зору анал≥зу ефективност≥ стратег≥й стаб≥л≥зац≥њ та економ≥чного зростанн¤ в крањнах, що розвиваютьс¤, найб≥льший ≥нтерес становл¤ть рег≥они Ћатинськоњ јмерики та ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ. ≈коном≥чна пол≥тика держав, що належать до кожного з цих рег≥он≥в, маЇ багато сп≥льних рис. Ћатиноамериканська та аз≥атська концепц≥њ Ї р≥зними методами розв'¤занн¤ одн≥Їњ ключовоњ проблеми - економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ, ≥ пор≥вн¤льний анал≥з метод≥в та насл≥дк≥в стаб≥л≥зац≥йних стратег≥й у цих групах крањн дозволить з'¤сувати складов≥ нац≥онального усп≥ху.

ѕ≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни крањни Ћатинськоњ јмерики пройшли стад≥њ кейнс≥анських експеримент≥в стимулюванн¤ попиту, монетаристських л≥берал≥зац≥йних реформ з метою пошуку оптимальних шл¤х≥в реал≥зац≥њ стратег≥њ ≥мпортозам≥щенн¤. ѕроте малорозвинене с≥льське господарство ≥ форсована ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ на тл≥ обмеженого за м≥стк≥стю внутр≥шнього ринку та недостатнього обс¤гу нац≥онального кап≥талу призвели до формуванн¤ малоефективних виробничих структур, до зб≥льшенн¤ обс¤г≥в ≥мпорту та пог≥ршенн¤ плат≥жних баланс≥в. Ќесистемне державне втручанн¤ у поЇднанн≥ з корупц≥Їю ≥ бюрократизмом в органах державноњ економ≥чноњ влади не спри¤ли дос¤гненню цими крањнами стаб≥льного економ≥чного зростанн¤. Ќа в≥дм≥ну в≥д латиноамериканських крањн, у нових ≥ндустр≥альних крањнах (Ќ≤ ) ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ (до ¤ких прийн¤то включати √онконг, Iндонезiю, ћалайзiю, —ингапур, ѕiвденну  орею, “айвань, “ањланд, ‘≥л≥пп≥ни [42]), середнiй темп економ≥чного зростанн¤ з 1965р. становив 5,5% за рiк. ” цих крањнах побудована або будуЇтьс¤ високоефективна, конкурентна, ор≥Їнтована на експорт економ≥ка.

—еред крањн, що розвиваютьс¤, вид≥л¤ють також п≥дгрупи крањн-член≥в ќѕ≈ , держав ÷ентральноњ јфрики. ќднак у крањнах-член≥в ќѕ≈  економ≥чна пол≥тика маЇ значну свободу завд¤ки багатим запасам ресурс≥в, що користуютьс¤ високим попитом на св≥тових ринках. —таб≥л≥зац≥¤ та економ≥чне зростанн¤ в такому тип≥ економ≥чних систем зд≥йснюютьс¤ переважно за допомогою саме цього чинника ≥ не Ї насл≥дками спец≥альних стратег≥чних заход≥в. ” крањнах ÷ентральноњ јфрики та де¤ких ≥нших (за низьким р≥внем економ≥чного розвитку њх в≥днос¤ть нав≥ть до "четвертого св≥ту") через несформован≥сть ≥нституц≥йноњ системи державноњ влади, велику залежн≥сть в≥д зовн≥шн≥х чинник≥в навр¤д чи можна говорити не лише про економ≥чну стратег≥ю, а й про ц≥л≥сну економ≥чну систему ¤к таку. —л≥д зазначити, що пол≥тика стаб≥л≥зац≥њ та структурних зм≥н, що проводилас¤ у таких крањнах останн≥м часом ћ≥жнародним валютним фондом, на думку експерт≥в журналу "The Economist", надто часто призводила до економ≥чноњ стагнац≥њ та потребуЇ радикального перегл¤ду [38].

3.2. —тратег≥¤ Деконом≥чного диваФ в нових ≥ндустр≥альних крањнах та “уреччин≥

—тратег≥њ економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ та зростанн¤ ” нових ≥ндустр≥альних крањнах Ї, на думку автора, одними з найц≥кав≥ших дл¤ досл≥дженн¤. –озгл¤нут≥ зах≥дноЇвропейськ≥ крањни та япон≥¤ зд≥йснювали в≥дновленн¤ економ≥ки, маючи високий початковий р≥вень.  рањни, що розвиваютьс¤, не дос¤гли на сьогодн≥ пом≥тноњ та тривкоњ стаб≥л≥зац≥њ економ≥чних систем, перех≥дн≥ економ≥ки також знаход¤тьс¤ лише на початку шл¤ху до створенн¤ сучасноњ ринковоњ економ≥ки. ќсновн≥ нов≥ ≥ндустр≥альн≥ крањни (Ќ≤ ) - √онконг, ѕ≥вденна  оре¤, —ингапур ≥ “айвань - за повоЇнн≥ роки перейшли в≥д в≥дсталоњ, нап≥вфеодальноњ сусп≥льно-економ≥чноњ системи до сучасноњ високотехнолог≥чноњ конкурентоспроможноњ економ≥ки. ” 1970-1980рр. середньорiчнi темпи зростанн¤ ¬¬ѕ по ЌI  становили 9,4% проти 5,8% по крањнах, що розвиваютьс¤ [18, с.46]. ’арактерно, що цим крањнам властивий низький р≥вень ≥нфл¤ц≥њ, що у середньому за 1961-1990рр. становила 7,5%. ” ѕ≥вденн≥й  орењ за 1961-1980рр. вона становила близько 18%, з 1980р. в≥дбулос¤ њњ зниженн¤, у “айван≥ - 6,2%, в √онконз≥ - 8,8% [42, p.12]. ” 1980-1992 рр. зростанн¤ середньодушового ¬¬ѕ становило у ѕiвденнiй  орењ 7,1%, “айванi - 6,1%, “ањландi - 5,8% [34].

“аке стр≥мке економ≥чне зростанн¤ дозвол¤Ї сьогодн≥ говорити про дос¤гненн¤ цими крањнами нац≥онального економ≥чного усп≥ху. „инники цього усп≥ху сл≥д, на думку автора, шукати в особливост¤х економ≥чних стратег≥й, що дозволили поЇднати потреби ефективного включенн¤ до св≥товоњ економ≥чноњ системи та збереженн¤ своЇр≥дност≥ нац≥ональних сусп≥льно-економ≥чних систем.

ƒосл≥дники вид≥л¤ють чотири "хвил≥" економ≥чного зростанн¤ у ѕ≥вденно-—х≥дн≥й јз≥њ. ѕершу "хвилю" представл¤Ї япон≥¤, другу - чотири "тигри" - √онконг, ѕ≥вденна  оре¤, —ингапур, “айвань, третю - ≤ндонез≥¤, ћалайз≥¤ та “ањланд. ƒо четвертоњ "хвил≥" можна в≥днести "економ≥чне диво"  итаю та ¬'Їтнаму.

—тратег≥ю економ≥чноњ в≥дбудови в япон≥њ було розгл¤нуто у попередньому розд≥л≥. « позиц≥й визначенн¤ передумов нац≥онального усп≥ху найб≥льший ≥нтерес становл¤ть крањни другоњ "хвил≥". ƒосл≥дженн¤ досв≥ду представник≥в третьоњ "хвил≥" дозвол¤Ї мати у¤вленн¤ про стратег≥њ "≥мпорту економ≥чного зростанн¤". ≈коном≥ку  итаю буде розгл¤нуто у наступному розд≥л≥, присв¤ченому проблемам перех≥дних економ≥к.

“радиц≥йно з огл¤ду на феодальне минуле в Ќ≤  соц≥ально-економ≥чн≥ перетворенн¤ починалис¤ ≥з земельноњ реформи. Ќаприклад, у “айван≥ така реформа в≥дбулас¤ у 1949-1957рр. Ѕуло запроваджено р≥зке обмеженн¤ орендноњ платн≥, сел¤ни могли купувати державн≥ земл≥ з виплатою прот¤гом 10 рок≥в. ” 1953р. вс≥ орендован≥ д≥л¤нки було передано у власн≥сть сел¤нам, ¤к≥ њх обробл¤ли, з виплатою компенсац≥њ пом≥щикам. “аким чином, на початку соц≥ально-економ≥чних перетворень було зд≥йснено комплекс заход≥в щодо вир≥внюванн¤ стартових умов та дотриманн¤ соц≥альноњ справедливост≥. «авд¤ки цьому процес побудови ринковоњ економ≥ки мав високу лег≥тимн≥сть в очах населенн¤, хоча йому були властив≥ ≥нколи непопул¤рн≥ методи. ÷е дозволило ур¤дам Ќ≤  висунути тезу про сп≥льну вигоду в≥д економ≥чного зростанн¤. «а визнанн¤м анал≥тик≥в —в≥тового банку, Ї достатньо п≥дстав вважати, що багато заход≥в макро- та м≥кроеконом≥чноњ пол≥тики нових ≥ндустр≥альних крањн були п≥дтриман≥ в≥дносною р≥вн≥стю доходу ≥ багатства[67, p.26].

«начну роль у в≥дродженн≥ економ≥к ЌI  другоњ "хвил≥" вiдiграла державна власн≥сть. ƒержава брала безпосередню участь у формуванн≥ виробничоњ ≥нфраструктури та развитку базових галузей - чорноњ металург≥њ, важкого машинобудуванн¤, нафтох≥м≥њ. –озвиток державноњ власност≥ надав процесу побудови ринковоњ економ≥чноњ структури ч≥ткоњ стратег≥чноњ спр¤мованост≥. „ерез несформован≥сть приватних економ≥чних стратег≥й сферу об'Їкт≥в та суб'Їкт≥в державноњ економ≥чноњ стратег≥њ з компенсац≥йною метою було розширено. ѕоступово держава обмежувала втручанн¤, ¤ке компенсувалос¤ ринковими механiзмами, що розвивалис¤, хоча на початку 80-хрок≥в њњ частка у валових внутрiшнiх iнвестицi¤х становила у “айванi 49%, у “ањландi - 38% [26, с.73]. ƒержава домiнувала в галуз¤х iнфраструктури, комунальнiй сферi, енергетицi “айваню, —ингапура, “ањланду, ѕiвденноњ  орењ.

” “айванi багато промислових пiдприЇмств було створено державою з поступовою передачею у приватну власн≥сть. Ќезважаючи на значне скороченн¤ частки держпiдприЇмств у 1950-1982рр. з понад 50% до 14%, вони зберегли пров≥дн≥ позиц≥њ у ключових галуз¤х. ”сi банки крањни також належали державi [18, с.23]. ” “ањланд≥ в середин≥ 80-хрок≥в держвласн≥сть дом≥нувала у виробництв≥ й розпод≥л≥ електроенерг≥њ, водопостачанн≥, сфер≥ комунальних послуг, транспорт≥ й зв'¤зку.

Ќа початку 60-хрок≥в ур¤д ѕ≥вденноњ  орењ вт≥лював у житт¤ посл≥довну стратег≥ю побудови ринковоњ ≥нфраструктури за допомогою регулюванн¤ ≥нвестиц≥й, адм≥н≥стративного втручанн¤ в д≥¤льн≥сть компан≥й, жорсткого протекц≥он≥зму. ¬ електронн≥й, машинобудiвн≥й, металургiйн≥й промисловост≥ значна частка акц≥й традиц≥йно належала держав≥. ” 1961-1980рр. вона повн≥стю контролювала кредитну систему крањни. ѕрот¤гом 1963-1972рр. число держп≥дприЇмств зросло з 52 до 108. ѕитома вага державного сектора у 60-хроках у видобувн≥й промисловост≥ становила 62,2%, у сфер≥ виробничих послуг - 70-100% [29, с.391]. ” середин≥ 80-хрок≥в 30-50% доданоњ вартост≥ виробл¤лос¤ у держсектор≥ [20].

«авд¤ки виваженим напр¤мам державного ≥нвестуванн¤ в Ќ≤  спостер≥галас¤ фактична в≥дсутн≥сть ефекту вит≥сненн¤ приватних ≥нвестиц≥й державними, що Ї одн≥Їю з методолог≥чних засад класичноњ економ≥чноњ теор≥њ. ” 70-хроках частка державних ≥нвестиц≥й у ¬¬ѕ Ќ≤  знаходилас¤ приблизно на р≥вн≥ середньоњ дл¤ крањн з таким р≥внем доходу, а приватних - на 7 пункт≥в вище. Ќа початку 80-х цей показник зб≥льшивс¤. Ћише наприк≥нц≥ дес¤тир≥чч¤ почалос¤ його поступове зменшенн¤. ќтже, йдетьс¤ про ≥ндукуючу роль державних ≥нвестиц≥й у Ќ≤ . «а 1960-1980рр. частка ≥нвестиц≥й у ¬¬ѕ “айваню зб≥льшилас¤ вдв≥ч≥, ѕ≥вденноњ  орењ - втрич≥, —ингапура - у чотири рази. ” 1990-1995рр. частка внутр≥шн≥х ≥нвестиц≥й у ¬¬ѕ зросла: у ѕ≥вденн≥й  орењ з 36,9% до 37,1%, у “ањланд≥ - з 41,4% до 43,1%, в ≤ндонез≥њ - з 30,6% до 37,8% [18, p.95]. «агалом поЇднанн¤ зростанн¤ державних ≥ приватних ≥нвестиц≥й св≥дчить про оптимальне узгодженн¤ у крањнах ц≥Їњ групи стратег≥й держави та приватних економ≥чних суб'Їкт≥в.

ѕершим ≥ обов'¤зковим етапом розвитку ЌI  були iндустрiалiзацi¤ та пол≥тика iмпортозамiщенн¤. Ќа думку р¤ду дослiдникiв, колосальний усп≥х цих крањн зумовлений саме тим, що у пер≥од рiзких структурних зрушень в економiцi розвинених крањн, спричинених Ќ“–, Ќ≤  уже мали завд¤ки ≥ндустр≥ал≥зац≥њ достатнi промисловi потужностi. ÷е давало њм можлив≥сть виходу на свiтовi ринки та дом≥нуванн¤ у сегментах, ¤кi щойно утворилис¤ або звiльнилис¤. ќдночасно за рахунок модерн≥зац≥њ с≥льського господарства в≥дбулос¤ р≥зке скороченн¤ його частки у ¬¬ѕ: з 1970р. по 1991р. у крањнах другоњ "хвил≥" з 35% до 19%, а третьоњ "хвил≥" - б≥льше, н≥ж удв≥ч≥.

” 50-60-хроках крањни другоњ "хвил≥", крiм —ингапура, реал≥зували полiтику iмпоротзамiщенн¤. ѓњ перш≥ заходи стосувалис¤ споживчих товарiв, хоча залежнiсть вiд iмпорту засобiв виробництва гальмувала й ускладнювала зростанн¤. –озум≥ючи нев≥дпов≥дн≥сть економ≥чних потенц≥ал≥в нац≥ональних п≥дприЇмств тим, що д≥ють на св≥тових ринках, ур¤ди Ќ≤  обережно поставилис¤ до зб≥льшенн¤ в≥дкритост≥ економ≥к. –озвиток зовн≥шньоњ торг≥вл≥ в≥дбувавс¤ в≥дпов≥дно до пр≥оритет≥в промисловоњ пол≥тики.

як правило, на початкових етапах розвитку з метою спри¤нн¤ нац≥ональному виробництву застосовувалис¤ бар'Їри дл¤ iмпорту, а у ѕiвденнiй  орењ i “айванi високий рiвень зовн≥шньоторговельноњ протекцiњ залишавс¤ до початку 80-хрок≥в. ¬≥дпов≥дно до завдань промисловоњ пол≥тики в≥дбувалос¤ пов≥льне та посл≥довне зниженн¤ р≥вн¤ протекц≥он≥зму. ” 60-хроках було л≥берал≥зовано ≥мпорт сировини та ≥нвестиц≥йних товар≥в, у 70-х - комплектуючих, у 80-х - споживчих товар≥в. ” 60-хроках, коли вже було побудовано м≥цн≥ основи нац≥ональноњ промисловост≥, здiйснено перехiд до експортноњ орiЇнтацiњ. ” р¤дi крањн дл¤ фiнансуванн¤ iндустрiалiзацiњ залучалис¤ iноземнi iнвестицiњ, що спри¤ло прискореному розвитку, покращенню стану економ≥чноњ системи, хоча стало одн≥Їю з причин економiчноњ залежностi крањн, майбутнiх проблем платiжного балансу.

ѕромислова пол≥тика в Ќ≤  виходила з ор≥Їнтац≥њ на потенц≥йн≥ пор≥вн¤льн≥ переваги та зм≥ну спец≥ал≥зац≥њ крањн у м≥жнародному розпод≥л≥ прац≥. ѕр≥оритет надававс¤ галуз¤м, що мали "точки зростанн¤", здатн≥ завд¤ки розгалуженим економ≥чним зв'¤зкам надавати ≥нвестиц≥¤м мультипл≥кац≥йний ефект. ќск≥льки останн≥й виникаЇ внасл≥док д≥њ численних економ≥чних зв'¤зк≥в, так≥ точки були властив≥ переважно галуз¤м, що виробл¤ють складну продукц≥ю.

Ѕуло зроблено ставку на залученн¤ до процесу економ≥чноњ розбудови ус≥х потенц≥йних економ≥чних суб'Їкт≥в. ” 70-80-хроках важливим елементом державноњ стратегiњ Ќ≤  стала пiдтримка малих та середн≥х пiдприЇмств у технологiчнiй, кредитнiй, iнформацiйнiй та iнших сферах. ƒинам≥зм таких п≥дприЇмств, швидке реагуванн¤ на потреби ринку зумовили њхн≥й швидкий розвиток. «окрема, у ѕ≥вденн≥й  орењ њхн¤ частка у промисловому виробництв≥ у 1986р. становила 39,4% [29, с.390]. ќднак об'Їктивно мал≥ й середн≥ п≥дприЇмства не можуть бути самост≥йними суб'Їктами економ≥чноњ стратег≥њ через свою значну залежн≥сть в≥д зовн≥шн≥х чинник≥в. ќтже, дл¤ забезпеченн¤ стаб≥льност≥ побудованоњ на таких п≥дприЇмствах економ≥чноњ системи необх≥дна певна стаб≥л≥зуюча структура. “ому одн≥Їю з≥ складових ст≥йкост≥ економ≥к Ќ≤  сьогодн≥ вважаЇтьс¤ саме на¤вн≥сть розгалужених субп≥др¤дних схем, зосереджених навколо великих п≥дприЇмств. ƒо цих схем входить велике число малих ф≥рм, що пов'¤зан≥ не лише кооперац≥йними зв'¤зками, а й ф≥нансово, за рахунок л≥зингу, обм≥ну кадрами, переплетенн¤ кап≥тал≥в. ѕоширеною Ї кооперац≥¤ ф≥рм з банками та волод≥нн¤ останн≥ми акц≥¤ми своњх деб≥тор≥в.

–озум≥ючи, що стратег≥чне завданн¤ - п≥двищенн¤ конкурентоспроможност≥ на м≥жнародному р≥вн≥ - можливо дос¤гти лише за допомогою д≥Ївих економ≥чних суб'Їкт≥в, Ќ≤  одночасно спри¤ють розвитку великих ф≥рм. «окрема, у ѕ≥вденн≥й  орењ, особливо у 70-80-хроках, активно зд≥йснювалас¤ стратег≥¤ спри¤нн¤ злитт¤м, укрупненн¤м та розширенн¤м промислово-ф≥нансових груп "чеболь". ѓхн¤ к≥льк≥сть прот¤гом 1975-1990рр. зб≥льшилас¤ з 20 до 100, а к≥льк≥сть ф≥рм, що вход¤ть до них, у 80-хроках - з 400 до 850. Ќаприк≥нц≥ 80-х на частку 30 найб≥льших "чеболь" припадало близько 10% ¬Ќѕ, 25% ≥мпорту та 50% експортного виробництва [2, c.92]. ¬ останн≥ роки спостер≥галис¤ спроби обмеженн¤ њхньоњ д≥¤льност≥, проте пом≥тного результату вони не принесли. ѕозитивною рисою промислово-ф≥нансових груп такого типу Ї те, що вони створен≥, на в≥дм≥ну в≥д ¤понських "кейрецу", не навколо банку, а на основ≥ торговельноњ компан≥њ. ÷е спрощуЇ њхнЇ включенн¤ до м≥жнародних економ≥чних процес≥в, а також робить групи д≥Їв≥шими та спроможними реал≥зовувати ч≥тку посл≥довну економ≥чну стратег≥ю. ¬ажливо й те, що вони беруть на себе значну частину соц≥альних функц≥й держави, ф≥нансуванн¤ наукових досл≥джень тощо. «авд¤ки таким особливост¤м "чеболь" можуть, на думку автора, розгл¤датис¤ ¤к стаб≥л≥затори нестаб≥льних економ≥чних систем.

—тратег≥¤ ≥ тактика побудови промисловоњ структури, адекватноњ потребам ринковоњ економ≥ки, виробл¤лис¤ за ч≥тко визначеними стратег≥чними планами. ” “айван≥ вони мали чотирир≥чний терм≥н виконанн¤. –еал≥зац≥¤ першого плану розпочалас¤ у 1953р. ” ѕ≥вденн≥й  орењ використовувалос¤ п'¤тир≥чне плануванн¤. ѕершу п'¤тир≥чку там було розпочато 1962р. ѓњ мета - ≥ндустр≥ал≥зац≥¤, зб≥льшенн¤ продуктивност≥ с≥льського господарства, розвиток базових галузей та ≥мпортозам≥щенн¤. ѕр≥оритетами другоњ (1967-1971рр.) стали розширенн¤ експорту споживчих товар≥в, п≥двищенн¤ р≥вн¤ самозабезпеченн¤ продукц≥Їю базових галузей, стимулюванн¤ розвитку с≥льського господарства через зб≥льшенн¤ експорту його продукц≥њ. “рет≥й план (1972-1976рр.) передбачав дос¤гненн¤ збалансованого зростанн¤, вир≥внюванн¤ розвитку рег≥он≥в, розширенн¤ бази важкоњ промисловост≥. « четвертоњ п'¤тир≥чки (1977-1981рр.) закладаютьс¤ п≥двалини науком≥стких виробництв, пр≥оритету набуваЇ розвиток машинобудуванн¤, електрон≥ки, х≥м≥чноњ промисловост≥. ” п'¤т≥й п'¤тир≥чц≥ (1982-1986рр.) було заплановано поетапну л≥берал≥зац≥ю п≥вденнокорейськоњ економ≥ки - реал≥зовано перех≥д на "плаваючий" валютний курс, л≥берал≥зовано зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥сть, посилено кредитно-ф≥нансов≥ обмеженн¤. ¬решт≥, шостий та сьомий плани (1987-1996рр.) були спр¤мован≥ на зб≥льшенн¤ експортного потенц≥алу, на структурн≥ зм≥ни, розвиток науком≥стких галузей, технопол≥с≥в, на зб≥льшенн¤ в≥дкритост≥ нац≥ональноњ економ≥ки. ”р¤д передбачав видiлити у 1990-1994рр. субсидiњ на розвиток наукомiстких галузей на суму 38,8млрд дол. [2, с.95].

Ќаприк≥нц≥ 1993р. у ѕ≥вденн≥й  орењ було прийн¤то довготерм≥новий план "—тратег≥¤ ≥нтернац≥онал≥зац≥њ дл¤ новоњ економ≥ки". ” ньому передбачалос¤ розширенн¤ експорту та ≥нвестуванн¤ за кордоном, в≥дкритт¤ внутр≥шн≥х ринк≥в ≥ ф≥нансового сектора дл¤ залученн¤ ≥ноземних товар≥в ≥ кап≥тал≥в, наданн¤ б≥льшоњ свободи п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, заохоченн¤ розвитку с≥льського господарства. Ќа п≥дтримку останнього за умов дешевого ≥мпорту с≥льгосппродукц≥њ вир≥шено витратити прот¤гом 10 рок≥в 71,7млрд дол. [31, c.114].

ќтже, виход¤чи з особливостей економ≥чних систем, на першому етап≥ Ќ≤  встановлювали ¤к пр≥оритет розвиток с≥льського господарства, базових галузей, легкоњ промисловост≥, де працювали переважно низькоквал≥ф≥кован≥ роб≥тники. Ќаступним етапом був перех≥д до галузей, де використовувалас¤ квал≥ф≥кован≥ша прац¤, в м≥ру накопиченн¤ кап≥тал≥в в≥дбувалас¤ переор≥Їнтац≥¤ на кап≥талом≥стк≥ виробництва, пот≥м - на галуз≥ з ≥нтенсивними технолог≥¤ми. Ћише п≥сл¤ цього, коли економ≥чна система набувала збалансованост≥, а отже - стаб≥льност≥, вт≥лювалас¤ у житт¤ поетапна л≥берал≥зац≥¤ економ≥ки.

—л≥д особливо зауважити, що державний ≥нтервенц≥он≥зм у Ќ≤  н≥коли не набував надм≥рних форм. «окрема, протекц≥он≥зм та дотуванн¤ стосовно певних галузей скасовувалис¤, ¤кщо остаточно з'¤совувалос¤, що галузь не може стати конкурентоспроможною, або навпаки, що вони можуть конкурувати вже без державноњ допомоги. ”св≥домлюючи обмежен≥сть можливостей протекц≥он≥зму, ур¤ди Ќ≤  застосовували його переважно у сферах, де в≥н м≥г принести швидкий результат.

«а допомогою введенн¤ податкових п≥льг, регулюванн¤ позичкового процента, обмеженн¤ споживчого ≥мпорту та споживчих кредит≥в Ќ≤  створили спри¤тливий кл≥мат дл¤ ≥нвестиц≥й, необх≥дних дл¤ розбудови нац≥ональних економ≥к. ќсоблива увага прид≥л¤лас¤ розвитку технолог≥й. ” ѕ≥вденн≥й  орењ в де¤ких галуз¤х держава п≥дтримувала прикладн≥ технолог≥чн≥ програми. ” них було передбачено ¤к звичайну сертиф≥кац≥ю новоњ продукц≥њ, так ≥ проведенн¤ всього комплексу досл≥дно-конструкторських розробок дл¤ ф≥рм, що не мали дл¤ цього власних наукових та ф≥нансових потужностей [42]. ќск≥льки внутр≥шн≥ ринки були малорозвинен≥, а одн≥Їю з визначальних складових Ї на¤вн≥сть ринк≥в збуту продукц≥њ, головну увагу було прид≥лено розвитку експорту.

“ому у 60-х роках п≥сл¤ створенн¤ на баз≥ протекц≥он≥зму ст≥йких розвинених п≥дприЇмств з ефективною економ≥чною стратег≥Їю - "нац≥ональних чемп≥он≥в", здатних конкурувати на св≥тових ринках, було зд≥йснено перех≥д до експортноњ ор≥Їнтац≥њ та послабленн¤ обмежень на ≥мпорт. «асобами такоњ пол≥тики були ц≥льов≥ та субсидован≥ кредити дл¤ пр≥оритетних галузей, низький загальний р≥вень процентних ставок та встановленн¤ максимуму кредитного процента, податков≥ та амортизац≥йн≥ п≥льги, державн≥ ≥нвестиц≥њ у розвиток ≥нфраструктури та пр≥оритетних напр¤м≥в, зв≥льненн¤ в≥д мита ≥мпорту дл¤ потреб експортер≥в, преференц≥њ у розпод≥л≥ ≥ноземноњ валюти. « метою вир≥внюванн¤ торговельного балансу ћ≥н≥стерство промисловост≥ та зовн≥шньоњ торг≥вл≥ ѕ≥вденноњ  орењ практикувало певний час виданн¤ л≥ценз≥й на ≥мпорт лише п≥дприЇмствам-експортерам.

Ќа початкових етапах обм≥нний курс нац≥ональних валют Ќ≤  був переважно ф≥ксованим, зокрема до 1973р. ћалайз≥¤, √онконг та —ингапур прив'¤зували своњ валюти до фунта стерл≥нг≥в, “айвань ≥  оре¤ прот¤гом 1961- 1980рр. - до долара —Ўј. ѕроте пер≥одично в≥дбувалис¤ девальвац≥њ, ¤ких, наприклад, у  орењ за 1961-1980рр. було чотири. ќдним ≥з завдань таких девальвац≥й було зм≥цненн¤ конкурентоспроможност≥ експорту.

« метою посиленн¤ контролю за ц≥льовою спр¤мован≥стю п≥льг, зокрема у “айван≥ та –еспубл≥ц≥  оре¤, створювалис¤ спец≥альн≥ зони експортноњ переробки ≥з статусом екстеритор≥альност≥ з≥ спри¤тливими умовами дл¤ розвитку експортних виробництв. Ўвидкими темпами розвивалас¤ ≥нфраструктура - порти, транспорт, енергетика, телекомун≥кац≥њ. —пец≥альним напр¤мом були програми розвитку м≥жнародного маркетингу, дл¤ ф≥нансуванн¤ ¤ких у √онконз≥ було нав≥ть введено спец≥альний податок.

ѕоказовою Ї пол≥тика розвитку експортних виробництв у ѕ≥вденн≥й  орењ, де вона пронизувала вс≥ р≥вн≥ економ≥чноњ системи. ƒжерелом ф≥нансових ресурс≥в дл¤ експортер≥в виступали ц≥льов≥ субсидован≥ кредити, ставка за ¤кими була у 2,5 разу нижча за ринкову. «а розповсюдженою у 60-хроках схемою, п≥вденнокорейський експортер на першому етап≥ укладав угоду про нам≥ри ≥з заруб≥жним партнером та отримував в≥д нього зобов'¤занн¤ сплатити прот¤гом певного часу необх≥дну суму в обм≥н на поставлений товар. ÷е зобов'¤занн¤ слугувало п≥дставою дл¤ застосуванн¤ п≥льговоњ ставки при отриманн≥ кредиту в банку на наступному етап≥. “ака процедура була простою, динам≥чною "прозорою" ≥ дозвол¤ла дотримуватис¤ ц≥льового спр¤муванн¤ кредит≥в та уникнути зловживань. ѕол≥тика стимулюванн¤ експорту спри¤ла створенню к≥лькох дес¤тк≥в спец≥ал≥зованих торговельних компан≥й, що займалис¤ експортом та ≥мпортом. ¬они допомагали малим та середн≥м ф≥рмам знайти шл¤хи збуту њхньоњ продукц≥њ на зовн≥шн≥х ринках. “ак≥ компан≥њ за рахунок масштаб≥в значно легше вир≥шували проблеми ф≥нансуванн¤, покритт¤ ризику, трансакц≥йних витрат тощо. ѕри поступовому розширенн≥ самост≥йност≥ ф≥рм роль торговельних компан≥й зменшувалас¤.

« метою забезпеченн¤ п≥дприЇмств дешевою та доступною ≥нформац≥Їю у ѕ≥вденн≥й  орењ було утворено  омпан≥ю з розвитку торг≥вл≥ KOTRA. ¬она в≥дпов≥дала за проведенн¤ комерц≥йних ¤рмарк≥в. ƒл¤ вир≥шенн¤ поточних ≥ стратег≥чних завдань було створено ѕрезидентську раду, до ¤коњ входили представники ур¤ду, п≥дприЇмств, науковц≥. ”творено також мережу державних наукових центр≥в з проблем експортного маркетингу.

¬жит≥ заходи принесли результати. ” “айван≥ р≥чн≥ темпи зростанн¤ експорту зб≥льшилис¤ з 6% у 50-хроках до 21,7% у 60-х та 32,6% у 70-х[22. с.125]. ” ѕ≥вденн≥й  орењ прот¤гом 1960-1993рр. обс¤ги експорту зросли з 33млн дол. до 82млрд дол. [2, c.94], або з середн≥м темпом 26,7% на р≥к. « темпами 12-15% на р≥к зростав експорт прот¤гом 1980-1993рр. у —ингапур≥, ћалайз≥њ, √онконз≥ та “ањланд≥.

ƒл¤ економ≥к Ќ≤  характерним Ї високий р≥вень заощаджень, що на 1993р. становив у —ингапур≥ 47%, у “айван≥ - 36%, в ћалайз≥њ - 38%, у ѕ≥вденн≥й  орењ - 35%, в √онконз≥ - 32%, в ≤ндонез≥њ - 31%. ќкр≥м того, дл¤ цих крањн характерно перевищенн¤ заощаджень над ≥нвестиц≥¤ми, що робить њх нетто-експортерами кап≥талу. Ќа думку автора, таке становище по¤снюЇтьс¤ тим, що внасл≥док економ≥чного зростанн¤ доходи зб≥льшувалис¤, хоча властивий нац≥ональн≥й психолог≥њ нахил до аскетизму та протекц≥он≥стськ≥ заходи, що обмежували м≥стк≥сть споживчого ринку, зумовили пов≥льне зростанн¤ р≥вн¤ споживанн¤ населенн¤ тривалий пер≥од.

„ерез малорозвинен≥сть ринку кап≥тал≥в дл¤ залученн¤ накопичуваних населенн¤м таким чином ресурс≥в ур¤дами Ќ≤  було створено мережу поштових ощадних банк≥в та банки розвитку дл¤ наданн¤ довготерм≥нових кредит≥в. ” крањнах першоњ та другоњ "хвиль" банк≥вська система спиралас¤ на державн≥ банки, у Ќ≤  третьоњ "хвил≥" - на приватн≥. –озвивалас¤ й ф≥нансова ≥нфраструктура. ќдночасно обмежувалис¤ можливост≥ розпор¤дженн¤ кап≥тал≥в з≥ спекул¤тивною метою, зокрема контролем за ц≥льовим використанн¤м кредит≥в, встановленн¤м верхньоњ меж≥ дл¤ кредитуванн¤ операц≥й з нерухом≥стю. ќстаннЇ принаг≥дно стримувало зростанн¤ ц≥н на житло, що мало суттЇвий соц≥альний ефект.

«д≥йснювалис¤ жорстке регулюванн¤ ≥ контроль за банками. Ќизька схильн≥сть до споживанн¤ дозвол¤ла застосовувати обмеженн¤ на депозитний процент банк≥в. ѕрот¤гом 1971-1990рр. реальна процентна ставка по депозитах у ѕ≥вденн≥й  орењ становила 1,88%, у 1976-1991рр. в ћалайз≥њ - 2,77%, прот¤гом 1974-1991рр. у “айван≥ - 3,86% [42]. ќбмеженн¤ депозитного процента полегшувало регулюванн¤ процента по кредитах з утриманн¤м реальноњ ставки у цей пер≥од на р≥вн≥ 3-5%. ” ѕ≥вденн≥й  орењ ставки по бiльшостi позик було л≥берал≥зовано лише у 1993р.

Ќизька реальна процентна ставка по кредитах спри¤ла доступност≥ кредитних ресурс≥в дл¤ економ≥чних суб'Їкт≥в, створювала спри¤тливий ≥нвестиц≥йний кл≥мат. —л≥д зауважити, що контроль над кредитною системою суттЇво полегшувавс¤ завд¤ки значн≥й частц≥ державноњ власност≥ в цьому сектор≥. ÷е також пом'¤кшувало конфл≥кт ≥нтерес≥в, що неминуче виникаЇ м≥ж банк≥вським та ≥ншими секторами економ≥ки у раз≥ проведенн¤ державою пол≥тики низького процента.

«начна увага прид≥л¤лас¤ преференц≥йним кредитам ≥з забезпеченн¤м ц≥льового спр¤муванн¤ кошт≥в. “ак, у ѕ≥вденн≥й  орењ прот¤гом 1970-1980рр. за середньоњ реальноњ ставки по кредитах 2,9% преференц≥йна реальна ставка дл¤ промисловост≥ була в≥д'Їмною ≥ становила -2,7 %, а дл¤ експортер≥в- -6,7%. ” “айван≥ з 1980р. по 1989р. ставки становили в≥дпов≥дно 4,6%, 2,9% та 1,5% [42]. «а визнанн¤м фах≥вц≥в —в≥тового банку, ц≥льов≥ кредити у раз≥ њхнього суворого мон≥торингу спри¤тимуть зб≥льшенню ≥нвестиц≥й, п≥дтримуватимуть технолог≥чне зростанн¤ та освоЇнн¤ нових напр¤м≥в д≥¤льност≥ [42].

Ќ≤ , застосовуючи жорсткий контроль за своњм фiнансовим ринком - процентними ставками, розмiщенн¤м кредитiв та валюти - демонстрували бiльш швидкi темпи зростанн¤, н≥ж крањни з л≥беральною моделлю. «а визначенн¤м анал≥тик≥в, саме у такий спос≥б крањни ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ дос¤гли колосальних усп≥х≥в. ‘≥нансову пол≥тику там було п≥дпор¤дковано промислов≥й стратег≥њ. Ќа думку економiстiв, стратег≥¤ ф≥нансового контролю мала успiх завд¤ки паралельному дотриманню макроекономiчноњ стабiльностi[42].

–оль ≥ноземноњ допомоги у становленн≥ Ќ≤  другоњ "хвил≥" була незначною. “ак, прот¤гом 1951-1965рр. обс¤ги допомоги —Ўј “айваню становили близько 100млн дол. на р≥к, або по 10дол. на одного жител¤ крањни. ѕ≥вденна  оре¤ та “айвань обмежували надходженн¤ пр¤мих ≥ноземних ≥нвестиц≥й, ор≥Їнтуючись переважно на ≥мпорт л≥ценз≥й, технолог≥й та знань.  рањни третьоњ "хвил≥" прид≥л¤ли значно менше уваги ≥мпорту знань, зосереджуючись саме не залученн≥ пр¤мих ≥нвестиц≥й. як правило, велик≥ за обс¤гом кредити та ≥ноземн≥ кап≥таловкладенн¤ починали надходити до Ќ≤  вже на етап≥ швидкого зростанн¤. “ак,  оре¤ отримала значн≥ позики лише на початку 70-х ≥, незважаючи на те, що на 1985р. њњ зовн≥шн≥й борг становив б≥льше 50% ¬¬ѕ, завд¤ки значн≥й частц≥ експорту у ¬¬ѕ вона користувалас¤ дов≥рою кредитор≥в. “ехнолог≥чна реконструкц≥¤ дозволила незабаром дос¤гти зменшенн¤ боргу, що у 1990р. стосовно ¬¬ѕ станов усього 15% [42].

” 90-х роках завд¤ки стаб≥льним темпам економ≥чного зростанн¤, спри¤тливим ф≥нансовим показникам та розширенню сфер впливу ¤понського та п≥вденнокорейського кап≥тал≥в Ќ≤  в≥дчули суттЇвий приплив кап≥тал≥в. «а 1990-1994рр. пр¤м≥ ≥ноземн≥ ≥нвестиц≥њ у ѕ≥вденно-—х≥дн≥й јз≥њ зросли б≥льше, н≥ж вчетверо. ” середин≥ 90-хрок≥в њхнЇ надходженн¤ до крањн рег≥ону становило понад 55% обс¤г≥в, спр¤мованих у крањни, що розвиваютьс¤.

якщо Ќ≤  другоњ "хвил≥" виступали рецип≥Їнтами ≥ноземних ≥нвестиц≥й з япон≥њ, крањни третьоњ "хвил≥" вже отримували пр¤м≥ ≥нвестиц≥њ з √онконгу, “айваню, —ингапура та ѕ≥вденноњ  орењ. ” 1994р. понад половину заруб≥жних ≥нвестиц≥й аз≥атських крањн було зд≥йснено в межах рег≥ону. “ак, 47% ф≥л≥й ¤понських “Ќ  (транснац≥ональних корпорац≥й) у √онконз≥ та 43% - у —ингапур≥ вже заснували власн≥ в≥дд≥ленн¤ в Ќ≤  третьоњ "хвил≥". «агалом у 1995р. до держав ѕ≥вденноњ, —х≥дноњ та ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ над≥йшло пр¤мих ≥ноземних ≥нвестиц≥й у розм≥р≥ 65 млрд дол. [32, c.24].

ќднак через невисокий р≥вень розвитку внутр≥шн≥х ринк≥в, особливо у Ќ≤  третьоњ ≥ четвертоњ "хвиль", головною метою даних ≥нвестиц≥й Ї розвиток експортного виробництва. « одного боку, таке њхнЇ спр¤муванн¤ Ї джерелом сучасних техн≥ки та технолог≥й, спри¤Ї п≥двищенню ефективност≥ виробництва, зб≥льшенню доход≥в та ¬¬ѕ, надаЇ можлив≥сть виходу на св≥тов≥ ринки та зменшуЇ ф≥нансовий ризик. « ≥ншого - ≥нвестиц≥њ знижують гнучк≥сть експорту, перешкоджають його диверсиф≥кац≥њ, призвод¤ть до розрив≥в у технолог≥чних ланцюгах, можуть вит≥сн¤ти компан≥њ з нац≥ональним кап≥талом, загрожують плат≥жному балансу крањн-рецип≥Їнт≥в. “ому вже на початку 90-х з'¤вилис¤ попередженн¤ фах≥вц≥в щодо можливого дестаб≥л≥зуючого впливу такого ≥нвестиц≥йного буму дл¤ молодих економ≥к Ќ≤  третьоњ "хвил≥".

ѕричини ≥ насл≥дки валютно-ф≥нансовоњ кризи 1997-1998рр. у крањнах ѕ≥вденно-—х≥дноњ јз≥њ потребують окремого детального вивченн¤. Ќа думку автора, њњ головна причина пол¤гаЇ саме у надм≥рн≥й залежност≥ економ≥к Ќ≤  (переважно третьоњ "хвил≥") в≥д заруб≥жних ≥нвестиц≥й та надходжень в≥д експорту. як правило, њхн≥м партнером була япон≥¤.  урс нац≥ональних валют був суттЇво завищеним, оск≥льки спиравс¤ на високий р≥вень товарообм≥ну. ѕриродний цикл≥чний спад, засоби анти≥нфл¤ц≥йного регулюванн¤ та скороченн¤ деф≥циту поточних рахунк≥в у ѕ≥вденн≥й  орењ, що стали необх≥дними п≥сл¤ економ≥чноњ л≥берал≥зац≥њ на початку 90-хрок≥в, завдали значного удару по плат≥жних балансах крањн рег≥ону. ÷е призвело до краху валют “ањланду, ≤ндонез≥њ, ћалайз≥њ, валютноњ кризи у √онконз≥. « огл¤ду на те, що вже сьогодн≥ центральними банками Ќ≤  утримуЇтьс¤ близько 40% св≥тових валютних резерв≥в, сл≥д оч≥кувати значного впливу рег≥ональноњ кризи на перспективи розвитку св≥товоњ економ≥ки.

«а останн≥ роки компан≥њ Ќ≤  за л≥дерством п≥вденнокорейських "чеболь" актив≥зували ≥нвестиц≥њ до розвинених крањн «аходу. ≈ксперти вид≥л¤ють певн≥ причини, що зумовили такий процес. ѕередус≥м за умов посиленн¤ боротьби з порушенн¤ми ≥нтелектуальноњ власност≥ придбанн¤ контрольних пакет≥в акц≥й надаЇ найкращу можлив≥сть доступу до дорогих технолог≥й. ќск≥льки Ќ≤  безпосередньо залежать в≥д ¤понського кап≥талу, це дозвол¤Ї њм використовувати непр¤м≥ шл¤хи дл¤ волод≥нн¤ нов≥тн≥ми технолог≥¤ми та зменшенн¤ залежност≥ в≥д ≥мпорту. ѕоширено придбанн¤ контрольних пакет≥в акц≥й в≥домих ф≥рм з метою заволод≥нн¤ ≥хн≥ми товарними знаками та зайн¤тт¤ в≥дпов≥дних позиц≥й на ринках. ћаючи власн≥ компан≥й у розвинених крањнах, можливо швидко розпочати виробництво потр≥бноњ продукц≥њ, реагуючи на ринкову кон'юнктуру, а також налагодити взаЇмне забезпеченн¤ компонентами м≥ж п≥дприЇмствами. ¬решт≥-решт, придбанн¤ ≥ноземних п≥дприЇмств маЇ стаб≥л≥зуючий ефект, оск≥льки знижуЇ залежн≥сть компан≥й в≥д рег≥ональних ринк≥в та кон'юнктури ≥ дозвол¤Ї "згладити" цикл≥чн≥сть економ≥ки.

« огл¤ду на обмежен≥сть ф≥нансових ресурс≥в вкладенн¤ зд≥йснюютьс¤ переважно у збанкрут≥л≥ компан≥. ÷е св≥дчить про готовн≥сть ф≥рм Ќ≤  запропонувати стратег≥њ, здатн≥ вивести так≥ компан≥њ з кризи.

ќчевидний генетичний взаЇмозв'¤зок Ќ≤ . ѕрот¤гом повоЇнноњ доби в≥дбувалос¤ насл≥дуванн¤ ≥дей та стратег≥й нац≥ональноњ розбудови м≥ж Ќ≤  р≥зних "хвиль". ƒосл≥дники назвали такий процес "ефектом перел≥тних гусей". Ќаступна "хвил¤" насл≥дувала ≥нститути, пол≥тику, технолог≥њ попередньоњ, одночасно адаптуючи њх до власних умов. якщо дл¤ крањн першоњ та другоњ "хвиль" характерною була висока роль держави в ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, то дл¤ крањн третьоњ "хвил≥" - л≥берал≥зац≥¤ ≥ розвиток приватного сектора. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що зростанн¤ у них фактично спричинене ззовн≥ - внасл≥док значних пр¤мих ≥ноземних ≥нвестиц≥й, переважно в≥д ≥нших Ќ≤ . ÷е забезпечило швидкий усп≥х реформ, проте стало одн≥Їю з причин валютно-ф≥нансовоњ кризи, що розпочалас¤ у 1997р.

¬иход¤чи з розум≥нн¤ необх≥дност≥ пр≥оритетного розвитку об'Їкт≥в економ≥чноњ стратег≥њ держави, ур¤ди Ќ≤ , дл¤ зд≥йсненн¤ усп≥шноњ розбудовчоњ стратег≥њ, прид≥л¤ли особливу увагу створенню спри¤тливого економ≥чного кл≥мату. «авд¤ки ≥нституц≥йним реформам (демонопол≥зац≥¤, конверс≥¤ в≥йськових виробництв, земельна реформа, реформа системи взаЇмов≥дносин роботодавц≥в з роб≥тниками) сформувалис¤ численн≥ економ≥чн≥ суб'Їкти, потенц≥йно здатн≥ до ринковоњ конкурентноњ боротьби. ќск≥льки механ≥зми координац≥њ ви¤вилис¤ недостатньо д≥Ївими, було створено ≥нституц≥йн≥ основи економ≥ки узгоджень - ради з вир≥шенн¤ завдань економ≥чних стратег≥њ ≥ тактики, зор≥Їнтован≥ на нац≥ональн≥ ≥нтереси, налагоджено широкий обм≥н ≥нформац≥Їю м≥ж державою та приватним сектором. ” рамках формальних та неформальних консультативних рад конкуруюч≥ ф≥рми можуть обм≥нюватис¤ ≥нформац≥Їю, знижуючи тим самим непродуктивн≥ конкурентн≥ витрати. Ќа в≥дм≥ну в≥д поширених у св≥т≥ лоб≥стських структур, так≥ ради зробили правила ринковоњ повед≥нки та економ≥чну пол≥тику держави прозор≥шими та зрозум≥л≥шими дл¤ вс≥х учасник≥в економ≥чного процесу. «а њхнього спри¤нн¤ проводилис¤ конкурси м≥ж ф≥рмами, правила ¤ких створювалис¤ самими ф≥рмами. Ќезважаючи на те, що в м≥ру вдосконаленн¤ ринкового середовища функц≥њ таких рад переход¤ть у дорадч≥, вони ≥ нин≥ в≥д≥грають роль представник≥в ≥нтерес≥в б≥знесу в ур¤дових структурах. ƒ≥Ї мережа сп≥льних ≥нститут≥в держави ≥ приватного кап≥талу з виробленн¤ стратег≥чних план≥в розвитку. ¬≥дбуваютьс¤ пост≥йн≥ консультац≥њ державних орган≥в з приватним сектором, йому надаЇтьс¤ широкий спектр ≥нформац≥йних послуг.

ƒл¤ забезпеченн¤ економ≥чних суб'Їкт≥в потенц≥алом економ≥чного зростанн¤ та реальними коштами дл¤ веденн¤ конкурентноњ боротьби було створено мережу ≥нститут≥в зростанн¤ - банк≥в розвитку, ф≥нансових корпорац≥й, орган≥в ≥з стимулюванн¤ малого п≥дприЇмництва, великих промислово-торговельних груп.

ўе одн≥Їю особливiстю ≥нституц≥йноњ структури ЌI  Ї система взаЇмозв'¤зк≥в мiж сучасними великими i традицiйними малими пiдприЇмствами. «окрема, у ѕ≥вденн≥й  орењ ≥снуЇ спец≥альне законодавство з≥ спри¤нн¤ субконтрактним зв'¤зкам. ” такий спос≥б в≥дбуваЇтьс¤ вдосконаленн¤ системи об'Їкт≥в економ≥чноњ стратег≥њ великих корпорац≥й, що позитивно впливаЇ на структуру сусп≥льноњ системи у ц≥лому. ÷е зб≥льшуЇ прогнозован≥сть розвитку крањн ≥ спри¤Ї нац≥ональному консенсусу. ќстанн≥й, наприклад, у ѕ≥вденн≥й  орењ, “айван≥ знайшов в≥дображенн¤ у розробц≥ довготерм≥нових план≥в соц≥ально-економ≥чного розвитку. ”св≥домлюючи неминучу викривлен≥сть процес≥в конкуренц≥њ в нерозвиненому ринковому середовищ≥ та спираючись на корпоративн≥сть нац≥ональноњ св≥домост≥, автори стратег≥й розбудови Ќ≤  зробили ставку на поЇднанн¤ конкуренц≥њ та корпоративноњ повед≥нки (обм≥н ≥нформац≥Їю м≥ж приватними економ≥чними суб'Їктами, координац≥ю б≥знес-план≥в, сп≥льне ≥нвестуванн¤), створили дл¤ цього в≥дпов≥дн≥ ≥нституц≥йн≥ структури.

–еал≥зовуючи зазначен≥ заходи, ур¤дам Ќ≤  вдалос¤ у короткий терм≥н виробити рац≥ональн≥ стратег≥њ приватних економ≥чних суб'Їкт≥в. «авд¤ки цьому головними ор≥Їнтирами њхньоњ д≥¤льност≥ стало не отриманн¤ поточних надприбутк≥в, а стратег≥чний розвиток та оволод≥нн¤ ринками. ÷е, у свою чергу, мало значний стаб≥л≥зуючий ефект, оск≥льки економ≥чн≥ суб'Їкти розробл¤ють стратег≥чн≥ плани лише на основ≥ стаб≥льност≥ економ≥ки, забезпеченн¤ ¤коњ стало одним з њхн≥х першочергових ≥нтерес≥в.

–оль ур¤ду в Ќ≤  можна пор≥вн¤ти з катал≥затором: сила його впливу залежала не в≥д ф≥нансовоњ могутност≥, а насамперед в≥д пр≥оритет≥в внутр≥шньоњ пол≥тики (осв≥та, розвиток ≥нфраструктури, спри¤нн¤ налагодженню ≥нституц≥йних схем). ƒ≥Їв≥сть механ≥зм≥в реал≥зац≥њ цих заход≥в забезпечувалас¤ використанн¤м досв≥ду крањн-попередниць та адаптивн≥стю державноњ пол≥тики. ќстаннЇ було можливим завд¤ки систем≥ взаЇмод≥њ економ≥чних суб'Їкт≥в та мереж≥ ≥нститут≥в сп≥впрац≥ держави з приватними економ≥чними суб'Їктами, њхн≥ми корпоративними орган≥зац≥¤ми. «авданн¤м держави стало не зам≥щенн¤, а доповненн¤ ринк≥в, зб≥льшенн¤ њхньоњ ефективност≥, п≥дтримка ф≥нансовоњ стаб≥льност≥, забезпеченн¤ максимально спри¤тливих умов дл¤ приватних ≥нвестиц≥й та соц≥альноњ стаб≥льност≥.

Ќаведена стратег≥¤ реал≥зовуватиметьс¤ лише за умов сильноњ державноњ влади. “ому специфiчною рисою формуванн¤ ЌI  було iснуванн¤ в бiльшостi з них тоталiтарних полiтичних режимiв. —л≥д зазначити, що тотал≥таризм у цих крањнах суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д Ївропейського, позитивно впливаЇ на дос¤гненн¤ сусп≥льноњ згоди. ћодел≥ "патернал≥стського авторитаризму", що практикувалас¤ у Ќ≤ , властив≥ етичн≥ обмеженн¤ прагматизму влади, технократичний ≥деал, що пол¤гаЇ у на¤вност≥ чесноњ та осв≥ченоњ ел≥ти, конфуц≥анське прагненн¤ до пол≥тики сусп≥льноњ злагоди, ≥деолог≥¤ економ≥чного зростанн¤. ƒосл≥дники зазначають високий р≥вень витрат на осв≥ту в Ќ≤ . —истему осв≥ти було зор≥Їнтовано на прискорене подоланн¤ неграмотност≥, що мало на мет≥ п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ роб≥тник≥в та покращенн¤ дит¤чоњ осв≥ти, надавало систем≥ стратег≥чноњ ор≥Їнтац≥њ. «аохочувалис¤ та субсидувалис¤ осв≥тн≥ програми на п≥дприЇмствах. «начна увага прид≥л¤лас¤ вивченню заруб≥жного досв≥ду ≥ запозиченню знань.

” ѕ≥вденн≥й  орењ п≥сл¤ демократичних реформ спостер≥галос¤ зб≥льшенн¤ вдв≥ч≥ витрат виробництва прот¤гом двох рок≥в, що призвело до зменшенн¤ його конкурентоспроможност≥ й викликало потребу в актив≥зац≥њ внутр≥шн≥х ≥нвестиц≥й на реконструкц≥ю виробництв, диверсиф≥кац≥ю ≥ п≥двищенн¤ ¤кост≥ експорту [42].

ќтже, крiм економiчних ≥ пол≥тичних чинникiв, не останню роль у розвитку ЌI  вiдiграли ≥ соцiокультурнi фактори ¤к елемент пор≥вн¤льних переваг у м≥жнародн≥й конкуренц≥њ. ”р¤дам цих крањн вдалос¤ поЇднати у своњй економ≥чн≥й стратег≥њ рац≥онал≥зм та прагматизм зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ з традиц≥йними колектив≥стськими св≥тогл¤дними позиц≥¤ми конфуц≥анськоњ етики. «авд¤ки цьому сформувалас¤ ≥деолог≥¤ економ≥чного зростанн¤, в≥дбулос¤ об'Їднанн¤ зусиль нац≥њ навколо ц≥Їњ мети. ¬т≥ленн¤ у житт¤ ц≥Їњ стратег≥њ спри¤ло розвитку нац≥ональних традиц≥й п≥дприЇмництва та д≥ловоњ культури, заснованих на самодисципл≥н≥, дов≥р≥ та в≥дпов≥дальност≥, розпод≥л≥ результат≥в зростанн¤ м≥ж ус≥ма членами сусп≥льства, на п≥двищенн≥ осв≥тнього р≥вн¤ та зм≥цненн≥ технолог≥чноњ й ≥нженерноњ культури. Ќа зм≥цненн¤ нац≥ональноњ консол≥дац≥њ також вплинули "дов≥чний найм", використаний де¤кими Ќ≤  з досв≥ду япон≥њ, та система оплати прац≥, за ¤коњ зароб≥тна платн¤ роб≥тник≥в безпосередньо залежала в≥д усп≥х≥в, дос¤гнутих ф≥рмою минулого року. ÷е сформувало специф≥чну мотивац≥йну систему, що стала основою сх≥дноаз≥атськоњ модел≥ "економ≥чного дива".

ќдн≥Їю з нових економ≥чних крањн де¤к≥ фах≥вц≥ вважають “уреччину. јдже њњ динам≥чний економ≥чний розвиток маЇ сп≥льн≥ риси з Ќ≤ . “ак, до початку 80-хрок≥в у “уреччин≥ збер≥галас¤ значна частка державного сектора - в≥д 50% до 75% [1, c.94]. ¬ласне, саме ур¤дом було зроблено першу значну ≥нвестиц≥ю у розвиток нац≥онального машинобудуванн¤ - створенн¤ у 1950р. ƒержавноњ корпорац≥њ з машинобудуванн¤ та х≥м≥чноњ промисловост≥. ѕерш≥ приватн≥ ≥нвестиц≥њ у ц≥й галуз≥ було зд≥йснено лише через 10 рок≥в. ѕоловина вс≥х вкладень у 60-80-хроках були державними [7, с.144]. ƒержавними або п≥д контролем ур¤ду були велик≥ банки, що дозвол¤ло утримувати низьк≥ процентн≥ ставки. ѕроводилас¤ активна пол≥тика державного патернал≥зму - протекц≥он≥зм, с≥льськогосподарськ≥ дотац≥њ, обмеженн¤ припливу ≥ноземних кап≥тал≥в, п≥дтримка розвитку профсп≥лок. «д≥йснювалос¤ стратег≥чне плануванн¤. ¬≥дпов≥дно до ѕершого п'¤тир≥чного плану розвитку з 1963р. було проголошено стратег≥ю ≥мпортозам≥щуючоњ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. –езультати стратег≥њ 60-70-хрок≥в були позитивними. —ередн≥й темп зростанн¤ ¬Ќѕ становив 7%, а промислового виробництва - 9% на р≥к. «агалом створено передумови дл¤ ефективноњ ринковоњ економ≥ки. ќднак на в≥дм≥ну в≥д Ќ≤ , у “уреччин≥ не в≥дбулос¤ вчасноњ переор≥Їнтац≥њ економ≥чноњ стратег≥њ. ѕроблема валютних надходжень вир≥шувалас¤ за рахунок припливу короткотерм≥нових кап≥тал≥в та продажу природних ресурс≥в на тл≥ ресурсного буму 70-х. ѕитома вага експорту у ¬¬ѕ залишалас¤ невисокою, а стратег≥¤ ≥мпортозам≥щенн¤ не спри¤ла зменшенню залежност≥ в≥д ≥мпорту внасл≥док ввезенн¤ комплектуючих. “ому накопиченн¤ структурних проблем та скороченн¤ попиту на сировинн≥ ресурси другоњ половини 70-х спричинили серйозну економ≥чну кризу в крањн≥.

“аблиц¤ 3

ƒе¤к≥ ≥ндикатори економ≥ки “уреччини (темпи зростанн¤, %) [39]

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11

Ќазва: ≈коном≥чна характеристика крањн “ретього св≥ту. Ќов≥ тенденц≥њ розвитку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (13168 прочитано)