≈коном≥чна теор≥¤ > ≈коном≥чна характеристика крањн “ретього св≥ту. Ќов≥ тенденц≥њ розвитку

« с≥чн¤ 1980р. було розпочато широкомасштабну ѕрограму економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ. ¬она включала так≥ заходи, ¤к: заморожуванн¤ зароб≥тноњ платн≥, жорстку ф≥нансово-кредитну пол≥тику, зменшенн¤ витрат на державний сектор економ≥ки, податкову реформу; стратег≥ю зб≥льшенн¤ експорту та перех≥д в≥д ≥мпортозам≥щенн¤ до експортор≥Їнтованоњ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, розширенн¤ ≥нших канал≥в надходженн¤ валюти, залученн¤ ≥ноземних кап≥тал≥в; структурну перебудову економ≥ки, л≥берал≥зац≥ю ≥мпорту, стимулюванн¤ ≥нвестиц≥й у конкурентоспроможн≥ галуз≥, заохоченн¤ злитт¤ п≥дприЇмств; реорган≥зац≥ю державного сектора та приватизац≥ю частини державних п≥дприЇмств; розвиток банк≥вськоњ системи, стимулюванн¤ нагромадженн¤, розширенн¤ ринку кап≥тал≥в [39]. ¬≥дбулос¤ скороченн¤ перел≥ку ц≥н, що затверджувалис¤ –адою м≥н≥стр≥в. —еред товар≥в, ц≥ни на ¤к≥ встановлювалис¤ адм≥н≥стративно, залишилис¤ базов≥: електроенерг≥¤, вуг≥лл¤, х≥м≥чн≥ добрива, послуги зал≥зничного транспорту тощо. «бер≥гс¤ такий метод ц≥нового контролю ¤к терм≥нов≥ дозволи на ≥мпорт товар≥в. Ћише за 1980-1983рр. експорт з “уреччини зб≥льшивс¤ вдв≥ч≥. ≤нфл¤ц≥¤ скоротилас¤ з 110% до 30%. —ередн≥й темп зростанн¤ ¬¬ѕ при цьому не зменшивс¤ . Ѕуло зд≥йснено девальвац≥ю л≥ри в≥дразу на 33% та передбачено наступн≥ девальвац≥њ прот¤гом 80-хрок≥в на 10-15% за р≥к.

Ќезважаючи на анти≥нфл¤ц≥йн≥ заходи, “уреччина продовжувала реал≥зовувати промислову пол≥тику. ” 1980р. було зб≥льшено п≥льги з оподаткуванн¤ п≥дприЇмств, що зд≥йснюють ≥нвестиц≥њ в≥дпов≥дно до план≥в економ≥чного розвитку. « 1985р. було запроваджено ст¤гненн¤ податку на додану варт≥сть. ќднак ≥нвестиц≥йн≥ товари в≥д нього зв≥льн¤лис¤. ” тому ж роц≥ впроваджено систему стимулюванн¤ ≥нвестиц≥й. «б≥льшувалис¤ податков≥ п≥льги, надавалис¤ виб≥рков≥ експортн≥ кредити, виплачувалис¤ експортн≥ прем≥њ, експортери отримували валютн≥ асигнуванн¤ на ≥мпорт необх≥дних компонент≥в, розвивалас¤ система експортного страхуванн¤. « другоњ половини 80-хрок≥в частка промисловост≥ у ¬Ќѕ вже переважала частку с≥льського господарства.

ѕроцеси приватизац≥њ, що розпочалис¤ в “уреччин≥ п≥сл¤ 1984р., були пов≥льними. ѕоширювалас¤ оренда п≥дприЇмств. ќф≥ц≥йно проголошувавс¤ поступовий вих≥д держави з≥ сфер д≥¤льност≥, що можуть ≥снувати за рахунок приватних кап≥таловкладень. ѕершочергову увагу держава прид≥л¤ла розвитку енергетики, водопостачанн¤, дор≥г та промисловоњ ≥нфраструктури. ≤з середини 80-х в≥дбувалос¤ пожвавленн¤ приватних ≥нвестиц≥й, що зб≥льшилис¤ у 1985р. на 10,9%, у 1986р. - на 11,6%, у 1987р.- на 15,9%. ƒо 1988р. частка державних ≥нвестиц≥й у загальних вкладенн¤х в основний кап≥тал скоротилас¤ до 48,3% [30, c.64].

¬ажливу роль в ≥нвестиц≥йному процес≥ в≥д≥гравали позабюджетн≥ фонди- ‘онд громадськоњ участ≥, ∆итловий фонд, ‘онд стаб≥л≥зац≥њ ц≥н, ‘онд заохоченн¤ експорту. „ерез них у 1987р. зд≥йснювалос¤ 10,3% державних ≥нвестиц≥й [30, c.191]. —пец≥альн≥ податки, збори, нац≥нки на ≥мпортн≥ товари стали джерелами надходженн¤ кошт≥в до цих фонд≥в.

—л≥д зауважити, що внасл≥док надм≥рноњ л≥берал≥зац≥њ у 1981р. реальна процентна ставка зросла до 20%, що викликало ф≥нансову кризу. ÷¤ пол≥тика призвела до в≥дпливу др≥бних кап≥тал≥в до банк≥в, великих - до посередницького б≥знесу. —уттЇво зб≥льшилас¤ к≥льк≥сть банк≥рських контор, що працювали ≥з заощадженн¤ми. ¬≥дбувалос¤ зростанн¤ експорту кап≥талу. √рошов≥ рестрикц≥њ спричинили крах р¤ду банк≥рських контор. Ќеобх≥дн≥сть виплати компенсац≥й призвела до п≥двищенн¤ деф≥циту консол≥дованого бюджету до 2,6% ¬¬ѕ. “ому з 1982р. було посилено регулююч≥ функц≥њ ÷ентрального банку, зменшено обмеженн¤ щодо допуску ≥ноземних банк≥в на внутр≥шн≥й ринок. ” 1983р. функц≥њ визначенн¤ процентних ставок було передано –ад≥ м≥н≥стр≥в, через р≥к частину з них передано ÷ентробанку. ѕом'¤кшено процеси санац≥њ, зокрема було дозволено конверс≥ю заборгованост≥ п≥дприЇмства перед банком в акц≥њ п≥дприЇмства.  онтроль за банк≥вською системою полегшувавс¤ завд¤ки частц≥ державноњ власност≥ у цьому сектор≥, що була високою. « 1984р. знову розпочалос¤ зростанн¤ державних витрат.

“руднощ≥ у ф≥нансов≥й л≥берал≥зац≥њ також були спричинен≥ недостатньою розвинен≥стю фондового ринку - вже наприк≥нц≥ 80-хрок≥в з 600 акц≥онерних товариств на фондов≥й б≥рж≥ котувалис¤ акц≥њ лише 40 [1, c.98]. ¬одночас через структурну недосконал≥сть економ≥ки ≥нфл¤ц≥¤ на внутр≥шньому ринку мала характер ≥нфл¤ц≥њ витрат ≥ збер≥гала швидк≥ темпи. јвтоматичного в≥дновленн¤ економ≥ки не сталос¤, тому ур¤ду з 1988р. довелос¤ застосовувати заходи щодо економ≥чного стимулюванн¤: грошову експанс≥ю, скороченн¤ процентних ставок. ÷е, врешт≥, призвело до в≥дновленн¤ економ≥чного зростанн¤, хоча й на тл≥ п≥двищенн¤ темп≥в ≥нфл¤ц≥њ. ƒо початку 1994р. завд¤ки завищеному курсу л≥ри продовжували надходити короткотерм≥нов≥ кап≥тали. ÷е дозвол¤ло ф≥нансувати бюджетний та поточний деф≥цити, проте спри¤ло подальшому п≥двищенню курсу. ÷≥ чинники спричинили у 1994р. глибоку валютну та ф≥нансову кризу, насл≥док ¤коњ - зростанн¤ процентних ставок та стагнац≥¤ кредитного ринку. ” в≥дпов≥дь було прийн¤то чергову програму стаб≥л≥зац≥њ та структурноњ перебудови.

«авд¤ки вжитим заходам у середин≥ 90-х економ≥ка “уреччини продовжувала зростати швидкими темпами. Ќа 1994р. понад 85% турецького експорту вже становила продукц≥¤ переробноњ промисловост≥. ƒержав≥ належали 46% банк≥вських актив≥в. ÷е забезпечуЇ значне п≥двищенн¤ р≥вн¤ стаб≥льност≥ економ≥ки. —л≥д зазначити, що активне економ≥чне зростанн¤ в≥дбуваЇтьс¤ одночасно з високою ≥нфл¤ц≥Їю, що знаходитьс¤ на р≥вн≥ близько 80% р≥чних.

ќтже, досв≥д побудови ринковоњ економ≥ки “уреччини специф≥чний ≥ потребуЇ детального вивченн¤.

“аким чином, вивченн¤ практики державноњ економ≥чноњ стратег≥њ ЌI  пiдтверджуЇ можливiсть ефективного застосуванн¤ державноњ експансiњ дл¤ зниженн¤ р≥вн¤ нестаб≥льност≥ економ≥чноњ системи, побудови структури економ≥чноњ стратег≥њ р≥зних р≥вн≥в, дос¤гненн¤ високого р≥вн¤ розвитку економiки, включенн¤ до св≥товоњ економ≥чноњ системи за невеликий промiжок часу. ƒержава продовжуЇ в≥д≥гравати визначальну роль у структур≥ економ≥чноњ стратег≥њ ≥ п≥сл¤ зд≥йсненн¤ економ≥чноњ л≥берал≥зац≥њ за допомогою спец≥альних ≥нститут≥в зв'¤зку б≥знесу та ур¤ду. ѕроведений анал≥з п≥дтверджуЇ думку дослiдникiв про те, що реал≥зац≥¤ саме активноњ державноњ стратег≥њ - Їдиний спосiб зайн¤ти гiдне мiсце на свiтовому ринку дл¤ крањн, що опинилис¤ у становищi тих, що наздоган¤ють [15].

3.3 Ћатинська јмерика у 80-90-х роках

ƒосл≥дники вид≥л¤ють три етапи в економ≥чн≥й ≥стор≥њ Ћатинськоњ јмерики XXст. ѕер≥од л≥берал≥зму та в≥льноњ торг≥вл≥, за ¤кого рег≥он функц≥онував ¤к сировинна база дл¤ розвинених економ≥к, зак≥нчивс¤ у пер≥од кризи 30-хрок≥в. ¬≥н зм≥нивс¤ етатистським пер≥одом, ≥ндустр≥ал≥зац≥њ та формуванн¤ ≥нфраструктури, з високим ступенем державного втручанн¤, що завершивс¤ у середин≥ 70-хрок≥в г≥пертроф≥Їю рол≥ держави в економ≥ках б≥льшост≥ крањн рег≥ону, зростанн¤м ≥нфл¤ц≥њ та деф≥циту бюджету. ѕiсл¤ цього економiчний розвиток латиноамериканських держав уповiльнивс¤, а з 1981р. бiльшiсть з них опинилас¤ у найсильн≥ш≥й за останнi 50 рокiв економiчнiй кризi. ¬≥дбулос¤ падiнн¤ темпiв виробництва, зростало безробiтт¤, посилювалас¤ iнфл¤цi¤, погiршувалос¤ зовнiшньоекономiчне становище. ¬≥дпов≥дн≥ зм≥ни сталис¤ у сфер≥ економ≥чноњ пол≥тики. “ому ≥з середини 70-х-початку 80-х розпочавс¤ неол≥берал≥стський пер≥од, що характеризувавс¤ приходом до влади у багатьох крањнах в≥йськових хунт. ¬они зд≥йснювали жорсткий курс на обмеженн¤ державного втручанн¤, приватизац≥ю тощо [42, c.125].

Ќа кожному ≥з зазначених етап≥в в≥дбувалос¤ певне п≥двищенн¤ стаб≥льност≥ економ≥к рег≥ону доти, доки економ≥чна пол≥тика в≥дпов≥дала потребам економ≥чноњ системи. ќднак через недосконал≥сть насамперед ≥нститут≥в державноњ влади ц¤ пол≥тика поступово сама ставала дестаб≥л≥зуючим чинником, викликаючи економ≥чн≥ та соц≥альн≥ потр¤с≥нн¤. Ќадм≥рне одержавленн¤ послабило динам≥чн≥сть економ≥чних систем. “ому вони були неспроможн≥, на в≥дм≥ну в≥д економ≥к Ќ≤ , ефективно включитис¤ до св≥тогосподарськоњ системи, залежн≥сть в≥д ¤коњ залишалас¤ великою.

„ерез дефiцит поточних рахункiв латиноамериканськ≥ крањни на початку 80-хрок≥в розпочали процеси врегулюванн¤, що включали зменшенн¤ сукупного попиту фiскальними, монетарними заходами, за допомогою пол≥тики доходiв та пiдвищенн¤ вiдносноњ цiни конкурентоспроможних товарiв на мiжнародному р≥вн≥ через зм≥ну обмiнного курсу, тарифну полiтику. ” де¤ких крањнах вiдбувалос¤ поЇднанн¤ цих заходiв з програмами публiчного iнвестуванн¤ та з iншими дi¤ми ур¤ду, спр¤мованими на iмпортозамiщенн¤.

¬провадженн¤ ћ¬‘ фiнансовоњ дисциплiни серед боржникiв та зростанн¤ торгових прибуткiв, що можна було використовувати на виплату боргу, стало причиною чистого вiдпливу фiнансових ресурсiв з рег≥ону. ÷е в≥дбувалос¤ одночасно з вiдносно повiльним зростанн¤м цiн на первиннi товари, що становили 80% експорту Ћатинськоњ јмерики. ќтже, л≥берал≥зац≥йна економ≥чна стратег≥¤, проведена на вимогу ћ≥жнародного валютного фонду, спричинила у крањнах регiону на початку 80-х значний економiчний спад. ≈кономiчна криза i програми ћ¬‘, за визнанн¤м експертiв ќќЌ, значно погiршили ≥ соцiальну ситуацiю.

“аблиц¤ 4

“емпи зростанн¤ реального ¬Ќѕ у крањнах Ћатинськоњ јмерики та  арибського басейну, % [35, 36, 37]

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11

Ќазва: ≈коном≥чна характеристика крањн “ретього св≥ту. Ќов≥ тенденц≥њ розвитку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (13168 прочитано)