Ћ≥тература св≥това > ‘ранцузький класичний реал≥зм в л≥тератур≥

у 1834 Ц 1836 рр. —тендаль створюЇ роман УЋюсТЇн ЋевенФ ( У„ервоне ≥ б≥леФ ). ЋюсТЇн Ц характер частково автоб≥ограф≥чний. ¬≥н у багатьох моментах повторюЇ вчинки јнр≥ Ѕейл¤ п≥д час влади Ќаполеону у ‘ранц≥њ. “ак само, ¤к колись Ѕейль, Ћевен спостер≥гаЇ ‘ранц≥ю Уна видиханн≥Ф революц≥њ, коли красив≥ ≥дењ перетворюютьс¤ на бажанн¤ поб≥льш урвати в≥д республ≥канського пирога. ¬икористанн¤ мотиву Уроману дорогиФ надаЇ автору можлив≥сть показати широку панораму сусп≥льства час≥в Ћипневоњ ћонарх≥њ. —тендаль не дописав цей тв≥р до к≥нц¤ з нев≥домих причин.

у 1839 р. виходить у св≥т роман Уѕармський монастирФ, д≥¤ ¤кого проходить у Ћомбард≥њ ( ѕ≥вн≥чна ≤тал≥¤ ) у 1796 р., п≥д час наполеон≥вських поход≥в. УћонастирФ прославивс¤ ¤к друге велике твор≥нн¤ —тендал¤ ≥ ¤к тв≥р, ≥ ¤кому вперше в ≥стор≥њ св≥товоњ л≥тератури в≥йну було вперше показано ≥з суто реал≥стичних позиц≥й. Ћ.“олстой, автор У—евастопольських опов≥даньФ, У¬≥йни ≥ мируФ, У’адж≥ ћурата У, говорив: Уя б≥льш, н≥ж хто-небудь ≥нший, багато чим Ї зобовТ¤заний —тендалю. ¬≥н навчив мене розум≥ти в≥йну. ’то до нього описав в≥йну такою, ¤кою вона Ї насправд≥?Ф. ≈.’ем≥нгуей теж бачив в≥йну ≥ теж показав њњ в своњх антивоЇнних романах ¤к брудну ≥ важку буденн≥сть, ¤ка знищуЇ все живе, ≥ в≥н сказав про автора Уѕармського монастирюФ так: У—тендаль бачив в≥йну, ≥ Ќаполеон вчив його писати. ¬≥н учив тод≥ вс≥х, але б≥льше н≥хто не навчивс¤Ф.

ќноре де Ѕальзак ( справжнЇ пр≥звище Ѕальса ) почав писати трохи п≥зн≥ше за —тендал¤. ¬≥н почав писати романи заради зароб≥тку, покинувши нудну роботу в адвокатськ≥й контор≥. ≤ дуже швидко здивував св≥т абсолютною зр≥л≥стю свого стилю. Уќстанн≥й шуан, або Ѕретань у 1800 р.Ф (1829 ) ≥ У—цени приватного житт¤Ф ( 1830 ), нав≥ть, викликали думку: п≥сл¤ цих твор≥в Ѕальзак вже б≥льше не р≥с ¤к художник, а просто випускав в св≥т один тв≥р за ≥ншим, за два тижн≥ створюючи черговий роман. як би там не було, "ќстанн≥й шуан" Ц перший тв≥р Ѕальзака, п≥дписаний його справжн≥м ≥мТ¤м, вбираЇ в себе вс≥ складов≥ творчост≥ письменника, ¤кий почав ¤к автор суто комерц≥йних роман≥в про вамп≥р≥в ( УЅ≥рагська спадкоЇмиц¤Ф, Ујрденський в≥кар≥йФ, У—тол≥тн≥й старецьФ ) ≥ раптом вир≥шив створити серйозний роман. ¬ учител¤ соб≥ Ѕальзак обрав —котта ≥  упера. ” —котта його приваблював ≥сторичний п≥дх≥д до житт¤, але не задовольн¤ли тьм¤н≥сть ≥ схематизм характер≥в. ћолодий письменник вир≥шуЇ п≥ти у своњй творчост≥ шл¤хом —котта, але показувати читачам не ст≥льки моральний вз≥рець у дус≥ власного етичного ≥деалу ( ¤к це робив —котт ), а живописати пристрасть, без ¤коњ не ≥снуЇ по-справжньому ген≥ального твор≥нн¤. ¬загал≥, ставленн¤ до пристраст≥ у Ѕальзака було протир≥чним: Увбивство пристрастей означало б вбивство сусп≥льстваФ, - говорив в≥н; ≥ додавав: Упристрасть Ї крайн≥стю, вона Ї зломФ. “обто Ѕальзак в повн≥й м≥р≥ усв≥домлював гр≥ховн≥сть своњх персонаж≥в, але ≥ не думав в≥дмовл¤тис¤ в≥д художнього анал≥зу гр≥ху, ¤кий його дуже ц≥кавив ≥, практично, складав основу його творчост≥. –омантик ћюссе говорив про свою нац≥лен≥сть на вивченн¤ зла. ≤ в тому, ¤к Ѕальзак ц≥кавитьс¤ людськими пороками, безумовно, в≥дчуваЇтьс¤ певна дол¤ романтичного мисленн¤, ¤ке було притаманним великому реал≥сту завжди. јле людський порок Ѕальзак, на в≥дм≥ну в≥д романтик≥в, розум≥в не ¤к зло онтолог≥чне, а ¤к породженн¤ певноњ ≥сторичноњ епохи, певного в≥др≥зку ≥снуванн¤ крањни, сусп≥льства. “обто порок дл¤ Ѕальзака Ї ¤вищем набагато б≥льш реальн≥шим ≥ зрозум≥л≥шим, н≥ж дл¤ романтик≥в. —в≥т роман≥в Ѕальзака несе в соб≥ ч≥тку визначен≥сть матер≥ального св≥ту. ѕриватне житт¤ Ї дуже т≥сно повТ¤заним ≥з житт¤м оф≥ц≥йним, тому що велик≥ пол≥тичн≥ р≥шенн¤ не з неба спускаютьс¤, а осмислюютьс¤ ≥ обговорюютьс¤ у в≥тальн¤х ≥ нотар≥альних конторах, в будуарах сп≥вачок, стикаютьс¤ ≥з особистими ≥ с≥мейними в≥дносинами. —оц≥ум Ї досл≥дженим в романах Ѕальзака наст≥льки детально, що, нав≥ть, сучасн≥ економ≥сти та соц≥ологи вивчають стан сусп≥льства за його романами. Ѕальзак показував взаЇмод≥ю м≥ж людьми не на фон≥ Ѕога, ¤к це робив Ўексп≥р, в≥н показував взаЇмод≥ю м≥ж людьми на фон≥ економ≥чних в≥дносин. —усп≥льство в нього виступаЇ у вигл¤д≥ живоњ ≥стоти, Їдиного живого орган≥зму. ÷¤ ≥стота пост≥йно рухаЇтьс¤, зм≥нюЇтьс¤, ¤к античний ѕротей, але суть њњ залишаЇтьс¤ незм≥нною: сильн≥ш≥ поњдають слабк≥ших. «в≥дси й парадоксальн≥сть пол≥тичних погл¤д≥в Ѕальзака: глобальний реал≥ст н≥коли не приховував своњх ро¤л≥стських симпат≥й ≥ ≥рон≥зував над революц≥йними ≥деалами. ¬ нарис≥ Уƒв≥ зустр≥ч≥ за один р≥кФ (1831 ) Ѕальзак нешанобливо в≥дгукнувс¤ на революц≥ю 1830 р. ≥ на њњ дос¤гненн¤: " ѕ≥сл¤ б≥йки наступаЇ перемога, п≥сл¤ перемоги наступаЇ розпод≥л; ≥ тод≥ переможц≥в ви¤вл¤Їтьс¤ набагато б≥льше н≥ж тих, кого бачили на барикадах". ѕод≥бне ставленн¤ до людей взагал≥ Ї характерним дл¤ письменника, ¤кий вивчав людство так, ¤к б≥ологи вивчають тваринний св≥т.

одн≥Їю ≥з найсерйозн≥ших пристрастей Ѕальзака, починаючи з дит¤чих рок≥в, була ф≥лософ≥¤. ” шк≥льному в≥ц≥ в≥н трохи не збожевол≥в, коли у католичному панс≥он≥ познайомивс¤ ≥з старовинною монастирською б≥бл≥отекою. ¬≥н не почав серйозну письменницьку працю, поки не простуд≥ював прац≥ вс≥х б≥льш менш видатних ф≥лософ≥в старих ≥ нових час≥в. “ому ≥ виникли У‘≥лософськ≥ етюдиФ ( 1830 Ц 1837 ), ¤к≥ можна вважати не т≥льки художн≥ми творами, а ≥ досить серйозними ф≥лософськими прац¤ми. ƒо У‘≥лософських етюд≥вФ належить ≥ роман УЎагренева шк≥раФ, фантастичний ≥ одночасно глибоко реал≥стичний. ‘антастика, взагал≥, Ї ¤вищем характерним дл¤ У‘≥лософських етюд≥вФ. ¬она граЇ роль deus ex machine, тобто виконуЇ функц≥ю центральноњ сюжетноњ посилки. як, наприклад, шматок давньоњ, нап≥взруйнованоњ шк≥ри, ¤ка випадково д≥стаЇтьс¤ б≥дному студенту ¬алантену в лавц≥ антиквара. ¬критий давн≥ми письменами шматок шагрен≥ виконуЇ вс≥ бажанн¤ свого володар¤, але при цьому стискаЇтьс¤ ≥ тим самим скорочуЇ житт¤ УщасливчикаФ. УЎагренева шк≥раФ, ¤к ≥ багато ≥нших роман≥в Ѕальзака, Ї присв¤ченою тем≥ Увтрачених ≥люз≥йФ. ”с≥ бажанн¤ –афаел¤ було виконано. ¬≥н м≥г купити все: ж≥нок, коштовн≥ реч≥, вишукане оточенн¤, в≥н не мав т≥льки природного житт¤, природноњ молодост≥, природного коханн¤, ≥ тому не мав сенсу жити.  оли –афаель взнаЇ, що став спадкоЇмцем шести м≥льйон≥в, ≥ бачить, що шагренева шк≥ра знову поменшала, прискорюючи його стар≥сть ≥ смерть, Ѕальзак в≥дм≥чаЇ: У—в≥т належав йому, в≥н м≥г все Ц ≥ не хот≥в вже н≥чогоФ. У¬траченими ≥люз≥¤миФ можна вважати ≥ пошуки штучного алмазу, в жертву ¤ким ¬альтасар  лаас приносить власну дружину ≥ д≥тей ( Уѕошуки јбсолютуФ ), ≥ створенн¤ супер-витвору мистецтва, ¤ке набуваЇ значенн¤ ман≥акальноњ пристраст≥ дл¤ художника ‘ренхофера ≥ вт≥люЇтьс¤ у Ухаотичному поЇднанн≥ мазк≥вФ.

Ѕальзак говорив, що д¤д¤ “об≥ ≥з роману Ћ.—терна У“ристрам Ўенд≥Ф став дл¤ нього вз≥рцем того, ¤к потр≥бно л≥пити характер. ƒ¤д¤ “об≥ був диваком, в нього був УконикФ Ц в≥н не хот≥в одружуватис¤. ’арактери бальзак≥вських героњв Ц √ранде ( У™вген≥¤ √рандеФ ), √обсек ( У√обсекФ ), √ор≥о ( УЅатько √ор≥оФ ) побудован≥ за принципом УконикаФ. ” √ранде таким коником ( або ман≥Їю ) Ї накопиченн¤ грошей ≥ коштовностей, у √обсека Ц збагаченн¤ власних банкових рахунк≥в, в батька √ор≥о Ц батьк≥вство, служ≥нн¤ дочкам, ¤к≥ вимагають все б≥льше грошей.

Ѕальзак охарактеризував пов≥сть У™вген≥¤ √рандеФ ¤к буржуазну трагед≥ю Убез отрути, без к≥нжалу, без пролитт¤ кров≥, але дл¤ д≥ючих ос≥б б≥льш жорстоку, н≥ж вс≥ драми, ¤к≥ в≥дбувалис¤ в знаменитому род≥ јтрид≥вФ. ¬лади грошей Ѕальзак бо¤вс¤ б≥льше, н≥ж влади феодал≥в. Ќа корол≥вство в≥н дививс¤, ¤к на Їдину с≥мТю, в ¤к≥й король Ї батьком, ≥ де ≥снуЇ природний стан речей. ўо до правл≥нн¤ банк≥р≥в, ¤ке почалос¤ п≥сл¤ революц≥њ 1830 р., то тут Ѕальзак побачив серйозну загрозу дл¤ усього живого на земл≥, тому що в≥дчув зал≥зну ≥ холодну руку грошових ≥нтерес≥в. ј владу грошей, ¤ку в≥н викривав пост≥йно, Ѕальзак ототожнював ≥з владою ди¤вола ≥ протиставив њњ влад≥ Ѕога, природному ходу речей. ≤ тут з Ѕальзаком важко не погодитис¤. ’оча погл¤ди Ѕальзака на сусп≥льство, ¤к≥ в≥н висловлював в статт¤х ≥ листах, не завжди можна сприймати серйозно. јдже в≥н вважав, що людство Ї своЇр≥дною фауною, ≥з своњми породами, видами та п≥двидами. “ому ≥ ц≥нував аристократ≥в ¤к представник≥в кращоњ породи, ¤ка н≥бито вивелась на основу культивац≥њ духовност≥, ¤ка нехтуЇ користю ≥ ницим розрахунком. Ѕальзак в прес≥ п≥дтримував н≥кчемних Ѕурбон≥в ¤к Уменше злоФ ≥ пропагандував ел≥тарну державу, в ¤к≥й сословн≥ прив≥лег≥њ будуть недоторканими, а виборче право буде розповсюджуватис¤ т≥льки на тих, хто моЇ грош≥, розум ≥ талант. Ѕальзак, нав≥ть, виправдовував кр≥пацтво, ¤ке бачив в ”крањн≥, ≥ ¤ким захоплювавс¤. ѕогл¤ди —тендал¤, ¤кий ц≥нував культуру аристократ≥в т≥льки на р≥вн≥ естетики, вигл¤дають у цьому випадку набагато б≥льш справедливими.

Ѕальзак не сприймав н≥¤ких революц≥йних виступ≥в. ѕ≥д час революц≥њ 1830 р. в≥н не перервав в≥дпочинку у пров≥нц≥њ ≥ не поњхав до ѕарижу. ¬ роман≥ У—ел¤ниФ, висловлюючи сп≥вчутт¤ до тих, хто Ї Увеликим через своЇ важке житт¤Ф, Ѕальзак говорить про революц≥онер≥в: Ући поетизували злочинц≥в, ми милувалис¤ катами, ≥ ми майже створили кумира з пролетар¤!Ф јле не випадково говор¤ть: реал≥зм Ѕальзака ви¤вивс¤ розумн≥шим за самого Ѕальзака. ћудрим Ї той, хто оц≥нюЇ людину не зг≥дно з њњ пол≥тичними погл¤дами, а зг≥дно з њњ моральними ¤кост¤ми. ≤ в творах Ѕальзака, завд¤ки намаганню обТЇктивного зображенн¤ житт¤, ми бачимо чесних республ≥канц≥в - ћ≥шел¤  ретТЇна ( У¬трачен≥ ≥люз≥њФ ), Ќ≥зрона ( У—ел¤ниФ ). јле головним обТЇктом вивченн¤ творчост≥ Ѕальзака Ї не вони, а найголовн≥ша сила сьогодн≥шнього часу Ц буржуа, т≥ сам≥ Уангели грошейФ, ¤к≥ набули значенн¤ головноњ рухаючоњ сили прогресу ≥ нрави ¤коњ викривав Ѕальзак, викривав детально ≥ не метушливо, на подобу б≥олога, ¤кий досл≥джую повадки певного п≥двиду тварин. У¬ комерц≥њ месьЇ √ранде був схожий на тигра або на боа: в≥н вм≥в зал¤гти, звернутис¤ у клубок, довго придивл¤тис¤ до своЇњ здобич≥, а пот≥м ринутис¤ на нењ; розз¤ваючи пастку свого гаманцю, в≥н ковтав чергову долю екю ≥ знову вкладавс¤, ¤к удав, ¤кий переварюЇ њжу; все це робив в≥н спок≥йно, холодно, методичноФ. «б≥льшенн¤ кап≥талу вигл¤даЇ в характер≥ √ранде чимсь на подобу ≥нстинкту: перед смертю в≥н Устрашним рухомФ хапаЇ золотий хрест св¤щеника, ¤кий схиливс¤ над непритомною людиною. ≤нший Урицар грошейФ Ц √обсек Ц набуваЇ значенн¤ Їдиного бога, в ¤кий в≥рить сучасний св≥т. ¬ираз Угрош≥ правл¤ть св≥томФ ¤скраво реал≥зуЇтьс¤ у пов≥ст≥ У√обсекФ ( 1835 ). ћаленька, неприм≥тна, на перший погл¤д, людина, тримаЇ в своњх руках весь ѕариж. √обсек караЇ й милуЇ, в≥н Ї по-своЇму справедливим: може довести майже до самогубства, того, хто нехтуЇ благочест¤м ≥ через це вл≥заЇ у борги ( графин¤ де –есто ), а може ≥ в≥дпустити чисту ≥ просту душу, ¤ка працюЇ день ≥ н≥ч, ≥ опин¤Їтьс¤ в боргах не через власн≥ гр≥хи, а через складн≥ соц≥альн≥ умови (б≥лошвейка ¬огник ).

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ‘ранцузький класичний реал≥зм в л≥тератур≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4852 прочитано)