Ћ≥тература св≥това > ‘ранцузький класичний реал≥зм в л≥тератур≥

люди знищили старого Ѕога, ¤кий керував феодальним св≥том ≥ призначав корол≥в, ≥ створили нового бога, ≤дола √рошей, в≥д ≥мен≥ ¤кого правл¤ть св≥том √обсек, √ранде, ≥ видатний злочинець, УЌаполеон каторгиФ, ∆ак  оллен ( в≥н же Ц ¬отрен, в≥н же Ц ≥спанський абат  арлос ≈ррера ). ∆ак  оллен п≥д р≥зними ≥менами д≥Ї в романах УЅатько √ор≥оФ, У¬трачен≥ ≥люз≥њФ, УЅлиск ≥ злидн≥ куртизанокФ, у пТЇс≥ У¬отренФ.  оллен Ц характер титан≥чний. …ого н≥бито витесано ≥з ц≥лоњ скельноњ брил≥. ≤ результати його д≥¤льност≥ теж Ї титан≥чними: в≥н знищуЇ навкруги себе вс≥ про¤ви моральност≥ ≥ перетворюЇ душ≥ людей на пустел≥.

Ѕальзак любив повторювати: У—амим ≥сториком повинно бути французьке сусп≥льство. ћен≥ залишаЇтьс¤ лише служити його секретарем.Ф ÷≥ слова вказують на матер≥ал, на обТЇкт вивченн¤ творчост≥ Ѕальзака, але замовчують засоби його обробки, ¤к≥ УсекретарськимиФ не можна назвати. « одного боку Ѕальзак спиравс¤ в ход≥ створенн¤ образ≥в на те, що бачив у реальному житт≥ ( ≥мена практично ус≥х героњв його твор≥в можна знайти у газетах того часу ), але на основ≥ матер≥алу житт¤ в≥н виводив певн≥ закони, за ¤кими ≥снувало (та й, на жаль, ≥снуЇ сусп≥льство ). ¬≥н робив це не ¤к вчений, а ¤к художник. “ому такого значенн¤ набуваЇ в його творчост≥ прийом тип≥зац≥њ ( в≥д грецькоњ typos Ц в≥дбиток ). “иповий образ маЇ конкретне оформленн¤ (зовн≥шн≥сть, характер, дол¤ ), але одночасно в≥н вт≥люЇ певну тенденц≥ю, ¤ка ≥снуЇ в сусп≥льств≥ на певному ≥сторичному в≥др≥зку. Ѕальзак створював типов≥ образи по-р≥зному. ¬≥н м≥г бути нац≥леним т≥льки на типов≥сть, ¤к наприклад, у Ућонограф≥њ про рантьЇФ, а м≥г загострювати окрем≥ риси характеру або створювати загострен≥ ситуац≥њ, ¤к наприклад, у пов≥ст¤х У™вген≥¤ √рандеФ ≥ У√обсекФ. ќсь наприклад опис типового рантьЇ: Уѕрактично вс≥ особ≥ ц≥Їњ породи мають на озброЇнн≥ тростину або табакеркуЕ ѕод≥бно ус≥м особам ≥з роду УлюдинаФ ( ссавц≥ ), в≥н маЇ с≥м клапан≥в на обличч≥ ≥, скор≥ше за все, волод≥Ї повною к≥стковою системоюЕ …ого обличч¤ бл≥де ≥ часто маЇ форму цибулини, воно не маЇ характерност≥, що ≥ Ї його характерною ознакоюФ. ј от набитий з≥псованими консервами, н≥коли не топлений кам≥н в будинку м≥льйонера-√обсека, безумовно, Ї рисою загостреною, але саме ц¤ загострен≥сть п≥дкреслюЇ типов≥сть, викриваЇ тенденц≥ю, ¤ка ≥снуЇ в реальност≥, граничним виразом ¤коњ виступаЇ √обсек.

у 1834 Ц 1836 рр. Ѕальзак видаЇ 12-томне з≥бранн¤ власних твор≥в, ¤ке отримуЇ назву У≈тюди про нрави ’≤’ стол≥тт¤Ф. ј у 1840-1841 рр. визр≥ваЇ р≥шенн¤ про узагальненн¤ вс≥Їњ творчоњ д≥¤льност≥ Ѕальзака п≥д назвою УЋюдськоњ комед≥њФ, ¤ку часто називають Укомед≥Їю грошейФ. ¬заЇмов≥дносини м≥ж людьми у Ѕальзака переважно визначаютьс¤ грошовими стосунками, але не т≥льки вони ц≥кавили автора УЋюдськоњ комед≥њФ, ¤кий розд≥лив св≥й г≥гантський труд на наступн≥ розд≥ли: У≈тюди про нравиФ, У‘≥з≥олог≥чн≥ етюдиФ ≥ Ујнал≥тичн≥ етюдиФ. У≈тюди про нравиФ в свою чергу розд≥л¤ютьс¤ на У—цени приватного житт¤Ф, У—цени пров≥нц≥йного житт¤Ф, У—цени пол≥тичного житт¤Ф, У—цени воЇнного житт¤Ф, У—цени с≥льського житт¤Ф. “аким чином перед нами предстаЇ величезний вс¤ ‘ранц≥¤, ми бачимо величезну панораму житт¤, величезний живий орган≥зм, ¤кий пост≥йно рухаЇтьс¤ за рахунок безупинного руху його окремих орган≥в. ¬≥дчутт¤ пост≥йного руху ≥ Їдност≥, синтетичност≥ картини виникаЇ за рахунок персонаж≥в, що повертаютьс¤. Ќаприклад, ЋюсТЇна Ўардона ми вперше зустр≥немо у У¬трачених ≥люз≥¤хФ, ≥ там в≥н буде намагатис¤ п≥дкорити ѕариж, а у УЅлиску ≥ злидн¤х куртизанокФ ми побачимо ЋюсТЇна Ўардона, ¤кого п≥дкорив ѕариж ≥ перетворив на пок≥рливе знар¤дд¤ ди¤вольського честолюбства абата ≈ррери-¬отрена ( ≥ще один наскр≥зний персонаж ). ” роман≥ УЅатько √ор≥оФ ми вперше зустр≥чаЇмось ≥з –аст≥нь¤ком, добрим хлопцем, ¤кий прињхав до ѕарижу отримувати осв≥ту. ≤ ѕариж надав йому осв≥ту Ц простий ≥ чесний хлопець перетворивс¤ на багача ≥ члена каб≥нету м≥н≥стр≥в, в≥н п≥дкорив ѕариж, зрозум≥в його закони ≥ викликав його на двоб≥й. –аст≥нь¤к перем≥г ѕариж, але знищив себе самого. ¬≥н св≥домо вбив в соб≥ хлопц¤ ≥з пров≥нц≥њ, ¤кий любив працювати на винограднику ≥ мр≥¤в отримати юридичну осв≥ту, щоб пол≥пшити житт¤ своњх матер≥ й сестри. Ќањвний пров≥нц≥ал перетворивс¤ на бездушного егоњста, тому що ≥накше в ѕариж≥ не вижити. –аст≥нь¤к пройшов через р≥зн≥ романи УЋюдськоњ комед≥њФ ≥ набув значенн¤ символу карТЇризму ≥ горезв≥сноњ Усоц≥альноњ усп≥шност≥Ф. ћаксим де “рай, родина де –есто пост≥йно виникають на стор≥нках р≥зних твор≥в, ≥ в нас виникаЇ враженн¤ про в≥дсутн≥сть крапок наприк≥нц≥ окремих роман≥в. ћи читаЇмо не з≥бранн¤ твор≥в, ми роздивл¤Їмось величезну панораму житт¤. УЋюдська комед≥¤Ф Ї ¤скравим прикладом саморозвитку твору мистецтва, ¤кий н≥коли не зменшуЇ велич≥ твору, а навпаки Ц надаЇ йому велич≥ чогось наданого в≥д ѕрироди. —аме такою могутньою, набагато перевищуючою особист≥сть автора, ≥ Ї ген≥альна творч≥сть Ѕальзака.

ѕроспер ћер≥ме, н≥коли не мав такоњ слави ≥ авторитету, ¤к —тендаль або Ѕальзак. јле це на зменшуЇ значенн¤ його творчост≥. ’удожн≥й розвиток ћер≥ме ви¤вивс¤ найт≥сн≥шим образом повТ¤заним ≥з ходом сусп≥льного житт¤ його крањни, хоча сам письменник не намагавс¤ цей звТ¤зок публ≥чно обірунтувати або публ≥цистично задекларувати. ¬ажливу роль у творчому становленн≥ ћер≥ме з≥грало його знайомство ≥з —тендалЇм у 1822 р. —тендаль зат¤г ћер≥ме до лав республ≥канц≥в, завол≥к своњм бойовим духом, непримиримим ставленн¤м до режиму –еставрац≥њ.

у 1827 р. ћер≥ме видав зб≥рку У√узла, або «б≥рка ≥лл≥р≥йських п≥сень, записаних у ƒалмац≥њ, Ѕосн≥њ, ’орват≥њ та √ерцеговин≥Ф, ¤ка н≥бито носила ¤скраво виражений романтичний характер. Ќасправд≥ зб≥рка у¤вл¤ла собою знущанн¤ над романтичними ц≥нност¤ми: т≥льки одна сербська п≥сн¤ була насправд≥ фольклорною, ≥нш≥ 28 були створен≥ самим ћер≥ме ≥ видан≥ за фольклорн≥. ƒивуЇ те, що ѕушк≥н, ћ≥цкевич ≥ ц≥ла купа вчених н≥мц≥в сприйн¤ла зб≥рку серйозно: в Ќ≥меччин≥ були захищен≥ дисертац≥њ, ѕушк≥н ≥ ћ≥цкевич переклали низку п≥сень ¤к фольклорних, без посилок на ћер≥ме. ” 1835 р. ѕушк≥н звернувс¤ до професора —оболевського, ¤кий особисто знав ћер≥ме, ≥з проханн¤м зТ¤сувати ситуац≥ю. ћер≥ме прислав до –ос≥њ листа ≥з вибаченн¤ми ≥ по¤снив: У У√узлуФ ¤ написав по двом причинам, - по-перше, ¤ хот≥в посм≥¤тис¤ над Ум≥сцевим колоритомФ, в ¤кий ми сл≥по вдарилис¤Ф. ≤нший мотив ви¤вивс¤ зовс≥м трив≥альним: нестача грошей. ћер≥ме вибачивс¤ ≥ здивувавс¤ тим, що ѕушк≥н попавс¤. “ак зван≥ фольклорн≥ балади несуть в соб≥ ≥рон≥чний п≥дтекст, ¤кий важко не побачити.

у 1825 р. ћер≥ме видав зб≥рку У“еатр  лари √асульФ, ¤ка у¤вл¤ла собою нову м≥стиф≥кац≥ю. “епер ћер≥ме ховавс¤ за ≥менем вигаданоњ ≥спанськоњ письменниц≥ ≥ театральноњ д≥¤чки. Ќ≥бито ≥спанськ≥ пТЇси дивують вм≥нн¤м ћер≥ме проникати в душу ≥ншого народу. ≤спан≥¤ стала дл¤ ћер≥ме одним ≥з естетичних ор≥Їнтир≥в ще ≥з 1820-х рр. ≥ набула особливого значенн¤ дл¤ його творчост≥. ‘ранцузькому класицизму, ¤кий ще панував в т≥ часи на паризьк≥й сцен≥, вироджуючись ≥ нав≥ваючи нудоту, ћер≥ме противопоставив живий, несучий сильний зар¤д ренесансноњ естетики, ≥спанський театр. ћер≥ме, взагал≥, протиставив рац≥ональну ≥ цин≥чну ‘ранц≥ю стих≥йн≥й ≥ Уп≥дсв≥дом≥йФ ≤спан≥њ.

у 1825 р., в трактат≥ У–ас≥н ≥ Ўексп≥рФ —тендаль висунув перед французькою л≥тературою завданн¤ створенн¤ нац≥ональних ≥сторичних жанр≥в, ¤к≥, завд¤ки Ўексп≥ру ≥ —котту були вже давно розроблен≥ у Ѕритан≥њ, але, через поза≥сторичн≥сть ≥ космопол≥тизм класицизму були практично в≥дсутн≥ми у ‘ранц≥њ. Ќа заклик —тендал¤ в≥дгукнувс¤ √юіо ( У—обор ѕаризькоњ Ѕогоматер≥Ф ), де ¬≥ньњ ( У—ен-ѕТЇрФ ) та ≥н. ћер≥ме у 20-х Ц 30-х рр. створюЇ ≥сторичну драму У∆акер≥¤Ф, д≥¤ ¤коњ проходить на фон≥ сел¤нського повстанн¤ ’≤” ст., ≥ ≥сторичний роман У’рон≥ка час≥в  арла ≤’Ф ( рел≥г≥йн≥ громад¤нськ≥ в≥йни ’”≤ ст. ). –еволюц≥йн≥ погл¤ди письменника проступають особливо сильно у другому твор≥. ћер≥ме показуЇ, ¤к церква перетворила нац≥ю на банду вбивць, адже не особисто  арл ≤’,  атерина ћедич≥ та герцоі де √≥з вир≥зали нещасних гуіенот≥в п≥д час ¬арфолом≥њвськоњ ноч≥. ÷е робили перес≥чн≥ французи п≥д впливом церкви, ¤ка перетворила Ѕернара де ћержи (головний герой роману ) на братовбивцю- ањна.

п≥сл¤ революц≥њ 1830 р. велика к≥льк≥сть республ≥канц≥в отримала державн≥ посади. —тендаль почав служити консулом в ≤тал≥њ, ћер≥ме зайн¤в посаду головного ≥нспектора ≥сторичних памТ¤ток ‘ранц≥њ. ¬≥н виконував цю м≥с≥ю на прот¤з≥ б≥льш, н≥ж 20 рр., ≥ зробив чимало корисного. …ому вдалос¤ вр¤тувати в≥д руйнуванн¤ багато арх≥тектурних памТ¤ток, церков, скульптур, фресок. ¬≥н багато зробив дл¤ поширенн¤ ≥нтересу до мистецтва середньов≥чноњ ‘ранц≥њ, видав ц≥лу низку археолог≥чних, ≥сторичних та мистецтвознавчих праць. —лужба вимагала ст≥льки часу, що письменник практично не мав можливост≥ займатис¤ художньою л≥тературою. “ому п≥сл¤ 1830 р. ≥з його творчост≥ зникаЇ крупна л≥тературна форма ( роман, драма ). ¬≥н звертаЇтьс¤ до жанру новели.  ожний такий тв≥р ћер≥ме довго обмислюЇ, ≥ т≥льки пот≥м переносить на пап≥р. Ќовел≥стика ћер≥ме збер≥гаЇ т≥сний звТ¤зок ≥з романтичною традиц≥Їю. ÷е про¤вл¤Їтьс¤ на р≥вн≥ екзотики (У“амангоФ ), зображенн¤ звичањв людей, ≥з в≥ддалених в≥д цив≥л≥заторських центр≥в крањн ( Ућатео ‘альконеФ, У оломбаФ, У арменФ, У«добутт¤ редутуФ ), ≥нтерес до про¤в≥в ≥ррац≥онального, м≥стичного начала в д≥йсност≥ ( У¬ид≥нн¤  арла ≤’Ф, У¬енера ≤льськаФ, УЋок≥сФ ), анал≥з непо¤снимих душевних спонукань ( Уѕарт≥¤ у триктракФ ), в≥ддзеркаленн¤ колориту ≥ духу напружених ≥сторичних епох ( У‘едер≥гоФ, Уƒуш≥ чистилищаФ ), показ спустошеност≥ духовного житт¤ своњх сучасник≥в ( У≈труська вазаФ, Уѕодв≥йна помилкаФ ), увага до доль людей УднаФ ( Ујрсена √≥йоФ ). ќднак, романтична тематика у творах ћер≥ме, ¤к правило, вир≥шуЇтьс¤ у реал≥стичному ключ≥. Ќаприклад, в новел≥ У“амангоФ ( 1829 ) надано реал≥стичну картину работорг≥вл≥, проти ¤коњ виступали демократично налаштован≥ люди на початку ’≤’ ст. ѕро те, що ћер≥ме надаЇ саме реал≥стичну картину, св≥дчить пор≥вн¤нн¤ його новели ≥з романами романтик≥в Ѕ≥чер-—тоу ( У’атина д¤д≥ “омаФ ), √юіо ( УЅюг-∆аргальФ), ¤к≥ Ї присв¤ченими так≥й же проблем≥. ¬ творах романтик≥в чорношк≥р≥ вт≥люють субТЇктивн≥ авторськ≥ у¤вленн¤, намаганн¤ довести Ц раби-негри Ї такими ж д≥тьми божими, ¤к ≥ б≥л≥. “ому в творах романтик≥в чорношк≥р≥ нер≥дко подаютьс¤ у гранично ≥деал≥зованому вигл¤д≥. ћер≥ме, ¤к ус≥ реал≥сти говорить Уг≥рку правдуФ. ¬≥н не ≥деал≥зуЇ мешканц≥в јфрики, показуючи, ¤к торговельник рабами кап≥тан Ћеду вим≥нюЇ людей на пл¤шки й намисто. „орношк≥р≥ вожд≥ торгують власними п≥дданими, тому що бр¤зк≥тки, ¤к≥ њм пропонуЇ Ћеду, дл¤ них Ї набагато ц≥нн≥шими, н≥ж люди. јле картина сл≥пого ≥ одночасно величного пориву нев≥льник≥в до свободи, безумовно Ї сповненоњ романтики.  артина божев≥льного кораблю, захопленого неграми, ¤кий, ¤к Ћетуч≥й √олландець, стих≥йно носитьс¤ океанськими просторами, надала, ¤к ≥ вс¤ новела натхненн¤ –ембо на створенн¤ поез≥њ УѕТ¤ний корабельФ, в ¤к≥й безглузде ≥ безпорадне людство, пТ¤не в≥д власних пристрастей, узагальнюЇтьс¤ в образ≥ безпритульного кораблю. –омантичний ≥ реал≥стичний плани зштовхуютьс¤ також в новел≥ У арменФ, де ћер≥ме надаЇ реал≥стичне осмисленн¤ сут≥ брод¤чого народу циган ≥ автохтонних баск≥в ≥ одночасно створюЇ один ≥з найромантичн≥ших у св≥тов≥й л≥тератур≥ образ≥в Ц образ  армен. ¬ Ућатео ‘альконеФ виключна под≥¤ ( вбивство батьком малол≥тнього сина ) осмислюЇтьс¤ з реал≥стично-≥сторичних позиц≥й. ¬≥ддален≥ в≥д цив≥л≥зац≥њ корсиканц≥ ц≥нують честь роду набагато вище, н≥ж житт¤ окремих людей. –еал≥стичне забарвленн¤ творам ћер≥ме надаЇ ≥ особлива манера розпов≥д≥ Ц п≥дкреслено обТЇктивна, безособова, протилежна субТЇктивн≥й, пристрасн≥й манер≥ романтик≥в. ћер≥ме не т≥льки створюЇ образну картину, в≥н досл≥джуЇ нац≥ональний характер, звичањ, ментал≥тет циган ( У арменФ ), африканц≥в ( У“амангоФ ), рос≥¤н ( У«добутт¤ редутуФ ), досл≥джуЇ досить холодно, пропускаючи життЇвий матер≥ал через свою холоднувату, ≥рон≥чну св≥дом≥сть. —тиль ћер≥ме не миритьс¤ ≥з сентиментами, пристраст≥ нав≥ть найпристранстн≥ших своњх персонаж≥в в≥н н≥коли не розписуЇ докладно, в≥ддаючи перевагу короткому жесту або вчинку. ќсобливу роль в композиц≥њ новел ћер≥ме граЇ опов≥дач. ¬≥н приходить ≥з звичайного, цив≥л≥зованого св≥ту ≥ бачить картини, ¤к≥ Ї ц≥лком протилежними тому, до чого в≥н звик.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ‘ранцузький класичний реал≥зм в л≥тератур≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-23 (4852 прочитано)