ћовознавство > ’арактеристика присл≥вник≥в часу у творах ќльги  обил¤нськоњ

“епер≥шн≥й неактуальний своњм головним р≥зновидом маЇ абстрактний тепер≥шн≥й. Ќедоконаний в≥д при цьому виступаЇ в необмежено-кратному значенн≥. Ќа узагальнену, повторювану д≥ю вказуЇ присл≥вник.

я йду щоденно парком, бо мен≥ ближче шпиталю при котр≥м ¤ л≥карем [1, с.343]. ўохвил≥ чути Ц там один умер, тут побив к≥нь ¤когось на смертьЕ там ¤кийсь стративс¤Е ≥ чому? [2, с.119].

√раматичне значенн¤ презенса переважно зводитьс¤ до в≥днесенн¤ мовцем д≥њ до часового пер≥оду, що включаЇ момент мовленн¤ ≥ маЇ дл¤ мовц¤ ознаки минулого ≥ майбутнього, тобто презенс пос≥даЇ пром≥жне м≥сце м≥ж минулим ≥ майбутн≥м, Ї засобом актуал≥зац≥њ д≥њ у мовленнЇв≥й комун≥кац≥њ.

ѕрисл≥вник часом (часами) виразно ви¤вл¤Ї в≥дт≥нок часовоњ еп≥зодичност≥, непост≥йност≥.

„асами ставала њй гризота ћар≥йчина розрадою [2, с.142]. „асом засипл¤ю, а в≥н Ц немов лише того ждав Ц приснитьс¤ [1, с.82]. я часом мр≥ю об т≥м, ¤к би ¤ була раз на велик≥м прегарн≥м балу [1, с.42]. „и вас не мучить часами туга статись ще ≥ншим? [1, с.59]. „асом ≥ усм≥х давн≥й поблискуЇ на йому лиц≥ [2, с.559].

¬заЇмод≥¤ семантики виду ≥ часу простежуЇтьс¤ також у формах минулого доконаного ≥ недоконаного виду. ” часов≥й парадигм≥ минулого недоконаного вид≥л¤Їтьс¤ минулий повторюваноњ д≥њ, при цьому часова сфера не виходить за меж≥ минулого ≥ не локал≥зована в час≥. ” реал≥зац≥њ такого значенн¤ беруть участь лексеми ≥нколи, вр¤ди-годи, ≥нод≥.

≤нод≥ вона плакала з суму [1, с. 311]. ≤нколи сл≥дила за полетом орла, або ¤к половик тихо крутивс¤ в кружала ≥ немов чорна точка вис≥в у воздухах [1, с.311]. ѓњ уста вр¤ди-годи судородно дрижали в≥д болю [2. с.45].

—уттЇвою при цьому Ї функц≥¤ д≥Їслова, ¤ке може репрезентувати лише повторювану д≥ю.

” чотирикомпонентн≥й систем≥ частин мови присл≥вник ¤к без категор≥йна частина мови протиставл¤Їтьс¤ в першу чергу д≥Їслову ≥ ≥менников≥ ¤к частинам мови ≥з ч≥тко членованими морфолог≥чними категор≥¤ми, а також прикметников≥ ¤к частин≥ мови з транспонованими ≥менниковими морфолог≥чними категор≥¤ми, ¤к≥ у сфер≥ прикметника модиф≥куютьс¤ ≥ значною м≥рою послаблюютьс¤ щодо семантико-морфолог≥чноњ диференц≥ац≥њ.

ќгл¤д семантичних груп присл≥вник≥в часу у творах ќльги  обил¤нськоњ даЇ змогу зробити висновок, що письменниц¤ використовуЇ розгалужену систему присл≥вник≥в часу.

ѕрисл≥вники часу здатн≥ виражати р¤д в≥дт≥нк≥в часових п≥дношень (чергов≥сть, повторн≥сть, наступн≥сть, межу д≥њ) залежно в≥д мети висловлюванн¤. ѕроанал≥зован≥ реченн¤ дають п≥дстави твердити, що конкретн≥ ви¤ви часових парадигм≥тичних видозм≥н реченн¤ залежать не т≥льки в≥д категор≥альних параметр≥в предиката, в≥д лексичного наповненн¤ компонент≥в, а й в≥д поширенн¤ модел≥ реченн¤ часовими локал≥заторами (присл≥вниками), що зумовлюють аспектуальн≥ та темпоральн≥ характеристики реченн¤.

ѕод≥бну функц≥ю у мов≥ до присл≥вник≥в виконують ≥ прийменниково-≥менников≥ конструкц≥њ з темпоральним значенн¤м, ¤к≥ ми теж розгл¤датимемо у наш≥й робот≥. «вТ¤зки м≥ж присл≥вниками часу ≥ прикметниково-≥менниковими структурами часто бувають наст≥льки т≥сн≥, що розмежувати њх можна лише умовно.

ѕрийменников≥ та безприйменников≥ конструкц≥њ, що виражають часов≥ в≥дношенн¤, у творах ќльги  обил¤нськоњ

¬≥домо, що прийменники Ц це словаЦзнаки реметивного типу. ѕевного зм≥сту вони набувають лише в конструкц≥њ, в результат≥ взаЇмод≥њ граматичних та лексико-семантичних значень поЇднуваних ними сл≥в. ѕроте значенн¤ прийменника не сл≥д ототожнювати ≥з значенн¤м вс≥Їњ прийменниковоњ конструкц≥њ. ѕрийменник ¤к рел¤тивне слово бере участь у вираженн≥ лише власне граматичного й частково невласне граматичного значенн¤ вс≥Їњ конструкц≥њ. «важаючи на це, в семантиц≥ прийменника доц≥льно розр≥зн¤ти власне граматичне ≥ невласне граматичне часткове значенн¤. ¬ласне граматичне значенн¤ прийменника Ц це його здатн≥сть передати синтаксичну залежн≥сть м≥ж повнозначними словами на синтагматичн≥й ос≥. Ќа противагу флекс≥¤м прийменники засв≥дчують не будь-¤ку синтаксичну п≥дпор¤дкован≥сть, а лише залежн≥сть керованого ≥менника у в≥дпов≥дному в≥дм≥нку в≥д ≥нших повнозначних сл≥в у реченн≥. ” вираженн≥ загально невласне граматичного значенн¤ вс≥Їњ конструкц≥њ прийменник безпосередньоњ участ≥ не бере.

Ћог≥ко-граматичн≥ в≥дношенн¤ (просторов≥, часов≥, причинов≥ та ≥н.) створюютьс¤ в результат≥ взаЇмод≥њ опорного й залежного компонент≥в конструкц≥й ¤к представник≥в певних лексико-семантичних розр¤д≥в або клас≥в лексем ≥ передаютьс¤ вс≥м прийменниковим сполученн¤м. «ате у в≥дтворенн≥ частково невласне граматичного значенн¤ конструкц≥њ роль прийменника особливо важлива. —уть ≥ндив≥дуального значенн¤ прийменника пол¤гаЇ у ф≥ксац≥њ най≥стотн≥ших, розп≥знавальних ознак тих в≥дношень, що формуютьс¤ внасл≥док взаЇмод≥њ речовинних значень поЇднуваних компонент≥в з граматичним значенн¤м вс≥Їњ конструкц≥њ, тобто в≥дношень найнижчого р≥вн¤ абстракц≥њ. ѕрийменник матер≥ал≥зуЇ диференц≥йн≥ ознаки цих в≥дношень ≥ засв≥дчуЇ њх у вигл¤д≥ окремого знака, звукового комплексу, слова.

ѕ≥дсистема прийменникових конструкц≥й адверб≥ального значенн¤ (часова) Ц це сукупн≥сть елемент≥в, обТЇднаних сп≥льн≥стю семантичних функц≥й та структурою, властивих кожному елементов≥ п≥дсистеми.

јнал≥з темпоральних прийменник≥в нер≥дко супроводжуЇтьс¤ п≥дкресленн¤м њх семантичноњ пох≥дност≥ та сум≥жност≥ з просторовими прийменниками. ƒосить виразно ц¤ думка простежуЇтьс¤ у висловленн≥ ¬. ¬. ¬иноградова про те, що часов≥ значенн¤ прийменник≥в перепл≥таютьс¤ з просторовими ≥ розвиваютьс¤ на њх основ≥ [ ]. ≤нш≥ л≥нгв≥сти п≥дкреслюють екв≥валентн≥сть просторових ≥ часових значень ≥ вказують на њх непод≥льн≥сть. «окрема, ¬. Ѕрендаль заперечував первинн≥сть просторових в≥дношень ≥ зг≥дно з даними ф≥зики вважав, що пон¤тт¤ простору не може бути в≥докремлене в≥д пон¤тт¤ часу ≥ тому пон¤тт¤ часу не виступаЇ вторинним щодо пон¤тт¤ простору [ ]. Ќе можна в≥дкидати генетичну пох≥дн≥сть часових значень ≥ б≥льшост≥ засоб≥в њх вираженн¤ в≥д просторових, але у план≥ синхрон≥чному вони вход¤ть у прийменникову систему ¤к дв≥ самост≥йн≥ п≥дсистеми.

ƒосл≥дники граматики сх≥днословТ¤нських мов по-р≥зному (з к≥льк≥сного та ¤к≥сного погл¤ду) визначають семантичн≥ ознаки темпоральних прийменник≥в. «деб≥льшого у прац¤х розгл¤даютьс¤ так≥ семантичн≥ ознаки, ¤к неозначена й означена тривал≥сть ¤вищ, њх одночасн≥сть, часова наступн≥сть ≥ попередн≥сть [ ], момент часу, часова наступн≥сть, тривал≥сть часу, одночасн≥сть, передчас, меж≥ завершенн¤ д≥њ, часова приблизн≥сть ≥ близьк≥сть тощо [ ], початкова ≥ к≥нцева межа часу, часова попередн≥сть ≥ наступн≥сть, одночасн≥сть [ ], вказ≥вка на одночасн≥сть або р≥зночасн≥сть моменту д≥њ ≥ часового в≥др≥зку, вказ≥вка на заповнен≥сть або незаповнен≥сть часового в≥др≥зка д≥Їю, вказ≥вка на завершен≥сть або незавершен≥сть д≥њ [ ] та ≥н.

ѕрийменников≥ й безприйменников≥ конструкц≥њ Ц це синтаксичний зас≥б в≥дтворенн¤ часу в загальн≥й систем≥ категор≥њ темпоральност≥. ¬≥н становить собою складну систему, найголовн≥ш≥ протиставленн¤ ¤коњ Ї своЇр≥дною семантичною репрезентац≥Їю таких основних ознак реального часу, ¤к посл≥довний переб≥г под≥й чи ¤вищ, тривал≥сть њх та повторюван≥сть.

” нашому досл≥дженн≥ будемо послуговуватись класиф≥кац≥Їю прийменникових конструкц≥й часу «. ≤. ≤ванченко.

—еред цих конструкц≥й можна вид≥лити так≥ групи:

1) конструкц≥њ, що позначають момент реал≥зац≥њ д≥њ;

2) конструкц≥њ з≥ значенн¤м часовоњ попередност≥ та наступност≥;

3) конструкц≥њ на означенн¤ тривалого часу;

4) конструкц≥њ, що вказують на початок або межу реал≥зац≥њ д≥њ;

5) конструкц≥њ на позначенн¤ часовоњ близькост≥ та приблизност≥.

1. ѕрийменников≥ та безприйменников≥ конструкц≥њ, що позначають момент реал≥зац≥њ д≥њ.

«наченн¤ часу, не повн≥стю охопленого д≥Їю, у творах ќльги  обил¤нськоњ може передаватис¤ прийменниковими (в+ знах≥дний в≥дм≥нок, в+ м≥сцевий, на+ знах≥дний, на+ м≥сцевий) та безприйменниковими зворотами (родовим, знах≥дним та орудним часу). Ќайуживан≥шими серед них Ї конструкц≥њ з прийменником в та родовий часу.

ƒо складу прийменникових зворот≥в ≥з значенн¤м часу, не повн≥стю охопленого д≥Їю, у творах письменниц≥ вход¤ть ≥менники таких семантичних розр¤д≥в: назви дн≥в тижн¤, назви м≥с¤ц≥в, частин року ≥ частин доби, назви конкретних вим≥р≥в часу ≥ загальних часових пон¤ть та ≥менники нечасовоњ семантики.

ќхарактеризуЇмо лексико-функц≥ональн≥ можливост≥ кожноњ п≥дгрупи прийменникових зворот≥в.

1.1. ѕрийменниково-≥менников≥ звороти, до складу ¤ких вход¤ть назви дн≥в тижн¤ у знах≥дному в≥дм≥нку.

ƒеколи ц≥ конструкц≥њ уточнюютьс¤ присл≥вником часу.

¬ нед≥лю рано жене “ет¤на в л≥с [2, с.457]. ¬ нед≥лю ходила до церкви [3, с.64]. ѕроти них вона була пок≥рна й ц≥лувала њх, при стр≥ч≥ в нед≥лю ≥ в св¤то в руки [2, с.58]. Ѕуло в четвер рано, ¤к на м≥сц≥ стали [2, с.463].

–одовий часу в≥д ≥менник≥в на означенн¤ дн≥в тижн¤ зустр≥чаЇтьс¤ дуже р≥дко.

 ожноњ пог≥дноњ нед≥л≥ ходить “ет¤наЕ до своЇњ староњ при¤тельки. “ак ≥ сењ нед≥л≥ [2, с.349].

1.2. ѕрийменниково-≥менников≥ структури, до складу ¤ких вход¤ть назви м≥с¤ц≥в. ¬живаютьс¤ вони, ¤к правило, у м≥сцевому в≥дм≥нку з прийменником в.

” вересн≥ т¤гнетьс¤ в≥д дерева до дерева павутинн¤ [1, с.313]. —он¤чне тепле передполудне в червн≥ [1, с.333]. Ѕуло се одноњ сльотноњ, зимовоњ днини в жовтн≥ [2, с.152]. Ѕуло се одного вечора в липн≥ [2, с.67]. Ѕуло в маю. ѕеред об≥дом [2, с.57].

1.3.  онструкц≥њ з родовим часу в≥д назв частин року.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: ’арактеристика присл≥вник≥в часу у творах ќльги  обил¤нськоњ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-07 (1769 прочитано)