Мовознавство > Характеристика прислівників часу у творах Ольги Кобилянської
Родовий часу від іменників літо, зима, осінь має при собі і означення – займенник, що вказує на черговість часових відрізків, обумовлює межі часові, коли відбудеться подія. Сеї зими буду, може, і в вашім селі [1, с.369]. Сеї осіні вижидай старостів [2, с.357]. Але сього літа він лише десь та не десь загляне на хвильку до неї вечором [2, с.411]. Сеї самої осені післав Савка, кушнір, до Хмутів старостів [2, с.550]. Щодо прийменникових конструкцій, то вони не типові для творів Ольги Кобилянської. 1.4. Конструкції на означення частин доби. У таких реченнях використовуються якісні прикметники-епітети. В темну ніч зірок не видно [1, с.433]. Був несказанно щасливий у тій тихій, ясній, місячній ночі [2, с.72]. Конструкція в+ знахідний відмінок може передавати момент реалізації дії і в множині. В ясних днях губилася барва полумені в сяєві сонця [1, с.400]. Тепер була жура за поля і її доньку тим страховищем, що сіпало ненастанно тими струнами, гонило сон у чорних ночах…[2. с.9]. В деяких днях, коли небо прибиралося у синявий шовк, жилося прегарно [2, с.30]. Широко використовує письменниця для передачі такого значення родовий часу від іменників ніч, вечір, день, що супроводжуються часто означеннями. – Мамо, - сказав Микола, - се не могло сеї ночі статися [2, с.534]. Певно, сеї ночі не один велет-дуб повалився [2, с.343]. Вона не оберталася вже більше сього вечора [3, с.117]. Стіни хати біліли сього ясного вечора ще більше [2, с.539]. Погода тої днини була (се було по обіді) хоч не похмура. але й не ясна [2, с.579]. Одної прекрасної літньої днини спровадилася Мавра на Чабанницю [2, с.329]. Більшість наведених прийменникових та безприйменникових зворотів виступають у творах Ольги Кобилянської паралельно і легко взаємозамінюються. Проте є й такі звороти з родовим часу, які вступають у зв’язки не з конструкцією в+ знахідний відмінок, а із сполученням на+ знахідний. Це звороти із означеннями – числівниками. Вернула другої днини з полудня втомлена [2, с.528]. Другого дня пішла я на виклади науки гармонії [1, с.116]. Другого дня прийшов він знов, а вона знов зайняла своє місце [2, с.39]. Третього вечора вернув [2, с.304]. 1.5. Конструкції на означення умовних вимірів часу (хвиля, хвилина, година, рік). Ці слова хоч і вносять до темпоральної лексики, вони самі по собі не виражають часу, в них тільки семантика міри, відрізка часу. Ці слова виражатимуть час тільки в певній граматичній конструкції. Письменниця часто вживає слово “хвиля”, що має значення “хвилина”, інше значення цього слова – короткий відрізок часу, мить, момент [ ]. В цій хвилі були в неї очі спущені, а щоки горіли сильним рум’янцем [1, с.37]. В тій самій хвилі глянув мені Орядин допитливо в очі [1, с.71]. Саме в тій хвилі обернулася перший раз сього вечора [2, с.117]. Та в тій хвилі пронісся звідкись понад верхи… голос трембіти [1, с.430] Саме в тій хвилі перебіг великий заєць, може, сто кроків від хлопця скісно через поле [2, с.157]. Значення “в цій хвилі” те саме, що у цю хвилину, тобто, у цей момент, саме в цей час, якраз тоді [ ]. Йому видалося з виразу лиця в тій хвилі, що вона має щось на серці [2, с.567]. В ту хвилину ввійшли два старші сини в хату [2, с.524]. Ольга Кобилянська використовує прийменник в+ місцевий відмінок у множині для означення часу. Такі конструкції мають відтінок повторюваності дії. В таких хвилях неначе відживала [3, с.31]. І в таких власне хвилях зачуває, що він пройдисвітське насіння [2, с.42]. Трапляється, що іменник година виступає у конструкції з означеннями, за допомогою яких письменниця подає оцінку часовому відрізку. Чи в добру годину поклав хлопця? [2, с.312]. Ще держить тебе лиха година, і ти ще не цілком чистий [2, с.329]. І я виджу, що я покинув хату в недобрій годині [2, с.118]. Конструкція “в ту мить” уживається для підкреслення цілковитого збігу в часі якихось двох дій, одразу ж, зараз же. І в ту мить він ударив її так сильно в лице, що вона захиталася [2, с.564]. У творах Ольги Кобилянської поширений родовий часу від іменника “рік”. Виступає тільки з угодженими означеннями, вираженими займенниками, порядковими числівниками на означення черговості. І сього року колишеться, жінко [2, с.499]. Не казали ще звідки, лиш мати натякає, вже, мабуть, хоче мене сього року віддати [2, с.399]. Четвертого року вернув Юзько назад [2, с.556]. Паралельним до таких конструкцій є сполучення на+ знахідний відмінок. Може, ти аж на другий рік віддасися... [1, с.37]. 1.6. Прийменниково-іменникові конструкції на означення загальних часових понять (вік). В твоїм віку я вже виховувала вже Мунечка... [1, с.37]. Ой, багато перетерпіла я на своїм віку! – сказала сумно серед розмови [1, с.369] 1.7. Прийменниково-іменникові конструкції з прийменниками в, на та іменниками нечасової семантики. Іменники у таких зворотах можуть виступати в місцевому й знахідному відмінках, з означеннями і без них. Вони можуть називати вік людини, наприклад: На старі літа принаймні мав би де глову склонити [2, с.128]. В молодих літах рвався за фірманкою [2, с.10]. В перших літах свого існування хоронила колиба чатанів багача Івана Дуба [2, с.328]. Вони можуть означати й свята. Як уподобає її, то весілля може бути в м’ясниці [2, с.56]. На різдв’яні свята дістану, мже, відпустку і приїду [2, с.72]. А на храм відділяла для неї окремо мисочку меду, так, аби Івоніка не видів [2, с.142], Треба ще раз на Благовіщення постити, тоді вже напевно довідаєшся [2, с.131]. На Великдень узяв його батько з собою до церкви [2, с.277]. Було зимою, і саме в м’ясниці [2, с.17]. Прийменникові та безприйменникові конструкції, що позначають момент реалізації дії, є конструкціями прямого часу. Вони позначають дію, що відбувається в один із моментів або протягом часового відрізка, названого залежним словом (зустрітися на другий день, прийти в суботу). Слід зазначити, що вони позначають час, не цілком заповнений дією, час неповторюваний. Проаналізовані підгрупи цієї конструкції дають можливість твердити, що найуживанішими засобами на позначення моменту реалізації дії є родовий часу та утворення з прийменником в. Лексико-функціональні можливості цих найуживаніших засобів у творах Ольги Кобилянської надзвичайно широкі. 2. Прийменникові конструкції зі значенням часової попередності та наступності. Звороти відносного часу, конкретизуючи етапи різночасності (передчас, післячас[1]) створюють багатомірну еквіполентну опозицію у творах Ольги Кобилянської. Конструкції, що фіксують час, не цілком заповнений дією, в свою чергу, розмежовуються за вказівкою на неточний, точний перечдас або післячас. Зворот перед+ орудний відміток, завдяки виразній семантиці прийменника, позначає дію, що відбувається незадовго до часового періоду, вираженого залежним словом, але безпосередньо не стикається з ним. У творах письменниці зустрічаються такі підгрупи цієї конструкції: 2.1. Утворення від лексем нечасової семантики – назв подій, свят, явищ природи. Я одержу місце ще перед вінчанням [1, с.139]. Перед благовіщенням нема що зачинати [2, с.53]. Чому ще перед сходом сонця десь трембіта обзивалася? [2, с.312]. Вона хотіла би відійти саме перед сходом сонця [1, с. 304]. 2.2. Утворення від іменників темпорального значення – частин доби, умовних вимірів часу. Часто у таких реченнях передчас підсилюється часткою саме. Як гарно колихалося перед роком наше жито [2, с.499]. Перед п’ятьма місяцями писав Орядин до Маєвського, щоб йому прислав його гроші [1, с. 84]. Перед хвилиною казали ви, що не любите простого народу [1, с.149]. Саме перед хвилею повернула я з кладовища, де прощалася з бабунею і посадила якісь цвіти [1, с.162]. Мусило бути саме перед північчю [1, с.110]. Точний передчас письменниця передає складними конструкціями, що вказують на визначений проміжок між моментам дії і часовим орієнтиром. Моя мама дві неділі перед тим умерла [2, с.120]. Сава лишився останньої ночі перед його від’їздом у сільській хаті на варті... [2, с.94]. Мабуть, ніхто в світі не постив так щиро в день перед Андрієм, як Домніка [2, с.129]. Щось чотири дні перед святим Михайлом скоїлося в Іванихи нещастя [2, с.202]. Було в годину перед похороном [2, с.33]. На позначення передчас Кобилянська використовує і прийменник в. Саме в переддень приходу Санди вона вернула [2, с.579]. Система прийменникових конструкцій на позначення часової наступності у творах Ольги Кобилянської багатогранна та об’ємна. Найпоширенішими засобами післячасу, не цілком заповненого дією є сполуки після+ родовий відмінок, по+ місцевий відмінок, через+ знахідний, за+ знахідний. Панівною є конструкція з прийменником по, який поєднується з такими групами: 1. назвами процесів, станів, подій. По бійці зараз вночі стихли... [2, с.318]. Два роки по весіллі саме в воєнний час зайшов Микола з Ганною відвідати осиротілу матір... [2, с.560]. Здавалося, що по смерті найстаршого сина й по утраті Осипа... закам’янів він проти всіх інших нещасть [2, с.131]. В кілька років по послідній мандрівці в світ, станула Мавра одного разу перед Іваниху Дубиху з просьбою [2, с. 322]. По домашніх роботах було нам, дівчатам, вільно займатись, чим котра хотіла [1, с.37]. По похороні діставалися йому, звичайно, килими в дарунок [2, с.251]. По концерті почалися танці [2, с.70]. Для точнішого передання наступності письменниця використовує складні конструкції, перша словоформа якої це поєднання кількісного або порядкового числівника з назвами умовних вимірів часу в знахідному або родовому відмінку, а другий компонент утворюється від іменника нечасової семантики.
Назва: Характеристика прислівників часу у творах Ольги Кобилянської
Дата публікації: 2005-03-07 (1769 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
