ѕ≥дприЇмництво > ƒержавне регулюванн¤ б≥знесу
ƒержавне регулюванн¤ б≥знесу—тор≥нка: 1/4
Ќерегульованоњ економ≥ки не буваЇ. ƒержава, виконуючи своњ функ≠ц≥њ, завжди певною м≥рою втручалас¤ в економ≥чн≥ процеси. ѕроте ¤к≠що в епоху в≥льноњ конкуренц≥њ державне втручанн¤ в б≥знес мало об≠межений та еп≥зодичний характер, то вже на початку XX ст. масштаби цього втручанн¤ розширилис¤, а з 40-х рок≥в стали безпрецедентни≠ми. ƒержава перетворилас¤ на одного з пров≥дних суб'Їкт≥в економ≥ч≠ного житт¤ практично в ус≥х ≥ндустр≥альне розвинених крањнах. ¬ сучасних умовах державному впливов≥ п≥дл¤гають ус≥ сторони господарського житт¤, у тому числ≥ ≥ б≥знес. Ѕез держави, що бере на себе орган≥зац≥ю пропозиц≥њ центральних грошей ≥ задоволенн¤ частини колективних потреб, що в≥дпов≥даЇ за компенсац≥ю, л≥кв≥дац≥ю або недопущенн¤ негативних ефект≥в ринко≠воњ повед≥нки, суб'Їктам ринкових в≥дносин функц≥онувати було б не≠можливо. ƒо того ж ринкова економ≥ка в розвинених крањнах ви¤вл¤Ї себе по-р≥зному. ЌемаЇ ринковоњ економ≥ки, побудованоњ на один лад. «алишаючись ринковою, американська економ≥ка в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д н≥≠мецькоњ не менше, н≥ж останн¤ в≥д ¤понськоњ ”н≥версальн≥ лише ос≠новн≥ елементи конструкц≥њ, а решта залежить в≥д нац≥ональних особ≠ливостей крањни. ¬ ”крањн≥ буде, безсумн≥вно, сво¤, притаманна лише њй модель ринкового господарства ” наш≥й крањн≥ перех≥д в≥д плановоњ економ≥ки до ринковоњ означаЇ не лише повну в≥дмову в≥д участ≥ держави у господарськ≥й д≥¤льност≥, а й зам≥ну метод≥в централ≥зованого директивного управл≥нн¤ мето≠дами державного регулюванн¤. ƒержавне регулюванн¤ б≥знесу - це об'Їктивна потреба, ¤ку сл≥д враховувати. ѕотреба державного регулюванн¤ б≥знесу ” св≥тов≥й практиц≥ посилюЇтьс¤ роль держави в економ≥чному житт≥ сусп≥льства ÷е ви¤вл¤Їтьс¤ в розробц≥ системи нормативних акт≥в, спр¤мованих на регулюванн¤ ринку, банк≥вськоњ д≥¤льност≥, митних правил, б≥знесу, ц≥н ≥ зароб≥тноњ плати, соц≥ального захисту на≠селенн¤, контролю за д≥¤льн≥стю монопол≥стичних об'Їднань. ѕроте так було не завжди. «а умов в≥льноњ конкуренц≥њ держава в≥д≥гравала пасивну роль у регулюванн≥ б≥знесу, але активно функц≥онував ринковий механ≥зм. –инкова конкуренц≥¤, впливаючи на ц≥ни ≥ доходи, автоматично ≥ опе≠ративно пристосовувала д≥њ суб'Їкт≥в б≥знесу до економ≥чноњ ситуац≥њ, ¤ка пост≥йно зм≥нювалас¤, регулюючи р≥вновагу м≥ж попитом ≥ про≠позиц≥Їю та забезпечуючи таким чином економ≥чну стаб≥льн≥сть у су≠сп≥льств≥. ќднак у м≥ру розвитку товарного виробництва, його монопол≥зац≥њ ≥ ускладненн¤ в≥дтворювальних процес≥в обмежувалис¤ можливост≥ регулюванн¤ ринкового механ≥зму. ¬ економ≥ц≥ почали ви¤вл¤тис¤ суттЇв≥ недол≥ки: тривал≥ порушенн¤ р≥вноваги м≥ж сукупним попитом ≥ пропозиц≥Їю, ≥нфл¤ц≥¤, безроб≥тт¤. ”се це позначилос¤ на функц≥онуванн≥ п≥дприЇмницьких структур. Ќе вс≥ суб'Їкти б≥знесу могли при≠стосуватис¤ до такоњ економ≥чноњ ситуац≥њ. «б≥льшуЇтьс¤ к≥льк≥сть п≥д≠приЇмств, що зазнали банкрутства, держава втрачаЇ платник≥в по≠датк≥в, а разом з тим зменшуЇтьс¤ джерело поповненн¤ казни та ≥н. ” цих умовах виникаЇ об'Їктивна потреба актив≥зац≥њ рол≥ держави в регулюванн≥ економ≥ки та функц≥онуванн¤ њњ господарюючих суб'Їк≠т≥в. ќсобливо це п≥дтвердила криза 1929-1933 рр., ¤ка остаточно роз≠в≥¤ла авторитет ринковоњ конкуренц≥њ ¤к Їдиного регул¤тора ринковоњ економ≥ки ≥ показала, що ринковий механ≥зм дл¤ забезпеченн¤ ста≠б≥льност≥ повинен доповнюватис¤ державним регулюванн¤м. –азом з тим державне регулюванн¤ автоматично не усуваЇ недол≥≠ки ринкового механ≥зму. ƒуже багато залежить в≥д р≥вн¤, форм ≥ ме≠тод≥в втручанн¤ держави в економ≥ку, а отже, ≥ в б≥знес. —в≥товий досв≥д показуЇ, що при використанн≥ державного регу≠люванн¤ не ≥снуЇ св≥тових стандарт≥в, а сл≥пе коп≥юванн¤ чужого дос≠в≥ду може завдати т≥льки шкоди. ƒержавне регулюванн¤ б≥знесу - це вплив держави на д≥¤льн≥сть п≥дприЇмницьких структур, суб'Їкт≥в б≥знесу ≥ ринку з метою забезпе≠ченн¤ нормальних умов функц≥онуванн¤ њх. ѕотреба регулюванн¤ б≥знесу сьогодн≥ зумовлена ц≥л¤ми економ≥ч≠ноњ пол≥тики держави ≥ передус≥м: поступовим переходом до ринковоњ економ≥ки; п≥дпор¤дкуванн¤м сусп≥льного виробництва потребам та ≥нтере≠сам людей, створенн¤м умов дл¤ в≥льноњ творчоњ прац≥; п≥двищенн¤м престижу п≥дприЇмництва й сумл≥нноњ прац≥; забезпеченн¤м високоњ ефективност≥ виробництва ≥ д≥¤льност≥ п≥д≠приЇмницьких структур, суб'Їкт≥в б≥знесу; створенн¤м умов стаб≥льного економ≥чного зростанн¤ та ≥н. –егулюванн¤ б≥знесу пов'¤зане також ≥з структурною перебудовою економ≥ки, ор≥Їнтац≥Їю виробництва на ринок, на справедливий роз≠под≥л результат≥в прац≥. Ѕ≥знес визнаЇ т≥льки один вар≥ант розпод≥лу -критер≥й, за ¤ким доход трактуЇтьс¤ ¤к справедливий. ¬≥н повинен мати ефект в≥д вкладанн¤ у виробництво (прац≥, земл≥, кап≥талу, знань, ≥нформац≥њ, нерухомост≥ тощо), тод≥ однаково справедлив≥ ви≠сок≥ доходи тих, хто дос¤г усп≥ху у конкуренц≥њ, ≥ низьк≥ - тих, хто по≠терп≥в у н≥й невдачу. ј ¤к жити ≥ншим, наприклад прац≥вникам сфери фундаментальноњ науки, державного управл≥нн¤, непрацездатним? ќсь тут ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ роль держави, ¤ка виконуЇ своњ функц≥њ ме≠неджменту за допомогою в≥дпрацьованих механ≥зм≥в. ¬икористовую≠чи економ≥чн≥ методи впливу, вона вилучаЇ частину доход≥в через си≠стему податк≥в дл¤ забезпеченн¤ функц≥онуванн¤ ≥нститут≥в сусп≥ль≠ства ≥ непрацездатних. як правило, цей процес не простий, в≥дбува≠Їтьс¤ нер≥вном≥рно, супроводитьс¤ гострими соц≥альними конфл≥к≠тами доти, поки сусп≥льство не визнаЇ той факт, що розпод≥л доход≥в справедливий з погл¤ду закон≥в в≥льного ринку, але несправедливий у загальнолюдському розум≥нн≥ ≥ цю несправедлив≥сть держава ви≠правл¤Ї регулюванн¤м в≥дносин б≥знесу та сусп≥льства (держави). ѕотреба державного регулюванн¤ б≥знесу випливаЇ з об'Їктивно властивих держав≥ економ≥чних функц≥й, основними з ¤ких Ї так≥: стратег≥¤ ≥ тактика економ≥чного розвитку визначенн¤ ц≥лей та пр≥≠оритет≥в зд≥йсненн¤ структурноњ перебудови економ≥ки; розробка ≥ затвердженн¤ правових основ економ≥ки; регулюванн¤ економ≥чноњ д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на вир≥внюванн¤ сукупного попиту ≥ пропозиц≥њ; захист конкуренц≥њ ¤к основного регулюючого механ≥зму ринковоњ економ≥ки; розробка антимонопольного законодавства та зд≥йсненн¤ контро≠лю за його реал≥зац≥Їю; перерозпод≥л доход≥в, спр¤мованих на усуненн¤ нев≥дпов≥дност≥ њх розм≥р≥в, що властиво ринков≥й систем≥ (програми допомоги, регулю≠ванн¤ ц≥н тощо); ф≥нансуванн¤ сусп≥льних благ та послуг (благоустр≥й населених пункт≥в, буд≥вництво дор≥г, музењв, б≥бл≥отек тощо); регулюванн¤ зовн≥шньоеконом≥чних в≥дносин та ≥н. —тимулюючи ефективне комерц≥йне освоЇнн¤ технолог≥чних новов≠ведень, ринковий механ≥зм не здатний самост≥йно забезпечити б≥зне≠су стратег≥чн≥ прориви в галуз≥ науки та технолог≥й, глибок≥ структур≠н≥ перетворенн¤ виробництва …ому не вистачаЇ потужност≥ дл¤ того, щоб зрушити великомасштабн≥ ≥нвестиц≥йн≥ проекти з тривалими стро≠ками окупност≥, високим р≥внем ризику ≥ невизначен≥стю щодо май≠бутнього прибутку. ” таких ситуац≥¤х б≥знес потребуЇ державного ре≠гулюванн¤, оск≥льки воно необх≥дне дл¤ плануванн¤ довгострокових заруб≥жних ≥нвестиц≥й. ”часть держави пол¤гаЇ в стимулюванн≥ нау≠ково-техн≥чного прогресу, ≥нвестиц≥йн≥й та структурн≥й пол≥тиц≥, у роз≠робц≥ в≥дпов≥дного законодавства Ѕ≥знес не може самост≥йно вир≥шити складн≥ рег≥ональн≥ пробле≠ми, що виникають п≥д впливом ≥сторичних, нац≥ональних, демограф≥ч≠них та ≥нших неринкових фактор≥в. ƒл¤ њх вир≥шенн¤ також потр≥бне втручанн¤ держави, його в≥дпов≥дна рег≥ональна пол≥тика як показуЇ практика, державн≥ втручанн¤ на нац≥ональному та м≥жнародному р≥вн¤х Ї обов'¤зковою умовою здорового розвитку б≥знесу. Ѕ≥знес, ¤к ≥ ринкова економ≥ка, не маЇ природженого ≥мун≥тету про≠ти монопол≥зму, ≥нфл¤ц≥њ та спад≥в д≥ловоњ активност≥. якщо держава залишаЇтьс¤ байдужою, ц≥ процеси починають прогресувати, завдаю≠чи чималих економ≥чних та соц≥альних збитк≥в. “еоретики кейнс≥анства, ¤к≥ не прид≥л¤ли належноњ уваги ≥нфл¤ц≥йним насл≥дкам своњх по≠л≥тичних рекомендац≥й, спри¤ли ≥нфл¤ц≥йному безумству 70-х рок≥в, справитис¤ з ¤ким н≥ б≥знесу, н≥ ринков≥й систем≥ ви¤вилось не п≥д си≠лу. «надобилис¤ серйозн≥ реформи державного регулюванн¤. Ѕез держави б≥знес н≥коли не зможе зробити виробництво еконо≠м≥чно безпечним, гарантувати зд≥йсненн¤ соц≥ально-економ≥чних прав людини, вир≥вн¤ти структурн≥ та рег≥ональн≥ диспропорц≥њ та ≥н. ќчевидно, що б≥знес, ¤к ≥ сучасне ринкове господарство, немисли≠мий без антимонопольного регулюванн¤, заход≥в щодо боротьби з ≥нфл¤ц≥Їю ≥ пол≥тики короткостроковоњ стаб≥л≥зац≥њ, що блокуЇ тривал≥ спади виробництва ѕроцеси державного регулюванн¤ б≥знесу не залишаютьс¤ незм≥н≠ними. « розвитком сусп≥льства розвиваЇтьс¤ ≥ б≥знес. —тар≥ способи його регулюванн¤ стають гальмом його розвитку ≥ в≥дмирають, а отже, знову з'¤вл¤Їтьс¤ потреба у розробц≥ механ≥зм≥в його регулюванн¤. ћехан≥зм регулюванн¤ б≥знесу —труктура механ≥зму державного регулюванн¤ - це система захо≠д≥в, розроблених державою, з урахуванн¤м вимог ринку та ≥нтерес≥в суб'Їкт≥в б≥знесу. ƒо ц≥Їњ системи вход¤ть правовий та ф≥нансовий механ≥зми; механ≥зми стимулоюванн¤, п≥дтримки, спри¤нн¤, контро≠лю; форми та методи реал≥зац≥њ державного регулюванн¤, державн≥ органи та фонди, ¤к≥ покликан≥ займатис¤ д≥¤льн≥стю п≥дприЇмницьких структур та суб'Їкт≥в б≥знесу. «а способами впливу механ≥зми регулюванн¤ можуть бути пр¤ми≠ми, тобто такими, що зд≥йснюютьс¤ за допомогою прийн¤тт¤ законо≠давчих акт≥в, на ¤ких грунтуютьс¤ д≥њ виконавчоњ влади, та непр¤ми≠ми - що грунтуютьс¤ на використанн≥ р≥зних економ≥чних, ф≥нансових важел≥в (податк≥в, ц≥н, в≥дсотк≥в, кредит≥в, п≥льг тощо).
Ќазва: ƒержавне регулюванн¤ б≥знесу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (3937 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
