ƒержавне регулюванн¤ > ѕон¤тт¤, сутн≥сть та походженн¤ держави

ѕон¤тт¤, сутн≥сть та походженн¤ держави

ѕлан

¬ступ

1. ѕерв≥снообщинне сусп≥льство: ќсновн≥ риси орган≥зац≥њ та життЇд≥¤льност≥

2. ѕередумови виникненн¤ держави:

а) ≥сторичн≥ передумови виникненн¤ держави;

б) соц≥альн≥ засади виникненн¤ держави;

в) суть формуванн¤ державност≥ в р≥зних умовах;

3. ќзнаки держави:

а) пон¤тт¤ держави;

б) ознаки ≥ особливост≥ держави

¬исновки

—писок використаноњ л≥тератури

ƒодаток —хема ознак держави

¬ступ

ѕитанн¤ по державу, њњ пон¤тт¤, сутн≥сть ≥ роль з давн≥х п≥р в≥днос¤тьс¤ до числа основоположних в державознавств≥. ÷е можна по¤снити хоча б такими причинами: по-перше, дан≥ питанн¤ пр¤мо ≥ безпосередньо зач≥пають ≥нтереси р≥зних шар≥в, клас≥в сусп≥льства, пол≥тичних парт≥й ≥ рух≥в; по-друге, н≥¤ка ≥нша орган≥зац≥¤ не може конкурувати з державою в багатогранност≥ виконуваних задач ≥ функц≥й, у вплив≥ на судьбу сусп≥льства; по-третЇ, держава Ц дуже складне ≥ внутр≥шньо-суперечливе сусп≥льно-пол≥тичне ¤вище.

Ќароджена сусп≥льством, його протир≥чч¤ми, держава сама невпинно стаЇ суперечливою, суперечлива њњ д≥¤льн≥сть ≥ соц≥альна роль. як форма орган≥зац≥њ сусп≥льства, призвана забезпечувати його ц≥л≥сн≥сть ≥ управл¤Їм≥сть, держава виконуЇ функц≥њ, зумовлен≥ потребами сусп≥льства, а в≥дпов≥дно, служить його ≥нтересам.

ƒержава Ї пол≥тичною орган≥зац≥Їю всього наленн¤ крањни, його загальним надбанн¤м ≥ справою. Ѕез держави неможлив≥ сусп≥льний прогрес, ≥снуванн¤ ≥ розвиток цив≥л≥зованого сусп≥льства.

 р≥м того, ≥стор≥¤ держави нев≥дТЇмна в≥д ≥стор≥њ сусп≥льства, елементами ¤кого Ї кожен з нас. ¬она разом з сусп≥льством проходить довгий ≥сторичний шл¤х в≥д нерозвиненого до розвиненого набираЇ на цьому шл¤ху нов≥ риси ≥ властивост≥.

ќтож, ми бачимо, що питанн¤ про пон¤тт¤, сутн≥сть ≥ походженн¤ держави займаЇ головне м≥сце в теор≥њ держави, тому нашим завданн¤м буде максимально глибоко ≥ всесторонньо розкрити ц≥ аспекти в рамках даноњ курсовоњ роботи, хоча, скажемо заб≥гаючи наперед, що задача ц¤ надзвичайно важка ≥ вир≥шити њњ можна лише при вивченн≥ держави в конкретно-≥сторичному контекст≥, в р≥зних њњ звТ¤зках з економ≥кою, соц≥ально-пол≥тичним ≥ духовним житт¤м сусп≥льства, максимально використовуючи при цьому минул≥ ≥ тепер≥шн≥ науков≥ дос¤гненн¤ в ц≥й сфер≥.

1. ѕерв≥снообщинне сусп≥льство: ќсновн≥ риси орган≥зац≥њ та життЇд≥¤льност≥

–озпочинаючи виклад даноњ курсовоњ роботи, дл¤ повн≥шого подальшого розум≥нн¤ сут≥ ≥ причин виникненн¤ такого важливого правового ≥нституту ¤к держава, спочатку зТ¤суЇмо, питанн¤ про орган≥зац≥ю та спос≥б життЇд≥¤льност≥ перв≥сного сусп≥льства. јдже саме перв≥сне сусп≥льство було основоположником процес≥в виникненн¤ держави, - це, можна сказати, наша ≥стор≥¤ переддержавного минулого.

ѕерв≥сна ≥стор≥¤ маЇ два основн≥ етапи розвитку общини ¤к форми орган≥зац≥њ людей, тобто вид≥л¤ють два головних пер≥оди в розвитку перв≥сного сусп≥льства, а значить, ≥ двох способ≥в його ≥снуванн¤ ≥ в≥дтворенн¤. ¬.ƒ.ѕеревалов називаЇ њх таким чином:

Упривласнююча економ≥ка;

виробнича економ≥каФ[3]

ƒо так званого пер≥оду Упривласнюючоњ економ≥киФ в≥днос¤тьс¤ часи, коли перв≥сне сусп≥льство займалос¤ мисливством, рибальством, збиральництвом, а вже в пер≥од Увиробничоњ економ≥киФ (¤к можна зрозум≥ти ≥з самоњ назви пер≥оду), перв≥сна орган≥зац≥¤ людства дос¤гла такого розвитку, що змогла усп≥шно використовувати дл¤ своњх потреб землеробство, скотарство, металообробка, керам≥чне виробництво ≥ т.д.

ѕершому пер≥оду в основному в≥дпов≥даЇ материнський р≥д (матр≥архат), другому Ц патр≥архальний (патр≥архат).

Ѕудь-¤ке сусп≥льство мусить бути ¤кимось чином орган≥зоване, тобто повинно бути орган≥зац≥йно оформлене. ¬ ≥ншому випадку воно приречене на перетворенн¤ в стадо, натовп.

¬же в часи ≥снуванн¤ перв≥сного стада, коли ще т≥льки формувалась ц≥леспр¤мована д≥¤льн≥сть з використанн¤м в≥дпов≥дних засоб≥в прац≥, завершувавс¤ б≥олог≥чний розвиток людини, виникали перш≥ прим≥тивн≥ житла та знар¤дд¤ прац≥, люди обТЇднувалис¤ в досить стал≥ колективи. Ќезначним за своЇю чисельн≥стю (20-30 чолов≥к та дек≥лька дес¤тк≥в д≥тей та п≥дл≥тк≥в) праобщинам була властива на¤вн≥сть основ соц≥альноњ орган≥зованост≥, ¤ка базувалас¤ на влад≥ вожака, мала безпосередн≥й характер, ≥снувала у вигл¤д≥ в≥зуального чи звукового сп≥лкуванн¤, в≥дображувала сп≥льн≥сть ≥нтерес≥в перв≥сних людей.[4]

≤сторично першою б≥льш-менш впор¤дкованою формою орган≥зац≥њ прадержавного сусп≥льства ¤вл¤лась родова община. ќсобист≥, родов≥ звТ¤зки поЇднювали в Їдине ц≥ле вс≥х член≥в роду. ÷е Їдинство зм≥цнювала також колективна прац¤, сп≥льне виробництво ≥ ур≥вн¤не розпред≥ленн¤.

‘.≈нгельс про родовий пер≥од висловлювавс¤ наступним чином: У≤ що за чудесна орган≥зац≥¤ цей родовий устр≥й у вс≥й його нањвност≥ ≥ простот≥ ! Ѕез солдат≥в, жандарм≥в ≥ пол≥цейських, без двор¤н, корол≥в, нам≥сник≥в, префект≥в або судд≥в, без вТ¤зниць, без судових процес≥в Ц все йде своњм встановленим пор¤дком.Ф[5]

“аким чином, р≥д був одночасно найдревн≥шим соц≥альним ≥нститутом ≥ найпершою формою орган≥зац≥њ додержавного сусп≥льства.

” тих умовах, коли Їдиною формою усв≥домленн¤ соц≥альних звТ¤зк≥в було в≥дображенн¤ у св≥домост≥ людей сп≥льност≥ ≥нтерес≥в у вигл¤д≥ р≥дства, пров≥дну роль у п≥клуванн≥ по с≥мТю та веденн≥ господарства в≥д≥гравали ж≥нки. ѕри безладд≥ статевого сп≥лкуванн¤, в≥дносини спор≥дненост≥ достов≥рно могли бути в≥дом≥ лише по кожн≥й ж≥ноч≥й л≥н≥њ, родова община ≥снувала ¤к материнський р≥д, повТ¤заний сп≥льним походженн¤м за мат≥рТю. —п≥льною власн≥стю роду була земл¤ Ц головний зас≥б дл¤ полюванн¤, збиранн¤ врожаю, виготовленн¤ прим≥тивних знар¤дь прац≥ тощо, низька ефективн≥сть виробництва забезпечувала лише необх≥дн≥ життЇв≥ потреби на основ≥ зр≥вн¤льного розпод≥лу в ≥нтересах ус≥х член≥в роду незалежно в≥д участ≥ у сп≥льн≥й трудов≥й д≥¤льност≥, але за ≥ндив≥дуальними потребами.[4]

¬лада в перв≥снообщинному сусп≥льств≥ уособлювала силу ≥ волю роду або союзу род≥в: джерелом ≥ нос≥Їм влади (владним субТЇктом) був р≥д, вона була спр¤мована на управл≥нн¤ загальними справами роду, п≥двладними (обТЇктом влади) були вс≥ його члени. “ут субТЇкт ≥ обТЇкт влади повн≥стю сп≥впадали, тому вона була за своЇю природою повн≥стю сусп≥льною, тобто нев≥дТЇмною в≥д сусп≥льства ≥ непол≥тичною. ™диним способом њњ реал≥зац≥њ було сусп≥льне самоуправл≥нн¤. Ќ≥ профес≥йних управл≥нц≥в, н≥ особливих орган≥в примусу тод≥ не ≥снувало.

–оди очолювали стар≥йшини Ц найб≥льш поважн≥ ≥ досв≥дчен≥ люди. ¬с≥ були р≥вними, н≥хто не мав прив≥лењв. —тар≥йшини пор¤д з ≥ншими членами роду, приймали участь у сп≥льн≥й трудов≥й д≥¤льност≥. ≤ њхн¤ влада засновувалас¤ на особистому авторитет≥, ≥нтелектуальних ≥ емоц≥йних достоњнствах, добров≥льному виконанн≥ њх р≥шень ≥ншими членами роду. ¬ажливо те, що влада стар≥йшин спр¤мовувалас¤ на забезпеченн¤ ≥нтерес≥в роду, була конкретним ≥ повс¤кденним вт≥ленн¤м його вол≥ ≥ тому могла бути п≥дтримана реальними д≥¤ми член≥в роду. ÷¤ влада поЇднювалас¤ з родовою общиною, не в≥докремлювалас¤ в≥д нењ, уособлювала господарську, в≥йськову ≥ нагл¤дову (за виконанн¤м звичањв) функц≥њ.

Ќескладн≥ в≥дносини перв≥сного сусп≥льства регулювалис¤ звича¤ми Ц правилами повед≥нки, ¤к≥ ≥сторично склалис¤, вв≥йшли в звичку в результат≥ вихованн¤ ≥ багатократного повторенн¤ одних ≥ тих самих д≥й ≥ поступк≥в. ¬же на ранньому етап≥ розвитку сусп≥льства набувають значенн¤ звичањв навики колективноњ трудовоњ д≥¤льност≥, мисливства ≥ ≥н. ¬ найб≥льш важливих випадках трудовий процес супроводжувавс¤ ритуальними д≥¤ми. Ќаприклад, тренуванн¤ мисливц≥в наповнювалось м≥стичним зм≥стом, проймалось таЇмничими обр¤дами. «вичањ додержавного сусп≥льства мали характер узагальнених УмононормФ, були одночасно ≥ нормами орган≥зац≥њ сусп≥льного житт¤, ≥ нормами перв≥сноњ морал≥, й ритуальними ≥ обр¤довими правилами. “ак, звичайний розпод≥л функц≥й в трудовому процес≥ м≥ж чолов≥ком ≥ ж≥нкою , дорослим ≥ дитиною розгл¤далось одночасно ≥ ¤к виробничий звичай, ≥ ¤к норма морал≥, ≥ ¤к вол¤ рел≥г≥њ. ћононорми спочатку були продиктован≥ УприродноюФ основою привласнюючого сусп≥льства, в ¤кому ≥ людина Ї частиною природи. ¬ них права ≥ обовТ¤зки н≥би зливались воЇдино. ѕравда, особливе м≥сце займав такий зас≥б забезпеченн¤ звичањв ¤к табу (заборона). ¬иникнувши на початку ≥стор≥њ людського сусп≥льства, табу в≥д≥грало величезну роль у впор¤дкуванн¤ статевих в≥дносин, строго заборон¤ло шлюб з кровними родичами (≥нцест). «авд¤ки табу перв≥сне сусп≥льство п≥дтримувало необх≥дну дисципл≥ну, ¤ка забезпечувала добуванн¤ ≥ в≥дтворенн¤ життЇвих благ. “абу захищало мисливськ≥ уг≥дд¤, м≥сц¤ гн≥здуванн¤ птах≥в ≥ л≥гвища зв≥р≥в в≥д надм≥рного знищенн¤, забезпечувало умови колективного ≥снуванн¤ людей.

¬ державному сусп≥льств≥ звичањ, ¤к правило, дотримувались в силу авторитету ≥ звички, але коли звичай потребував п≥дкр≥пленн¤ шл¤хом пр¤мого примусу, сусп≥льство виступало в рол≥ колективного нос≥¤ сили, ¤ка зобовТ¤зувала, виган¤ла ≥, нав≥ть приводила до смерт≥ порушника.

” раз≥ порушенн¤ звичањв сусп≥льний примус застосовувавс¤ у вигл¤д≥ лайки, ф≥зичного покаранн¤, вигнанн¤ з роду. ћ≥ра покаранн¤ визначалас¤ стар≥йшинами ≥ виконувалас¤ ними чи сп≥вродичами.

¬ищим ораном сусп≥льноњ влади в роду було з≥бранн¤ вс≥х дорослих член≥в сусп≥льства Ц чолов≥к≥в ≥ ж≥нок.

«≥бранн¤ Ц наст≥льки ж древнЇ пон¤тт¤ ¤к ≥ сам р≥д. ¬оно вир≥шувало вс≥ основн≥ питанн¤ його життЇд≥¤льност≥. “ут вибирались пров≥дники (стар≥йшини, вожд≥) на строк чи дл¤ виконанн¤ певних справ, дозвол¤лись суперечки м≥ж окремими особами ≥ т.≥н.

1	2	3	4

Ќазва: ѕон¤тт¤, сутн≥сть та походженн¤ держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (3270 прочитано)