ƒержавне регулюванн¤ > ѕон¤тт¤, сутн≥сть та походженн¤ держави

–≥шенн¤ з≥бранн¤ були обовТ¤зковими дл¤ вс≥х так ¤к ≥ вказ≥вки вожд¤. ’оча сусп≥льна влада не мала спец≥альних примусових установ, вона була досить реальною, здатною до ефективного прит¤гненн¤ за порушенн¤ ≥снуючих правил повед≥нки. ѕокаранн¤ невблаганно сл≥дувало за зд≥йсненн¤м проступку, ≥ воно могло бути досить жорстоким Ц смертна кара, вигнанн¤ з роду ≥ племен≥. јле в б≥льшост≥ випадк≥в було достатньо звичайного докору чи зауваженн¤. “ак ¤к н≥хто не мав прив≥лењв, то н≥кому не вдавалос¤ уникнути покаранн¤. «ате весь р≥д ¤к один ставали на захист сп≥вродича ≥ н≥хто не м≥г уникнути кровноњ помсти: н≥ винуватець, н≥ його родич≥.

« розвитком родових общин зм≥нювалас¤ ≥ орган≥зац≥¤ влади, переважно в напр¤мку ≥Їрарх≥зац≥њ орган≥в влади. «ам≥сть з≥брань ус≥х член≥в роду все част≥ше проводилис¤ збори т≥льки чолов≥к≥в. ¬елике значенн¤ надавалос¤ Їдност≥ суджень, а не р≥шенн¤м б≥льшост≥. «апроваджуЇтьс¤ принцип представництва: голови господарств вход¤ть в родов≥ общинн≥ ради, а њх голови Ц в ради фратр≥й ≥ племен.  ожному р≥вню влади властива сво¤ сфера компетенц≥њ, коло питань, що ним вир≥шуЇтьс¤. ќрган вищого р≥вн¤ мав певн≥ повноваженн¤ щодо нижчого. ¬≥дбувавс¤ под≥л влади на св≥тську, в≥йськову, рел≥г≥йну.

ѕор¤д з≥ стар≥йшинами, в≥йськовими вожд¤ми, жерц¤ми, зТ¤вл¤ютьс¤ ≥нш≥ л≥дери Ц так зван≥ Увелик≥ людиФ. ÷е чолов≥ки, ¤к≥ за рахунок своњх особистих ¤костей та багатства, що почало зТ¤вл¤тис¤ внасл≥док виникненн¤ надлишкового продукту, набували авторитету серед сп≥вродич≥в, користувалис¤ њх п≥дтримкою. Ѕагатство, знанн¤ та вм≥нн¤ передавалис¤ пр¤мим нащадкам, ¤к≥ також здеб≥льшого ставали багатими.

2. ѕередумови виникненн¤ держави

а) ≥сторичн≥ передумови виникненн¤ держави

Ќа певному етап≥ розвитку у сусп≥льств≥ виникають проблеми взаЇмов≥дносин м≥ж новостворюваними прошарками населенн¤, його верствами ≥ м≥ж окремими особами. “им самим виникаЇ потреба у вир≥шенн≥ цих питань ≥ ¤к насл≥док зароджуЇтьс¤ нова специф≥чна окрема орган≥зац≥¤ сусп≥льства, ¤ку в подальшому ми назвемо державою. ¬трачаючи соц≥альну неоднор≥дн≥сть, сусп≥льство розд≥л¤Їтьс¤ на частини, ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ м≥сцем ≥ роллю в систем≥ сусп≥льного виробництва ≥ розпод≥лу матер≥альних благ, способом житт¤, духовною культурою, соц≥альним ≥ майновим станом тощо.

” кожн≥й з таких сусп≥льних груп звичайно зТ¤вл¤ютьс¤ не т≥льки сп≥льн≥ загальн≥ ≥нтереси, а й окрем≥ дл¤ кожного прошарку Ц специф≥чн≥. ÷≥ ≥ндив≥дуальн≥ ≥нтереси нос¤ть наст≥льки р≥зноман≥тний характер, що виникаЇ потреба в њх узгодженн≥ ≥ координуванн≥, потреба у регулюванн≥ в≥дносин м≥ж р≥зними частинами сусп≥льства. —аме ц¤ потреба ≥ вимагаЇ утворенн¤ специф≥чоњ орган≥зац≥њ, основним призначенн¤м ¤коњ Ї забезпеченн¤ в≥дносноњ ц≥л≥сност≥ сусп≥льства. “акою орган≥зац≥Їю Ї держава.

“обто держава виступаЇ формою орган≥зац≥њ сусп≥льного житт¤, системою соц≥ального управл≥нн¤, що забезпечуЇ ц≥л≥сн≥сть сусп≥льства, його нормальне, стаб≥льне функц≥онуванн¤.

¬и¤вленн¤ причин виникненн¤ держави багато в чому залежить в≥д того, ¤кий соц≥альний ≥нститут тлумачать ¤к державн≥сть, його сутн≥сть та призначенн¤. ≤, хоча необх≥дн≥сть виникненн¤ держави здеб≥льшого повТ¤зуЇтьс¤ ≥з виникненн¤м у сусп≥льств≥ нер≥вност≥ серед його член≥в, його диференц≥ац≥Їю на певн≥ соц≥альн≥ верстви, зм≥ною форми ≥ характеру звТ¤зк≥в м≥ж ними та сусп≥льством, ¤к≥сними зм≥нами у сусп≥льному виробництв≥, св≥домост≥ людей тощо, проблема виникненн¤ держави, ¤к, до реч≥, ≥ права, залишаЇтьс¤ ≥ , мабуть, довший час залишатиметьс¤ в науц≥ дискус≥йною.

ѕо-перше, в основ≥ ц≥Їњ складноњ проблеми лежать складн≥ р≥зн≥ ≥дейн≥, ф≥лософськ≥ погл¤ди ≥ теч≥њ. ѕо-друге, ≥сторичн≥ ≥ етнограф≥чн≥ науки дають все нов≥ знанн¤ про причини походженн¤ держави ≥ права.

б) соц≥альн≥ засади виникненн¤ держави

—учасна матер≥ал≥стична наука повТ¤зуЇ процес виникненн¤ держави безпосередньо з виникненн¤м права. ј, взагал≥, зародженн¤ державного ладу Ї одночасним до розвитку виробництва, переходу, ¤к ми назвали вище, в≥д привласнюючоњ до виробничоњ економ≥ки.

¬ результат≥ еволюц≥йного розвитку людина дл¤ задоволенн¤ своњх потреб поступово перейшла в≥д привласненн¤ готових тваринних ≥ рослинних форм до справжньоњ трудовоњ д≥¤льност≥, направленоњ на перетворенн¤ природи ≥ виробництво знар¤дь прац≥, њж≥ ≥ ≥нше. —аме перех≥д до виробничоњ економ≥ки послужив поштовхом до трьох великих розд≥лень сусп≥льноњ прац≥ Ц в≥дд≥ленн¤ скотарства в≥д землеробства, розд≥ленню ремесла ≥ шару людей, ¤к≥ зайн¤т≥ в сфер≥ обм≥ну Ц торг≥вл≥ (купц≥в).

“ак≥ велик≥ под≥њ в сусп≥льному житт≥ мають так≥ ж велик≥ багаточисленн≥ насл≥дки. ¬ зм≥нених умовах зросла роль чолов≥чоњ прац≥, ¤ка стала ¤вно пр≥ор≥тетною в пор≥вн¤нн≥ з ж≥ночою домашньою. ¬ звТ¤зку з цим матр≥архальний р≥д поступивс¤ м≥сцем патр≥архальному, де р≥д вже ведетьс¤ по батьк≥вськ≥й, а не материнськ≥й л≥н≥њ. јле, що б≥льш важливо, родова община починаЇ розпадатис¤ на патр≥архальн≥ с≥мТњ (землероб≥в, скотар≥в, рем≥сник≥в), ≥нтереси ¤ких вже не повн≥стю сп≥впадають з ≥нтересами роду. « виникненн¤м с≥мТњ почавс¤ розклад родовоњ общини. Ќарешт≥ наступила черга, неминучоњ при розд≥ленн≥ прац≥, спец≥ал≥зац≥њ, п≥двищенн¤ њњ продуктивност≥. ƒодатковий продукт, ¤к насл≥док росту подуктивност≥ прац≥ зумовив по¤ву економ≥чноњ можливост≥ дл¤ товарообм≥ну ≥ привласненн¤ результат≥в чужоњ прац≥, виникненн¤ приватноњ власност≥, соц≥ального розшаруванн¤ перв≥сного сусп≥льства, утворенн¤ клас≥в, зародженн¤ держави.

≤ все ж таки причини зародженн¤ держави беруть своЇ кор≥нн¤ не т≥льки в матер≥альному виробництв≥, але ≥ в в≥дтворенн≥ самоњ людини. «окрема заборона ≥нцесту (кровозм≥шанн¤) не т≥льки спри¤ла виживанню ≥ укр≥пленню роду людського, але й створила багатопланову д≥ю на розвиток сусп≥льства, структуру його внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х в≥дносин, культуру. јдже зрозум≥ти, що кровозм≥шанн¤ веде до виродженн¤, ставить р≥д на межу загибел≥ Ц можна сказати ще лише п≥в справи. Ќабагато складн≥ше було викор≥нити його, дл¤ цього потр≥бн≥ були сувор≥ м≥ри, направлен≥ проти в≥дступлень в≥д табу, ¤к≥ обовТ¤зково мали м≥сце. “ому Ї основи думати, що родов≥ органи, ¤к≥ п≥дтримують заборону ≥нцесту ≥ насильне його викор≥ненн¤ всередин≥ роду, розвиток взаЇмозвТ¤зк≥в з ≥ншими родами в ц≥л¤х взаЇмообом≥ну ж≥нками, були найдавн≥шими елементами зародженн¤ державност≥.

–одова орган≥зац≥¤ сусп≥льства трансформувалась в державу еволюц≥йно, проход¤чи перех≥дн≥ стад≥њ. ќдною з таких перех≥дних форм, - за думкою Ћ.ћоргана, - Ув≥йськова демократ≥¤Ф, де органи родового сусп≥льного самоуправл≥нн¤ ще збер≥гаютьс¤, але поступово набирають силу нов≥ переддержавн≥ структури в особ≥ воЇнначальника ≥ його в≥йська.

“ут зТ¤вились зачатки в≥йськово-насильницького примусу ≥ подавленн¤, тому що традиц≥йна родова орган≥зац≥¤ самоуправл≥нн¤ уже не в стан≥ була вир≥шити виникаюч≥ протир≥чч¤, ¤к≥ все б≥льше розвалювали в≥ков≥ пор¤дки.

в) суть формуванн¤ державност≥ в р≥зних умовах

‘ормуванн¤ держави Ц тривалий процес, ¤кий у р≥зних народ≥в йшов р≥зними шл¤хами. —ьогодн≥ дом≥нуЇ думка, що одним ≥з основних Ї сх≥дний шл¤х виникненн¤ держави, Уаз≥атський спос≥б виробництваФ (спочатку Ц ƒревн≥й —х≥д, пот≥м Ц јфрика, јмерика, ќкеан≥¤). “ут дуже ст≥йкими ≥ традиц≥йними ви¤снились соц≥ально-економ≥чн≥ в≥дносини ≥ структури родового устрою Ц земельна община, колективна власн≥сть. ”правл≥нн¤ сусп≥льною власн≥стю ставало важливою функц≥Їю родоплем≥нноњ знат≥, ¤ка поступово перетворювалась в уособлену соц≥альну групу, а њњ ≥нтереси все б≥льше в≥докремлювались в≥д ≥нтерес≥в ≥нших член≥в сусп≥льства.

«в≥дси, сх≥дний (аз≥атський) вар≥ант виникненн¤ державност≥ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших головним чином тим, що тут родоплем≥нна знать, ¤ка виконувала сусп≥льн≥ потреби плавно трансформувалась в державн≥ органи (державно-чиновницький апарат), а сусп≥льна (колективна) власн≥сть також поступово перетворюЇтьс¤ в державну. ѕриватна власн≥сть тут не мала суттЇвого значенн¤.

Ќа розгл¤дуваний шл¤х зародженн¤ держави значний вплив зробили географ≥чн≥ умови, необх≥дн≥сть зд≥йсненн¤ широкомасштабних сусп≥льних роб≥т, ¤к≥ передвизначили виникненн¤ самост≥йноњ ≥ сильноњ публ≥чноњ влади.

—х≥дн≥ держави зам≥тно в≥др≥зн¤ютьс¤ одна в≥д одноњ, хоча мають багато сп≥льного. ¬с≥ вони були абсолютними, деспотичними монарх≥¤ми, волод≥ли потужним чинновницьким апаратом, економ≥чну основу њх складала державна власн≥сть. “ут по сут≥ не спостер≥галось ч≥тко окресленоњ класовоњ деференц≥ац≥њ. ƒержава одночасно ≥ експлуатувала с≥льських общинник≥в, ≥ управл¤ла ними, тобто сама держава виступала орган≥затором виробництва.

ѕо ≥ншому ≥сторичному шл¤ху йшов процес виникненн¤ державност≥ на територ≥њ ™вропи, де головним державотворчим фактором було розшаруванн¤ сусуп≥льства, ¤ке обумовлено ≥нтенсивним формуванн¤м приватноњ власност≥ на землю, раб≥в та ≥нше. јле далеко не завжди цей процес походив у УчистомуФ вигл¤д≥. “ак, наприклад, в –им≥ на виникненн¤ клас≥в ≥ держави великий вплив мала тривала боротьба двох угрупувань в≥льних член≥в родоплем≥нного сусп≥льства Ц патриц≥њв ≥ плебењв. ¬ результат≥ перемог останн≥х в ньому закр≥пились демократичн≥ пор¤дки: р≥вноправн≥сть вс≥х в≥льних громад¤н, можлив≥сть кожного бути одчасно землеробом ≥ воњном ≥ ≥нше.

« приводу виникненн¤ держави на територ≥њ «ах≥дноњ ≥ —х≥дноњ ™вропи в л≥тератур≥ на¤вн≥ дв≥ точки зору. ѕриб≥чники першоњ стверджують, що в багатьох рег≥онах в ход≥ розкладу перв≥сних в≥дносин зароджувалась феодальна держава.

ѕриб≥чники ≥ншоњ вважають, що п≥сл¤ розкладу трудового устрою, тут наступаЇ попередн≥й феодал≥зму довгий пер≥од, в ход≥ ¤кого знать вид≥л¤Їтьс¤ в особливу групу, забезпечуЇ соб≥ прив≥лег≥њ, в першу чергу у волод≥нн≥ землею, але христи¤ни збер≥гають ¤к свободи так ≥ власн≥сть на землю. ÷ей пер≥од вони називають профеодал≥змом, а державу Ц профеодальною.

1	2	3	4

Ќазва: ѕон¤тт¤, сутн≥сть та походженн¤ держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (3270 прочитано)