ƒержавне регулюванн¤ > ѕон¤тт¤, сутн≥сть та походженн¤ держави

“аким чином, на етап≥ виробничоњ економ≥ки п≥д д≥Їю розд≥ленн¤ прац≥, по¤ви патр≥архальноњ с≥мТњ, в≥йськових захоплень, заборони ≥нцесту ≥ ≥нших фактор≥в, проходить розшаруванн¤ перв≥сного сусп≥льства, загострюютьс¤ його протир≥чч¤, внасл≥док чого родова орган≥зац≥¤ соц≥ального житт¤ виживаЇ себе, а њй на зм≥ну з тою ж неминуч≥стю приходить нова орган≥зац≥йна норма сусп≥льства Ц державн≥сть.

ќтже, узагальнюючи, можна сказати, що виникненн¤ держави обумовлено потребою сусп≥льства зберегти свою ц≥л≥сн≥сть за його розшаруванн¤ на нер≥вн≥ за своњм соц≥альним станощем верстви, в зд≥йснен¤ ефективного соц≥ального управл≥нн¤ за умов зб≥льшенн¤ населенн¤, зм≥ни безпосередн≥х родоплем≥нних звТ¤зк≥в на опосередкован≥ продуктами виробництва, що Ї про¤вом ускладненн¤ сусп≥льного житт¤.

3. ќзнаки держави

а) пон¤тт¤ держави

Ѕеручи до уваги, що держава Ї не просто масовим обТЇднанн¤м громад¤н, а обТЇднанн¤м ус≥х без вин¤тку громад¤н, вс≥х член≥в сусп≥льства, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в пол≥тико-правовому звТ¤зку з державою, незалежно в≥д класовоњ, в≥ковоњ, профес≥йноњ та ≥нших ознак, наголосимо, що держава Ї виразником сп≥льних ≥нтерес≥в ≥ св≥тосприйн¤тт¤ громадського сусп≥льства. « д≥¤льн≥стю держави повТ¤зан≥ реальн≥ ≥ широк≥ можливост≥ дл¤ ус≥х член≥в громад¤нського сусп≥льства.

ƒержава Ц це орган≥зац≥¤ пол≥тичноњ влади соц≥ально неоднор≥дного сусп≥льства... ќтже, в соц≥ально неоднор≥дному сусп≥льств≥ виникаЇ ≥ таке нове ¤вище, ¤к пол≥тика. ѕ≥д пол≥тикою, насамперед, розум≥ють в≥дносини м≥ж р≥зними частинами сусп≥льства. “ому держава, ¤ка регулюЇ ц≥ в≥дносини, Ї орган≥зац≥Їю пол≥тичною, њњ влада Ц це влада пол≥тична.

”загальнимо: Удержава Ц це пол≥тична орган≥зац≥¤ сусп≥льства, ¤ка забезпечуЇ його Їдн≥сть ≥ ц≥л≥сн≥сть, зд≥йснюЇ з допомогою державного механ≥зму управл≥нн¤ справами сусп≥льства, суверенну публ≥чну владу, ¤ка надаЇ праву загальнообовТ¤зкового значенн¤, гарантуюча права, свободи громад¤н, законн≥сть ≥ правопор¤док.Ф[3]

«а ¬.¬. опЇйчиковим: Удержава Ц особлива ланка в структур≥ пол≥тичноњ системи сусп≥льства. ѓњ роль ≥ м≥сце в ц≥й систем≥ не ототожнюЇтьс¤ з роллю ≥ м≥сцем, з одн≥Їњ сторони, правл¤чоњ парт≥њ, а з другого Ц ≥нших ланок ц≥Їњ системи.Ф[2]

ћожливост≥ р≥зних частин сусп≥льства впливати на пол≥тику держави неоднаков≥. “ому ≥ держава, виконуючи обТЇднуючу, ≥нтегруючу, стаб≥л≥зуючу м≥с≥ю у сусп≥льств≥, робить це в ≥нтересах дом≥нуючоњ частини населенн¤, у розпор¤дженн≥ ¤коњ перебувають в≥дпов≥дн≥ економ≥чн≥, збройн≥, духовно-≥деолог≥чн≥ засоби.

ќтже, держава Ц це орган≥зац≥¤ пол≥тичноњ влади дом≥нуючоњ частини населенн¤ у соц≥ально неоднор≥дному сусп≥льств≥, за допомогою ¤коњ забезпечуЇтьс¤ його ц≥л≥сн≥сть ≥ безпека та зд≥йснюЇтьс¤ кер≥вництво сусп≥льством в ≥нтересах ц≥Їњ частини, а також управл≥нн¤ загальносусп≥льними справами.

б) ознаки ≥ особливост≥ держави

ѕон¤тт¤ держави конкретизуЇтьс¤ при розкритт≥ ознак, ¤к≥ в≥др≥зн¤ють його ¤к в≥д родового устрою, так ≥ в≥д недержавних орган≥зац≥й сусп≥льства. ≤ншими словами, анал≥з ознак держави поглиблюЇ знанн¤ про нењ, п≥дкреслюЇ њњ ун≥кальн≥сть у ¤кост≥ н≥чим незам≥нноњ форми орган≥зац≥њ сусп≥льства ≥ важливого сусп≥льно-пол≥тичного ≥нституту.

ќтже, перш за все держава Ї орган≥зац≥Їю сусп≥льства, але орган≥зац≥Їю особливою, ¤ка характеризуЇтьс¤ тим, що вона:

всеохоплююча Ц обТЇднуЇ в Їдине ц≥ле вс≥х член≥в сусп≥льства, в≥дображуЇ та забезпечуЇ загальносусп≥льн≥ ≥нтереси ≥ потреби;

територ≥альна орган≥зац≥¤ населенн¤ ≥ зд≥йсненн¤ публ≥чноњ влади в територ≥альних межах.

¬ додержавному сусп≥льств≥ приналежн≥сть ≥ндив≥да до того чи ≥ншого роду зумовлювалась кровною спор≥днен≥стю. ѕричому р≥д часто не мав строго визначеноњ територ≥њ, перем≥щувавс¤ з одного м≥сц¤ в ≥нше. ¬ державно-орган≥зованому сусп≥льств≥ кровно-спор≥днений принцип орган≥зац≥њ населенн¤ втратив своЇ значенн¤. Ќа зм≥ну йому прийшов принцип його територ≥альноњ орган≥зац≥њ. ƒержава маЇ строго локал≥зовану територ≥ю, на ¤ку розповсюджуЇтьс¤ його суверенна влада, а населенн¤, ¤ке на н≥й проживаЇ перетворюЇтьс¤ в п≥дданих чи громад¤н держави. ¬иникають таким чином просторов≥ меж≥ держави, в ¤ких про¤вл¤Їтьс¤ новий правовий ≥нститут Ц п≥дданство чи громад¤нство. « територ≥альною орган≥зац≥Їю населенн¤ поЇднано не т≥льки виникненн¤ держави, але й початок складан¤ окремих крањн. ј тому з цих позиц≥й пон¤тт¤ УдержавиФ ≥ УкрањниФ багато в чому сп≥впадають.

¬≥д недержавних орган≥зац≥й держава в≥др≥зн¤Їтьс¤ тим, що уособлюЇ все населенн¤ крањни, розповсюджуЇ на нього свою владу.

ѕубл≥чна (державна) влада. ѕубл≥чною вона називаЇтьс¤ тому, що не сп≥впадаЇ з сусп≥льством, виступаЇ в≥д його ≥мен≥, в≥д ≥мен≥ всього народу.

¬лада ≥снувала ≥ в додержавному сусп≥льств≥, але це була безпосередньо сусп≥льна влада, ¤ка виходила в≥д всього роду ≥ користувалась ним дл¤ самоуправл≥нн¤. ¬она не потребувала н≥ чиновник≥в, н≥ будь-¤кого апарату. ѕринципова особлив≥сть публ≥чноњ влади Ї те, що вона вт≥люЇтьс¤ саме в чиновниках, тобто в профес≥йному розр¤д≥ управител≥в, ≥з ¤ких комплектуютьс¤ органи управл≥нн¤ ≥ примусу (державний апарат). Ѕез цього ф≥зичного вт≥ленн¤ державна влада представл¤Ї собою лише т≥нь, пусту абстракц≥ю.

”особленна у державних органах ≥ установах, публ≥чна влада стала державною владою, тобто тою реальною силою, ¤ка забезпечуЇ державний примус, насильство. ¬ир≥шальна роль в орган≥зац≥њ примусу належить загонам озброЇних людей ≥ спец≥альним установам.[3]

ќф≥ц≥йна орган≥зац≥¤ Ц репрезентуЇ сусп≥льство, виступаЇ в≥д його ≥мен≥, ≥ такою визнана ≥ншими державами.[2]

”н≥версальна, бо обТЇднуЇ член≥в сусп≥льства дл¤ вир≥шенн¤ питань, що стосуютьс¤ р≥зних сфер њх житт¤.

¬ерховна орган≥зац≥¤ Ц Ї вищим за значенн¤м та силою обТЇднанн¤м сусп≥льства, вс≥ ≥нш≥ соц≥альн≥ орган≥зац≥њ у сфер≥ загальносусп≥льних ≥нтерес≥в п≥дпор¤дкован≥ њй.[2]

÷ентрал≥зована орган≥зац≥¤ Ц внутр≥шн¤ структура держави зд≥йснюЇтьс¤ за ≥Їрарх≥Їю, тобто п≥дпор¤дкован≥стю нижчих орган≥зац≥йних структур вищим, ≥ особливо загальнодержавним.

ƒержавний суверен≥тет. ѕон¤тт¤ Удержавного суверен≥тетуФ зТ¤вилос¤ в к≥нц≥ середн≥х в≥к≥в, коли стало потр≥бним в≥дд≥лити державну владу в≥д церковноњ ≥ надати њй вин¤ткове, монопольне значенн¤. Ќин≥ суверен≥тет Ц обовТ¤зкова ознака держави. ƒержава, ¤ка його не маЇ Ц це колон≥¤ або дом≥он.

—уверен≥тет ¤к властив≥сть (атрибут) державноњ влади пол¤гаЇ в њњ верховенст≥, самост≥йност≥ ≥ незалежност≥.

—уверенн≥сть державноњ влади обумовлюЇтьс¤ њњ можливост¤ми реально, а не т≥льки ≥леолог≥чно впливати на сусп≥льн≥ в≥дносини.

¬ерховенство державноњ влади всередин≥ крањни означаЇ:

”н≥версальн≥сть њњ владноњ сили, ¤ка розповсюджуЇтьс¤ на все населенн¤, вс≥ парт≥њ ≥ сусп≥льн≥ орган≥зац≥њ даноњ крањни;

ѓњ прерогативи (державна влада може визнати н≥кчемним будь-¤кий про¤в ≥ншоњ сусп≥льноњ влади, ¤кщо останн¤ порушуЇ закон);

Ќа¤вн≥сть у нењ таких засоб≥в впливу, ¤кими н≥¤ка ≥нша сусп≥льна влада не волод≥Ї (арм≥¤, пол≥ц≥¤ ≥ т.д.)

—амост≥йн≥сть ≥ незалежн≥сть державноњ влади в≥д вс¤коњ ≥ншоњ влади внутр≥ крањни ≥ зовн≥ њњ виражаЇтьс¤ в њњ вин¤тковому, монопольному прав≥ в≥льно вир≥шувати вс≥ своњ справи.

Ќерозривний звТ¤зок держави ≥ права. Ѕез права держава ≥снувати не може. ѕраво юридично оформл¤Ї державу ≥ державну владу ≥ тим самим робить њњ лег≥тимними, тобто законними. ƒержава зд≥йснюЇ своњ функц≥њ в правових формах. ѕраво вводить функц≥онуванн¤ держави ≥ державноњ влади в рамках законност≥, п≥дкор¤Ї њх конкретному правовому режиму. ѕри так≥й п≥длеглост≥ держави праву ≥ формуЇтьс¤ демократична правова держава.

ƒержава в≥д≥граЇ важливу роль у вдосконаленн≥ сусп≥льства ¤к власника основних засоб≥в ≥ знар¤дь виробництва; визначаЇ основн≥ напр¤мки його розвитку в ≥нтересах вс≥х ≥ кожного;

ƒержава маЇ спец≥альний апарат управл≥нн¤, ¤кий забезпечуЇ виконанн¤ державних функц≥й;

ƒержава маЇ розгалужену систему юридичних орган≥в, що дозвол¤Ї використовувати р≥зн≥ методи переконанн¤ ≥ примусу;

ƒержава волод≥Ї Їдн≥стю законодавчих, управл≥нських ≥ контрольних функц≥й, це Їдина повновладна орган≥зац≥¤ у масштаб≥ вс≥Їњ крањни.[7]

ƒержава в≥дноситьс¤ до владно-пол≥тичних орган≥зац≥й ≥ виступаЇ ¤к головна сила в руках пол≥тичних сил, ¤к≥ тримають владу в своњх руках, ¤к головний виразник њх вол≥ ≥ ≥нтерес≥в.

” найб≥льш концентрованому вигл¤д≥ ознаки державноњ влади ви¤вл¤ютьс¤ через суверенн≥сть:

¬ерховенство Ц державна влада Ї вищою владою в сусп≥льств≥;

ѕовнота (непод≥льн≥сть) Ц державна влада належить до народу, ¤кий Ї њњ Їдиним джерелом;

—амост≥йн≥сть Ц державна влада не залежить в≥д вол≥ будь-¤ких ≥нших орган≥зац≥й, окремих ос≥б чи ≥нших сусп≥льств.

ќзнаки, ¤к≥ в≥др≥зн¤ють державну владу в≥д перв≥сного соц≥ально однор≥дного сусп≥льства:

” перв≥сному сусп≥льств≥ перв≥сна влада виражаЇ ≥ захищаЇ ≥нтереси вс≥х член≥в сусп≥льства; у соц≥ально неоднор≥дному Ц ≥нтереси насамперед кер≥вного (пан≥вного) класу, його частини або ≥ншоњ соц≥альноњ групи;

” перв≥сному сусп≥льств≥ нос≥њ влади не в≥докремлюютьс¤ за соц≥альним статусом, профес≥йно в≥д ≥нших член≥в сусп≥льства; у соц≥ально неоднор≥дному (зокрема, класовому) сусп≥льств≥ нос≥њ влади в орган≥зац≥йному в≥дношенн≥ в≥докремлен≥ у певн≥ структури, УзагониФ;

” перв≥сному сусп≥льств≥ населенн¤ не оподатковуЇтьс¤; а у соц≥ально неоднор≥дному (зокрема класовому) сусп≥льств≥ дл¤ утриманн¤ державноњ влади встановлюютьс¤ податки;

” перв≥сному сусп≥льств≥ органи влади не под≥л¤ютьс¤ за окремими функц≥¤ми на певн≥ види, а у соц≥ально неоднор≥дному сусп≥льств≥ функц≥њ влади розпод≥л¤ютьс¤ м≥ж окремими органами, виникаЇ специф≥чна структура влади;

1	2	3	4

Ќазва: ѕон¤тт¤, сутн≥сть та походженн¤ держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (3270 прочитано)