ƒержавне регулюванн¤ > ѕроблеми формуванн¤ ≥ виконанн¤ м≥сцевих бюджет≥в

Ќаведен≥ дан≥ св≥дчать, що до 1994 року спостер≥гались надм≥рна централ≥зац≥¤ у витрачанн≥ бюджетних кошт≥в ≥ звуженн¤ ф≥нансових можливостей орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, що мало негативн≥ насл≥дки Ц значно затримувало розвиток рег≥он≥в, оск≥льки за рахунок м≥сцевих бюджет≥в зд≥йснюЇтьс¤ ф≥нансуванн¤ народно-господарськоњ та соц≥ально-культурноњ сфер д≥¤льност≥ рег≥он≥в.

¬ 1995 роц≥ у м≥сцевих бюджетах зосереджувалос¤ 39,3 в≥дсотка обс¤гу витрат зведеного бюджету. ÷е св≥дчить про те, що в цьому роц≥ в≥дбулас¤ певна децентрал≥зац≥¤ у в≥дносинах м≥ж ланками бюджетноњ системи. ќднак, починаючи з 1996 року питома вага видатк≥в м≥сцевих бюджет≥в у зведеному бюджет≥ крањни неухильно знижуЇтьс¤, що св≥дчить про подальше посиленн¤ впливу центральних орган≥в влади на розпод≥л кошт≥в. “ак, в 1996 роц≥ частка видатк≥в м≥сцевих бюджет≥в у зведеному бюджет≥ ”крањни ≥з 38,9 в≥дс. п≥двищилась до 34,4 в≥дс., а в 1997 роц≥ вона склала 30,1 в≥дсотка.

Ќа користь ф≥нансовоњ децентрал≥зац≥њ, ¤к одн≥Їњ з фундаментальних умов незалежност≥ та життЇздатност≥ орган≥в м≥сцевоњ влади св≥дчать дан≥ про виконанн¤ ф≥нансових план≥в, а саме ƒержавного бюджету ”крањни, бюджету ј–  рим ≥ м≥сцевих бюджет≥в.

“ак, станом на 20 вересн¤ 1998р. доходи зведеного бюджету ”крањни становили 17852,8 млн. грн. ≤з них до державного бюджету над≥йшло 10034,3 млн. грн., з ¤ких 334,2 млн. грн. отриман≥ ¤к оф≥ц≥йн≥ трансферти. ƒоходи бюджету ј–  рим ≥ м≥сцевих бюджет≥в на вказану дату становили 9058,5 млн. грн. —труктура доход≥в зведеного бюджету склалас¤ так: доходи державного бюджету становили 54,3 в≥дс., доходи бюджету ј–  рим та м≥сцевих бюджет≥в Ц 45,7 в≥дс. в≥д доход≥в зведеного бюджету. ѕланувалос¤ ж в≥дпов≥дно 68,9 в≥дс. та 31,1 в≥дс. “обто перекоси у виконанн≥ дох≥дноњ частини державного ≥ м≥сцевих бюджет≥в очевидн≥ (рис 1.3).

–ис. 1.3. —труктура зведеного бюджету ”крањни за доходами станом на 20.09.1998 року (в≥дсотки)

ѕричому це ¤вище не випадкове Ц спостер≥гаЇтьс¤ стала тенденц≥¤ щодо наданн¤ переваг платникам податк≥в розрахункам ≥з м≥сцевими бюджетами.

ѕричин ≥ по¤снень цьому можна знайти безл≥ч “ак, станом на 20.09.1998 року доходну частину державного бюджету виконано на 47.6 в≥дс., м≥сцевих на 77,1 в≥дс. Ѕез сум оф≥ц≥йних трансферт≥в, що передаютьс¤ до державного та м≥сцевих бюджет≥в, картина ще б≥льш вражаюча. ƒо м≥сцевих бюджет≥в моб≥л≥зовано 88.1 планових р≥чних доход≥в, до державного Ц лише 47,3 в≥дс. “обто ≥снуЇ обТЇктивна зац≥кавлен≥сть м≥сцевих кер≥вник≥в у поновленн≥ м≥сцевоњ скарбниц≥ нав≥ть за рахунок зменшенн¤ до державноњ.

ѕроблема виконанн¤ бюджет≥в у рег≥онах викристал≥зувалась ≥ потребуЇ вир≥шенн¤. Ѕудь-¤кий УвольовийФ зах≥д (у тому числ≥ законодавчого характеру), спр¤мований на дос¤гненн¤ паритетност≥ у п≥дходах до використанн¤ державного ≥ м≥сцевих бюджет≥в, приречений на невдачу. Ћише заходи, ¤к≥ заохот¤ть м≥сцев≥ органи влади до пропорц≥йного виконанн¤ державного ≥ м≥сцевих бюджет≥в, дадуть ефект.

Ќаведен≥ вище дан≥ п≥дтверджують висновок про те, що роль м≥сцевих бюджет≥в у ф≥нансуванн≥ видатк≥в територ≥й вже в найближчому майбутньому повинна зрости. ўо ж стосуЇтьс¤ питань, повТ¤заних ≥з функц≥онуванн¤м м≥сцевих бюджет≥в, то вони потребують глибокого анал≥зу й наукового обгрунтуванн¤. “ут неможлив≥ будь-¤к≥ раз ≥ назавжди встановлен≥ рекомендац≥њ. ћ≥сцев≥ бюджети Ц категор≥¤ дуже динам≥чна, тому њх досл≥дженн¤ необх≥дно зд≥йснювати з урахуванн¤м багатьох фактор≥в, що впливають на економ≥чне житт¤ держави. ÷ьому насамперед спри¤ють розвиток демократичних засад в управл≥нн≥ державою, зм≥ни у структур≥ економ≥ки, р≥вень соц≥альних гарант≥й населенню, зм≥на в≥ковоњ, профес≥йноњ структури населенн¤. Ќеаби¤к впливаЇ на формуванн¤ й використанн¤ кошт≥в м≥сцевих бюджет≥в р≥вень економ≥чного розвитку окремих рег≥он≥в.

ћ≥сцев≥ бюджети мають свою внутр≥шню структуру та характерн≥ в≥дм≥нност≥. “ак, незважаючи на те, що на сьогодн≥ нал≥чуЇтьс¤ м≥сцевих бюджет≥в усього понад 14 тис., а найчисельн≥шу групу становить с≥льськ≥ й селищн≥ бюджети Ц б≥льш, ¤к 10 тис., понад 72 в≥дсотки вс≥х витрат м≥сцевих бюджет≥в зд≥йснюЇтьс¤ через обласн≥ бюджети (њх 24) та бюджети м≥ст загальнодержавного ≥ обласного п≥дпор¤дкуванн¤ (њх 223).Ќин≥ витрати республ≥канського бюджету ј–  рим та обласних бюджет≥в становить 26,5 в≥дсотка в≥д загального обс¤гу витрат м≥сцевих бюджет≥в, а бюджет≥в м≥ст загальнодержавного та обласного п≥дпор¤дкуванн¤ Ц 45,9, районних бюджет≥в Ц 19,4 в≥дсотка. «начно меншу частку становл¤ть витрати ≥нших вид≥в м≥сцевих бюджет≥в: с≥льських Ц 4,5 в≥дсотка, м≥ст районного п≥дпор¤дкуванн¤ Ц 1,9 в≥дсотка, селищних Ц 1,8 в≥дсотка (рис. 1.4).

≤з наведених даних видно, що найб≥льш чисельну групу складають бюджети район≥в, що обТЇднують районн≥, селищн≥, с≥льськ≥ та м≥ст районного п≥дпор¤дкуванн¤, ¤к≥ Ї базовими у бюджетн≥й систем≥ крањни.

„ерез них моб≥л≥зуЇтьс¤ ≥ використовуЇтьс¤ майже третина вс≥х ресурс≥в м≥сцевих бюджет≥в. ѕроте сьогодн≥ саме в ц≥й ланц≥ м≥сцевих бюджет≥в ≥снуЇ найб≥льше питань, ¤к≥ потребують свого вир≥шенн¤. Ќасамперед, це питанн¤ закр≥пленн¤ за ними пост≥йних джерел доход≥в, а

також питанн¤ вдосконаленн¤ взаЇмов≥дносин ¤к з державним бюджетом,

–ис. 1.4 –озпод≥л витрат м≥сцевих бюджет≥в за видами бюджет≥в

так ≥ з обласними.

”се це св≥дчить, що при подальшому реформуванн≥ бюджетноњ системи проблеми м≥сцевих бюджет≥в необх≥дно розвТ¤зати не взагал≥, а з урахуванн¤м особливостей ≥ ч≥ткого розмежуванн¤ функц≥й м≥ж окремими ланками м≥сцевих бюджет≥в. ƒиференц≥ац≥¤ функц≥й маЇ залежати в≥д р≥вн¤ розвитку кожного з цих бюджет≥в у бюджетн≥й систем≥ держави.

–еал≥зац≥¤ цього положенн¤ вимагаЇ визначенн¤ розм≥ру гарантованого р≥вн¤ витрат на соц≥ально-економ≥чний розвиток адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць. «абезпеченн¤ такого р≥вн¤ маЇ зд≥йснюватись з урахуванн¤м сукупност≥ в≥дносин щодо розпод≥лу ≥ використанн¤ ф≥нансових ресурс≥в, створюваних на в≥дпов≥дн≥й територ≥њ ≥ перерозпод≥льчих рег≥ональних процес≥в.

«аруб≥жний досв≥д формуванн¤ м≥сцевих бюджет≥в.

–озгортанн¤ кризи платеж≥в досить суттЇво в≥дбилось на ф≥нансових можливост¤х держави, котра внасл≥док цього в багатьох випадках ви¤вилась неспроможною забезпечити вир≥шенн¤ нав≥ть поточних проблем. ѕом≥тно посилилась напружен≥сть у взаЇмов≥дносинах центральних ≥ м≥сцевих влад. “ому зрозум≥лим Ї посиленн¤ ≥нтересу до пошуку оптимальноњ модел≥ розпод≥лу ф≥нансових ресурс≥в в межах перегл¤ду загальноњ концепц≥њ податковоњ пол≥тики в ”крањн≥.

ƒ≥ючий «акон Ђѕро систему оподаткуванн¤Ф в≥д 18 лютого 1997 року передбачаЇ 35 вид≥в податк≥в, збор≥в ≥ обовТ¤зкових платеж≥в. ≤з ¤ких 16 в≥днесен≥ до м≥сцевих (в цьому в≥дношенн≥ законодавча влада лише продублювала прийн¤тий в 1993 роц≥ декрет  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в Фѕро м≥сцев≥ податки ≥ збориФ). —еред основних загальнодержавних податк≥в та збор≥в Ц податок на прибуток п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, податок на додану варт≥сть, акцизний зб≥р, прибутковий податок ≥з доход≥в громад¤н, державне мито, плата за землю, податок з власник≥в транспортних засоб≥в, податок на промисел та ≥нш≥. ƒо м≥сцевих податк≥в в≥днесен≥ готельний зб≥р, зб≥р за паркуванн¤ автотранспорту, ринковий зб≥р, зб≥р за видачу ордера на квартиру, зб≥р за виграш у б≥гах на ≥подром≥, податок з реклами, зб≥р за право використанн¤ м≥сцевоњ символ≥ки, комунальний податок та де¤к≥ ≥нш≥.

¬же нав≥ть нав≥ть просте перерахуванн¤ розкриваЇ досить сумн≥вне ф≥скальне значенн¤ м≥сцевих платеж≥в. ѕрактика застосуванн¤ м≥сцевих податк≥в в ”крањн≥ показала, що вони не мають суттЇвого значенн¤ при формуванн≥ м≥сцевих бюджет≥в. ” звТ¤зку з цим значна к≥льк≥сть м≥сцевих орган≥в влади нав≥ть не використовують в повн≥й м≥р≥ своњ повноваженн¤ щодо введенн¤ таких податк≥в ≥ збор≥в. як ≥ ран≥ше, надходженн¤ в≥д загальнодержавних податк≥в розпод≥л¤ютьс¤ м≥ж центральними ≥ м≥сцевими органами влади. ƒо того ж центр не т≥льки диктуЇ правила розпод≥лу податк≥в, але й пост≥йно зм≥нюЇ њх. ƒовол≥ замкнутий ≥ нестаб≥льний розпод≥л кошт≥в м≥ж м≥сцевими бюджетами р≥зних р≥вн≥в, так ¤к зд≥йснюЇтьс¤ в≥н в умовах в≥дсутност≥ стаб≥льних норматив≥в. ѕри регулюванн≥ м≥сцевих бюджет≥в недостатньо враховуЇтьс¤ р≥вень економ≥чного розвитку областей ≥ район≥в.

¬ контекст≥ вищесказаного безсумн≥вний ≥нтерес ¤вл¤Ї собою досв≥д розпод≥лу податкових надходжень в демократично орган≥зованих державах.

” б≥льшост≥ крањн оподаткуванн¤ населенн¤ на користь центральних ≥ м≥сцевих влад ≥сторично розвивалос¤ ц≥лком самост≥йно. Ќаприклад, у ¬еликобритан≥њ нараховуЇтьс¤ 13 тис¤ч м≥сцевих бюджет≥в, ≥ бюджети вищесто¤щих адм≥н≥стративних одиниць не ¤вл¤ютьс¤ зведеними по в≥дношенню до нижчесто¤щих. ¬ Ќ≥меччин≥ зведений державний бюджет не затверджуЇтьс¤, а публ≥куЇтьс¤ ¤к статистичний матер≥ал.

Ќа прот¤з≥ ’’ стор≥чч¤ спостер≥галась ч≥тка тенденц≥¤ скороченн¤ питомоњ ваги м≥сцевих податк≥в у сукупних податкових надходженн¤х. ќднак в останн≥й час, зважаючи на зростанн¤ обс¤гу та складн≥сть завдань, ¤к≥ вир≥шуютьс¤ на м≥сцевому р≥вн≥, ситуац≥¤ почала зм≥нюватис¤. ѕевну роль у цьому з≥грали ≥ вимоги ™вропейськоњ харт≥њ самовр¤дуванн¤ 1985 року: частина ф≥нансових ресурс≥в самовр¤дуванн¤ повинна надходити у вигл¤д≥ м≥сцевих податк≥в ≥ збор≥в. ¬ де¤ких крањнах м≥сцев≥й влад≥ в≥дкриваЇтьс¤ доступ до б≥льш ефективних податкових джерел. “ак, оподаткуванн¤ доход≥в компан≥й на користь м≥сцевих орган≥в влади в пров≥нц≥¤х  анади коливаЇтьс¤ в≥д 3 до 17 в≥дс. ¬ —Ўј оподаткуванн¤ ≥ндив≥дуальних доход≥в штатами знаходитьс¤ на р≥вн≥ 7 в≥дс. ¬ ƒан≥њ м≥сцевий прибутковий податок даЇ б≥л¤ 2/3, а в Ќорвег≥њ Ц 93 в≥дс. вс≥х м≥сцевих податкових надходжень.

¬ ц≥лому м≥сцев≥ податки складають в загальн≥й сум≥ доход≥в м≥сцевих бюджет≥в јвстр≥њ 72 в≥дсотка, —Ўј Ц 58, япон≥њ Ц 55, ‘ранц≥њ Ц 48, Ќ≥меччини Ц б≥л¤ 40, јнгл≥њ Ц 38.

” питанн≥ встановленн¤ м≥сцевих податк≥в майже всюди д≥Ї принцип: органи самовр¤дуванн¤ користуютьс¤ правом податковоњ ≥н≥ц≥ативи в межах, установлених нац≥ональним законодавством. ’оча на¤вн≥сть власних джерел ф≥нансових надходжень у м≥сцевого самовр¤дуванн¤ закр≥плено не т≥льки в чинному законодавств≥, але в де¤ких крањнах Ц ≥ в  онституц≥¤х. ” б≥льшост≥ розвинутих крањн податковою ≥н≥ц≥ативою в межах своњх конституц≥йних повноважень волод≥ють органи державноњ влади субТЇкт≥в федерац≥њ. ¬  анад≥ субТЇкти федерац≥њ Ц пров≥нц≥њ Ц мають право регулювати ставки другор¤дних податк≥в, кр≥м основного м≥сцевого податку Ц на нерухом≥сть. як правило, передбачена можлив≥сть застосуванн¤ досить значноњ к≥лькост≥ м≥сцевих податк≥в: у ‘ранц≥њ Ц б≥льше 40, Ќ≥меччин≥ Ц 55, ≤тал≥њ Ц б≥л¤ 70, Ѕельг≥њ Ц б≥л¤ 100. јле зазвичай нац≥ональне законодавство регламентуЇ, ¤к≥ м≥сцев≥ податки можуть ст¤гуватис¤, ¤к њх розраховувати ≥ збирати, лишаючи на розсуд м≥сцевоњ влади лише визначенн¤ ставок податк≥в. ѕроте чимало орган≥в м≥сцевоњ влади обмежен≥ у вибор≥ ставок податку, нав≥ть ¤кщо вони самост≥йно зд≥йснюють розрахунки ≥ ст¤гненн¤ м≥сцевих податк≥в. ≤снуЇ тенденц≥¤ з боку центрального ур¤ду до встановленн¤ обмежень на свободу вибору ставок м≥сцевих податк≥в, а також визначенн¤ перел≥ку п≥льг ≥ скидок.

—туп≥нь розпод≥лу функц≥й м≥ж бюджетами вс≥х р≥вн≥в залежить в≥д державного устрою: федеративност≥ чи ун≥тарност≥.

” федеративних крањнах, ¤к≥ характеризуютьс¤ на¤вн≥стю додатковоњ, так званоњ УсубцентральноњФ ланки в державному управл≥нн≥ ≥, в≥дпов≥дно, в бюджетн≥й систем≥ (бюджет≥в член≥в федерац≥њ), розпод≥л функц≥й м≥ж р≥вн¤ми державного управл≥нн¤ ≥ ланками бюджетноњ системи виражений сильн≥ше. Ѕюджети член≥в федерац≥њ несуть б≥льше в≥дпов≥дальност≥ за ф≥нансуванн¤ соц≥ально-економ≥чного розвитку рег≥он≥в крањни (субТЇкт≥в федерац≥њ).

¬ ун≥тарних державах розпод≥л функц≥й м≥ж ланками бюджетноњ системи в ц≥лому слабк≥ший, н≥ж у федеративн≥й держав≥. ќднак, в залежност≥ в≥д розм≥р≥в ≥ адм≥н≥стративно-територ≥ального под≥лу крањни, њњ пол≥тичних, ≥сторичних ≥ нац≥онально-культурних традиц≥й принципи розпод≥лу функц≥й м≥ж р≥вн¤ми державного управл≥нн¤ ≥ ланками бюджетноњ системи можуть досить суттЇво в≥др≥зн¤тис¤. “ак, наприклад, у ¬еликобритан≥њ б≥льша частина соц≥ально-економ≥чних послуг населенню надаЇтьс¤ на м≥сцевому р≥вн≥ ≥ ф≥нансуЇтьс¤ ≥з м≥сцевих бюджет≥в. јналог≥чна картина спостер≥гаЇтьс¤ в Ўвец≥њ, Ќ≥дерландах, Ќорвег≥њ, ѕортугал≥њ, Ћюксембурз≥. ¬ ≤тал≥њ, однак, розпод≥л функц≥й м≥ж р≥вн¤ми державного управл≥нн¤ ≥ ланками бюджетноњ системи дуже розмитий ( практично в≥дсутн≥й) ≥ численн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ послуги ф≥нансуЇтьс¤ ≥з вс≥х трьох р≥вн≥в бюджетноњ системи.

¬ажливою структурною характеристикою бюджетноњ системи держави Ї ступ≥нь њњ централ≥зац≥њ. ѕевний вплив на структуру бюджетноњ системи в цьому сенс≥ маЇ ступ≥нь централ≥зац≥њ влади в крањн≥, що знову-таки закр≥плено њњ державним устроЇм. ” федеративних державах централ≥зац≥¤ влади ≥ бюджетноњ системи значно нижча, н≥ж в ун≥тарних.

ќднак, в звТ¤зку з тим, що в бюджетних системах розвинутих крањн в≥дсутн¤ орган≥зац≥йна Їдн≥сть, частка центрального бюджету в консол≥дованому бюджет≥ не визначаЇ ще частки вс≥х ≥нших (головним чином м≥сцевих) бюджет≥в. ѕри висок≥й питом≥й ваз≥ бюджету центрального ур¤ду частка м≥сцевих бюджет≥в може досить сильно коливатись (таблиц¤ 1.3)

≤ншим важливим показником централ≥зац≥њ (децентрал≥зац≥њ) бюджетноњ системи Ї частка трансферт≥в бюджету центрального ур¤ду в бюджети м≥сцевих орган≥в влади. «а њх питомою вагою в поточних доходах названих бюджет≥в можна робити висновок про ступ≥нь њхньоњ залежност≥

в≥д центральноњ адм≥н≥страц≥њ. ќберненим показником Ї ступ≥нь ф≥нансовоњ автоном≥њ м≥сцевих бюджет≥в в≥д бюджету центральноњ адм≥н≥страц≥њ. ¬она розраховуЇтьс¤ шл¤хом д≥ленн¤ власних (закр≥плених) доход≥в м≥сцевого бюджету на його поточн≥ доходи ≥ виражаЇтьс¤ у в≥дсотках.

Ќеобх≥дно п≥дкреслити, що власн≥ доходи м≥сцевих бюджет≥в в демократично розвинутих крањнах Ї в пр¤мому розум≥нн≥ власними, тобто такими, що не вход¤ть до складу доход≥в вищесто¤щих бюджет≥в ≥, таким чином, не регулюютьс¤ зверху.

—татистичний анал≥з показуЇ, що в св≥т≥ Ї р¤д держав, в ¤ких м≥сцев≥ бюджети над≥лен≥ дуже високою ф≥нансовою автоном≥Їю, тобто практично не залежать або слабо залежать в≥д бюджету центральноњ адм≥н≥страц≥њ. ÷е ≤сланд≥¤, —Ўј (включаючи штати), Ћюксембург, ≤сланд≥¤, јвстр≥¤, Ўвец≥¤. ¬ зазначених крањнах ф≥нансова автоном≥¤ м≥сцевих бюджет≥в знаходитьс¤ в ≥нтервал≥ в≥д 99,2 до 72,8 в≥дс. в≥дносно. ” Ќ≥меччин≥, япон≥њ, ‘ранц≥њ, ‘≥нл¤нд≥њ, Ѕельг≥њ ≥ ƒан≥њ ф≥нансова автоном≥¤ м≥сцевих бюджет≥в коливаЇтьс¤ в≥д 68 ло 56 в≥дс. ќснову њх ф≥нансовоњ автоном≥њ складають м≥сцев≥ податки ≥ м≥сцев≥ надбавки до загальнодержавних податк≥в, тому застосуванн¤ терм≥ну Фподаткова автоном≥¤Ф стосовно м≥сцевих бюджет≥в вищезгаданих крањн ц≥лком правом≥рно.

“ак, в —Ўј податков≥ джерела частково розпод≥лен≥. ‘едеральному ур¤ду належить виключне право на мито та поштов≥ збори. ќргани влади штат≥в та м≥сцев≥ виконавч≥ органи збирають податки на майно, податки на продаж, платеж≥ за реЇстрац≥ю автотранспорту, видобуванн¤ корисних копалин, сан≥тарн≥ послуги.

≤нш≥ податки Ц на власн≥сть ≥ доходи юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б, спадщину та даруванн¤, акцизи Ц можуть використовуватис¤ ус≥ма р≥вн¤ми влади на св≥й розсуд. Ќа р≥вн≥ штат≥в основними джерелами податкових надходжень Ї : обовТ¤зков≥ внески по соц≥альному страхуванню (21 в≥дс.), податок з продаж (20 в≥дс.), прибутковий податок (19 в≥дс.), ≥ндив≥дуальн≥ акцизи (10 в≥дс.).

јвтоном≥¤ м≥сцевих бюджет≥в в —Ўј, Ўвейцар≥њ ≥ скандинавських крањнах забезпечуЇтьс¤ в основному ст¤гуванн¤м пр¤мих м≥сцевих податк≥в (прибутковий ≥ майновий, або податок на спадкоЇмну нерухому власн≥сть). ¬ —Ўј, наприклад, пр¤м≥ м≥сцев≥ податки складають 79,8 в≥дс. поточних

“аблиц¤ 1.3

ƒоходи ланок бюджетноњ системи у в≥дсотках до консол≥дованого державного бюджету, 1992 р.

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12

Ќазва: ѕроблеми формуванн¤ ≥ виконанн¤ м≥сцевих бюджет≥в
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (16347 прочитано)