ƒержавне регулюванн¤ > ‘орми державного правл≥нн¤

‘орми державного правл≥нн¤

¬ступ.

ƒл¤ збагненн¤ такого складного соц≥ального ≥нституту, ¤к держава у в≥тчизн¤н≥й теор≥њ держави ≥ права особливе м≥сце вид≥л¤Їтьс¤ вивченню форми держави.

ƒл¤ вивченн¤ форми держави, розкритт¤ њњ рол≥ в пол≥тичних процесах надзвичайно важливого значенн¤ набуваЇ п≥дх≥д до форми ¤к до орган≥зац≥њ зм≥сту. ѕон¤тт¤ Уорган≥зац≥¤Ф припускаЇ з'¤суванн¤ своЇр≥дност≥ внутр≥шн≥х аспект≥в форми з погл¤ду принцип≥в об'Їднанн¤ взаЇмод≥ючих елемент≥в ц≥лого в систем≥, а також зовн≥шнього вираженн¤ цих принцип≥в у д≥¤льност≥ ¤к елемент≥в системи, так ≥ вс≥Їњ системи в ц≥лому (стосовно ≥нших систем). «а допомогою такого п≥дходу в загальн≥й теор≥њ держави ≥ права в≥дкриваЇтьс¤ можлив≥сть не т≥льки вир≥шенн¤ нових проблем, але що не менш важливо, також ≥ можлив≥сть нового п≥дходу до традиц≥йних, УстарихУ питань науки. ƒл¤ розгл¤ду форми держави варто звернути увагу на наступн≥ аспекти.

ѕо-перше, форма в зв'¤зку ≥з сутн≥стю держави ¤к сусп≥льного ¤вища. ” даному аспект≥ п≥д формою держави розум≥Їтьс¤ специф≥чний спос≥б вираженн¤ сутност≥, система орган≥в, УмашинаФ, за допомогою ¤коњ зд≥йснюЇтьс¤ класове пануванн¤ на противагу некласовим, непол≥тичним, недержавним способам. ≤снуванн¤ державноњ влади знаходить своЇ в≥дображенн¤ в њњ органах, арм≥њ, адм≥н≥страц≥њ, судд¤х ≥ ≥нших установах, що складають специф≥чну ≥ пост≥йну форму бутт¤ держави.

ѕо-друге, форма в њњ безпосередньому зв'¤зку з ¤вищем (¤к ви¤вленн¤ сутност≥ про¤в њњ зовн≥ ). ” сп≥вв≥дношенн≥ Уформа--¤вищеФ виступаЇ зовн≥шн¤ форма держави, тобто про¤в зовн≥ визначеноњ його орган≥зац≥њ (пристрою). –озр≥зн¤ють орган≥зац≥ю верховних орган≥в влади (монарх≥ю, республ≥ку), взаЇмов≥дносини орган≥в класовоњ влади з населенн¤м, територ≥альну структуру державноњ влади .

ѕо-третЇ, форма в сп≥вв≥дношенн≥, форма - зм≥ст виступаЇ ¤к внутр≥шн¤ форма держави, ¤к форма ц≥лком визначеного, даного класового зм≥сту. У‘орма-зм≥стФ держави ірунтуЇтьс¤ на в≥дпов≥дних принципах орган≥зац≥њ володарюванн¤, у ¤ких виражаЇтьс¤ специф≥ка класового пануванн¤ визначеного типу на визначених етапах його розвитку. ÷≥ принципи неповторн≥, вони корен¤тьс¤ в соц≥ально-економ≥чн≥й систем≥. –азом з л≥кв≥дац≥Їю економ≥чного ≥ пол≥тичного пануванн¤ ≥сторично визначених клас≥в л≥кв≥дуютьс¤ ≥ в≥дпов≥дн≥ принципи орган≥зац≥њ державноњ влади. ¬ аспект≥ Уформа-зм≥стФ виражаЇтьс¤ також ≥ пол≥тичний режим ¤к внутр≥шн¤ форма держави, що охоплюЇ головним чином дв≥ сторони: механ≥зм держави (внутр≥шн¤ структура влади, зв'¤зок елемент≥в влади в дан≥й державн≥й систем≥) ≥ функц≥њ держави ( методи ≥ форми зд≥йсненн¤ функц≥й даноњ державноњ влади).

У‘орма - зм≥стФ ≥ндив≥дуал≥зуЇ кожну конкретну державу, що ≥снуЇ в простор≥ ≥ час≥ в Їдност≥ зм≥сту ≥ форми. ¬нутр≥шн¤ форма завжди зм≥стовна, вона сама Ї момент зм≥сту держави ≥ ¤к така безпосередньо й орган≥чно зв'¤зана ≥з сутн≥стю держави в даному ≥сторичному етап≥ його розвитку. ¬нутр≥шн¤ форма стосовно зовн≥шньоњ форми держави виступаЇ ¤к визначальна специф≥ку њњ зм≥сту, тобто в≥д≥граЇ роль взаЇмозв'¤зку сутност≥, зм≥сту ≥ форми держави.

У‘орма-зм≥стФ маЇ дещо загальне з чисто зовн≥шньою Уформою-¤вищемФ: вона м≥нлива, текуча, в≥дпов≥даЇ зм≥сту держави, що зм≥нюЇтьс¤ безупинно. “ому в рамках ≥сторичних тип≥в держави можлив≥ вар≥ац≥њ внутр≥шньоњ форми зг≥дно об'Їктивним умовам пануванн¤ ≥сторично визначених клас≥в.  р≥м того, пол≥тичний режим, ¤к внутр≥шн¤ форма держави, маЇ зовн≥шню оболонку, що може розгл¤датис¤ ¤к зовн≥шн¤ форма.

„≥ткого сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж типом ≥ формою держави немаЇ. ¬ межах держави того самого типу можуть зустр≥чатис¤ р≥зн≥ форми орган≥зац≥њ ≥ д≥¤льност≥ державноњ влади. —воЇр≥дн≥сть конкретноњ форми держави будь-¤кого ≥сторичного пер≥оду визначаЇтьс¤ насамперед ступенем зр≥лост≥ сусп≥льства ≥ державного житт¤, задачами ≥ ц≥л¤ми, що ставить перед собою держава. ≤ншими словами, категор≥¤ форми держави безпосередньо залежить в≥д його зм≥сту ≥ визначаЇтьс¤ ним.

—ерйозний вплив на форму держави робить культурний р≥вень народу, його ≥сторичн≥ традиц≥њ, нац≥ональн≥ особливост≥ , природн≥ умови проживанн¤ й ≥нш≥ фактори. —пециф≥ку форми держави визначаЇ також характер взаЇмин держави ≥ його орган≥в з недержавними орган≥зац≥¤ми парт≥¤ми, профсп≥лками, сусп≥льними рухами, церквою й ≥ншими орган≥зац≥¤ми .

≤снують р≥зн≥ точки зору на пон¤тт¤ Уформа державиФ. ѓњ трактують у вузькому зм≥ст≥ (т≥льки форма правл≥нн¤)[1] або у широкому (сукупн≥сть форми правл≥нн¤, форми державного устрою)[2]. ѕол≥тичний режим в ц≥й ситуац≥њ розгл¤даЇтьс¤ ¤к ¤вище, ¤ке характеризуЇ сукупн≥сть держави, або область метод≥в зд≥йсненн¤ класовоњ держави.[3]

” юридичн≥й науц≥ форма держави анал≥зуЇтьс¤ по переваз≥ ¤к зовн≥шн¤ форма сутност≥, зм≥сти ≥ ¤вища держави.

ѕ≥д формою держави розум≥Їтьс¤ звичайно њњ орган≥зац≥¤, що виступаЇ в Їдност≥ форми правл≥нн¤, форми державного устрою ≥ пол≥тичного режиму, тобто в≥дпов≥дно основним, вузловим моментам ц≥Їњ орган≥зац≥њ. ” такий спос≥б можна дати наступне коротке визначенн¤ форми держави :

‘орма держави - складне сусп≥льне ¤вище, що м≥стить у соб≥ три взаЇмозалежних елементи : форму правл≥нн¤, форму державного устрою ≥ форму державного режиму.

” р≥зних крањнах державн≥ форми мають своњ особливост≥, характерн≥ ознаки, що у м≥ру сусп≥льного розвитку наповн¤ютьс¤ новим зм≥стом, збагачуючись у взаЇмозв'¤зку ≥ взаЇмод≥њ . –азом з тим форма ≥снуючих держав, особливо сучасних, маЇ загальн≥ ознаки, що дозвол¤Ї дати визначенн¤ кожному елементу форми держави.

1. ‘орма державного правл≥нн¤ ”крањни.

’арактеризуючи кожний пункт плану ¤ коротко проанал≥зую вс≥ форми правл≥нн¤, форми державного устрою, пол≥тичн≥ режими ¤к≥ ≥снують в св≥т≥ ≥ вс≥ т≥ риси ¤к≥ притаманн≥ њм.

‘орма правл≥нн¤ ¤вл¤Ї собою структуру вищих орган≥в державноњ влади, пор¤док њхнього утворенн¤ ≥ розпод≥л компетенц≥њ м≥ж ними .

‘орма державного правл≥нн¤ даЇ можлив≥сть усв≥домити:

¤к створюютьс¤ вищ≥ органи держави ≥ ¤ка њхн¤ буд≥вл¤;

¤к будуютьс¤ взаЇмини м≥ж вищими й ≥ншими державними органами ;

¤к будуютьс¤ взаЇмини м≥ж верховною державною владою ≥ населенн¤м крањни ;

¤кою м≥рою орган≥зац≥¤ вищих орган≥в держави дозвол¤Ї забезпечувати права ≥ вол≥ громад¤нина .

ѕо зазначених ознаках форми державного правл≥нн¤ под≥л¤ютьс¤ на :

- монарх≥чн≥ ( одноособов≥ , спадкоЇмн≥ )

- республ≥канськ≥ ( колег≥альн≥ , виборн≥ )

ћонарх≥¤

ћонарх≥¤ - це така форма правл≥нн¤, при ¤к≥й верховна влада одноособова ≥ переходить , ¤к правило, у спадщину.

ќсновними ознаками класичноњ монарх≥чноњ форми керуванн¤ Ї:

- ≥снуванн¤ одноособового глави держави, що користуЇтьс¤ своЇю владою дов≥чно ( цар, король, ≥мператор, шах ) ;

- спадкоЇмний пор¤док наступност≥ верховноњ влади ;

- представництво держави монарха за своњм розсудом ;

≠- юридична безв≥дпов≥дальн≥сть монарха .

ћонарх≥¤ виникла в умовах рабовласницького сусп≥льства. ѕри феодал≥зм≥ вона стала основною формою державного правл≥нн¤. ” буржуазному ж сусп≥льств≥ збереглис¤ лише традиц≥йн≥, в основному формальн≥ риси монарх≥чного керуванн¤.

” свою чергу монарх≥¤ под≥л¤Їтьс¤ на :

- абсолютну

- обмежену ( парламентську )

- дуал≥стичну

- теократичну

- парламентську

јбсолютна монарх≥¤ - така форма правл≥нн¤, при ¤к≥й верховна державна влада за законом ц≥лком належить одному обличчю, тобто одн≥й особ≥.

ќсновною ознакою абсолютноњ монарх≥њ Ї в≥дсутн≥сть ¤ких-небудь державних орган≥в, що обмежують компетенц≥ю монарха. ¬иникненн¤ абсолютизму зв'¤зане з процесом зародженн¤ буржуазних в≥дносин. ƒо найб≥льш ≥стотних рис абсолютноњ монарх≥њ в≥днос¤тьс¤ чи л≥кв≥дац≥¤, чи повний занепад станових представницьких установ, юридично необмежена влада монарха, на¤вн≥сть у його безпосередн≥м п≥дпор¤дкуванн≥ ≥ розпор¤дженн≥ пост≥йноњ арм≥њ, пол≥ц≥њ ≥ розвитого бюрократичного апарата.

¬лада в центр≥ ≥ на м≥сц¤х належить не великим феодалам, а чиновникам, що можуть призначатис¤ ≥ зв≥льн¤тис¤ монархом. ƒержавне втручанн¤ в приватне житт¤ в епоху абсолютизму здобуваЇ б≥льш цив≥л≥зован≥ форми, одержуЇ юридичне закр≥пленн¤, хоча по - колишньому маЇ примусову спр¤мован≥сть. ¬ ≥стор≥њ такими крањнами були –ос≥¤ XVII - XVIII стол≥тт¤ ≥ ‘ранц≥¤ до революц≥њ 1789 року.

 онституц≥йна монарх≥¤ ¤вл¤Ї собою таку форму правл≥нн¤, при ¤к≥й влада монарха значно обмежена представницьким органом. «вичайно це обмеженн¤ визначаЇтьс¤ конституц≥Їю, затверджуваноњ парламентом. ћонарх же не в прав≥ зм≥нити конституц≥ю .

як форма правл≥нн¤, конституц≥йна монарх≥¤ виникаЇ в пер≥од становленн¤ буржуазного сусп≥льства. ‘ормально вона не втратила свого значенн¤ в р¤д≥ крањн ™вропи й јз≥њ ≥ сьогодн≥ ( јнгл≥¤, ƒан≥¤, ≤спан≥¤, Ќорвег≥¤, Ўвец≥¤ й ≥н.).

 онституц≥йна монарх≥¤ характеризуЇтьс¤ наступними основними ознаками:

- ур¤д формуЇтьс¤ з представник≥в визначеноњ парт≥њ ( чи парт≥й), що одержали б≥льш≥сть голос≥в на виборах у парламент;

- л≥дер парт≥њ, що волод≥Ї найб≥льшим числом депутатських м≥сць , стаЇ главою держави ;

- у законодавч≥й, виконавч≥й ≥ судов≥й сферах влада монарха фактично в≥дсутн¤, вона Ї символ≥чною;

- законодавч≥ акти приймаютьс¤ парламентом ≥ формально п≥дписуютьс¤ монархом ;

- ур¤д в≥дпов≥дно до конституц≥њ несе в≥дпов≥дальн≥сть не перед монархом , а перед парламентом.

ѕрикладами такоњ монарх≥њ можна вважати - ¬еликобритан≥ю, Ѕельг≥ю, ƒан≥ю й ≥н.

1	2	3	4

Ќазва: ‘орми державного правл≥нн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (6323 прочитано)