ƒержавне регулюванн¤ > ‘орми державного правл≥нн¤

ѕри дуал≥стичн≥й монарх≥њ державна влада носить двоњстий характер. ёридично ≥ фактично влада розд≥лена м≥ж ур¤дом, сформованим монархом, ≥ парламентом. ”р¤д у дуал≥стичних монарх≥¤х формуЇтьс¤ незалежно в≥д парт≥йного складу в парламент≥ ≥ не в≥дпов≥дальний перед ним. ћонарх при цьому виражаЇ переважно ≥нтереси феодал≥в, а парламент представл¤Ї буржуаз≥ю й ≥нш≥ шари населенн¤. ѕод≥бна форма правл≥нн¤ ≥снувала в кайзер≥вськ≥й Ќ≥меччин≥ (1871 - 1918 р. ), зараз у ћарокко. ” де¤ких державах монарх очолюЇ не т≥льки св≥тське, але ≥ рел≥г≥йне керуванн¤ крањною. “ак≥ монархи звутьс¤ теократичн≥ (—ауд≥вська јрав≥¤ ).

“ака коротка характеристика основних р≥зновид≥в монарх≥чноњ форми державного правл≥нн¤ .

–еспубл≥ка.

–еспубл≥ка - це така форма правл≥нн¤, при ¤к≥й верховна влада зд≥йснюЇтьс¤ виборними органами, що обираютьс¤ населенн¤м на певний строк .

«агальними ознаками республ≥канськоњ форми правл≥нн¤ Ї:

- ≥снуванн¤ одноособового ≥ колег≥ального глави держави ;

- виборн≥сть на певний строк глави держави й ≥нших верховних орган≥в державноњ влади ;

- зд≥йсненн¤ державноњ влади не по своЇму вел≥нню, а з дорученн¤ народу ;

- юридична в≥дпов≥дальн≥сть глави держави у випадках, передбачених законом ;

- обов'¤зков≥сть р≥шень верховноњ державноњ влади.

–еспубл≥канська форма правл≥нн¤ в остаточному вид≥ сформувалас¤ в јф≥нськ≥й держав≥. ¬ м≥ру розвитку громадського житт¤ вона видозм≥нювалас¤, здобувала нов≥ риси, усе б≥льше наповн¤лас¤ демократичним зм≥стом .

ЌараховуЇтьс¤ к≥лька основних р≥зновид≥в республ≥канського правл≥нн¤ . ” свою чергу вони под≥л¤ютьс¤ за формою державного устрою на :

- парламентарн≥;

- президентськ≥.

ѕарламентська республ≥ка - р≥зновид сучасноњ форми державного правл≥нн¤, при ¤к≥й верховна влада в орган≥зац≥њ державного житт¤ належить парламенту .

” так≥й республ≥ц≥ ур¤д формуЇтьс¤ парламентським шл¤хом з числа депутат≥в, що належать до тих парт≥¤м, що мають у своЇму розпор¤дженн≥ б≥льш≥сть голос≥в у парламент≥. ”р¤д несе в≥дпов≥дальн≥сть перед парламентом у своњй д≥¤льност≥. ” випадку втрати дов≥ри б≥льш≥ст≥ член≥в парламенту, ур¤д або ≥де у в≥дставку, або через главу держави домагаЇтьс¤ розпуску парламенту ≥ призначенн¤ дострокових парламентських вибор≥в.

як правило, глава держави в под≥бних республ≥ках обираЇтьс¤ парламентом або спец≥ально утвореною парламентською колег≥Їю. ѕризначенн¤ парламентом глави держави Ї головним видом парламентського контролю над виконавчою владою. ѕроцедура обранн¤ глави держави в сучасних парламентарних республ≥ках неоднакова. ¬ ≤тал≥њ, наприклад, президент республ≥ки обираЇтьс¤ членами обох палат на њхньому сп≥льному зас≥данн≥, але при цьому у виборах беруть участь по три депутата з кожноњ област≥, обраних обласною радою. ” федеративних державах участь парламенту в обранн≥ глави держави, також розд≥л¤Їтьс¤ з представниками член≥в федерац≥њ. “ак у Ќ≥меччин≥ президент обираЇтьс¤ федеральними зборами, що складаютьс¤ з член≥в бундестагу, ≥ такого ж числа обличч¤, обираних ландтагами земель на засадах пропорц≥йного представництва. ¬ибори глави держави в парламентарн≥й республ≥ц≥ можуть зд≥йснюватис¤ ≥ на основ≥ загального виборчого права, що характерно дл¤ јвстр≥њ, де президент обираЇтьс¤ терм≥ном на ш≥сть рок≥в.

√лава держави в парламентарн≥й республ≥ц≥ маЇ повноваженн¤: обнародуЇ закони, видаЇ декрети, призначаЇ главу ур¤ду, Ї верховним головнокомандуючим збройними силами та ≥н.

√лава ур¤ду ( прем'Їр - м≥н≥стр, голова ради м≥н≥стр≥в, канцлер) призначаЇтьс¤, ¤к правило, президентом. ¬≥н формуЇ очолюваний ним ур¤д, що зд≥йснюЇ верховну виконавчу владу ≥ в≥дпов≥даЇ за свою д≥¤льн≥сть перед парламентом. Ќайб≥льш ≥стотною рисою парламентарноњ республ≥ки Ї те, що ур¤д лише тод≥ правомочний зд≥йснювати керуванн¤ державою, коли в≥н користуЇтьс¤ дов≥рою парламенту.

√оловною функц≥Їю парламенту Ї законодавча д≥¤льн≥сть ≥ контроль за виконавчою владою. ѕарламент волод≥Ї важливими ф≥нансовими повноваженн¤ми, оск≥льки в≥н розробл¤Ї ≥ приймаЇ державний бюджет, визначаЇ перспективи розвитку соц≥ально-економ≥чного розвитку крањни, вир≥шуЇ основн≥ питанн¤ зовн≥шньоњ, у тому числ≥ оборонноњ пол≥тики. ѕарламентарна форма республ≥канського правл≥нн¤ ¤вл¤Ї собою таку структуру вищих орган≥в державноњ влади, що реально забезпечуЇ демократизм громадського житт¤, свободу особи, створюЇ справедлив≥ умови людського УгуртожиткуФ, заснован≥ на засадах правовоњ законност≥. ƒо парламентарних республ≥к можна в≥днести ‘–Ќ, ≤тал≥ю ( по конституц≥њ 1947 р. ), јвстр≥ю, Ўвейцар≥ю, ≤сланд≥ю, ≤нд≥ю й ≥н.

ѕрезидентська республ≥ка - один з р≥зновид≥в сучасноњ форми державного правл≥нн¤, що пор¤д з парламентаризмом з'ЇднуЇ в руках президента повноваженн¤ глави держави ≥ глави ур¤ду .

Ќайб≥льш характерн≥ риси президентськоњ республ≥ки :

- позапарламентський метод обранн¤ президента ≥ формуванн¤ ур¤ду ;

- в≥дпов≥дальн≥сть ур¤ду перед президентом, а не перед парламентом ;

- б≥льш широк≥, н≥ж у парламентськ≥й республ≥ц≥, повноваженн¤ глави держави .

 ласичною президентською республ≥кою Ї —получен≥ Ўтати јмерики. ¬≥дпов≥дно до конституц≥њ —Ўј, в основ≥ ¤коњ лежить принцип под≥лу влади, ч≥тко визначено, що законодавча влада належить парламенту, виконавча -президенту, судова - ¬ерховному суду. ѕрезидент —Ўј обираЇтьс¤ населенн¤м крањни шл¤хом непр¤мого голосуванн¤ ( вибор≥в ) - через колег≥ю виб≥рник≥в.  ≥льк≥сть виб≥рник≥в повинна в≥дпов≥дати числу представник≥в кожного штату в парламент≥ ( конгрес≥ ). ”р¤д формуЇтьс¤ перем≥гшим на виборах президентом, з облич приналежних до його парт≥њ.

ѕрезидентська форма правл≥нн¤ в р≥зних крањнах маЇ своњ особливост≥. ¬ ‘ранц≥њ президент обираЇтьс¤ загальним голосуванн¤м. ќбраним вважаЇтьс¤ кандидат, що одержав абсолютну к≥льк≥сть голос≥в. “акий же пор¤док обранн¤ президента встановлений у –ос≥њ в 1991 р.

’арактерним дл¤ вс≥х президентських республ≥к, незважаючи на њхню розмањт≥сть, Ї те, що президент сполучаЇ повноваженн¤ глави держави ≥ глави ур¤ду ≥ бере участь у формуванн≥ каб≥нету ради м≥н≥стр≥в ( ‘ранц≥¤, ≤нд≥¤ ). ѕрезидент над≥л¤Їтьс¤ й ≥ншими важливими повноваженн¤ми : ¤к, правило, в≥н маЇ право розпуску парламенту, Ї верховним головнокомандуючим, пов≥домл¤Ї надзвичайний стан, затверджуЇ закони шл¤хом њхнього п≥дписанн¤, призначаЇ член≥в ¬ерховного —уду.

” цив≥л≥зованих крањнах президентську республ≥ку в≥др≥зн¤Ї сильна виконавча влада, нар≥вн≥ з ¤ким за принципом под≥лу влади нормально функц≥онуЇ законодавча ≥ судова влада. ≈фективно д≥ючий механ≥зм витрат ≥ противаг, що ≥снують у сучасних президентських республ≥ках, спри¤Ї можливост≥ гармон≥чного функц≥онуванн¤ влади, дозвол¤Ї уникнути свавол≥ з боку виконавчоњ влади.

” крањнах Ћатинськоњ јмерики часто зустр≥чаютьс¤ Усуперпрезидентськ≥ республ≥киФ. ÷¤ форма правл≥нн¤ - практично незалежна, слабко контрольована законодавчою ≥ судовою владою. ÷е особливий конгломерат традиц≥йноњ форми з нап≥вдиктаторським керуванн¤м.

” сучасному цив≥л≥зованому сусп≥льств≥ принципових розходжень м≥ж формами не ≥снуЇ. ѓх зближають загальн≥ задач≥ ≥ мета.

ј тепер коротка характеристика форми правл≥нн¤ нашоњ держави. ”крањнська форма правл≥нн¤ характеризуЇтьс¤ ¤к м≥шано президенськоЦпарламенська республ≥ка. ÷е п≥дтверджуЇтьс¤ тим що :

ѕрезидент обираЇтьс¤ громад¤нами ”крањни на основ≥ загального, р≥вного ≥ пр¤мого виборчого права шл¤хом голосуванн¤ строком на п'¤ть рок≥в. ¬≥н Ї главою держави ≥ виступаЇ в≥д його ≥мен≥.

™диним законодавчим органом в ”крањн≥ визначаЇтьс¤ њњ парламент Ц ¬ерховна –ада ”крањни.  онституц≥йний склад ¬ерховноњ –ади ”крањни Ц 450 народних депутат≥в ”крањни, ¤к≥ обираютьс¤ на основ≥ загального, р≥вного ≥ пр¤мого виборчого права шл¤хом таЇмного голосуванн¤ строком на чотири роки.

ѕри формуванн≥ ур¤ду компетенц≥¤ ¬ерховноњ –ади ≥ президента ”крањни под≥л¤ютьс¤ ≥ мають характер противаг, що утруднюЇ узурпац≥ю влади в одних руках.

¬ерховна –ада ”крањни маЇ право усунути ѕрезидента ”крањни з поста в пор¤дку особливоњ процедури враз≥ вчиненн¤ ним державноњ зради або ≥ншого злочину, а ѕрезидент ”крањни - ¤кщо прот¤гом тридц¤ти дн≥в одн≥Їњ черговоњ сес≥њ пленарн≥ зас≥данн¤ не можуть розпочатис¤ Ц право на прийн¤тт¤ заход≥в щодо ¬ерховноњ –ади ”крањни.

ѕарламент маЇ право розгл¤дати й затверджувати програму д≥њ ур¤ду та прийн¤тт¤ резолюц≥њ недов≥ри ур¤дов≥, що Ї насл≥дком його в≥дставки.

2. ‘орма державного устрою ”крањни.

‘орма державного устрою - це нац≥ональна й адм≥н≥стративно-територ≥альна буд≥вл¤ держави, що розкриваЇ характер взаЇмин м≥ж його складовими частинами, м≥ж центральними м≥сцевими органами державного керуванн¤, влади .

” в≥дм≥нност≥ в≥д форм правл≥нн¤ орган≥зац≥¤ держави розгл¤даЇтьс¤ з погл¤ду розпод≥лу державноњ влади ≥ державного суверен≥тету в центр≥ ≥ на м≥сц¤х , њхн≥й под≥л м≥ж складовими частинами держави.

‘орма державного устрою показуЇ:

- з ¤ких частин складаЇтьс¤ внутр≥шн¤ структура держави ;

- ¤ке правове положенн¤ цих частин ≥ ¤к≥ взаЇмини цих орган≥в ;

- ¤к будуютьс¤ в≥дносини м≥ж центральними ≥ м≥сцевими державними органами ;

- у ¤к≥й державн≥й форм≥ виражаютьс¤ ≥нтереси кожноњ нац≥њ, що проживаЇ на ц≥й територ≥њ.

«а формою державного устрою вс≥ держави можна розд≥лити на три основних групи :

- ун≥тарна ;

- федеративна ;

- конфедеративна .

”н≥тарна держава.

”н≥тарна держава - це Їдине ц≥льне державне утворенн¤, що складаЇтьс¤ з адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць, що п≥дкор¤ютьс¤ центральним органам влади й ознаками державноњ незалежност≥ не волод≥ють.

1	2	3	4

Ќазва: ‘орми державного правл≥нн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (6323 прочитано)