ƒержавне регулюванн¤ > ‘орми державного правл≥нн¤

”н≥тарна держава характеризуЇтьс¤ наступними ознаками:

- ун≥тарний пристр≥й припускаЇ Їдин≥, загальн≥ дл¤ вс≥Їњ крањни вищ≥ виконавч≥, представницьк≥ ≥ судов≥ органи, що зд≥йснюють верховне кер≥вництво в≥дпов≥дними органами ;

- на територ≥њ ун≥тарноњ держави д≥Ї одна конституц≥¤, Їдина система законодавства, одне громад¤нство ;

- складов≥ частини ун≥тарноњ держави (област≥, департаменти, округи, пров≥нц≥њ, графства) державним суверен≥тетом не волод≥ють;

- ун≥тарна держава , на територ≥њ ¤коњ проживають невелик≥ по чисельност≥ нац≥ональност≥, широко допускаЇ нац≥ональну ≥ законодавчу автоном≥ю;

- ус≥ зовн≥шн≥ м≥ждержавн≥ в≥дносини зд≥йснюють центральн≥ органи , що оф≥ц≥йно представл¤ють крањну на м≥жнародн≥й арен≥ ;

- маЇ Їдин≥ збройн≥ сили, кер≥вництво ¤кими зд≥йснюютьс¤ центральними органами державноњ влади .

–озходженн¤ в ступен≥ ≥ формах контролю центральноњ влади над м≥сцевими органами керуванн¤ дозвол¤ють говорити про централ≥зовану ≥ децентрал≥зовану ун≥тарну держави, але ц≥ розходженн¤ стосуютьс¤ вузькоњ сфери керуванн¤ .

ƒо ун≥тарних держав в≥днос¤тьс¤ так≥ держави, ¤к ‘ранц≥¤, “уреччина, япон≥¤, ‘≥нл¤нд≥¤, ”крањна.

‘едерац≥¤.

‘едерац≥¤ - ¤вл¤Ї собою добров≥льне об'Їднанн¤ ран≥ше самост≥йних державних утворень в одну союзну державу .

‘едеративний державний устр≥й неоднор≥дний. ” р≥зних крањнах в≥н маЇ своњ ун≥кальн≥ особливост≥, що визначаютьс¤ ≥сторичними умовами утворенн¤ конкретноњ федерац≥њ ≥ насамперед нац≥ональним складом населенн¤ крањни, своЇр≥дн≥стю побуту ≥ культури народ≥в, що вход¤ть у союзну державу.

–азом з тим можна вид≥лити найб≥льш загальн≥ риси, що характерн≥ дл¤ б≥льшост≥ федеративних держав:

1. “еритор≥¤ федерац≥њ складаЇтьс¤ з територ≥й њњ окремих суб'Їкт≥в: штат≥в, кант≥в, земель, республ≥к та ≥н.

2. ” союзн≥й держав≥ верховна виконавча, законодавча ≥ судова влада належить федеральним державним органам.

3. —уб'Їкти федерац≥њ мають право прийн¤тт¤ власноњ конституц≥њ, мають своњ вищ≥ виконавч≥, законодавч≥ ≥ судов≥ органи.

4. ” б≥льшост≥ федерац≥й ≥снують союзне громад¤нство ≥ громад¤нство федеральних одиниць.

5. ѕри федеральному державному устроњ в парламент≥ маЇтьс¤ палата, що представл¤Ї ≥нтереси член≥в федерац≥њ.

6. ќсновну загальнодержавну зовн≥шньопол≥тичну д≥¤льн≥сть у федерац≥¤х зд≥йснюють союзн≥ федеральн≥ органи. ¬они оф≥ц≥йно представл¤ють федерац≥ю в м≥ждержавних в≥дносинах ( —Ўј, Ѕразил≥¤, ≤нд≥¤, ‘–Ќ ≥ ≥н. ).

‘едерац≥њ будуютьс¤ по територ≥альн≥й ≥ нац≥ональн≥й ознац≥, що значною м≥рою визначаЇ характер, зм≥ст, структуру державного устрою.

“еритор≥альна федерац≥¤ характеризуЇтьс¤ значним обмеженн¤м державного суверен≥тету суб'Їкт≥в федерац≥њ. Ќац≥ональн≥ федерац≥њ характеризуютьс¤ б≥льш складним державним устроЇм. ќсновне розходженн¤ м≥ж територ≥альною ≥ нац≥ональною федерац≥Їю складаЇтьс¤ в р≥зному ступен≥ суверенност≥ њхн≥х суб'Їкт≥в. ÷ентральна влада в територ≥альних федерац≥¤х маЇ верховенство стосовно вищих державних орган≥в член≥в федерац≥њ. Ќац≥ональна держава обмежуЇтьс¤ суверен≥тетом нац≥ональних державних утворень. ѕраво виходу ≥з складу федерац≥њ за њх суб'Їктами в тепер≥шн≥х конституц≥¤х не визнаЇтьс¤. Ќаприклад: —проба п≥вденних штат≥в ≥з складу —Ўј привела до громад¤нськоњ в≥йни 1861- 65 рр. ≥ до утвердженн¤ принципу непод≥льност≥ федерац≥њ, ¤кий отримав п≥дтвердженн¤ у р≥шенн≥ ¬ерховного —уду, що —получен≥ Ўтати Ї непод≥льний союз ¤кий складаЇтьс¤ з непод≥льних штат≥в.[4]

 онфедерац≥¤.

 онфедерац≥¤ - це тимчасовий юридичний союз суверенних держав, створений дл¤ забезпеченн¤ загальних ≥нтерес≥в.

ѕри конфедеративному пристроњ держави - члени конфедерац≥њ збер≥гають своњ суверенн≥ права, ¤к у внутр≥шн≥х, так ≥ в зовн≥шн≥х справах.

” в≥дм≥нност≥ в≥д федеративного пристрою конфедерац≥¤ характеризуЇтьс¤ наступними рисами :

- конфедерац≥¤ не маЇ своњх загальних законодавчих, виконавчих ≥ судових орган≥в , у в≥дм≥нност≥ в≥д федерац≥њ ;

- конфедеративний пристр≥й не маЇ Їдиноњ арм≥њ, Їдиноњ системи податк≥в, Їдиного державного бюджету ;

- збер≥гаЇ громад¤нство тих держав, що знаход¤тьс¤ в тимчасовому союз≥ ;

- держави можуть домовитис¤ про Їдину грошову систему, про Їдин≥ митн≥ правила, про м≥ждержавну кредитну пол≥тику на час ≥снуванн¤ союзу.

як правило конфедеративн≥ держави не довгов≥чн≥, або вони розпадаютьс¤, або перетворюютьс¤ у федерац≥ю: Ќ≥мецький союз ( 1815 - 1867 ), Ўвейцарський союз ( 1815 - 1848) ≥ —Ўј, коли в 1781 роц≥ була законодавчо затверджена конфедерац≥¤.

ј тепер коротка характеристика форми державного устрою ”крањни. ѕринцип ун≥тарност≥ нашоњ держави означаЇ њњ Їдн≥сть, соборн≥сть в пол≥тичному, економ≥чному, соц≥альному, культурному (духовному) та ≥нших в≥дношенн¤х. ¬узловим елементом Їдност≥ держави Ї њњ територ≥альна Їдн≥сть. ”  онституц≥њ щодо цього визначаЇтьс¤, що територ≥¤ ”крањни у межах ≥снуючого кордону Ї ц≥л≥сною ≥ недоторканою (ст. 2). ≤снуючий под≥л ”крањни Ї адм≥н≥стративно-територ≥альним под≥лом ≥ не маЇ пол≥тичного характеру. ќкрем≥ адм≥н≥стративно-територ≥альн≥ одиниц≥ мають адм≥н≥стративну автоном≥ю ≥ певн≥ атрибути держави (јвтономна –еспубл≥ка  рим) або спец≥альний статус м≥ст республ≥канського значенн¤ (м≥ста  ињв та —евастополь), але це не впливаЇ ≥ не може впливати на визначенн¤ форми державного устрою ”крањни ¤к ун≥тарноњ держави.

“ривалий час в ход≥ п≥дготовки новоњ  онституц≥њ перед ”крањною сто¤ла проблема вибору форми держави за характером державного устрою. ѕропозиц≥њ щодо федерал≥зац≥њ ”крањни, под≥лу на земл≥ за рахунок об'Їднанн¤ р¤ду областей були в≥дкинут≥. ÷е законом≥рно. јдже в умовах, коли наша держава ≥ сусп≥льство, економ≥ка й культура переживають кризу, вкрай необх≥дне об'Їднанн¤ на загальнодержавному р≥вн≥ вс≥х ресурс≥в ≥ зусиль.

3. ƒержавно - пол≥тичний режим ”крањни.

ќт ≥ перерахован≥ вс≥ складов≥, котр≥ формують Їдину форму держави. ќднак вони характеризують державу лише з боку його структури, забуваючи при цьому про зм≥ст влади. —аме тому пол≥тичний режим ¤кщо ≥ не входить безпосередньо в структуру форми держави, то знаходитьс¤ дуже близько в≥д нењ, ≥ на ньому варто зупинитис¤ докладн≥ше. ѕол≥тичний режим - зм≥ст влади, виражений у засобах ≥ способах володарюванн¤, у характер≥ влади - демократичному чи недемократичному.

“ому категор≥¤ пол≥тичного режиму не говорить про державу - монарх≥ю чи республ≥ку, а про саму суть влади, про засоби ≥ способи володарюванн¤ словом, про владу демократичну ≥ недемократичну, авторитарну.

ѕрактично пол≥тичний режим може реал≥зуватис¤ т≥льки в оприд≥лен≥й форм≥ правл≥нн¤ ≥ форм≥ державного ладу, без ¤кого в≥н не може ≥снувати.[5]

ѕон¤тт¤ "пол≥тичний режим" включаЇ не т≥льки держави, але ≥ пол≥тичну систему в ц≥лому, а виходить, ≥ все сусп≥льство. ¬≥дпов≥дно до цього, розр≥зн¤ють демократичне сусп≥льство, тобто сусп≥льство, у ¤кому ≥снуЇ демократичний пол≥тичний режим, ≥ недемократичне сусп≥льство, ¤кому в≥дпов≥даЇ авторитарний пол≥тичний режим.

ќтже, ≥снуЇ два основних типи пол≥тичних режим≥в: демократичний ≥ авторитарний. –≥зновидом авторитарного пол≥тичного режиму в г≥пертрофованому вид≥ Ї тотал≥тарний пол≥тичний режим, ¤кому в≥дпов≥даЇ тотал≥тарна держава ≥ тотал≥тарна влада, що ставить п≥д св≥й ≥мперативний, тотальний контроль, не обмежений законом, ус≥ сфери житт¤ окремих громад¤н ≥ сусп≥льства в ц≥лому.

“акий же розпод≥л, що в≥дпов≥даЇ особливост¤м пол≥тичного режиму, можна провести й у в≥дношенн≥ держави. “ому можна говорити про ≥снуванн¤ демократичноњ ≥ недемократичноњ держави.

јвторитарна держава - держава, що не маЇ безпосереднього мандата народу, хоча ≥ визначаЇтьс¤ законом, але дов≥льно зд≥йснюЇтьс¤ обмеженим колом пануючих орган≥в ≥ особи за допомогою пр¤мого використанн¤ управл≥нського адм≥н≥стративного апарата, збройних сил ≥ каральних установ. ѕраво ≥ права людини не мають незалежного статусу ≥ верховенства в сусп≥льств≥, њхн≥ функц≥њ обмежен≥ вимогою дотриманн¤ д≥ючих норм ≥ закон≥в. ” недемократичн≥й, авторитарн≥й держав≥ ≥ сусп≥льств≥, ¤к правило, маЇтьс¤ оф≥ц≥йна ≥деолог≥¤, що проникаЇ практично в ус≥ сфери житт¤ даного сусп≥льства.

“отал≥тарна держава - держава, у ¤к≥й адм≥н≥стративне керуванн¤ будуЇтьс¤ на засадах всевладд¤; воно не визначаЇтьс¤ законом. « житт¤ сусп≥льства виключаютьс¤ права людини ≥ незалежне правосудд¤; усе сусп≥льство попадаЇ п≥д тотальний контроль держави ≥ його п≥дрозд≥л≥в: управл≥нського адм≥н≥стративного апарату, збройних сил, каральних установ. ¬ сусп≥льств≥ зд≥йснюЇтьс¤ безперешкодне придушенн¤ особистост≥. ¬иключне вс¤ке ≥накомисленн¤, усе сусп≥льство змушене займати ту позиц≥ю, що пропонуЇ оф≥ц≥йна ≥деолог≥¤ ≥ пропаганда.

ƒемократична держава - держава, у ¤к≥й органи влади мають народний мандат. ÷ентральне м≥сце серед них займають органи, обираютьс¤ безпосередньо народом (ѕрезидент, парламент ≥ та ≥н.); компетенц≥¤, обс¤г, меж≥ влади кожного органа строго регламентуютьс¤ законом. “акож може широко використовуватись такий ≥нститут безпосередньоњ демократ≥њ, ¤к всенародне голосуванн¤ (референдум). ” сусп≥льств≥ затверджуЇтьс¤ верховенство права ≥ незалежне правосудд¤, ус≥ громад¤ни мають гарантован≥ державою ≥ захищен≥ судом нев≥д'Їмн≥ права ≥ вол≥. ” демократичн≥й держав≥ ≥, в≥дпов≥дно, у сусп≥льств≥ допускаЇтьс¤ в≥льнодумство, в≥льне в≥роспов≥данн¤, в≥дсутн¤ цензура, расова чи нац≥ональна дискрим≥нац≥¤, тобто все те, що складаЇ житт¤ нормального сусп≥льства.

1	2	3	4

Ќазва: ‘орми державного правл≥нн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (6323 прочитано)