≈колог≥¤ > ≈косистема пон¤тт¤, властивост≥, типи

a

b

c

¬ залежност≥ в≥д способу житт¤ особин розр≥зн¤ють форми орган≥зац≥њ попул¤ц≥й:

1. ѕоодинокий спос≥б житт¤ (особини живуть окремо, утворюючи пари т≥льки на репродуктивний пер≥од - тетеруки).

2. —≥мейний спос≥б житт¤ (особини утворюють пари на тривалий пер≥од - лебед≥).

3. «грайний спос≥б житт¤ (обТЇднанн¤ тварин в угрупованн¤ - птахи).

4. —тадо (найб≥льш ст≥йка форма угрупованн¤ орган≥зм≥в - копитн≥).

5.  олон≥њ (бджоли, терм≥ти).

6. ѕрайди (окремий прайд включаЇ одного самц¤, 2-3 самок та дек≥лька особин молодн¤ку - леви).

ќсобини у склад≥ попул¤ц≥њ виконують р≥зн≥ функц≥њ. ћ≥ж ними пост≥йно в≥дбуваЇтьс¤ обм≥н ≥нформац≥Їю. ≤нформац≥йн≥ процеси представл¤ють собою специф≥чний механ≥зм формуванн¤ та п≥дтриманн¤ ц≥л≥сност≥ попул¤ц≥њ у простор≥ ≥ в час≥.

“еритор≥¤ помешканн¤ тварин розд≥л¤Їтьс¤ на певн≥ д≥л¤нки, ¤к≥ мають своЇ призначенн¤ (кормова, гн≥здова, шлюбна територ≥¤ тощо).

ѕопул¤ц≥¤ характеризуЇтьс¤ динам≥кою попул¤ц≥њ.

≈колог≥чн≥ фактори. ƒ≥¤ еколог≥чних фактор≥в

≈колог≥чн≥ фактори - це будь-¤к≥ умови середовища, ¤к≥ здатн≥ пр¤мо чи опосередковано впливати на жив≥ орган≥зми та характер њх взаЇмов≥дносин.

¬ид≥л¤ють три основних групи фактор≥в за характером походженн¤:

1. аб≥отичн≥ фактори - зумовлюютьс¤ д≥Їю неживоњ природи ≥ под≥л¤ютьс¤ на:

Ј кл≥матичн≥ (температура, св≥тло, сон¤чна рад≥ац≥¤, вода, в≥тер, кислотн≥сть, солон≥сть, вогонь, опади);

Ј орограф≥чн≥ (рельЇф, нахил схилу, експозиц≥¤);

Ј геолог≥чн≥ тощо;

2. б≥отичн≥ фактори - д≥¤ одних орган≥зм≥в на ≥нш≥, включаючи вс≥ взаЇмов≥дносини м≥ж ними;

3. антропогенн≥ фактори - вплив на живу природу життЇд≥¤льност≥ людини.

«а характером њх д≥њ:

1. —таб≥льн≥ чинники - т≥, що не зм≥нюютьс¤ прот¤гом тривалого часу (земне-т¤ж≥нн¤, сон¤чна стала, склад атмосфери та ≥нш≥). ¬они зумовлюють загальн≥ пристосуванн¤ орган≥зм≥в, визначають належн≥сть њх до мешканц≥в певного середовища планети «емл¤.

2. «м≥нн≥ чинники, в свою чергу, под≥л¤ютьс¤ на:

Ј законом≥рно зм≥нн≥ - пер≥одичн≥сть добових ≥ сезонних зм≥н. ÷≥ фактори зумовлюють певну цикл≥чн≥сть у житт≥ орган≥зм≥в (м≥грац≥њ. спл¤чку, добову активн≥сть та ≥нш≥ пер≥одичн≥ ¤вища ≥ життЇв≥ ритми).

Ј випадково зм≥нн≥ - об'Їднують б≥отичн≥, аб≥отичн≥ ≥ антропогенн≥ фактори, д≥¤ ¤ких повторюЇтьс¤ без певноњ пер≥одичност≥ (коливанн¤ температури, дощ, в≥тер, град, еп≥дем≥њ, вплив хижак≥в та ≥нш≥).

¬важають, що загальна к≥льк≥сть становить близько 60-ти; ≥снуЇ ≥ спец≥альна класиф≥кац≥¤:

1) фактори часу (еволюц≥йн≥, ≥сторичн≥, д≥юч≥);

2) фактори пер≥одичност≥ (пер≥одичн≥ ≥ непер≥одичн≥);

3) фактори первинн≥ ≥ вторинн≥;

4) фактори за походженн¤м (косм≥чн≥, аб≥отичн≥, б≥отичн≥, природно-антропогенн≥, техногенн≥, антропогенн≥);

5) фактори за середовищем виникненн¤ (атмосферн≥, водн≥, геоморфолог≥чн≥, ф≥з≥олог≥чн≥, генетичн≥, екосистемн≥);

6) фактори за характером (≥нформац≥йн≥, ф≥зичн≥, х≥м≥чн≥, енергетичн≥, б≥огенн≥, комплексн≥, кл≥матичн≥);

7) фактори за обТЇктом впливу (≥ндив≥дуальн≥, групов≥, видов≥, соц≥альн≥);

8) фактори за ступенем впливу (летальн≥, екстремальн≥, обмежуюч≥, турбуюч≥, мутагенн≥, тератогенн≥);

9) фактори за умовами д≥њ (залежн≥ чи незалежн≥ в≥д щ≥льност≥);

10)фактори за спектром впливу (виб≥рковоњ чи загальноњ д≥њ).

ƒ≥¤ еколог≥чних фактор≥в

ќдн≥ ≥ т≥ ж фактори неоднаково впливають на орган≥зми р≥зних вид≥в, ¤к≥ живуть разом ≥ нав≥ть дл¤ сукупност≥ орган≥зм≥в одного ≥ того ж виду.

¬ажливою характеристикою виду орган≥зм≥в Ї його витривал≥сть до того чи ≥ншого фактору. Ќа життЇд≥¤льност≥ орган≥зму негативно позначаЇтьс¤ ¤к недостатн¤ так ≥ надм≥рна д≥¤ будь-¤кого фактору. —ила фактору, ¤ка спри¤Ї життЇд≥¤льност≥ орган≥зму, називаЇтьс¤ зоною оптимуму, а межа витривалост≥ орган≥зму лежить м≥ж верхньою ≥ нижньою межами величини фактору, коли орган≥змам загрожуЇ загибель. «они пригн≥ченого стану називають зонами песимуму. ¬еличина д≥апазону зон оптимуму й песимуму Ї критер≥Їм дл¤ визначенн¤ витривалост≥ й пластичност≥ орган≥зму щодо даного еколог≥чного фактора, тобто еколог≥чноњ валентност≥ (рис.7 ).

≈колог≥чна валентн≥сть - це ступ≥нь пристосовуваност≥ живого орган≥зму до зм≥н умов середовища.  ≥льк≥сно еколог≥чна валентн≥сть виражаЇтьс¤ д≥апазоном середовища, у межах ¤кого даний вид збер≥гаЇ нормальну життЇд≥¤льн≥сть. ¬иди, ¤к≥ характеризуютьс¤ широкою еколог≥чною валентн≥стю щодо комплексу фактор≥в, називаютьс¤ евриб≥онтами (бурий ведм≥дь, вовк, очерет). ¬иди, ¤к≥ в≥льно витримують велик≥ зм≥ни температури, називаютьс¤ евритермними, зм≥ни солоност≥ - евригал≥нними.

¬иди, ¤ким властива мала пристосовуван≥сть, називаютьс¤ стеноб≥онтами (орх≥де¤, форель, глибоководн≥ риби). ¬≥дпов≥дно розр≥зн¤ють стенотермн≥, стеногал≥нн≥ та ≥н.

ќптимум фактору дл¤ еври- й стеноб≥онт≥в не обовТ¤зково зб≥гаЇтьс¤ ≥з середньою д≥Їю фактору, в≥н може бути зм≥щений у б≥к максимуму чи м≥н≥муму. ≈колог≥чний оптимум може зм≥нюватис¤ залежно в≥д в≥ку, стат≥, сезону та ≥нших обставин. ƒл¤ багатьох рослин необх≥дна зм≥на температурних умов ≥ осв≥тленост≥ в р≥зн≥ пер≥оди розвитку.

¬перше думку про л≥м≥туючий вплив максимального значенн¤ фактора пор¤д з м≥н≥мумом висловив у 1913 р. американський зоолог ¬.Ўелфорд, ¤кий сформулював закон толерантност≥. ≤снуванн¤ виду залежить ¤к в≥д недостач≥, так ≥ в≥д надлишку будь-¤кого з р¤ду фактор≥в, що мають р≥вень, близький до меж≥ витривалост≥ даного орган≥зму. ќтже, орган≥зми характеризуютьс¤ еколог≥чним м≥н≥мумом ≥ еколог≥чним максимумом, реагуючи аналог≥чно на обидва песимальних значенн¤ фактора. ѓхню витривал≥сть проти вплив≥в у д≥апазон≥ м≥ж цими двома факторами названо межею толерантност≥.

–ис.7. —хема д≥њ еколог≥чного фактора

≈колог≥чн≥ фактори д≥ють не поодинц≥, комплексно ≥ оптимальна зона одного фактора може зм≥нюватис¤ залежно в≥д того, з ¤кими факторами в≥н поЇднуЇтьс¤: добре в≥домо, що спека легше переноситьс¤ в сухому пов≥тр≥, а мороз - коли немаЇ в≥тру. јле жодного з необх≥дних видов≥ фактор≥в не можна зам≥нити ≥ншим. —еред великоњ к≥лькост≥ фактор≥в, ¤к≥ впливають на орган≥зм Ї л≥м≥туюч≥, тобто так≥, р≥вень ¤ких наближаЇтьс¤ до меж≥ витривалост≥ або перевищуЇ њњ. Ќаприклад, поширенн¤ багатьох рослин на п≥вн≥ч л≥м≥туЇтьс¤ низькими температурами, дл¤ тварин л≥м≥туючим фактором може бути конкуренц≥¤ щодо њж≥ чи сховищ.

‘актори навколишнього середовища забезпечують ≥снуванн¤ в простор≥ ≥ час≥. «асвоЇнн¤ ≥ використанн¤ фактор≥в зд≥йснюЇтьс¤ орган≥змом через адаптац≥њ.

јдаптац≥њ - це пристосуванн¤ або засоби, за допомогою ¤ких орган≥зм «д≥йснюЇ взаЇмод≥ю з середовищем дл¤ п≥дтриманн¤ гомеостазу ≥ забезпечуЇ безперервн≥сть ≥снуванн¤ в час≥ через потомство. «алежно в≥д к≥лькост≥ й сили д≥њ один ≥ той самий фактор може мати протилежне значенн¤ дл¤ орган≥зму. Ќаприклад, п≥двищенн¤, або зниженн¤ температури за меж≥ пристосувальноњ здатност≥ орган≥зму призводить до його загибел≥. јдаптивн≥ можливост≥ р≥зних орган≥зм≥в розрахован≥ на р≥зне значенн¤ фактора. “ак, б≥льш≥сть пр≥сноводних риб гине, потрапивши в морську воду, а морськ≥ риби гинуть при зниженн≥ солоност≥ води.

1	2	3

Ќазва: ≈косистема пон¤тт¤, властивост≥, типи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (7983 прочитано)