Екологія > Обґрунтування доцільності створення лісових культур

Підготовчі роботи полягають у розмітці технологічних смуг згідно з запроектованим розміщенням рядів майбутніх культур. Щоб агрегати пересувалися у цих смугах безперешкодно, пні по­нижують бензомоторними пилами до висоти 5—10 см. Пониження пнів у технологічних коридорах необхідно починати відразу ж після рубки, поки вони не висохли. Великі пні звичайно не понижують. Якщо вони опиняються на лінії садіння, ряд перерива-ється, але не викривлюється. Оптимальна ширина смуг, в яких проводиться пониження пеньків, становить 4 м, хоча це і вимагає певних затрат. Починаючи з віку прохідних рубок відмічають і ви­рубують дерева зі зниженою висотою пнів, які ростуть у межах майбутніх технологічних смуг, де будуть створюватися лісові куль­тури.

Грунт обробляють тільки в технологічних смугах знаряддями з дисковими робочими органами в два сліди або з активними ро­бочими органами розпушування (фрези).

При відсутності трав'яної рослинності на незадернілих зрубах грунт можна не обробляти. Необхідне для росту і приживлення рослини розпушування садивного місця виконується сошником лісосадильної машини або сівалки в процесі створення культур.

У сухих типах лісорослинних умов на зрубах з кількістю круп­них пнів до 250 шт./га грунт обробляють за системою чорного па­ру або борознами, підготовленими безполицевим плугом. Обробіток проводять улітку або восени, а культури створюють навесні на­ступного року.

У сирих типах обробіток грунту полягає в наорюванні боро­зен у технологічних смугах з пониженими пнями.

Культури створюються звичайно садінням сіянців, іноді — саджанців. Дуб можна вводити і висіванням жолудів, але лише в місцях, де нема кабанів і гризунів.

Після садіння сіянців перевіряють якість роботи, а також оп­равляють погано посаджені сіянці. У місцях, де машина не поса­дила сіянці, їх садять уручну.

Агротехнічний догляд з метою створення умов для росту і роз­витку культур проводиться після садіння (сівби) до змикання сіянців (саджанців) у рядах і міжряддях. Догляд полягає в роз­пушуванні грунту та знищенні трав'яної рослинності, а також в освітленні деревець при затіненні їх порослю малоцінних порід. Догляд за лісовими культурами передбачає також оправлення сіянців після садіння.

Розпушування грунту, знищення бур'янів і природного віднов­лення малоцінних порід у міжряддях за межами захисних зон ря­дів культур проводиться знаряддями з дисковими робочими орга­нами (КЛБ-1,7) в агрегаті з трактором методом сідлання рядів. Трав'яну рослинність у рядах і захисних зонах видаляють голов­ним чином уручну. Внесення гербіцидів у зв'язку з їх негативною дією на навколишнє середовище повинно бути обмеженим.

Залежно від категорії лісокультурної площі та головної поро­ди, що культивується, розробляють типові технологічні карти ство­рення лісових культур, де наводяться всі операції щодо їх ство­рення та вирощування — від обробітку грунту до останнього дог­ляду за культурами з зазначенням затрат на створення лісової культури.

ОБРОБІТОК ГРУНТУ

Обробіток грунту — це дія механічними або ручними знаряддя­ми на грунт, що сприяє поліпшенню його фізичних, хімічних, біо­хімічних властивостей, водного і теплового режиму, активізації діяльності ґрунтової фауни, нейтралізації шкідливого впливу тра­в'яної рослинності з метою створення сприятливих умов для ко­реневого живлення деревних і чагарникових рослин. Обробіток грунту є однією з основних умов успішного приживлення, збере­ження і росту штучних лісових насаджень.

Використовуються різні способи обробітку грунту: суцільне або смугове розкорчовування площі чи спилювання пнів рівно з землею в смугах з наступною оранкою, проведення борозен з пе­ревертанням або без перевертання скиби в дно борозни, обробіток грунту смугами та ін.

Повне розкорчовування площі з вичісуванням коріння дає змогу без перешкод механізувати весь комплекс лісокультурних робіт, але внаслідок розкорчовування руйнується структура грунту, він збіднюється, гальмується або зовсім припиняється розвиток ґрунтової мікрофлори, зростає собівартість 1 га культур.

Залежно від способу обробітку грунту категорії лісокультурних площ об'єднуються в наступні групи.

1. Старі зруби і згарища з видаленими пеньками, ділянки з дуже малою кількістю пеньків, пустища, прогалини та землі, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, де можна про­водити суцільний обробіток грунту (суцільну оранку).

2. Згарища, рідини і зруби без відновлення головних і супут­ніх порід з кількістю пеньків до 500 шт./га на вологих та пере­зволожених і до 600 шт./га — на свіжих і сухих грунтах, де мож­ливий лише частковий обробіток грунту шляхом прокладання смуг або борозен чи влаштування площадок.

3. Зруби з незадовільним природним відновленням головних або з рясним відновленням м'яколистяних порід, а також насад­ження повнотою 0,4 і менше з густим підліском, де вимагається попереднє розкорчовування і розчистка площ, після чого прово­диться частковий обробіток грунту смугами або борознами.

Поділ лісокультурних площ на групи є нестабільним і весь час вимагає уточнення. Наприклад, зруби без природного віднов­лення через 2—3 роки покриваються порослю осики та берези і потребують перед обробітком грунту розчистки і розкорчовування. Тому перед складанням проекту лісових культур при натурному ог­ляді лісокультурна площа повинна бути віднесена до тієї чи іншої групи.

Залежно від типу лісорослинних умов і категорій лісокультур­них площ обробіток грунту під лісові культури проводиться за різними технологічними схемами, куди входять певні способи: оранка, влаштування та прокладання терас, гряд, ямок, борозен, скиб, лунок, а також розпушення, фрезерування, дискування, лу­щення, культивація, боронування і коткування.

На задернілих ділянках грунт обробляють за системою чорного пару (лущення, осіння оранка, весняне боронуваня, 3—4-разова культивація грунту літом, глибока осіння безполицева оранка та весняне боронування), а на ділянках без бур'янів застосовується зяблевий обробіток грунту (лущення, осіння оранка, весняне бо­ронування) . Оранка проводиться на глибину гумусового горизонту (25—ЗО см). Грунти з неглибоким гумусовим шаром обробляють на всю потужність, стежачи при цьому, щоб на поверхню не вино­сився елювіальний горизонт, тому що тоді поверхня грунту швидко твердне і його аерація різко погіршується. Весною грунт борону­ється, а перед початком лісокультурних робіт здійснюється перед­посадкова культивація на глибину садіння з одночасним борону­ванням.

На задернілих ділянках, пустищах, землях, що вийшли з-під сільськогосподарського користування, восени проводиться суціль­ний або смуговий обробіток грунту плугами загального або спе­ціального призначення з наступним обробітком весною дисковими боронами або культиваторами.

Для суцільного обробітку грунту використовують плуги загаль­ного призначення: ПЛН-5-35, ПН-4-40, ПЛН-4-35, ПКУ-3-35, ПКУ-4-35, ПДН-4-30, ПКС-4-35, плантажні плуги ІШН-40, ППН-50, ППУ-50А та плуг-розпушувач ПРН-40. На невеликих за розміром лісокультурних площах використовуються плуги ПОН-2-30, ПН-3-40, ПН-2-ЗОР, ПН-ЗОР. Для оранки осушених бо­літ застосовуються плуги ПКБ-75 і ПБН-75, для оранки заболоче­них площ із чагарниками висотою до 4 м — плуг ПБН-ЮОА. Для наступного обробітку грунту використовуються важкі зубові бо­рони ЗБЗТУ-1,0, ЗБЗС-1,0, дискові — БДТ-3,0, БДНТ-3,5, парові культиватори КПН-4Г і КПГ-4.

Однак суцільний обробіток грунту вимагає високих трудозат-рат, тому застосовується порівняно рідко.

Широкого використання набув частковий обробіток грунту — прокладання борозен, смуг, валів або створення ямок, площадок, терас. Із усіх видів часткового механізованого обробітку грунту найчастіше застосовується прокладання смуг у двох варіантах: оранка смугами на одному рівні із землею; створення мікропідвищень у вигляді скиб або гребенів.

Обробіток грунту на рівні поверхні землі або з незначним його підвищенням проводиться за допомогою фрез, дискових борін або звичайних сільськогосподарських плугів. При цьому розпушуються і перемішуються верхні шари грунту та лісової підстилки. Значним недоліком є сильний розвиток трав'яної рослинності на створених смугах.

На категоріях площ, переважно свіжих зрубах, де відсутня злакова коренепаросткова рослинність, грунт розпушують смуга­ми на глибину 10—15 см з перемішуванням мінерального шару з підстилкою і ґрунтовим покривом, найкраще весною, безпосеред­ньо перед садінням з використанням фрез ФЛУ-0,8, ФЛШ-1,2.

На старих зрубах та інших площах, де є коренепаросткові зла­кові бур'яни, проводиться оранка плугами лемішного типу на гли­бину, яка перевищує глибину проникнення основної маси коренів злакових.

На свіжих зрубах прокладають смуги важкими дисковими бо­ронами БДН-3,0, БДНТ-2,2, БДТ-3,0. Частковий обробіток грунту смугами забезпечує розпушування верхнього, найбільш родючого, шару грунту та його повне збереження. При цьому створюються майже такі ж умови росту для рослин, як і при суцільному обро­бітку.

На зрубах з груповим розміщенням природного відновлення, де не можна використовувати плуги, культиватори та борони, широко застосовується обробіток грунту площадками, який проводиться по «вікнах» серед природного відновлення деревних порід, у сирих і мокрих, типах лісорослинних умов. Розмір і кількість площадок на лісокультурній площі визначається розміщенням та кількістю природного відновлення, кількістю пнів, розчисткою лісосік, мето­дом створення культур, різновидом садивного матеріалу. Залежно від дренованості грунту площадки можуть бути пониженими, під­вищеними і на рівні поверхні грунту. Найбільш доцільна форма площадок — квадратна, яка не так сильно заростає трав'яною рос­линністю. Розмір площадок — 0,5X0,5—-2,0X2,0 м, для влашту­вання їх використовують площадковлаштовувачі ПН-1-0,8, ОПГН-1, ПНД-1 та ін.

1	2	3	4	5

Назва: Обґрунтування доцільності створення лісових культур
Дата публікації: 2005-02-14 (2045 прочитано)