≈коном≥ка п≥дприЇмства > ¬икористанн¤ економ≥ко-лог≥чних метод≥в анал≥зу господарськоњ д≥¤льност≥ на п≥дприЇмств≥. јнализ формуванн¤ прибутку п≥дприЇмства

¬икористанн¤ економ≥ко-лог≥чних метод≥в анал≥зу господарськоњ д≥¤льност≥ на п≥дприЇмств≥. јнализ формуванн¤ прибутку п≥дприЇмства

¬ступ.

” нових умовах формуванн¤ ринкових в≥дносин, функц≥онуванн¤ п≥дприЇмств ≥з р≥зними формами власност≥ необх≥дно шукати нов≥ шл¤хи п≥двищенн¤ ефективност≥ сусп≥льного виробництва, а також ум≥ло використовувати економ≥чн≥ методи керуванн¤ п≥дприЇмством.

” цьому звТ¤зку зростаЇ роль економ≥чного анал≥зу, що Ї функц≥Їю керуванн¤. “акий анал≥з дозвол¤Ї одержати нов≥ характеристики досл≥джуваного обТЇкта досл≥дженн¤ ≥ застосувати обірунтоване управл≥нське р≥шенн¤, що веде до дос¤гненн¤ мети обТЇкта.

¬ сучасних умовах необх≥дна система знань про основи економ≥чного анал≥зу господарськоњ д≥¤льност≥, його методах ≥ методолог≥њ, вм≥ти використовувати економ≥ко-лог≥чн≥ й економ≥ко-математичн≥ методи ≥ модел≥ при вивченн≥ економ≥чних процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ на виробничих п≥дприЇмствах, навчитис¤ методики анал≥зу головних показник≥в, що характеризують господарську д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства, з метою прийн¤тт¤ обірунтованих управл≥нських р≥шень. ÷е дозволить освоњти методику ≥ методолог≥ю побудови анал≥зу ≥ використанн¤ у своњй практичн≥й д≥¤льност≥ моделей обТЇкта досл≥дженн¤, а також придбати навички практичноњ роботи з ними, направити творчу думку на удосконалюванн¤ орган≥зац≥њ ≥ методики економ≥чного анал≥зу в≥дпов≥дно до вимог теор≥њ ≥ практики ринкового господарства.

¬олод≥н≠н¤ прийомами ≥ методами економ≥ч≠ного анал≥зу створюЇ п≥дірунт¤ дл¤ розвитку њх економ≥ч≠ного мисленн¤, набутт¤ здат≠ност≥ сприймати економ≥чн≥ проце≠си, що в≥дбуваютьс¤ на п≥дприЇм≠ствах (а також в ≥нших обТЇктах управл≥нн¤) у вс≥й њх багатогранност≥ ≥ взаЇмозумовленост≥.

÷е особливо важливо в умовах розвитку ≥ поглиб≠ленн¤ ринкових засад в наш≥й еко≠ном≥ц≥, ¤к≥ обТЇктивно ускладнюють завданн¤ у сфер≥ прийн¤тт¤ управл≥нських р≥шень на кожному п≥дприЇмств≥, на кожному обТЇкт≥ управл≥нн¤.

 онтрольна робота складаЇтьс¤ з двох розд≥л≥в : теоретичного

( два питанн¤) ≥ практичного ( дв≥ задач ).

≤. “еоретична частина.

1. ¬икористанн¤ економ≥ко-лог≥чних метод≥в анал≥зу господарськоњ д≥¤льност≥ на п≥дприЇмств≥.

¬ основ≥ методолог≥њ ф≥нансово-економ≥чного анал≥зу лежить д≥алектичний метод, тобто економ≥чн≥ ¤вища, що вивчаютьс¤, анал≥зуютьс¤, розгл¤даютьс¤ у звТ¤зку ≥ взаЇмозалежност≥, рус≥ ≥ розвитку. «астосуванн¤ д≥алектичного п≥дходу до вивченн¤ цих ¤вищ викликаЇ до житт¤ так≥ найхарактерн≥ш≥ особливост≥ методу анал≥зу ф≥нансово-господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств.

ѕо-перше, це системний п≥дх≥д до анал≥зу економ≥чних ¤вищ ≥ процес≥в, ¤кий ви¤вл¤Їтьс¤ у комплексному ви≠вченн≥ взаЇмоповТ¤заних економ≥чних, орган≥зац≥йних, тех≠н≥чних та ≥нших фактор≥в, у застосуванн≥ системи показ≠ник≥в дл¤ анал≥зу.

ѕо-друге, це широке використанн¤ лог≥чних метод≥в, а саме: дедукц≥њ та ≥ндукц≥њ.

ƒедукц≥¤ Ч такий метод ви≠вченн¤ економ≥чних ¤вищ, коли нов≥ знанн¤ про обТЇкт здобувають шл¤хом переходу в≥д загальних факт≥в до окре≠мих висновк≥в.

≤ндукц≥¤ Ч навпаки, такий лог≥чний ме≠тод, за ¤кого м≥ркуванн¤ ведетьс¤ в≥д окремих, поодино≠ких факт≥в, положень до загальних висновк≥в. Ќаочним прикладом використанн¤ дедуктивного п≥дходу Ї розвТ¤зан≠н¤ анал≥тичноњ задач≥, суть ¤коњ зводитьс¤ до ви¤вленн¤ причин (фактор≥в), що зумовили той чи ≥нший ф≥нансовий результат д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, наприклад прибуток: спочатку визначають суму прибутку, показники його дина≠м≥ки, в≥дпов≥дн≥сть запланованому р≥внев≥ тощо, а дал≥ Ч вс≥ фактори, ¤к≥ забезпечили саме такий к≥нцевий ре≠зультат.

≤нша анал≥тична задача Ч визначенн¤ резерву зростан≠н¤ того чи ≥ншого економ≥чного показника, хоча б того самого прибутку: вона потребуЇ вивченн¤ окремих шл¤х≥в дос¤гненн¤ вищого результату за рахунок, наприклад, кра≠щого використанн¤ засоб≥в прац≥, предмет≥в прац≥, скоро≠ченн¤ простоњв, удосконаленн¤ технолог≥њ, маркетингових програм тощо. ¬она потребуЇ ≥ндуктивного п≥дходу, ¤кий забезпечуЇ визначенн¤ загального резерву зростанн¤ (у нашому випадку Ч прибутку) за рахунок р≥зноман≥тних фактор≥в, ¤к≥ його формують.

ѕо-третЇ, вивченн¤ причин, ¤к≥ спричин¤ють зм≥ни тих чи ≥нших ¤вищ економ≥чного житт¤, оск≥льки вс≥ ¤вища обумовлен≥ причинно-насл≥дковою залежн≥стю.

ћистецтво анал≥тика пол¤гаЇ в ум≥нн≥ в≥дшукати найсуттЇв≥ш≥ при≠чини, ¤к≥ найб≥льшою м≥рою вплинули на той чи ≥нший результат.

ѕо-четверте, анал≥з передбачаЇ не т≥льки ви¤вленн¤ на≠пр¤мк≥в впливу р≥зних причин (фактор≥в) на той чи ≥нший економ≥чний показник, а й наданн¤ кожному з цих на≠пр¤мк≥в конкретноњ цифровоњ визначеност≥ ≥, по можли≠вост≥, представленн¤ характеру цього впливу у формал≥зо≠ваному вигл¤д≥, тобто математично, через певн≥ функц≥њ, модел≥.

≤, нарешт≥, по-пТ¤те, матер≥али ф≥нансово-економ≥чного анал≥зу повинн≥ вм≥щувати ≥нформац≥ю, ¤ка була б здатна служити базою дл¤ прийн¤тт¤ управл≥нських р≥шень, спр¤≠мованих на розробку проектних вар≥ант≥в розвитку п≥д≠приЇмства, на п≥двищенн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ за ра≠хунок моб≥л≥зац≥њ резерв≥в, ви¤влених анал≥зом.

—еред традиц≥йних статистичних метод≥в ≥ прийом≥в, за допомогою ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ анал≥тична обробка (голов≠ним чином перв≥сна), найпоширен≥ш≥ так≥:

Х використанн¤ абсолютних ≥ в≥дносних величин;

Х використанн¤ середн≥х величин;

Х пор≥вн¤нн¤;

Х побудова р¤д≥в динам≥ки;

Х групуванн¤;

Х балансовий метод;

Х ≥ндексний метод.

јбсолютн≥ величини економ≥чних ¤вищ ≥ процес≥в Ч це конкретн≥ числов≥ вирази цих ¤вищ ≥ процес≥в (обс¤г виробництва, сума доход≥в, витрат, прибутку тощо). Ѕез ви≠користанн¤ даних про ц≥ величини анал≥з найчаст≥ше не може бути повноц≥нним, проте, на противагу статистиц≥, де абсолютн≥ величини Ї основними вим≥рниками, в анал≥з≥ вони служать головним чином дл¤ розрахунку в≥дносних ≥ середн≥х величин.

¬≥дносн≥ величини Ч це величини, ¤к≥ встановлюютьс¤ шл¤хом пор≥вн¤нн¤ з будь-¤кими ≥ншими (процент, пито≠ма вага, ≥ндекс, темп зростанн¤, прибуток на одну гривню вкладеного кап≥талу тощо). “≥льки в≥дносн≥ величини да≠ють точне ≥ наочне у¤вленн¤ про розвиток того чи ≥ншого економ≥чного ¤вища.

Ќаприклад, ц≥лком зрозум≥ло, що ви≠раз: Уѕ≥дприЇмство є 1 у 1999р. одержало 2,5 млн. грн. прибутку, а п≥дприЇмство .є2 Ч 0,6 млн. грн. прибуткуФ маЇ незр≥вн¤нно менше анал≥тичне значенн¤, н≥ж вираз:

Уѕ≥дприЇмство .є 1 за 1999 р. одержало прибуток у роз≠м≥р≥ 0,17 грн. на одну гривню вкладеного власного кап≥≠талу, а п≥дприЇмство є 2 Ч 0,53 грн. на одну гривню вкла≠деного власного кап≥талуФ. “е ж саме можна сказати про вирази: У” 1999 р. п≥дприЇмство виробило продукц≥њ на суму 3400 тис. грн.Ф ≥ У¬ипуск продукц≥њ п≥дприЇмства у 1999 р. становив 82,4% до обс¤гу продукц≥њ за 1998 р.Ф ≥ т. ≥н.

—ередн≥ величини Ч це абстрактн≥ величини, за допо≠могою ¤ких дос¤гаЇтьс¤ узагальненн¤ в≥дпов≥дних сукуп≠ностей типових, однор≥дних ¤вищ, процес≥в, показник≥в. Ѕез обчисленн¤ середн≥х величин неможливо досл≥джувати процеси з метою ви¤вленн¤ њх законом≥рностей, вивчати ¤вища за р≥зними сукупност¤ми, вивчати ¤вища, що зм≥ню≠ютьс¤, у динам≥ц≥, н≥велювати нетипов≥, випадков≥ вар≥анти значень показник≥в.

Ќаприклад, н≥¤к≥ анал≥тичн≥ вис≠новки не можуть бути зроблен≥, ¤кщо Ї дан≥ про фактичн≥ м≥с¤чн≥ зароб≥тки 2593 прац≥вник≥в п≥дприЇмства ј за 12 м≥с¤ц≥в року ≥ 429 прац≥вник≥в п≥дприЇмства Ѕ за т≥ сам≥ 12 м≥с¤ц≥в року. Ћише п≥драхувавши середньом≥с¤чн≥ зароб≥тки на одного працюючого на цих п≥дприЇмствах (наприклад, вони становили 167 ≥ 202 грн.), можна робити певн≥ висновки ≥ використовувати ц≥ дан≥ дл¤ анал≥зу ≥нших економ≥чних показник≥в.

” ф≥нансово-економ≥чному анал≥з≥ найчаст≥ше викорис≠товуютьс¤ так≥ середн≥ величини:

Х середн¤ арифметична проста;

Х середн¤ арифметична зважена;

Х середн¤ хронолог≥чна;

Х середн¤ квадратична.

ѕор≥вн¤нн¤ Ч дуже поширений прийом, ¤кий застосо≠вуЇтьс¤ в анал≥з≥. —аме з нього, звичайно, розпочинаЇтьс¤ розвТ¤занн¤ багатьох анал≥тичних задач, саме воно задаЇ напр¤мок анал≥тичному досл≥дженню. ” ф≥нансово-еконо≠м≥чному анал≥з≥ застосовуютьс¤ так≥ пор≥вн¤нн¤:

Х ¤вищ, показник≥в у динам≥ц≥, тобто з аналог≥чними даними за минулий пер≥од (минул≥ пер≥оди), що приймаЇть≠с¤ за базовий;

Х даних фактичних (зв≥тних) за анал≥зований пер≥од з плановими (б≥знес-плановими);

Х зв≥тних даних з середн≥ми (у межах п≥дприЇмства, галуз≥, держави в ц≥лому, розвинених крањн);

Х просторов≥ пор≥вн¤нн¤ з даними роботи ≥нших п≥дпри≠Їмств.

ќсновна умова ефективност≥ застосуванн¤ прийому по≠р≥вн¤нн¤ (≥ водночас одна з найскладн≥ших задач ф≥нан≠сово-економ≥чного анал≥зу) Ч це дос¤гненн¤ з≥ставност≥ показник≥в, ¤к≥ характеризують процес, що анал≥зуЇтьс¤. “≥льки п≥сл¤ того, ¤к зТ¤вл¤Їтьс¤ повна впевнен≥сть, що показники з≥ставн≥ м≥ж собою за вс≥ма параметрами, мож≠на проводити анал≥тичн≥ розрахунки, ¤к≥ базуютьс¤ на по≠р≥вн¤нн≥.

Ѕезглуздо пор≥внювати без попередньоњ обробки, наприклад, ф≥нансов≥ ресурси п≥дприЇмства за даними зв≥тних баланс≥в дл¤ висновк≥в про њх динам≥ку в умовах значноњ ≥нфл¤ц≥њ, так само, ¤к фондов≥ддачу основних за≠соб≥в п≥дприЇмства хутр¤ноњ промисловост≥ з аналог≥чним показником п≥дприЇмства машинобудуванн¤, або, скаж≥мо, р≥чн≥ суми одержаного украњнським п≥дприЇмством при≠бутку в 1992Ч1997 рр., коли ≥нфл¤ц≥¤ у крањн≥ дос¤гала 10 000%, а вим≥рник прибутку Ч карбованець, гривн¤ Ч пост≥йно зм≥нював свою куп≥вельну спроможн≥сть.

ƒина≠м≥чн≥ пор≥вн¤нн¤ майже завжди потребують перерахунку показник≥в у з≥ставн≥ ц≥ни за допомогою ≥ндекс≥в ц≥н ≥ та≠риф≥в.

ѕобудова р¤д≥в динам≥ки. ƒл¤ в≥дображенн¤ розвитку анал≥зованого показника у час≥ (в динам≥ц≥) будують р¤ди динам≥ки. ¬они ¤вл¤ють собою хронолог≥чн≥ (моментн≥) або часов≥ (≥нтервальн≥) р¤ди значень показника, ¤к≥ да≠ють змогу анал≥зувати особливост≥ розвитку того чи ≥ншо≠го економ≥чного ¤вища. –¤ди динам≥ки можуть бути по≠будован≥ за абсолютними, в≥дносними або середн≥ми вели≠чинами. ѕрикладом р¤д≥в можуть служити так≥ дан≥ ф≥нан≠сово-господарськоњ д≥¤льност≥ промислового п≥дприЇмства за пер≥од 1993Ч1999 рр. (табл. 1).

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: ¬икористанн¤ економ≥ко-лог≥чних метод≥в анал≥зу господарськоњ д≥¤льност≥ на п≥дприЇмств≥. јнализ формуванн¤ прибутку п≥дприЇмства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (5671 прочитано)