≈коном≥ка п≥дприЇмства > ¬нутр≥шн≥ ц≥ни та методи њх формуванн¤

¬нутр≥шн≥ ц≥ни та методи њх формуванн¤

3.1. ‘”Ќ ÷≤ѓ ≤ —»—“≈ћј ¬Ќ”“–≤ЎЌ≤’ ÷≤Ќ Ќј ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬≤

¬ основ≥ системи внутр≥шньовиробничих в≥дносин лежать внутр≥шн≥ ц≥ни. ¬они ¤вл¤ють собою умовно-розрахунков≥ ц≥ни, за ¤кими п≥дрозд≥ли передають один одному товари або надають послуги. Ќ≥¤к≥ реальн≥ платеж≥ при цьому не зд≥йснюютьс¤.

¬нутр≥шн≥ планово-розрахунков≥ ц≥ни створюють основу до≠гов≥рних в≥дносин м≥ж п≥дприЇмством та його п≥дрозд≥лами щодо матер≥ально-техн≥чного постачанн¤ останн≥х та поставки готовоњ продукц≥њ на склад п≥дприЇмства, а також м≥ж самими п≥дрозд≥≠лами в≥дносно поставок продукц≥њ (роб≥т, послуг) за внутр≥шньо-ф≥рмовою кооперац≥Їю.

¬нутр≥шн¤ ц≥на в практиц≥ внутр≥шнього об≥гу виконуЇ т≥ сам≥ функц≥њ, що ≥ ринкова ц≥на. —еред цих функц≥й найб≥льш вагоми≠ми Ї вим≥рююча та стимулююча. ¬им≥рююча функц≥¤ ви¤вл¤Їть≠с¤ через обл≥к витрат виробництва, стимулююча Ч через форму≠ванн¤ частки прибутку зг≥дно з≥ структурою внутр≥шньоњ ц≥ни. ќсновна мета внутр≥шн≥х розрахунк≥в дос¤гаЇтьс¤ в тому раз≥, ¤кщо р≥вень внутр≥шн≥х ц≥н забезпечуЇ найб≥льш ефективне фун≠кц≥онуванн¤ ≥снуючоњ системи управл≥нн¤ п≥дприЇмством.

”становленн¤ внутр≥шн≥х ц≥н, особливо у великих компан≥≠¤х, Ч складне та трудом≥стке завданн¤. ќск≥льки рух кошт≥в зг≥≠дно з ц≥нами Ї лише документальним ≥ не створюЇ реального прибутку дл¤ п≥дприЇмства, складаЇтьс¤ враженн¤, що встанов≠ленн¤ р≥вн¤ внутр≥шн≥х ц≥н Ч виключно обл≥кова операц≥¤, ¤ка не впливаЇ на реальн≥ господарськ≥ р≥шенн¤. ѕроте практичний досв≥д показуЇ, що багато часу витрачаЇтьс¤ на формуванн¤ та узгодженн¤ внутр≥шн≥х ц≥н.

 ожне п≥дприЇмство формуЇ свою власну систему внутр≥шн≥х ц≥н. ќднак можна вид≥лити два основн≥ чинники, ¤к≥ впливають на виб≥р системи внутр≥шньоф≥рмового ц≥ноутворенн¤: стиль управл≥нн¤ вищого кер≥вництва та профес≥йна ор≥Їнтац≥¤ кер≥в≠ництва п≥дприЇмства.

—тиль управл≥нн¤ про¤вл¤Їтьс¤ в ступен≥ його централ≥зац≥њ.  оли п≥дприЇмство ¤к орган≥зац≥¤ маЇ централ≥зовану структуру ≥ можливост≥ кожного структурного п≥дрозд≥лу щодо прийн¤тт¤ р≥шень обмежен≥, система внутр≥шн≥х ц≥н формуЇтьс¤ зверху. ¬она Їдина дл¤ вс≥х структурних п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства. ”т≥м, застосуванн¤ такого принципу маЇ одну перевагу Ч в≥дсутн≥сть численних внутр≥шн≥х переговор≥в та узгоджень щодо встанов≠ленн¤ внутр≥шн≥х ц≥н.

” раз≥ децентрал≥зованоњ структури управл≥нн¤ кожний струк≠турний п≥дрозд≥л функц≥онуЇ в умовах б≥льшоњ свободи вибору, а в≥дтак в≥н маЇ можлив≥сть обирати в≥дпов≥дну систему внутр≥ш≠нього ц≥ноутворенн¤. јвтономний структурний п≥дрозд≥л, при≠родно, прагне ¤кнайкраще захистити своњ ≥нтереси; Ђсильн≥ї структурн≥ п≥дрозд≥ли (наприклад, за складом кадр≥в) у цьому ви≠падку перебувають у кращому становищ≥, н≥ж Ђслабк≥ї або нов≥ структурн≥ п≥дрозд≥ли. ѕ≥дрозд≥л, ¤кий виготовл¤Ї к≥нцеву про≠дукц≥ю та вимушений сплачувати високу внутр≥шню ц≥ну за ком≠плектуюч≥ вироби, може опинитис¤ в ситуац≥њ, коли не зможе ре≠ал≥зувати свою продукц≥ю на ринку через њњ високу ц≥ну. як насл≥док, прибуток, урахований у внутр≥шн≥й ц≥н≥, не буде реал≥≠зований, що призведе до збитку дл¤ п≥дприЇмства взагал≥.

ўо стосуЇтьс¤ профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ кер≥вництва компан≥њ, то залежно в≥д профес≥йноњ п≥дготовки менеджер≥в та њх практич≠ного досв≥ду можна виокремити менеджер≥в, ¤к≥ б≥льш схильн≥ до виробництва та техн≥ки, н≥ж до маркетингу, ≥ навпаки. ”се це впливаЇ на виб≥р системи внутр≥шн≥х ц≥н.

Ќа п≥дприЇмствах, зор≥Їнтованих на виробництво, ≥снуЇ тен≠денц≥¤ до ц≥ноутворенн¤ на основ≥ витрат виробництва (внутр≥ш≠н¤ ц≥на дор≥внюЇ витратам виробництва плюс прибуток). Ќа п≥д≠приЇмствах, ор≥Їнтованих на ринок, внутр≥шн¤ ц≥на нап≥вфабри≠кат≥в та готовоњ продукц≥њ част≥ше встановлюЇтьс¤ ¤к р≥зниц¤ м≥ж ринковою ц≥ною та витратами реал≥зац≥њ. —аме таку систему за≠стосовують пров≥дн≥ компан≥њ св≥ту.  ожна система внутр≥шн≥х ц≥н маЇ своњ недол≥ки та переваги, однак п≥дх≥д, заснований на ринкових ц≥нах, здаЇтьс¤ найб≥льш ризикованим. ≤снуЇ також пром≥жний вар≥ант внутр≥шнього ц≥ноутворенн¤ Ч використанн¤ догов≥рних ц≥н.

ѕроцес децентрал≥зац≥њ великих зах≥дних компан≥й супрово≠джувавс¤ активним упровадженн¤м внутр≥шньоф≥рмового ц≥но≠утворенн¤ в корпоративний механ≥зм управл≥нн¤. —творенн¤ в≥д≠носно незалежних структурних п≥дрозд≥л≥в змусило кер≥вництво децентрал≥зованих компан≥й сформулювати нов≥ п≥дходи до управ≠л≥нн¤. Ќа початок 80-х рок≥в у —Ўј нал≥чувалос¤ близько 1,5 тис. компан≥й, а в ¬еликобритан≥њ Ч понад 300, ¤к≥ застосовували внутр≥шньоф≥рмов≥ ц≥ни. —еред найб≥льш в≥домих компан≥й, ¤к≥ використовують внутр≥шньоф≥рмов≥ ц≥ни, можна назвати амери≠канськ≥ Ђƒженерал мотореї, Ђƒженерал електрикї, Ђ≤Ѕћї; анг≠л≥йську Ђѕлесс≥ї; ¤понськ≥ Ђ“ойотаї, Ђћацус≥таї. Ќа основ≥ за≠стосуванн¤ внутр≥шн≥х ц≥н була створена ефективна структура функц≥онуванн¤ великих п≥дприЇмств, ¤ка забезпечувала узго≠дженн¤ економ≥чних ≥нтерес≥в кожного окремого п≥дрозд≥лу та п≥дприЇмства в ц≥лому.

” процес≥ становленн¤ ринковоњ економ≥ки внутр≥шн≥й меха≠н≥зм в≥тчизн¤них п≥дприЇмств докор≥нно зм≥нюЇтьс¤. Ќасамперед це ви¤вл¤Їтьс¤ у б≥льш широкому використанн≥ структурними п≥дрозд≥лами п≥дприЇмств елемент≥в ринкових в≥дносин. ѕредметно спец≥ал≥зован≥ структурн≥ п≥дрозд≥ли отримують в≥дносну еко≠ном≥чну самост≥йн≥сть. ” своњй господарськ≥й д≥¤льност≥ вони ма≠ють можлив≥сть приймати самост≥йн≥ р≥шенн¤; њх продукц≥¤ не передаЇтьс¤ в≥д п≥дрозд≥лу до п≥дрозд≥лу, а реал≥зуЇтьс¤. ѓх дох≥д та оплата прац≥ персоналу безпосередньо залежать в≥д результат≥в го≠сподарськоњ д≥¤льност≥ (обс¤гу випущеноњ ≥ реал≥зованоњ продукц≥њ, витрат виробництва та ≥н.). “аким чином, трансформац≥¤ внутр≥ш≠нього механ≥зму п≥дприЇмств безпосередньо впливаЇ на зм≥ну рол≥ внутр≥шн≥х ц≥н у њх господарськ≥й д≥¤льност≥: внутр≥шн≥ ц≥ни ста≠ють одним ≥з найважлив≥ших елемент≥в цього механ≥зму.

¬ умовах розширенн¤ економ≥чноњ самост≥йност≥ структурних п≥дрозд≥л≥в виникаЇ потреба у використанн≥ внутр≥шн≥х ц≥н ¤к економ≥чного елемента управл≥нн¤ структурними п≥дрозд≥лами з боку адм≥н≥страц≥њ п≥дприЇмства. “ак≥ ц≥ни зам≥нюють ц≥лу сис≠тему директивних показник≥в (випуск продукц≥њ у варт≥сному ви≠м≥р≥, фонд зароб≥тноњ плати тощо) ≥ дають можлив≥сть управл¤ти господарською д≥¤льн≥стю п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства, не викорис≠товуючи надто жорсткоњ регламентац≥њ. «а допомогою ц≥леспр¤≠мованого формуванн¤ р≥вн≥в ц≥н адм≥н≥страц≥¤ центрального апа≠рату управл≥нн¤ ставить перед структурними п≥дрозд≥лами ор≥Їн≠тири њхньоњ господарськоњ д≥¤льност≥ виход¤чи з≥ стратег≥чних за≠вдань усього п≥дприЇмства.

—труктурн≥ п≥дрозд≥ли п≥дприЇмства в умовах в≥дносноњ еко≠ном≥чноњ самост≥йност≥ д≥стають можлив≥сть самост≥йно викону≠вати замовленн¤ сторонн≥х орган≥зац≥й, а також зд≥йснювати сп≥≠льну д≥¤льн≥сть на принципах пр¤мих догов≥рних в≥дносин. ¬ останньому випадку внутр≥шн≥ ц≥ни формуютьс¤ без участ≥ адм≥≠н≥страц≥њ п≥дприЇмства ≥ Ї критер≥¤ми варт≥сноњ оц≥нки роботи окремого п≥дрозд≥лу з боку ≥нших п≥дрозд≥л≥в, ¤к≥ беруть участь у сп≥льному виконанн≥ замовленн¤.

¬нутр≥шн≥ ц≥ни формуютьс¤ з урахуванн¤м взаЇмозв'¤зку за≠гальнозаводських критер≥њв оц≥нки роботи з критер≥¤ми, що харак≠теризують роботу окремих п≥дрозд≥л≥в. „ерез систему внутр≥шн≥х ц≥н визначаютьс¤ ор≥Їнтири дл¤ роботи структурних п≥дрозд≥л≥в, ≥ цим опосередковано регламентуютьс¤ вс≥ д≥њ п≥дрозд≥л≥в.

3.2. ћ≈“ќƒ» ‘ќ–ћ”¬јЌЌя ¬Ќ”“–≤ЎЌ≤’ ÷≤Ќ

” практиц≥ внутр≥шньоф≥рмових в≥дносин внутр≥шн≥ ц≥ни мо≠жуть формуватис¤ на р≥вн≥ ринкових ц≥н, на догов≥рн≥й основ≥ та на основ≥ витрат виробництва.

¬нутр≥шн≥ ц≥ни, визначен≥ за ринковими ц≥нами. «а базу внутр≥шн≥х ц≥н берутьс¤ поточн≥ або усереднен≥ ринков≥ ц≥ни на внутр≥шньоф≥рмов≥ матер≥али та комплектуюч≥ вироби, ¤к≥, з то≠чки зору п≥дприЇмства, Ї пром≥жною продукц≥Їю. «а в≥дсутност≥ таких ц≥н використовують ц≥ни на аналог≥чну продукц≥ю. ” вну≠тр≥шн≥х в≥дносинах м≥ж п≥дрозд≥лами практикуЇтьс¤ також вико≠ристанн¤ ринкових ц≥н з≥ знижками, що св≥дчить про економ≥ю партнер≥в за внутр≥шньою угодою на витратах, пов'¤заних з реа≠л≥зац≥Їю (на рекламу, транспортуванн¤, ф≥нансов≥ розрахунки та ≥н.). ѕри цьому найчаст≥ше компан≥њ використовують поточн≥ ринков≥ ц≥ни. ”середнен≥ ринков≥ ц≥ни застосовуютьс¤ тод≥, коли п≥дприЇмства не вважають за доц≥льне витрачати час та кошти на зб≥р поточноњ ц≥новоњ ≥нформац≥њ. –≥дко у внутр≥шньому ц≥ноут≠воренн≥ використовуютьс¤ ц≥ни ринкових аналог≥в номенклатури товар≥в ≥ послуг внутр≥шньоф≥рмового об≥гу.

Ќа думку зах≥дних економ≥ст≥в, ≥снуЇ к≥лька переваг ринкових ц≥н ¤к бази дл¤ формуванн¤ внутр≥шн≥х ц≥н, а саме: вони забезпе≠чують стаб≥льну основу господарськоњ взаЇмод≥њ п≥дрозд≥л≥в; да≠ють змогу об'Їктивно оц≥нити ефективн≥сть д≥¤льност≥ п≥дрозд≥≠л≥в, оск≥льки саме ринков≥ ц≥ни Ї об'Їктивним вим≥рником витрат ≥ прибутку. ¬они створюють належн≥ стимули до п≥двищенн¤ ефективност≥ роботи п≥дрозд≥л≥в за допомогою прибутку, що входить у структуру ринкових ц≥н.  р≥м того, зах≥дн≥ економ≥сти вважають, що основана на ринков≥й внутр≥шн¤ ц≥на позитивно впливаЇ на продуктивн≥сть прац≥ ≥ конкурентоспроможн≥сть вну≠тр≥шньоњ продукц≥њ.

ѕроте внутр≥шн≥ ц≥ни, визначен≥ на баз≥ ринкових, не Ї опти≠мальним ≥нструментом внутр≥шн≥х розрахунк≥в. “ак, не завжди можна визначити ринкову ц≥ну на внутр≥шню продукц≥ю або ц≥ну аналога. ¬ окремих випадках внутр≥шн≥ товари через свою специф≥ку взагал≥ виключен≥ з ринкового об≥гу. ÷е стосуЇтьс¤, зо≠крема, товар≥в, ¤к≥ компан≥њ виробл¤ють ≥з застосуванн¤м секрет≠них технолог≥й. “акож маЇ м≥сце певна умовн≥сть ринкових ц≥н, ¤к≥ публ≥куютьс¤. «а в≥домими оц≥нками, розб≥жн≥сть м≥ж опубл≥≠кованими та фактичними ринковими ц≥нами становить 10Ч15% ≥ б≥льше. ¬иб≥р бази ц≥ни значно ускладнюЇтьс¤, ¤кщо ринок мо≠нопол≥зований.

1	2	3	4

Ќазва: ¬нутр≥шн≥ ц≥ни та методи њх формуванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2673 прочитано)