≈коном≥ка п≥дприЇмства > ¬нутр≥шн≥ ц≥ни та методи њх формуванн¤

¬ окремих випадках ринков≥ ц≥ни можуть неточно в≥добража≠ти (у тому числ≥ й завищувати) виробнич≥ витрати п≥дрозд≥лу-постачальника у внутр≥шньому об≥гу. ÷е може статис¤ ¤к через обмежен≥сть конкретного ринку пор≥вн¤но з обс¤гом внутр≥ш≠ньовиробничого об≥гу, так ≥ в раз≥ неповного врахуванн¤ р≥вн¤ за≠вантаженн¤ потужностей. Ќа конкурентному ринку ф≥рми скла≠дають кошторис витрат виход¤чи з неповного завантаженн¤ по≠тужностей (¤к правило, не б≥льш ¤к на 80%).

” децентрал≥зован≥й компан≥њ внасл≥док вищоњ регульованост≥ виробництва р≥вень завантаженн¤ потужностей може бути ви≠щим. ” цьому раз≥ механ≥чне перенесенн¤ ринковоњ ц≥ни у внутр≥шньоеконом≥чн≥ в≥дносини призведе до штучного зб≥льшенн¤ внутр≥шньоњ ц≥ни вироб≥в п≥дрозд≥лу-постачальника, що стане причиною зб≥льшенн¤ ц≥н у внутр≥шньому об≥гу. «а под≥бноњ си≠туац≥њ часто приймаютьс¤ неправильн≥ р≥шенн¤, наприклад зб≥ль≠шуЇтьс¤ ц≥на на к≥нцеву продукц≥ю, що, у свою чергу, веде до зниженн¤ конкурентоспроможност≥ продукц≥њ п≥дприЇмства. “а≠ким чином, внутр≥шн≥ ц≥ни, сформован≥ на ринкових ц≥нах, не завжди спри¤ють узгодженню ≥нтерес≥в п≥дрозд≥л≥в та п≥дприЇмс≠тва в ц≥лому.

¬нутр≥шн≥ ц≥ни, визначен≥ на баз≥ фактичноњ ц≥ни готовоњ (к≥нцевоњ) продукц≥њ. —воЇр≥дною альтернативою викладеному ви≠ще методу внутр≥шнього ц≥ноутворенн¤ може бути такий метод установленн¤ ц≥н на внутр≥шн≥ детал≥ та вузли, ¤кий базуЇтьс¤ на фактичн≥й ц≥н≥ реал≥зац≥њ готовоњ продукц≥њ п≥дприЇмства. ѕри ви≠значенн≥ внутр≥шн≥х ц≥н на пром≥жн≥ продукти з фактичноњ ц≥≠ни готовоњ продукц≥њ в≥дн≥мають витрати виробництва та прибут≠ки п≥дрозд≥л≥в-постачальник≥в. ѕроцес розрахунку зд≥йснюЇтьс¤ у зворотному пор¤дку посл≥довност≥ технолог≥чного процесу вироб≠ництва. Ќа практиц≥ такий метод внутр≥шнього ц≥ноутворенн¤ ви≠користовуЇ ¤понська компан≥¤ Ђћацус≥таї. «а оц≥нками фах≥вц≥в, у цьому раз≥ структура внутр≥шньоњ ц≥ни така: витрати п≥дрозд≥лу-постачальника Ч 22%, прибуток Ч 15%, р≥зн≥ ринков≥ надбавки Ч 34%, торговельн≥ нац≥нки Ч 19%, ≥нш≥ Ч 10%. ѕриблизно таку са≠му структуру маЇ внутр≥шн¤ ц≥на, визначена на основ≥ догов≥рноњ

ринковоњ ц≥ни за к≥нцеву продукц≥ю в американських децентрал≥≠зованих компан≥¤х.

ѕри формуванн≥ внутр≥шн≥х ц≥н на баз≥ ринкових ц≥н на к≥нце≠ву продукц≥ю виникаЇ проблема визначенн¤ величини прибутку у внутр≥шн≥й ц≥н≥. ¬ир≥шуючи цю проблему на практиц≥, ор≥Їнтую≠тьс¤ на галузеву норму прибутку або зд≥йснюють це пропорц≥йно витратам виробництва або обс¤гу товарооб≥гу. јле в будь-¤кому з названих вар≥ант≥в не виключаЇтьс¤ можлив≥сть дов≥льного розпод≥лу прибутку, що може стати причиною зниженн¤ ефекти≠вност≥ корпоративноњ системи управл≥нн¤.

—л≥д зазначити, що внутр≥шн≥ ц≥ни, визначен≥ на баз≥ ринковоњ ц≥ни к≥нцевоњ продукц≥њ п≥дприЇмства, часто призвод¤ть до ви≠кривленн¤ сутност≥ внутр≥шньогосподарських в≥дносин унасл≥≠док виникненн¤ внутр≥шньоф≥рмовоњ ринковоњ стих≥њ, ¤ка негати≠вно впливаЇ на налагоджений корпоративний механ≥зм. ÷е може спричинити небажану конкуренц≥ю м≥ж п≥дрозд≥лами компан≥њ.

¬нутр≥шн≥ ц≥ни, сформован≥ на догов≥рн≥й основ≥. Ќа прак≠тиц≥ п≥дприЇмства часто узгоджують ринков≥ ц≥ни на к≥нцеву про≠дукц≥ю, сформован≥ на догов≥рн≥й основ≥, з особливост¤ми внут≠р≥шн≥х в≥дносин, визначаючи внутр≥шню ц≥ну на пром≥жну проду≠кц≥ю виход¤чи з ≥снуючого р≥вн¤ ринкових ц≥н. «ауважимо, що р¤д фах≥вц≥в з внутр≥шнього ц≥ноутворенн¤ виключають будь-¤ку мо≠жлив≥сть використанн¤ альтернативних баз розрахунку, кр≥м дого≠в≥рноњ ц≥ни. ѕри цьому ¤к аргумент висуваЇтьс¤ небезпека послаб≠ленн¤ ефективност≥ корпоративноњ системи управл≥нн¤.

ѕри визначенн≥ внутр≥шн≥х ц≥н на основ≥ угоди м≥ж п≥дрозд≥≠лами-постачальниками та п≥дрозд≥лами-споживачами доц≥льно дотримуватис¤ таких правил:

Хп≥дрозд≥лам-партнерам за внутр≥шньоф≥рмовою угодою на≠даЇтьс¤ свобода вибору в реал≥зац≥њ або придбанн≥ продукц≥њ ¤к у внутр≥шнього п≥дрозд≥лу, так ≥ на сторон≥;

ХдопускаЇтьс¤ м≥н≥мальне втручанн¤ арб≥тражного ком≥тету компан≥њ;

Хсторони зобов'¤зан≥ ≥нформувати одна одну про можлив≥ альтернативн≥ закуп≥вл≥ та продаж.

ƒосв≥д практичноњ д≥¤льност≥ децентрал≥зованих компан≥й св≥дчить про те, що внутр≥шн≥ ц≥ни, сформован≥ на догов≥рн≥й ос≠нов≥, не вир≥шують ус≥х проблем. “ак, ¤кщо в догов≥р включаЇть≠с¤ умова не купувати продукц≥ю у Ђзовн≥шн≥хї постачальник≥в, то у випадку, коли ринкова ц≥на менша за пр¤м≥ витрати п≥дроз≠д≥лу-постачальника, п≥дприЇмство зазнаЇ пр¤мих збитк≥в. —л≥д в≥дзначити певний суб'Їктив≥зм догов≥рного п≥дходу до встанов≠ленн¤ внутр≥шн≥х ц≥н, тому що виб≥р необх≥дноњ ц≥ни значною м≥рою залежить в≥д особистих ¤костей кер≥вник≥в п≥дрозд≥л≥в, ¤к≥ зд≥йснюють переговори.  р≥м того, ¤к ≥ будь-¤ка догов≥рна форма прийн¤тт¤ р≥шень, процедура визначенн¤ внутр≥шн≥х догов≥рних ц≥н Ч це дуже тривалий процес, пов'¤заний з великими втратами часу та ризиком виникненн¤ конфл≥ктних ситуац≥й м≥ж кер≥вни≠ками п≥дрозд≥л≥в.

¬нутр≥шн≥ ц≥ни, визначен≥ на основ≥ витрат виробництва. ÷ей метод внутр≥шнього ц≥ноутворенн¤ найб≥льш широко вико≠ристовують у практиц≥ орган≥зац≥њ внутр≥шньоф≥рмових в≥дносин в≥тчизн¤н≥ п≥дприЇмства. ” заруб≥жних компан≥¤х при розрахун≠ках внутр≥шн≥х ц≥н витрати Ї менш поширеною њх базою. ÷е по≠¤снюЇтьс¤ тим, що на своњх традиц≥йних ринках збуту п≥дприЇмс≠тва повинн≥ пост≥йно пор≥внювати конкурентоспроможн≥сть про≠дукц≥њ п≥дрозд≥л≥в з об'Їктивним зовн≥шн≥м критер≥Їм, ¤ким Ї ринкова ц≥на. ѕроте ≥нод≥ п≥дприЇмства вважають за доц≥льне ви≠користовувати затратну базу у внутр≥шньоф≥рмовому ц≥ноутво≠ренн≥ ≥ застосовують р≥зн≥ вар≥анти затратного методу встанов≠ленн¤ внутр≥шн≥х ц≥н. ¬ њх основу можуть бути покладен≥ повн≥, виробнич≥, пр¤м≥ (непр¤м≥), зм≥нн≥ та граничн≥ витрати.

Ќа думку багатьох зах≥дних економ≥ст≥в, використанн¤ затрат≠ного методу при встановленн≥ внутр≥шн≥х ц≥н може призводити до неефективних управл≥нських р≥шень. “ак, внутр≥шн≥ ц≥ни, визна≠чен≥ на основ≥ повних витрат, нер≥дко зумовлюють завищенн¤ ви≠трат п≥дрозд≥л≥в. “ака ситуац≥¤ виникаЇ при повн≥й або близьк≥й до нењ завантаженост≥ потужностей п≥дрозд≥лу, коли внутр≥шн¤ ц≥на обчислена виход¤чи з умов нормального завантаженн¤ потужнос≠тей. як насл≥док, п≥дрозд≥лу-споживачу, котрий використовуЇ вну≠тр≥шню продукц≥ю, буде виг≥дн≥ше купувати њњ у зовн≥шн≥х поста≠чальник≥в. ” цьому випадку п≥дприЇмство зазнаЇ збитк≥в та спла≠чуЇ додатковий прибуток Ђзовн≥шньомуї постачальнику.

«а рахунок зменшенн¤ пост≥йних (зм≥нних) витрат при зб≥ль≠шенн≥ обс¤гу виробництва може бути знижена внутр≥шн¤ ц≥на, що базуЇтьс¤ на пр¤мих витратах. јле й у цьому раз≥ збер≥гаЇтьс¤ головний негативний насл≥док, притаманний ус≥м вар≥антам ви≠тратного методу внутр≥шнього ц≥ноутворенн¤ Ч в≥дсутн≥сть сти≠мул≥в у п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства зменшувати ц≥ну.

¬икористанн¤ п≥дприЇмствами внутр≥шн≥х ц≥н на баз≥ норма≠тивних витрат нер≥дко перешкоджаЇ зростанню ефективност≥ ро≠боти п≥дрозд≥л≥в. “ак, ¤кщо нов≥ нормативи ввод¤тьс¤ на п≥дпри≠Їмств≥ з 1 с≥чн¤, то п≥дрозд≥ли, ¤к≥ впровадили рац≥онал≥заторськ≥ пропозиц≥њ з 1 грудн¤ попереднього року, отримують в≥д цього вигоду лише прот¤гом м≥с¤ц¤. “ому вони, ¤к правило, намагаю≠тьс¤ впроваджувати новац≥њ з моменту введенн¤ п≥дприЇмством нових норматив≥в з тим, щоб ¤комога довше одержувати додат≠ков≥ доходи. “акий вар≥ант формуванн¤ внутр≥шн≥х ц≥н досить часто використовуЇтьс¤ в практиц≥ американських децентрал≥зо≠ваних компан≥й.

« теоретичноњ точки зору оптимальним визнаЇтьс¤ вар≥ант ц≥≠ноутворенн¤ на баз≥ граничних витрат. ќсобливо це стосуЇтьс¤ п≥дприЇмств з кап≥талом≥стким виробництвом. ќднак на практиц≥ в≥н використовуЇтьс¤ дуже р≥дко.

ћодиф≥кац≥Їю витратного методу ц≥ноутворенн¤ Ї внутр≥шн≥ ц≥ни з надбавкою на прибуток. ” такому вигл¤д≥ внутр≥шн¤ ц≥на наближаЇтьс¤ за своЇю структурою до ринковоњ.

 омб≥нован≥ методи внутр≥шнього ц≥ноутворенн¤. ¬иход¤≠чи з викладеного вище можна зробити висновок, що в систем≥ внутр≥шнього ц≥ноутворенн¤ необх≥дний поступовий перех≥д до розрахунк≥в, що ірунтуютьс¤ на ринкових ц≥нах.

ќсоблив≥стю внутр≥шн≥х розрахунк≥в середньоњ ланки управ≠л≥нн¤ Ї те, що вони практично не обговорюютьс¤ в прес≥, не ≥снуЇ статистичних даних, ¤к≥ б регул¤рно публ≥кувалис¤. ” багатьох випадках система внутр≥шнього ц≥ноутворенн¤ на п≥дприЇмств≥ становить його комерц≥йну таЇмницю. ќднак в останн≥ роки спо≠стер≥гаЇтьс¤ поступовий в≥дх≥д в≥д витратних метод≥в у внутр≥шньоф≥рмовому ц≥ноутворенн≥. ¬загал≥ п≥дприЇмства практикують диференц≥йований виб≥р бази розрахунку внутр≥шньоњ ц≥ни зале≠жно в≥д конкретноњ ситуац≥њ.

« метою поЇднанн¤ переваг р≥зних метод≥в внутр≥шн≥х розра≠хунк≥в п≥дприЇмства намагаютьс¤ використовувати комб≥нован≥ (зм≥шан≥) методи внутр≥шнього ц≥ноутворенн¤ в корпоративному механ≥зм≥ управл≥нн¤.

” вс≥х ≥снуючих методах внутр≥шн≥х розрахунк≥в нижньою межею ц≥ни Ї витрати (повн≥, виробнич≥, пр¤м≥, додан≥) п≥дрозд≥≠лу-постачальника, а верхньою межею Ч ринкова ц≥на. « точки ≥ зору партнер≥в внутр≥шн≥х угод (п≥дрозд≥л≥в-постачальник≥в та п≥дрозд≥л≥в-споживач≥в пром≥жноњ продукц≥њ) такий д≥апазон вну≠тр≥шн≥х ц≥н загалом виправданий. ѕ≥дрозд≥лу-постачальнику не маЇ сенсу реал≥зовувати свою продукц≥ю за ц≥ною, меншою за виробнич≥ витрати, тод≥ ¤к п≥дрозд≥л-споживач не за≥нтересова≠ний купувати внутр≥шню пром≥жну продукц≥ю за ц≥ною, вищою в≥д ринковоњ. ≤снуванн¤ п≥дрозд≥л≥в у вертикально-≥нтегрован≥й компан≥њ передбачаЇ активне використанн¤ внутр≥шн≥х ц≥н ¤к ≥н≠струмента корпоративноњ системи управл≥нн¤ з метою формуванн¤ розрахункового прибутку п≥дрозд≥л≥в. ¬икористанн¤ показни≠ка прибутку у внутр≥шн≥х в≥дносинах маЇ об'Їктивне п≥дірунт¤. ѕрибуток вважаЇтьс¤ д≥йовим показником оц≥нки ефективност≥ роботи структурноњ одиниц≥ п≥дприЇмства.

1	2	3	4

Ќазва: ¬нутр≥шн≥ ц≥ни та методи њх формуванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2673 прочитано)