≈коном≥ка п≥дприЇмства > ¬нутр≥шн≥ ц≥ни та методи њх формуванн¤

ѕрихильники такого п≥дходу вважають, що використанн¤ прибутку ¤к основного ≥нструмента ф≥нансового контролю ство≠рюЇ стимули дл¤ зб≥льшенн¤ ефективност≥ роботи п≥дрозд≥л≥в, визначаЇтьс¤ ч≥тка межа м≥ж прибутковими та неприбутковими д≥льниц¤ми внутр≥шньовиробничоњ д≥¤льност≥. ÷ьому значною м≥рою спри¤ють внутр≥шн≥ ц≥ни, базою ¤ких Ї ринков≥ ц≥ни, при≠чому р≥вень ринковоњ ц≥ни може бути скоригований на догов≥рн≥й основ≥ з урахуванн¤м специф≥ки внутр≥шн≥х в≥дносин.

“аким чином, внутр≥шн≥ ц≥ни, ¤к≥ дають змогу приймати об≠ірунтован≥ управл≥нськ≥ р≥шенн¤, базуютьс¤ на конкурентн≥й рин≠ков≥й ≥нформац≥њ про витрати та прибуток. ” межах удосконаленн¤ корпоративних систем управл≥нн¤, що зд≥йснюЇтьс¤ в останн≥й час у практиц≥ функц≥онуванн¤ заруб≥жних (а частково ≥ в≥тчизн¤них) компан≥й, сл≥д оч≥кувати зрушенн¤ основного масиву внутр≥шн≥х ц≥н у б≥к використанн¤ ринковоњ розрахунковоњ бази.

3.3. ¬Ќ”“–≤ЎЌ≤ ÷≤Ќ» я  ≤Ќ—“–”ћ≈Ќ“ ќ–√јЌ≤«ј÷≤ѓ ¬Ќ”“–≤ЎЌ№ќ¬»–ќЅЌ»„»’ ≈ ќЌќћ≤„Ќ»’ ¬≤ƒЌќ—»Ќ

як уже зазначалос¤, внутр≥шн≥ ц≥ни Ї важливим ≥нструментом економ≥чних в≥дносин м≥ж п≥дрозд≥лами п≥дприЇмства, м≥ж останн≥≠ми ≥ апаратом управл≥нн¤. ¬ основ≥ таких в≥дносин лежить економ≥≠чний ≥нтерес, що реал≥зуЇтьс¤ через прибуток. «в≥дси виникаЇ проб≠лема визначенн¤ величини прибутку в ц≥н≥ вироб≥в, що виготов≠л¤ютьс¤ п≥дрозд≥лами. ¬она стосуЇтьс¤ передус≥м ц≥н на продукц≥ю внутр≥шньокооперац≥йного призначенн¤, що формуЇтьс¤ не на рин≠кових ц≥нах, а на основ≥ витрат. ÷¤ проблема вир≥шуЇтьс¤ шл¤хом попереднього базового розпод≥лу частини прибутку п≥дприЇмства м≥ж його п≥дрозд≥лами, на продукц≥ю ¤ких установлюютьс¤ ц≥ни.

≤снують р≥зн≥ способи розпод≥лу прибутку п≥дприЇмства м≥ж його п≥дрозд≥лами. ќднак такому розпод≥лу може п≥дл¤гати лише та частина прибутку в≥д реал≥зац≥њ, ¤ка залишаЇтьс¤ п≥сл¤ вс≥х розрахунк≥в п≥дприЇмства з державним бюджетом, державним та комерц≥йними банками, ≥ншими кредиторами, виплати див≥ден≠д≥в та створенн¤ фонд≥в на р≥вн≥ п≥дприЇмства.

«алишковий принцип розпод≥лу прибутку п≥дприЇмства даЇ змо≠гу акумулювати частину кошт≥в на р≥вн≥ п≥дприЇмства з метою централ≥зованого розв'¤занн¤ де¤ких важливих проблем перспективно≠го розвитку п≥дприЇмства (реконструкц≥¤ та техн≥чне переозброЇн≠н¤, освоЇнн¤ нових вид≥в продукц≥њ, розширене в≥дновленн¤ вироб≠ничих потужностей, зд≥йсненн¤ заход≥в у соц≥альн≥й сфер≥ та ≥н.).

«а критер≥й розпод≥лу частини прибутку п≥дприЇмства м≥ж його виробничими п≥дрозд≥лами можна брати виробничу соб≥варт≥сть або додан≥ витрати (варт≥сть обробки). ƒодан≥ витрати п≥дрозд≥≠л≥в включають власн≥ витрати даного виробничого п≥дрозд≥лу та витрати (додан≥ витрати) допом≥жних, обслуговуючих та забез≠печуючих п≥дрозд≥л≥в, ¤к≥ сп≥впрацюють на догов≥рн≥й основ≥ з даним п≥дрозд≥лом.

якщо за базу розпод≥лу частини прибутку п≥дприЇмства м≥ж його виробничими п≥дрозд≥лами вз¤ти додан≥ витрати, то спочат≠ку обчислюЇтьс¤ коеф≥ц≥Їнт розпод≥лу:

де ѕр Ч частина прибутку в≥д реал≥зац≥њ, ¤ка п≥дл¤гаЇ розпод≥лу м≥ж його виробничими п≥дрозд≥лами;

—д Ч сумарн≥ додан≥ витрати виробництва в повн≥й соб≥вар≠тост≥ продукц≥њ, що реал≥зуЇтьс¤ п≥дприЇмством.

«в≥дси внутр≥шн¤ планово-розрахункова ц≥на визначаЇтьс¤ так:

де ÷ планово-розрахункова ц≥нау j-го виробу (виду роб≥т,

послуг) ≥-го п≥дрозд≥лу;

— Ч база ц≥ни (витрати виробництва);

— Ч додан≥ витрати на виробництво у-го виробу (роботи,

послуги) ≥-го п≥дрозд≥лу;

g Ч коеф≥ц≥Їнт розпод≥лу прибутку, ¤кий доводитьс¤ до

вс≥х п≥дрозд≥л≥в у вигл¤д≥ Їдиноњ норми рентабельност≥.

“акий п≥дх≥д даЇ змогу економ≥чному (ф≥нансовому) управ≠л≥нню п≥дприЇмства встановити об'Їктивн≥ планово-розрахунков≥ ц≥ни на внутр≥шньовиробничому р≥вн≥, а виробничим п≥дрозд≥≠лам Ч формувати прибуток:

(3.3)

де ѕр Ч прибуток i-го п≥дрозд≥лу, отриманого в≥д реал≥зац≥њ j-го виду продукц≥њ (виконанн¤ роб≥т, наданн¤ послуг).

«≥ свого чистого прибутку п≥дрозд≥ли можуть створювати вла≠сн≥ фонди накопиченн¤ та споживанн¤, а також резервний фонд,  ошти з фонду накопиченн¤ можуть спр¤мовуватис¤ на ф≥нансу≠ванн¤ розвитку виробництва; кошти фонду споживанн¤, ¤к пра≠вило, використовують дл¤ ф≥нансуванн¤ соц≥ального розвитку та матер≥ального заохоченн¤ трудового колективу; кошти резервно≠го фонду необх≥дн≥ п≥дрозд≥лам, наприклад, дл¤ формуванн¤ обо≠ротних виробничих фонд≥в понад централ≥зовано встановлен≥ л≥≠м≥ти. «б≥льшенн¤ цих фонд≥в проти встановлених л≥м≥т≥в зд≥йс≠нюЇтьс¤ за рахунок прибутку п≥дрозд≥лу.

÷ей п≥дх≥д до формуванн¤ прибутку виробничих п≥дрозд≥л≥в даЇ змогу:

Хна р≥вн≥ плануванн¤ розпод≥л¤ти м≥ж виробничими п≥дрозд≥≠лами частину прибутку п≥дприЇмства в≥д реал≥зац≥њ пропорц≥йно доданим витратам виробництва, що встановлюЇ пр¤му залежн≥сть валового та чистого прибутку п≥дрозд≥л≥в в≥д результат≥в роботи п≥дрозд≥лу з виконанн¤ планових ≥ догов≥рних зобов'¤зань;

Х формувати планово-розрахунков≥ ц≥ни на продукц≥ю (роботи, послуги) п≥дрозд≥л≥в, що даЇ змогу впроваджувати елементи то≠варно-грошових в≥дносин на внутр≥шньоф≥рмовому р≥вн≥.

—л≥д зазначити, що при формуванн≥ внутр≥шн≥х ц≥н можна засто≠совувати р≥зн≥ коригуюч≥ коеф≥ц≥Їнти, ¤к≥ дають змогу враховувати специф≥ку кожного п≥дрозд≥лу та об'Їктивно в≥дображати њњ в р≥вн≥ внутр≥шньоњ планово-розрахунковоњ ц≥ни на його продукц≥ю.

¬изначаючи внутр≥шн≥ ц≥ни, адм≥н≥стративно-управл≥нському апарату п≥дприЇмства необх≥дно об'Їктивно оц≥нити в р≥вн≥ ц≥ни основн≥ параметри виробничого потенц≥алу кожного п≥дрозд≥лу. ќдним ≥з таких параметр≥в Ї фондоозброЇн≥сть прац≥, ¤ка зале≠жить в≥д на¤вност≥ машин та обладнанн¤ в окремому структур≠ному п≥дрозд≥л≥. –≥вень фондоозброЇност≥ прац≥ в багатьох ви≠падках залежить в≥д технолог≥чних умов виробництва ≥ тому в п≥дрозд≥лах п≥дприЇмства може бути неоднор≥дним. „ерез це при встановленн≥ внутр≥шн≥х ц≥н часто в≥дображають виробнич≥ мож≠ливост≥ структурного п≥дрозд≥лу.

¬ивченн¤ практики господарюванн¤ в≥тчизн¤них п≥дприЇмств даЇ п≥дстави стверджувати, що затратний метод ц≥ноутворенн¤ формуЇ ц≥ни автономно по груп≥ п≥дрозд≥л≥в ≥ не даЇ змоги зд≥йс≠нити ранжируванн¤ р≥вн≥в ц≥н виход¤чи з≥ ступен¤ фондоозброЇ≠ност≥ прац≥.

–озпод≥льний метод ц≥ноутворенн¤ на в≥дм≥ну в≥д затратного методу визначаЇ р≥вн≥ ц≥н сукупно по груп≥ п≥дрозд≥л≥в, що забез≠печуЇ њх ранжируванн¤. ќднак широке застосуванн¤ до недавнього часу критер≥њв розпод≥лу (зарплатом≥стк≥сть, трудом≥стк≥сть) не забезпечували урахуванн¤ фондоозброЇност≥ прац≥, бо вони в≥дображали лише затрати живоњ прац≥.

ўоб уникнути цього недол≥ку при застосуванн≥ розпод≥льного методу визначенн¤ внутр≥шн≥х ц≥н, за критер≥й розпод≥лу частки витрат ≥ прибутку доц≥льно використовувати трудом≥стк≥сть ви≠робництва виробу, скориговану на фондоозброЇн≥сть прац≥ за формулою:

де “к, “ Ч трудом≥стк≥сть в≥дпов≥дно скоригована та планова;

‘ , ‘ Ч в≥дпов≥дно ≥ндив≥дуальний ≥ середньогруповий по≠казник фондоозброЇност≥ прац≥.

” свою чергу, показник фондоозброЇност≥ прац≥ визначаЇтьс¤ за формулою:

де ј Ч планова величина амортизац≥йних в≥драхувань;

“ Ч планова трудом≥стк≥сть продукц≥њ п≥дрозд≥лу.

ѕри визначенн≥ ≥ндив≥дуального показника фондоозброЇност≥ прац≥ використовуютьс¤ амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ та трудом≥≠стк≥сть по окремому п≥дрозд≥лу, а середньогруповий показник фондоозброЇност≥ визначаЇтьс¤ по груп≥ п≥дрозд≥л≥в, ¤к≥ пов'¤зан≥ м≥ж собою технолог≥чним процесом.

¬иб≥р величини амортизац≥йних в≥драхувань ¤к показника оц≥нки фондоозброЇност≥ по¤снюЇтьс¤ тим, що, по-перше, вихо≠д¤чи з концепц≥њ ц≥ноутворенн¤ на продукц≥ю виробничо-тех≠н≥чного призначенн¤ ц≥на на високоефективне обладнанн¤ ви≠ща, н≥ж на низькоефективне; по-друге, застосуванн¤ прискорених норм амортизац≥йних в≥драхувань забезпечуЇ встановленн¤ б≥льш високих в≥драхувань з нового обладнанн¤, н≥ж з≥ старого. ¬загал≥ ц≥ обидва фактори дають п≥дстави стверджувати, що сума амор≠тизац≥йних в≥драхувань по окремому структурному п≥дрозд≥лу може забезпечити достов≥рне в≥дображенн¤ р≥вн¤ техн≥чних мож≠ливостей на¤вного обладнанн¤ та його новизну.

“аке коригуванн¤ трудом≥сткост≥ по п≥дрозд≥лах, ¤к≥ ха≠рактеризуютьс¤ високим р≥внем фондоозброЇност≥, зумовить установленн¤ б≥льш низького р≥вн¤ ц≥н, що примусить п≥дроз≠д≥ли намагатис¤ максимально використовувати на¤вне облад≠нанн¤.

јнал≥тичн≥ досл≥дженн¤ практики господарюванн¤ в≥тчизн¤≠них п≥дприЇмств показали, що внутр≥шн≥ ц≥ни не в≥дображають зм≥н у ¤к≥сних параметрах продукц≥њ при виробництв≥ р≥зних њњ модиф≥кац≥й.

¬≥дсутн≥сть взаЇмозв'¤зку м≥ж р≥внем ц≥н та ¤к≥сними параме≠трами к≥нцевоњ продукц≥њ п≥дприЇмства не за≥нтересовуЇ структур≠н≥ п≥дрозд≥ли вживати сп≥льних заход≥в, спр¤мованих на забезпе≠ченн¤ додаткових ¤к≥сних параметр≥в готовоњ продукц≥њ. ÷¤ проб≠лема може бути вир≥шена через упровадженн¤ механ≥зму форму≠ванн¤ надбавок та знижок до внутр≥шньогосподарських ц≥н за критер≥Їм ¤к≥сних параметр≥в продукц≥њ, ¤кий базуЇтьс¤ на баль≠н≥й оц≥нц≥ впливу ¤к≥сних параметр≥в окремого виду продукц≥њ структурного п≥дрозд≥лу на ¤к≥сн≥ параметри готовоњ продукц≥њ п≥дприЇмства. Ѕальна оц≥нка установлюЇтьс¤ методом експертно≠го анал≥зу, ¤кий зд≥йснюЇ ком≥с≥¤ в склад≥ служби головного кон≠структора ≥ головного технолога, а також виробника. ÷¤ ком≥с≥¤ на основ≥ конструкторськоњ ≥ технолог≥чноњ документац≥њ визначаЇ ступ≥нь впливу окремого п≥дрозд≥лу на ¤к≥сн≥ параметри готовоњ продукц≥њ. Ќа њњ основ≥ визначаЇтьс¤ р≥вень надбавок (знижок) за ¤к≥сн≥ параметри певного виду продукц≥њ структурного п≥дрозд≥лу за формулою:

1	2	3	4

Ќазва: ¬нутр≥шн≥ ц≥ни та методи њх формуванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2673 прочитано)