≈коном≥ка п≥дприЇмства > «ароб≥тна плата, форми ≥ системи

ўоб по¤снити в≥дм≥нност≥ в р≥вн¤х зароб≥тноњ плати м≥ж галуз¤ми та ≥ндив≥дами, сл≥д досл≥дити вплив чотирьох фактор≥в: компенсац≥йних в≥дм≥нностей, в≥дм≥нностей в ¤кост≥ прац≥, елемент≥в ун≥кальноњ прац≥ та сегментац≥њ ринку прац≥.

 омпенсац≥йн≥ в≥дм≥нност≥ в оплат≥ прац≥.

ƒе¤к≥ з≥ значних в≥дм≥нностей у зароб≥тн≥й плат≥, що Ї в повс¤кденному житт≥, виникають в насл≥док в≥дм≥нностей в ¤кост≥ робочих м≥сць. –≥зна прац¤ маЇ р≥зну приваблив≥сть, тому зароб≥тну плату можуть п≥двищувати, щоб заохотити людей до меньш привабливоњ роботи.

¬≥дм≥нност≥ в зароб≥тн≥й плат≥, покликан≥ компенсувати в≥дносну неприваблив≥сть або нематер≥альн≥ в≥дм≥нност≥ самоњ прац≥, називають компенсац≥йними в≥дм≥нност¤ми.

“им, хто миЇ в≥кна, плат¤ть б≥льше, н≥ж дв≥рникам, через ризик роботи на значн≥й висот≥. –об≥тники часто отримують 5% надбавки за працю в≥д 4-њ години пополудн≥ до 12-њ ноч≥ ( Удруга зм≥наФ) ≥ 10% надбавки за працю в≥д 12-њ ноч≥ до 8-њ ранку (Ун≥чна зм≥наФ). ѕонаднормов≥ роботи , а також роботу в св¤тков≥ та вихидн≥ дн≥ оплачують у п≥втора-два раза вище, н≥ж звичайно.  оли ми дивуЇмс¤, що л≥кар≥ мають висок≥ р≥чн≥ доходи, треба памТ¤тати, що частину суми становить компенсац≥йна в≥дм≥нн≥сть, що стимулюЇ людей затрачати багато кошт≥в ≥ рок≥в на навчанн¤.

¬ажка ф≥зична прац¤, що супроводитьс¤ втомлюван≥стю, низьким соц≥альним престижем, нерегул¤рною зайн¤т≥стю, сезонним безроб≥тт¤м ≥ ф≥зичним ризиком, Ї менш привабливою. “ому не дивно, що компан≥й змушен≥ платити висок≥ зароб≥тн≥ плати, щоб найн¤ти людей дл¤ небезпечноњ та усам≥тненоњ роботи у в≥ддалених районах. “аким же чином працю, що Ї особливо приЇмною чи психологично вд¤чною, оплачуЇтьс¤ досить скромно. —праведливо зробити висновок, що вище оплачувана робота насправд≥ не Ї приваблив≥шою. якщо в≥ддати належне вс≥м обставинам, повТ¤заним ≥ не повТ¤заним з грошима.

¬≥дм≥нност≥ в ¤кост≥ прац≥.

Ѕезумовно, багато р≥зновид≥в високооплачуваноњ роботи Ї приЇмн≥шими в≥д низькооплачуванних. ўоб по¤снити б≥льш≥сть в≥дм≥нностей в оплат≥ прац≥, потр≥бно ви¤вити ще ¤к≥сь фактори, кр≥м компенсац≥йних.

ќдна з головних причин нер≥вност≥ у розм≥рах зароб≥тноњ плати пол¤гаЇ у величезних ¤к≥сних в≥дм≥нност¤х м≥ж людьми, спричинених вродженими та ф≥зичними зд≥бност¤ми, осв≥тою, п≥дготовкою та досв≥дом.

Ѕагато з в≥ддм≥нностей у ¤кост≥ робочоњ сили залежить в≥д генетичноњ природи ≥ соц≥ального вихованн¤. ≤ншим важливим фактором Ї людський кап≥тал, терм≥н, що означаЇ запас корисних ≥ ц≥нних знань, нагромаджених п≥д час навчанн¤. Ћ≥кар≥, юристи та ≥нженери багато рок≥в набувають свою осв≥ту та профес≥йну п≥дготовку. ¬они витрачають велик≥ суми грошей на оплату навчанн¤, а пот≥м њх робочий день триваЇ довго. „астину високоњ зароб≥тноњ плати цих профес≥й треба розгл¤дати ¤к дох≥д на њхн≥ ≥нвестиц≥њ в людський кап≥тал, доход на осв≥ту, завд¤ки ¤к≥й вони стали висококвал≥ф≥кованими прац≥вниками в специф≥чних р≥зновидах людськоњ д≥¤льност≥.

≤снуЇ таке ¤вище, ¤к економ≥чна рента в зароб≥тн≥й плат≥ в≥домих ос≥б. ќкремим люд¤м слава п≥дн¤ла доходи до астроном≥чного р≥вн¤. ѓхн≥ щор≥чн≥ доходи становл¤ть так≥ г≥гантськ≥ цифри, ¤к 5.7 млн. дол. телевидучого Ѕ≥лла  обз≥, 5.3 млн. дол. бейсбол≥ста –оджера  леменса, 3.2 млн. дол. баскетбольноњ з≥рки ћайкла ƒжордана.  олишн≥й державний секретар —Ўј √енр≥  ≥с≥нджер, за розпов≥д¤ми, отримуЇ щонайменше 25000 дол. за виступ.

÷≥ надзвичайн≥ люди мають вин¤тков≥ вм≥нн¤, ¤к≥ високо ц≥нуютьс¤ у сучасн≥й економ≥ц≥. ѕоза своЇю профес≥Їю вони навр¤д чи заробили б 1/10 того, що мають.  р≥м того, пропозиц≥¤ њхньоњ робочоњ сили може зовс≥м не п≥дпадати п≥д вплив ставок зароб≥тноњ плати, тобто њхн¤ крива пропозиц≥њ прац≥ Ї повн≥стю не еластичною ≥ вертикальною дл¤ зароб≥тноњ плати у 20, 80 чи 120% в≥д високого р≥вн¤ њхньоњ винагороди. ≈коном≥сти називають р≥зницю м≥ж њхньою зароб≥тною платою ≥ найл≥пшими можливими доходами при ≥нших зан¤тт¤х чистою економ≥чною рентою, оск≥льки лог≥чно це те ж саме, що й рента за землю, пропозиц≥¤ ¤коњ Ї сталою. ќск≥льки пропозиц≥¤ прац≥ цих найл≥пших консультант≥в, баскетбол≥ст≥в чи музикант≥в Ї повн≥стю нееластичною, то њхн≥ зусилл¤ мало зм≥н¤тьс¤, ¤кщо ставка податку буде 50, 60 чи 70%. Ќав≥ть ¤кщо чиста винагорода за њхн≥ послуги зменьшитьс¤ через податки чи ринков≥ фактори, вони всеж продовжуватимуть консультувати, грати в баскетбол чи сп≥вати.

Ќа ринку прац≥ ≥снують, так зван≥, неконкуруюч≥ групи. √оловною причиною нер≥вност≥ у розм≥рах зароб≥тноњ плати Ї той факт, що ринки прац≥ под≥лени на неконкуруюч≥ групи. Ќа це вперше вказав стол≥тт¤ тому ƒж. ≈.  ернес: УЌасправд≥ ми маЇмо не р≥вноправну конкуренц≥ю всього населенн¤ у вс≥х р≥зновидах д≥¤льност≥, а р¤д ≥ндустр≥альних прошарк≥в, що накладаютьс¤ один на одного,Е при цьому т≥, хто належать до р≥зних пофес≥йних груп, у всьому, що стосуЇтьс¤ ефективноњ конкуренц≥њ, практично ≥зольован≥ одн≥ в≥д однихФ.[7] “обто зам≥сть того щоб бути Їдиним фактором виробництва, прац¤ Ї сукупн≥стю багатьох р≥зних, але т≥сно повТ¤заних фактор≥в. Ћ≥кар≥ ≥ математики, наприклад, Ї неконкуруючими групами, оск≥льки важко ≥ надто дорого зам≥нити одну з цих профес≥й ≥ншою. ™ багато р≥зновид≥в машин, кожною з ¤ких керують по р≥зному, а також багато р≥зновид≥в зан¤ть ≥ потр≥бних ум≥нь, ¤к≥ конкурують лише в загальному план≥. ¬изначивши, що Ї багато субринк≥в ринку прац≥, можемо зрозум≥ти, чому розм≥ри зароб≥тноњ плати так в≥др≥зн¤ютьс¤ дл¤ р≥зних груп.

√оловна причина того, що ринок прац≥ под≥лений на багато неконкуруючих груп пол¤гаЇ в тому, що потр≥бно затратити багато часу ≥ кошт≥в, щоб дос¤гти усп≥ху в де¤к≥й профес≥њ чи д≥¤льност≥. ≈коном≥сти не можуть за одну н≥ч стати кард≥ох≥рургами. ’≥рурги не вм≥ють спроектувати будинок чи покласти акуратн≥ р¤ди цегли. ќск≥льки люди спец≥ал≥зуютьс¤ в де¤к≥й д≥¤льност≥, то вони стають частиною субринкупрац≥. “ому вони Ї обТЇктом пропозиц≥њ та попиту на це вм≥нн¤ ≥ переконуютьс¤, що њхн≥ власн≥ трудов≥ доходи зростають чи спадають залежно в≥д стану справ у ц≥й д≥¤льност≥ ≥ галуз≥. «авд¤ки такому станов≥ речей розм≥р зароб≥тноњ плати одн≥Їњ профес≥њ може суттЇво в≥др≥зн¤тись в≥д розм≥р≥в зароб≥тноњ плати в ≥нших сферах.

’оча теор≥¤ неконкуруючих груп дала змогу зрозум≥ти важливий аспект ринк≥в прац≥, однак сл≥д визнати, що певна конкуренц≥¤ завжди ≥снуЇ. ѕод≥бно ¤к ви вир≥шуЇте орендувати сучасний компТютер≥зований трактор чи кон¤, щоб зорати своЇ поле, ви повинн≥ вибрати м≥ж високооплачуваним персоналом ≥ низькооплачуваним, менш ум≥лим роб≥тником. “аким же чином, ¤кщо тесл¤р≥ починають заробл¤ти 200 000 дол. за р≥к, то доц≥льно вивчати ремесло, а не обирати профес≥ю вчител¤. ” довгостроковому пер≥од≥, ¤кщо люди переход¤ть у високооплачуван≥ сектори ≥ покидають низькооплачуван≥, конкуренц≥¤ руйнуЇ б≥льш≥сть барТЇр≥в дл¤ неконкуруючих груп.

ƒосл≥дженн¤ повед≥нки зароб≥тноњ плати показують, що в≥дм≥нност≥ у розм≥рах зароб≥тноњ плати Ї на диво усталеними. „и ми розгл¤даЇм в≥дносн≥ зароб≥тки чолов≥к≥в чи ж≥нок, чи прац≥вник≥в р≥зних галузей, бачимо, що в≥дносн≥ р≥вн≥ зароб≥тноњ плати зм≥нюютьс¤ з року в р≥к дуже пов≥льно.

ќднак в≥дм≥нност≥ у зароб≥тн≥й плат≥ не Ї сталими. « тим, ¤к люди переход¤ть в≥д нижчеоплачуваноњ д≥¤льност≥ до вищеоплачуваноњ, ¤к барТЇри дл¤ в≥льного доступу до вс≥х вид≥в д≥¤льност≥ вс≥х груп повол≥ руйнуютьс¤ ≥з тим, ¤к ц≥ сили, що д≥ють пов≥льно, починають в≥д≥гравати щоразу б≥льшу роль, простежуЇтьс¤ тенденц≥¤ до зближенн¤ р≥вн≥в зароб≥тноњ плати.

ќдним ≥з головних теоретичних питань адаптац≥њ п≥дприЇмництва до минливоњ конТюнктури Ї проблема зм≥ни р≥вн¤ зайн¤тост≥ й оплати прац≥. –≥шенн¤ про те, в ¤к≥й форм≥ й м≥р≥ доц≥льно, наприклад, скорочувати попит на працю п≥д час пог≥ршенн¤ умов збуту, роботодавець пр≥йме п≥д впливом багатьох чинник≥в. ќдним ≥з них Ї ступ≥нь свободи за вар≥юванн¤ оплати прац≥, що визначаЇтьс¤, зокрема, законодавством про м≥н≥мальну оплату, силою протид≥њ профсп≥лок зн≥женню оплати прац≥ на зм≥ну умов реал≥зац≥њ продукц≥њ, п≥дприЇмець маЇ все узгоджувати ≥з законодавством, колект≥вною угодою, що регламентують зв≥льненн¤ та пр≥йманн¤ на роботу нових фах≥вц≥в.

ќрган≥зац≥њ, ¤к≥ репрезентують ≥нтереси працюючих, не можуть не розум≥ти, що, прим≥ром, переведенн¤ прац≥вник≥в на неповний робочий час з≥ зниженн¤м оплати буваЇ Їдиним виходом дл¤ п≥дприЇмц¤, котрий намагаЇтьс¤ пережити важк≥ часи. ј в≥дтак одним ≥з елемент≥в сучасного соц≥ального партнерства роботодавц≥в ≥ найманих прац≥вник≥в Ї погодженн¤ при укладанн≥ колективних угод масштаб≥в ≥ форм скороченн¤ оплати й зайн¤тост≥ за пог≥ршенн¤ господарськоњ конТюнктури. ѕри цьому в рег≥ональних колективних угодах робл¤ть поправку на загальний стан м≥сцевого ринку прац≥, а в генеральний стан тарифн≥й угод≥ Ц на стан загальнонац≥онального ринку.

 ласична Їконом≥чна теор≥¤ стверджуЇ, що зароб≥тна плата Ї гнучкою ≥ чутливо реагуЇ, зокрема, на зм≥ну попиту на готову продукц≥ю й працю.Ќасправд≥ взаЇмод≥¤ попиту на ринку готових вироб≥в, ц≥н на працю ≥ попиту на нењ може бути слабкою або у багатьох в≥падках взагал≥ в≥дсутньою . ќдн≥Їю з причин скороченн¤ попиту на робочу силу в сучасних умовах Ї негнучк≥сть реальноњ оплати на зниженн¤. ” результат≥ при зменшенн≥ попиту на свою продукц≥ю п≥дприЇмець змушений зв≥льн¤ти людей. Ќе випадково в япон≥њ Ц крањн≥, де ц≥ни на робочу силу Ї б≥льш гнучкими, н≥ж у —Ўј або «ах≥дн≥й ™вроп≥, р≥вень безроб≥тт¤ вже тривалий час становить усього 1,5-3% .

ќголошуючи жорстк≥сть ринкових ц≥н на робочу силу головною перешкодою у забезпеченн≥ повноњ зайн¤тост≥, захисники в≥льноњ ринковоњ стих≥њ, представники сучасного монетаризму, зокрема, п≥ддають критиц≥ проблеми встановленн¤ перепон на шл¤ху до зв≥льненн¤ природних ринкових сил.

ѕрактика укладанн¤ колективних угод у багатьох випадках позбавл¤Ї ринок прац≥ необх≥дноњ гнучкост≥. 2-3 р≥чний терм≥н д≥њ колективних угод, упродовж ¤кого встановлюють ф≥ксован≥ ставки оплати, перекладаЇ вс≥ витрати адаптац≥њ до м≥нливоњ конТюнктури на доходи п≥дприЇмц¤, його ≥нвестец≥йн≥ в≥трати ≥ зайн¤т≥сть. ѕозиц≥¤ профсп≥лок щодо ставок оплати ≥ зайн¤тост≥ в крањнах з розвинутими в≥дносинами буваЇ досить неконструктивною. —постег≥раютьс¤ випадки, коли профсп≥лки напол¤гають на збереженн¤ попередньоњ зарплати прац≥вникам за загального скороченн¤ робочих годин. Ќечутлив≥сть ставок оплати до м≥нливих ринкових умов Ї насл≥дком пол≥тики ф≥рм у сфер≥ зароб≥тноњ плати.

ѕ≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни в розвинутих крањнах спостер≥гаЇтьс¤ тенденц≥¤ до зб≥льшенн¤ гнучкост≥ оплати, зокрема, дл¤ захисту робочих м≥сць в≥д скороченн¤ в пер≥оди кризових спад≥в. ” середн≥х ≥ великих компан≥¤х лише частину персоналу наймають на умовах пост≥йного доходу й повного робочого тижн¤. ўодо перефер≥йноњ частини персоналу компан≥й використовуютьс¤ р≥зн≥ форми тимчасовоњ й частковоњ зайн¤тост≥, робота за тимчасовим контрактом, надомна прац¤ та ≥нше з в≥дпов≥дними гнучкими системами оплати.

√нучк≥сть ”крањнського ринку прац≥ також п≥дтримуЇтьс¤ за рахунок неповноњ зайн¤тост≥ прац≥вник≥в. якщо в 1996 роц≥ неповний робочий день працювали 1.04 млн.чол., то вже в 1997 роц≥ Ц 2.6 млн.чол.

” структур≥ сучасних почасових систем оплати прац≥ виокремлюЇтьс¤ пост≥йна, незм≥нна частина, що визначаЇтьс¤ тарифними умовами роботи, ≥ зм≥нна, ¤ка залежить в≥д ≥ндив≥дуальноњ продуктивност≥ прац≥ кожного прац≥вника, а також виробничо- ф≥нансових результат≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.  олективне прем≥юванн¤ за результати роботи всього п≥дприЇмства забезпечуЇ гнучк≥сть сучасних с≥стем оплати прац≥. ” багатьох крањнах останн≥м часом спостер≥гаЇтьс¤ зниженн¤ тарифноњ частини зароб≥тку ≥ зб≥льшенн¤ зм≥нноњ, що безперечно, амортизуЇ вплив господарськоњ кон'юнктури на зайн¤т≥сть в компан≥¤х. «азвичай системи оплати, прийн¤т≥ в р≥зних ф≥рмах на «аход≥, розр≥зн¤ютьс¤. ” пер≥од виробництва ф≥рми з нежорсткими системами оплати прац≥ швидше скорочують трудов≥ витрати, н≥ж ф≥рми, ¤к≥ використовують б≥льш формал≥зован≥ схеми компенсац≥њ прац≥вник≥в, що безперечно, позначаЇтьс¤ ≥ на р≥зному характер≥ адаптац≥њ зайн¤тост≥ в цих ф≥рмах до зовн≥шн≥х вплив≥в.

 олективне стимулюванн¤ Ц це забезпеченн¤ звТ¤зку доход≥в прац≥вника з виробничо-ф≥нансовими, комерц≥йними результатами д≥¤льност≥ п≥дприЇмства. ÷≥й же мет≥ слугують ≥ р≥зн≥ схеми участ≥ працюючих у прибутках. —хема американського фах≥вц¤ ћ.¬ейцмана пол¤гаЇ в тому, що частина зарплати повТ¤зуЇтьс¤ з доходн≥стю компан≥њ. ѕри цьому додаткова частина Ї заздалег≥ть домовленою часткою в≥д прибутку. ”часть працюючих у прибутках ≥ ризику п≥дприЇмства даЇ змогу систему винагороди фах≥вц¤ УпривТ¤затиФ до результат≥в роботи ф≥рми, зробити њњ б≥льш гнучкою, чутливою до господарськоњ конТюнктури, а зайн¤т≥сть за рахунок цього Ц пост≥йною.

≤снують в≥дм≥нност≥ контрактних умов зайн¤тост≥ й оплати прац≥ на п≥дприЇмствах кап≥тал≥стичного ≥ самовр¤дного типу. як, правило, у самовр¤дних п≥дприЇмствах доходи та зайн¤т≥сть ус≥х без вин¤тку прац≥вник≥в в≥дчувають р≥вний вплив Узбуренн¤Ф господарськоњ конТюнктури. ¬ узгодженн¤х, складених на кап≥тал≥стичних п≥дприЇмствах, в≥дсутн¤ р≥вн≥сть щодо умов зайн¤тост≥ й оплати р≥зних категор≥й прац≥вник≥в. « У¤дромФ персоналу практично завжди складають угоду на умовах пост≥йноњ зайн¤тост≥ та зароб≥тку. ƒл¤ вс≥х ≥нших категор≥й фох≥вц≥в практикуютьс¤ б≥льш рухлив≥ умови оплати ≥ найму. ¬ партнерствах, товариствах з необмеженою в≥дпов≥дальн≥стю, де власники п≥дприЇмств нер≥дко Ї ≥ прац≥вниками, межа прибутку й трудових зароб≥тк≥в досить умовна, гнучк≥сть оплати прац≥ та зайн¤тост≥ дос¤гаЇ максимуму.

ѕевною гнучк≥стю зайн¤тост≥ й оплати прац≥ ”крањна УзобовТ¤занаФ недосконал≥й колективно-догов≥рн≥й практиц≥. ”мови колективних угод часто не дотримуютьс¤, що не супруводжуЇтьс¤ ск≥льки-небудь в≥дчутною економ≥чною чи громадсько-правовою в≥дпов≥дальн≥стю. ” 50% п≥дприЇмств недержавного сектората новостворених п≥дприЇмницьких структур нин≥ взагал≥ в≥дсутн≥ колективн≥ угоди, що даЇ змогу роботодавц¤м в≥льно вар≥ювати умовами використанн¤ й оплати прац≥ найманоњ робочоњ сили.

ѕричиною обмеженост≥ попиту на працю й безроб≥тт¤ в≥дпов≥дно до погл¤д≥в ƒж.  ейнса Ї негнучк≥сть ном≥нальноњ або грошовоњ оплати прац≥. ≤нфл¤ц≥¤ даЇ змогу знижувати реальну оплату прац≥вник≥в за збереженн¤ ном≥нальних зароб≥тк≥в на попередньому р≥вн≥. “аким чином, ≥нфл¤ц≥¤ робить зароб≥тну плату б≥льш чи менш гнучкою ≥ чутливою до скороченн¤ сукупного попиту, захищаючи певною м≥рою робоч≥ м≥сц¤ в≥д скороченн¤ .

ƒл¤ захисту в≥д ≥нфл¤ц≥њ загально прийн¤тою Ї практика ≥ндексац≥њ трудових доход≥в. «алежно в≥д ≥нфл¤ц≥њ ≥ндексац≥¤ зарплати може бути повною або частковою.  р≥м того, можливо проведенн¤ державноњ пол≥тики У заморожуванн¤Ф оплати прац≥ в бюджетн≥й сфер≥. ” кожному раз≥ забезпечуЇтьс¤ певна м≥ра чутливост≥ попиту на працю на скороченн¤ сукупного попиту. Ќайб≥льша загроза робочим м≥сц¤м спостер≥гаЇтьс¤ тод≥, коли трудов≥ доходи ≥ндексуютьс¤ у повн≥й в≥дпов≥дност≥ з ≥ндексом споживчих ц≥н. ≤накше кажучи, за повного в≥дшкодуванн¤ прац≥вникам збитк≥в, повТ¤заних ≥з п≥двищенн¤м ц≥н, роль ≥нфл¤ц≥њ в забезпеченн≥ гнучкост≥ зароб≥тноњ плати й захисту робочих м≥сць зводитьс¤ до нул¤. —учасний ринок прац≥ не Ї однор≥дною структурою, доходи будь-¤ких категор≥й фах≥вц≥в ≥ндексуютьс¤ р≥зною м≥рою. ¬≥дпов≥дно ≥ забеспечувана ≥нфл¤ц≥Їю гнучк≥сть оплати прац≥ кожноњ категор≥њ прац≥вник≥в Ї специф≥чною.

—л≥д визнати, що в ”крањн≥ висока гнучк≥сть оплати прац≥ й ринку прац≥ загалом дос¤гаютьс¤ за рахунок в≥дкритоњ (1992-1995 рр.), так ≥ прихованоњ ≥нфл¤ц≥њ, що набула за останн≥ три роки форми не виплати люд¤м зароблених грошей. ѕрот¤гом 1997 р. в ”крањн≥ понад 11 млн. прац≥вник≥в повн≥стю не отримували зарплату. ћожлив≥сть не платити за працю збер≥гаЇ робоч≥ м≥сц¤, п≥дтримуЇ попит на працю на пост≥йному р≥вн≥ нав≥ть за значного пог≥ршенн¤ виробничо-комерц≥йних ≥ ф≥нансових показникив д≥¤льност≥ украњнських п≥дприЇмств. “аким чином, невиплата зарплати Ї одним ≥з про¤в≥в њњ гнучкост≥, своЇр≥дним амортизатором коливанн¤ попиту.

ѕол≥тика роботодавц¤ у галуз≥ найму робочоњ сили та њњ оплати залежить в≥д типу ринку прац≥. ѕ≥дприЇмство, що виступаЇ покупцем робочоњ сили на досконало конкурентному або ц≥лковито в≥льному ринку прац≥, приймаЇ р≥вень оплати, що склавс¤ на цьому ринку, ¤к означену величину, на ¤ку неможливо впливати. Ѕлизьким за характеристиками до модел≥ досконалого ринку прац≥ Ї ринок найманих продавц≥в спиртного, цигарок та ≥ншого др≥бТ¤зку в ”крањн≥. ўоб утримати прац≥вника, котрий бажаЇ торгувати в роздр≥б за наймом, необх≥дно платити йому не нижче в≥д р≥вн¤, що склавс¤ на ринку, ≥накше в≥н перейде до ≥ншого роботодавц¤. ѕлатити вище в≥д р≥вн¤, що склавс¤ дл¤ залученн¤ додатковоњ робочоњ сили, з економ≥чноњ точки зору не маЇ сенсу, оск≥льки бажаючих запропонувати своњ послуги роздр≥бних продавц≥в чимало. “иповою реакц≥Їю роботодавц¤ на зм≥ну умов його торг≥вл≥ в цьому раз≥ Ї не зм≥на годинноњ оплати, а зм≥на зайн¤тост≥ ( чисельн≥сть працюючих, к≥льк≥сть робочих годин).

ƒосконало конкурентного ринку в реальному житт≥ не ≥снуЇ. ЌемаЇ ≥ абсолютно Їдиного р≥вн¤ оплати дл¤ представник≥в певноњ профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йноњ групи прац≥вник≥в. ѕ≥дприЇмства, що наймають фах≥вц≥в на ринках, близьких до досконалоњ модел≥, оплачують њхню працю в б≥льш чи менш широкому д≥апазон≥. ¬иб≥р конкретноњ ставки оплати в цьому д≥апазон≥ залежить, зокрема, в≥д стратег≥њ п≥дприЇмства ≥з залученн¤ кадр≥в. ѕ≥дприЇмство, чињ обс¤ги продажу мають ст≥йку тенденц≥ю до зростанн¤, швидше обере ставку у верхн≥й частин≥ цього д≥апазону дл¤ залученн¤ додаткових прац≥вник≥в. ѕ≥д час згортанн¤ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства ставки оплати, напевно, перебуватимуть у нижн≥й частин≥ д≥апазону.

–оботодавець-монопол≥ст поводить себе ≥накше, н≥ж п≥дприЇмець, що наймаЇ робочу силу на досконалому або близькому до нього ринку, передовс≥м тому, що йому не треба пристосовуватись до ц≥ни прац≥, ¤ка продиктована зовн≥шн≥м ринком прац≥. √нучк≥сть щодо умов оплати обумовлюЇтьс¤ дом≥нуючим становищем монопол≥ста на ринку прац≥. Ўахта-роботодавець у невиликому шахтарському селищ≥ близька до модел≥ монопсон≥њ, особливо ¤кщо селище розташоване далеко в≥д населених пункт≥в, де Ї вакантн≥ робоч≥ м≥сц¤.

–озд≥л 3: «ароб≥тна плата в пер≥од трансформац≥њ економ≥ки.

«ароб≥тна плата ¤к показник, залежний безпосередньо в≥д ефективност≥ виробництва, продуктивност≥ прац≥, конкурентноспроможност≥ продукц≥њ, Ї не лише ≥ндикатором, що визначаЇ загальний життевий р≥вень прац≥вник≥в. ¬≥д њњ стану та форм реал≥зац≥њ, частки у валовому нац≥ональному продукт≥ багато в чому залежить також можливост≥ розвитку економ≥ки взагал≥. ¬ажливим дл¤ сучасного перех≥дного пер≥оду в становлен≥ ринкових в≥дносин в ”крањн≥ Ї розгл¤д зароб≥тноњ плати через призму дом≥нуючих форм њњ виплати прац≥вникам. ѓх еволюц≥¤ за роки ринкових трансформац≥й дозвол¤Ї вести мову про використанн¤ трьох вид≥в оплати: грошовоњ, натуральноњ ≥ зм≥шаноњ.

ќсновною, звичайно, Ї грошова форма, що зумовлено пров≥дним значенн¤м грошей ¤к загального екв≥валента зр≥лого етапу товарно- грошових в≥дносин субТЇкт≥в ринку. –азом з тим оплата прац≥ може забеспечуватись натуральними виплатами, коли вони Ї сприйн¤тними ≥ бажаними дл¤ прац≥вник≥в. ÷е характерно дл¤ орган≥зац≥њ оплати прац≥ насамперед в с≥льськогосподарському виробництв≥. як правило, дл¤ натуральноњ оплати використовуЇтьс¤ продукц≥¤ власного виробництва, що може бути безпосередн≥м предметом споживанн¤. ѕ≥дприЇмства, зайн¤т≥ реал≥зац≥Їю продукц≥њ, чи т≥, що не мають власного виробництва товар≥в споживанн¤, можуть розраховуватись ≥з прац≥вниками продукц≥Їю ≥нших виробник≥в, виход¤чи з можливостей њњ придбанн¤ або на¤вних товарних запас≥в.

ќдночасне застосуванн¤ грошових ≥ натуральних виплат веде до по¤ви зм≥шаноњ форми оплати, елементами ¤коњ можуть виступати й ≥нш≥ форми розрахунк≥в. «окрема, ¤к компенсац≥¤ за роботу у вих≥дн≥ ≥ св¤тков≥ дн≥, виконанн¤ надурочних роб≥т широкого застосуванн¤ набули в≥дгули або додатково оплачуван≥ в≥дпустки, через ¤к≥ певною м≥рою реал≥зувалась ≥де¤ стимулюванн¤ в≥льним часом. « розширенн¤м права власност≥ трудових колектив≥в в системах оплати прац≥ використовуютьс¤ також можливост≥ закр≥пленн¤ за прац≥вниками на правах власност≥ пањв, акц≥й трудового колективу тощо.

¬ умовах деф≥цитноњ економ≥ки застосуванн¤ зм≥шаних форм зароб≥тноњ плати, насамперед,з використанн¤м у вигл¤д≥ натуральноњ оплати товар≥в обмеженоњ пропозиц≥њ, нер≥дко повТ¤зуЇтьс¤ з престижн≥стю робочого м≥сц¤, оск≥льки забеспечувало роб≥тникам економ≥ю в≥льного часу на пошуки ≥ придбанн¤ цих товар≥в, а в пер≥од ажиотажного попиту Ц також ≥ можлив≥сть б≥льш ефективного використовуванн¤ зароб≥тку на задоволенн¤ життевих потреб.

ќц≥нюючи тенденц≥њ до зм≥н у сп≥вв≥дношенн≥ форм зароб≥тноњ плати перих≥дного пер≥оду за видами розрахунк≥в з прац≥вниками, необх≥дно зазначити, що ≥нфл¤ц≥йн≥ процеси завжди в≥д≥гравали роль одного ≥з головних катал≥затор≥в прискоренн¤ таких зм≥н.

¬ умовах масовоњ зупинки виробництва дедал≥ б≥льшого поширенн¤ набуваЇ одна ≥з специф≥чних форм взаЇморозрахунк≥в з прац≥вниками, ¤кою Ї додатков≥ в≥дпустки чи так зван≥ не¤вки з дозволу ≥ ≥н≥ц≥ативи адм≥н≥страц≥њ. ¬ 1994р. у в≥дпустках без збереженн¤ зароб≥тноњ плати в промисловост≥ ”крањни перманентно перебуваЇ понад третини прац≥вник≥в. ўе понад 15% працюють в режим≥ неповного дн¤ (тижн¤).[8] ÷≥ феномени прихованого безроб≥тт¤ на перший погл¤д важко повТ¤зати безпосередньо з еволюц≥Їю форм зароб≥тноњ плати у перех≥дний пер≥од. јле ст≥йка незайн¤т≥сть на основн≥й робот≥ при потреб≥ у засобах ≥снуванн¤ та за на¤вност≥ часу неминуче змушуЇ умовно вив≥льнену робочу силу шукати альтернативний зароб≥ток, що часто знаходитьс¤ за межами оф≥ц≥йноњ економ≥ки..

¬еличина зароб≥тноњ плати пор¤д з оц≥нкою матер≥ального становища труд¤щих багато в чому визначаЇ стан економ≥ки, ступ≥нь њњ розвитку ≥ м≥сце на св≥товому ринку товар≥в. ¬ цьому про¤вл¤Їтьс¤ подв≥йн≥сть зарплати ¤к соц≥альноњ ≥ економ≥чноњ категор≥й. « одного боку , вона в≥дбиваЇ розм≥ри ≥ндив≥дуальноњ зарплати, з ¤коњ видно, наск≥льки вона забеспечуЇ людин≥ певний р≥вень житт¤, з другого показуЇ витрати на в≥дтворенн¤ робочоњ сили.

ќсоблив≥сть зароб≥тноњ плати ¤к економ≥чноњ категор≥њ пол¤гаЇ в можливост≥ робити висновок за њњ величиною про розвинен≥сть економ≥ки в ц≥лому. Ѕ≥льш висока зарплата, ¤к правило, в економ≥чно розвинених крањнах.. ¬еликий асортимент споживчих товар≥в ≥ послуг, що виробл¤Їтьс¤ там, маЇ бути максимально спожитий, це ≥ забезпечуЇтьс¤ високим р≥внем доход≥в труд¤щих. ≤нша ситуац≥¤ в економ≥чно в≥дсталих крањнах, до ¤ких потрапила сьогодн≥ ≥ ”крањна. «ниженн¤ оплати прац≥ ≥ њњ р≥вн¤ зб≥гаЇтьс¤ з початком економ≥чного реформуванн¤.

¬≥дбулось послабленн¤ звТ¤зку м≥ж зарплатою ≥ продуктивн≥стю прац≥, ¤ке значною м≥рою було викликано тим, що на величину зарплати почали впливати так≥ чинники, ¤к ≥нфл¤ц≥¤, зм≥на структури виробництва, нестаб≥льн≥сть економ≥чного стану п≥дприЇмств, високий ступ≥нь монопол≥зац≥њ виробництва, приватне, непередбачене ≥нвестуванн¤, комерц≥йн≥ звТ¤зки, р≥зн≥ форми власност≥ ≥ оплати прац≥. ÷ьому спри¤ло, кр≥м усього ≥ншого, ≥ пог≥ршенн¤ структури зарплати в основних галуз¤х виробництва: знизилас¤ частка тарифу, зменьшилась питома вага зароб≥тноњ плати в основних доходах населенн¤ (з 70% в 1992р. до 55% в 1997р.). ¬ доходах труд¤щих першочергову роль почали в≥д≥гравати зам≥сть виробничих инш≥ чинники ( поб≥чн≥ зароб≥тки, присадибне господарство, комерц≥¤, участь у б≥знес≥). «вТ¤зок ефективност≥ прац≥ з його оплатою порушивс¤. ƒостатньо вказати, що питома вага роб≥тник≥в, ¤к≥ сум≥щають додаткову роботу з роботою на державних п≥дприЇмствах, за останн≥ роки перевищила 40%.

якщо пор≥вн¤ти р≥вень зароб≥тк≥в у державному ≥ приватному секторах, то вони, ¤к правило, не на користь державного (з р≥зницею в 20%)

”р¤д останн≥ми роками обмежував зарплату, припинивши њњ ≥ндексац≥ю ≥ встановивши контроль над регулюванн¤м фонду споживанн¤ шл¤хом зниженн¤ м≥н≥мальних розм≥р≥в зароб≥тноњ плати. ƒо того ж ≥ г≥пер≥нфл¤ц≥¤, що в≥дбулась в 1993р., р≥зко знизила реальну зарплату , а також њњ м≥н≥мальний розм≥р: до середини 1994р. середн¤ зарплата прац≥вник≥в була ннижче прожиткового м≥н≥муму. якщо в 1991р. вона становила 53% середньоњ, то в 1994р. насилу дос¤гла 7%. « 9.1 млн.прац≥вник≥в у червн≥ 1997р. 20.4% њх чисельност≥ була нижче меж≥ б≥дност≥ (71грн.), питома вага прац≥вник≥в, ¤ким нараховано до 105 грн., дор≥внювала 42.3% .

« цих цифр можна бачити, що основна маса прац≥вник≥в, ¤к ≥ ран≥ше, знаходитьс¤ близько в≥д меж≥ зубож≥нн¤.[9]

” пер≥од економ≥чноњ трансформац≥њ ≥стотно зм≥нились ≥ функц≥њ зароб≥тноњ плати. як економ≥чна категор≥¤ зароб≥тна плата майже перестала виконувати функц≥њ в≥дтворенн¤ робочоњ сили ≥ стимулюванн¤ прац≥. ” процес≥ проведених реформац≥й зароб≥тна плата перетворилась на р≥зновид соц≥альноњ допомоги, що зовс≥м не спри¤Ї ан≥ становленню економ≥ки, ан≥ благополучному життю труд¤щих

«а р≥внем середньоњ зарплати у крањнах —Ќƒ украњна нин≥ стаб≥льно займаЇ одне з останн≥х м≥сць.

Ќеблагополучч¤ в наш≥й систем≥ оплати прац≥ видно також ≥з сп≥вв≥дношенн¤ м≥н≥мальноњ ≥ максимальноњ зарплат, ¤ке до к≥нц¤ 1996р. склало 1:12, в той час ¤к у розвинених крањн ™вропи воно дор≥внюЇ 1:3 або 1:4.

¬иникли диспропорц≥њ м≥ж зароб≥тною платою ≥ зайн¤тистю. ћ≥ж реальною зароб≥тною платою ≥ зайн¤т≥стю в галуз¤х економ≥ки крањни останн≥м часом, в≥дсутн¤ пр¤ма залежн≥сть. “ак зниженн¤ реальноњ зарплати за пер≥од 1991-1997 рр. Ѕ≥льш н≥ж на 60% щодо 1990 р. зумовило зменьшенн¤ чисельност≥ роб≥тник≥в ≥ службовц≥в, зайн¤тих у галуз¤х економ≥ки, на 34%. “акий розрив у цих показниках став можливий тому, що вплив зароб≥тноњ плати на зайн¤т≥сть ослаблюЇтьс¤ д≥Їю низких чинник≥в. ѕо-перше, у багатьох п≥дприЇмств не завжди Ї ф≥нансов≥ можливост≥ виплачувати прац≥вникам, що зв≥льнюютьс¤, двом≥с¤чну допомогу. ѕо-друге, п≥дприЇмство прагне зберегти квал≥ф≥кован≥ кадри, спод≥ваючись у майбутньому на стаб≥л≥зац≥ю економ≥ки ≥ поновленн¤ виробництва. ѕо-третЇ, стримуючим Ї морально-етичний чинник, оск≥льки т≥, що зв≥льнилис¤, не матимуть нав≥ть м≥н≥мальних зароб≥тк≥в, необх≥дних дл¤ елементарного задоволенн¤ потреб.

јнал≥з тенденц≥й зароб≥тноњ плати ≥ ринку прац≥ показуЇ, що зарплата не виконуюч≥ своњњ основн≥ функц≥њ (в≥дтворювальну, регулюючу, мотивац≥йну ≥ стимулюючу), виконуЇ ≥нш≥ функц≥њ, зумовлен≥ особливост¤ми перех≥дного пер≥оду, а саме: збереженн¤ зайн¤тост≥, попередженн¤ безроб≥тт¤ ц≥ною зниженн¤ реальноњ зарплати; перерозпод≥лу зайн¤тих за секторами економ≥ки, њњ галуз¤ми ≥ рег≥онами; зростанн¤ нелегатьноњ д≥¤льност≥ й вторинноњ ≥ нав≥ть третинноњ зайн¤тост≥; посиленн¤ конкуренц≥њ на ринку прац≥; п≥двищенн¤ моб≥льност≥ робочоњ сили.

ќтже зароб≥тна плата певною м≥рою виконуЇ де¤к≥ своњ ринков≥ функц≥њ, впливаючи на динам≥ку попиту ≥ пропозиц≥њ на ринку прац≥. —пециф≥ка орган≥зац≥њ й диференц≥ац≥¤ зароб≥тноњ плати в умовах перех≥дноњ економ≥ки зумовила њњ своЇр≥дну роль ¤к регулювальника ринку прац≥.

—итуац≥¤ ¤ка склалась на ринку прац≥, тобто м≥н≥мальна ц≥на послуг робочоњ сили, на сьогодн≥шн≥й день викликаЇ п≥двищений ≥нтерес ≥ноземних ≥нвестор≥в. ÷е, в свою чергу , спри¤Ї орган≥зац≥њ нових робочих м≥сць ≥ скороченню чисельност≥ безроб≥тних. Ќе отримуючи на п≥дприЇмств≥ зарплату, люди вињжджають на зароб≥тки в ≥нш≥ крањни.

Ќегативною Ї тенденц≥¤ до фактичноњ деградац≥њ квал≥ф≥кованоњ робочоњ сили. як показують статистични данн≥ в галуз¤х, що визначають науково-техн≥чний прогрес ≥ наукоЇмне виробництво, зароб≥тна плата персоналу Ї найнижчою. “ак, у машинобудуванн≥ питома вага середньоњ зарплати у промисловост≥ знизилась з 101,1% у 1990 р. до 67.2% у 1997 р., а в сфер≥ науки й наукового обслуговуванн¤ з 126.6 до

112.2%. ¬одночас частка персоналу цих галузей в персонал≥ промисловост≥ знизилис¤ за цей самий пер≥од в≥дпов≥дно з 35.0 до 28.1% ≥ з 7.8 до 5.3%.[10]

√острою соц≥ально-економ≥чною проблемою в ”крањн≥ залишаЇтьс¤ заборгован≥сть ≥з зароб≥тноњ плати ≥ соц≥альних виплат.

Ќе виплата зароб≥тноњ плати спостер≥гаЇтьс¤ р≥дше у галуз¤х, що пристосувалис¤ до ринкових умов, таких ¤к енергетика, виробництво споживчих товар≥в та послуг, ф≥нансова сфера та ≥нше. «аборгован≥сть зароб≥тноњ плати в≥дзеркалюЇ, з одного боку, ф≥нансову слабк≥сть ур¤ду ≥ п≥дприЇмств, з ≥ншого - становище на ринку прац≥. ¬елик≥ державн≥ п≥дприЇмства, що збер≥гають своњ колективи ≥ не виробл¤ють попереднього обс¤гу виробництва, не зможуть виплачувати своњм прац≥вникам зароб≥тну плату. “акий процес стаЇ небезпечним ≥ може довго тривати. Ќа зм≥ну систем≥, за ¤коњ п≥дприЇмства вважали, що плат¤ть зароб≥тну плату, а роб≥тники - що працюють, прийшла система, за ¤коњ адм≥н≥страц≥¤ п≥дприЇмств робить вигл¤д, що њй потр≥бн≥ роб≥тники, а роб≥тники вважають себе працюючими. —творилась ситуац≥¤ прихованного безроб≥тт¤. ѕрац≥вники збер≥гають своњ звТ¤зки з п≥дприЇмствами переважно лиши дл¤ того, щоб отримувати певн≥ п≥льги ≥ послуги, що надаютьс¤ њм ¤к прац≥вникам цього п≥дприЇмства, але заробл¤ють на житт¤ в ≥нших орган≥зац≥¤х. «а таких умов зменьшенн¤ зароб≥тноњ плати на державних п≥дприЇмствах Ї законом≥рним дл¤ ринковоњ економ≥ки, що набуваЇ форму њњ невиплати. Ќер≥дко оплата прац≥ на п≥дприЇмствах в≥дбуваЇтьс¤ р≥зними продовольчими ≥ промисловими товарами, такими ¤к борошно, цукор, крупа, консерви, гор≥лка, од¤г, б≥лизна, нитки, цегла, люстри, електро товари, причому ¤к т≥, що виробл¤ютьс¤ на п≥дприЇмств≥, так ≥ отриман≥ за реал≥зовану продукц≥ю ≥ надан≥ послуги, в результат≥ бартера з ≥нш≥ми п≥дприЇмствами. «а таких умов не можна проконтролювати ц≥ни на продукц≥ю, а тим б≥льше визначити ц≥ну прац≥ й зовс≥м важко пор≥внювати оплату прац≥ м≥ж п≥дприЇмствами, галуз¤ми, рег≥онами.

¬ умовах позбавленн¤ м≥н≥стерськоњ та м≥жв≥домчоњ оп≥ки над п≥дприЇмствами ≥ орган≥зац≥¤ми спроби про≥ндексувати зароб≥тну плату ≥ визначити м≥н≥мальну зароб≥тну плату при висок≥й ≥нфл¤ц≥њ призвели до таких негативних ¤вищ: по-перше, м≥н≥мальна зарплата стала мати декларативний характер ≥ втратила свою сутн≥сть ¤к певного масштабу дл¤ оц≥нки низькоњ квал≥ф≥кованоњ прац≥; по-друге, м≥жгалузев≥ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж високою ≥ низькою зароб≥тною платою поглибились ≥ дос¤гли 5.2 Ц 9.4 рази в 1993 Ц 1997 рр. ” результат≥ середньом≥с¤чна зароб≥тна плата втрачала свою споживчу варт≥сть дл¤ працюючих забезпечувати њхн≥ потреби нав≥ть на м≥н≥мальному р≥вн≥. ¬одночас спостер≥гались ≥ позитивн≥ ¤вища. Ќа зм≥ну старому стереотипу в оплат≥ прац≥ проклав соб≥ дорогу новий: галузева оплата прац≥ стала адаптуватис¤ до умов ринку; психолог≥¤ працюючих зм≥нювалась ≥ стало зрозум≥лим, що зароб≥тну плату не просто видають, а њњ треба заробл¤ти.

ќплата прац≥ в тих галуз¤х, що ор≥Їнтуютьс¤ на ринок ( у ф≥нансово -банк≥вськ≥й сфер≥, паливно-енергетичному комплекс≥) значно зросла, тим часом ¤к у машинобудуванн≥, легк≥й промисловост≥, за виробничими видами побутового обслуговуванн¤, у соц≥ально-культурн≥й сфер≥ знизилис¤. “рудовий потенц≥ал також знец≥нивс¤, оск≥льки спец≥ал≥зац≥¤ багатьох прац≥вник≥в з вищою ≥ середньою спец≥альною осв≥тою в ринкових умовах ≥ за умов спаду виробництва ви¤вились або непотр≥бною, або застар≥лою.

—п≥вв≥дношенн¤ м≥ж високою, середньою ≥ низькою зароб≥тною платою прац≥вник≥в (на м≥с¤ць за галуз¤ми народного господарства) в грудн≥ 1993-1997 рр. —в≥дчить про зниженн¤ темп≥в зростанн¤ високоњ зароб≥тноњ плати. —п≥вв≥дношенн¤ м≥ж середньою ≥ низькою зароб≥тною платою залишаютьс¤ пост≥йними, тобто у тих галузей, що повТ¤зан≥ ≥з к≥нцевим споживанн¤м (л≥сов≥й, деревообробн≥й ≥ целюлозо Ц паперов≥й, легк≥й промисловост≥, с≥льскому господарств≥, громадському харчуванн≥, галуз¤х соц≥альноњ сфери), пол≥тика оплати прац≥ прот¤гом 1995 Ц 1997 рр. Ќе зм≥нювалась. ” н≥зькооплачуваних галуз¤х у пер≥од стаб≥л≥зац≥њ збер≥галась зароб≥тна плата, нижча за межу малозабезпечуваност≥ або трохи перевищувала њњ (таб.3)

“аблиц¤ 3: —п≥вв≥дношенн¤ м≥ж високою, низькою ≥ середньою зароб≥тною платою роб≥тник≥в ≥ службовц≥в за окремими галуз¤ми, раз≥в.[11]

1	2	3	4	5	6

Ќазва: «ароб≥тна плата, форми ≥ системи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (18448 прочитано)