≈коном≥ка п≥дприЇмства > ќсновн≥ напр¤мки розвитку науково-техн≥чного прогресу

ќсновн≥ напр¤мки розвитку науково-техн≥чного прогресу

«м≥ст:

1.¬ступ. 3

2.ќсновн≥ напр¤мки розвитку науково-техн≥чного прогресу. 6

2.1.ћехан≥зац≥¤ виробництва. 6

2.2. јвтоматизац≥¤ виробництва. 12

2.3.  омпТютер≥зац≥¤ виробництва. 13

2.4. ≈лектриф≥кац≥¤ та енергозбережувальн≥ технолог≥њ. 18

2.5. ’≥м≥зац≥¤ виробництва. 21

3.ѕоказники ефективност≥ Ќ“ѕ 22

4. ¬исновки: 24

5.Resume. 27

6.Cписок використанноњ л≥тератури. 28

1.¬ступ.

Ќауково техн≥чний пргрес - це поступовий рух науки ≥ техн≥ки, еволюц≥йний розвиток ус≥х елемент≥в продуктивних сил сусп≥льного виробництва на оснв≥ широкого п≥знанн¤ ≥ освоЇнн¤ зовн≥шн≥х сил природи, це об'Їктивна, пост≥йнод≥юча законм≥рн≥сть розвитку матер≥ального виробництва, результатом ¤коњ Ї посл≥довне вдосконаленн¤ техн≥ки, технолог≥њ та орган≥зац≥њ виробництва, п≥двищенн¤ його ефективност≥.

ћетодолог≥чною основою досл≥дженн¤ сутност≥ Ќ“ѕ. ћоже бути такий п≥дх≥д до розвитку науки ≥ техн≥ки, коли в процес≥ анал≥зу њхньоњ рол≥ та значенн¤ у виробництв≥ ≥ взагал≥ в житт≥ сусп≥льства в центр≥ уваги ставитис¤ трудова людська д≥¤льн≥сть. ѕри цьому розвиток техн≥ки сл≥д розгл¤дати не ¤к самост≥йний, сам по соб≥, а через призму людськоњ активност≥, тобто ¤к процес посл≥довноњ передач≥ виробничих функц≥й в≥д виробника до техн≥ки, ¤к Узам≥ну природн≥х виробничих ≥нструмент≥в" штучними. ” результат≥ прогресу техн≥ки дедал≥ б≥льше функц≥й передаЇтьс¤ техн≥ц≥, машин≥. ћожливий такий стан, коли людина в к≥нцевому рахунку вийде з безпосереднього процесу виробництва ≥ зам≥сть того, щоб бути головним елементом процесу виробництва, стан≥ пор¤д ≥з цим процесом. ќтже, розгл¤даючи сутн≥сть Ќ“ѕ, необх≥дно врахувати цей б≥к ¤вища, а саме зам≥ну м≥сц¤ та рол≥ людини, в процес≥ виробництва, що в≥дбуваЇтьс¤ в результат≥ техн≥чного прогресу.

—л≥д звернути увагу на орган≥чну Їдн≥сть науки та техн≥ки в процес≥ њхнього розвитку. —учасна техн≥ка та технолог≥¤ немислем≥ без вт≥ленн¤ в них наукових дос¤гнень. якщо в минул≥ часи наука виступала ¤к самост≥йна сфера д≥¤льност≥, незалежно в≥д ≥нших чинник≥в сусп≥льного житт¤, то з певного годин≥ вона починаЇ входити в т≥сний зв'¤зок з ≥ншими сферами д≥¤льност≥ людини. ќсобливо зростаЇ њњ зв'¤зок з виробництвом, техн≥кою. «д≥йснюючи на них суттЇвий вплив вона сама не може ≥снувати без них.

ѕравда науков≥ в≥дкритт¤ не завжди стають оперативними надбанн¤ми виробництва. ≤ллюстрац≥Їю можуть послужити так≥ дан≥. ¬≥домо, що практична реал≥зац≥¤ ≥дењ одержанн¤ фотограф≥чного зн≥мка в≥дбувалась лише через 100 рок≥в (1727-1839), ≥де¤ телефону через 56 рок≥в, рад≥о через 35 рок≥в, радара 15 рок≥в, телебаченн¤ 14 рок≥в, атомна бомба була створена через 6 рок≥в п≥сл¤ теоритичного обгрунтуванн¤ можливостей њњ створенн¤. транзистор пробивши соб≥ дорогу прот¤гом дол≥. јле, ¤к бачимо спостер≥гаЇтьс¤ тенденц≥¤ до скороченн¤ годин≥ реал≥зац≥њ наукових в≥дкритт≥в.

” сучасних умовах процес зд≥йснЇтьс¤ з двох взаЇмопов'¤заних напр¤мках. ѕо-перше, результати наукових досл≥джень вт≥люютьс¤ в техн≥ц≥, технолог≥њ, у матер≥альному виробництв≥ взагал≥, тобто науки виконуЇ так звану матер≥ально-техн≥чну функц≥ю. ѕодруге, науков≥ знанн¤ вт≥люютьс¤ в самих виробниках, у люд¤х, њхн≥х св≥тогл¤дах, творчих зд≥бност¤х, тобто шл¤хом особистоњ ор≥Їнтац≥њ науки. ” ход≥ розгортанн¤ науково-техн≥чного прогресу все читк≥ше про¤вл¤Їтьс¤ ц¤ тенденц≥¤, все наочн≥ше стаЇ об'Їктивна необх≥дн≥сть вдосконаленн¤ творчих зд≥бностей особистост≥, все б≥льше зростаЇ значенн¤ духовного розвитку труд¤щих ¤к вир≥шального чиннику матер≥ального виробництва. Ѕез ≥нтелектуального розвитку людини-роб≥тника, ≥нженера, техн≥ка, орган≥затора виробництва неможливий ≥ усп≥шний розвиток техн≥ки, технолог≥њ, њхнЇ використанн¤ у виробництв≥.

“аким чином, наука шл¤хом вт≥ленн¤ њњ дос¤гнень в техн≥ц≥, в технолог≥чних процесах, а також розвитку творчих зд≥бностей, духовного вдосконаленн¤ учасник≥в виробництва безпосередньо п≥дсилюЇ виробнич≥ можливост≥ людини ≥ сусп≥льства, а також, Ї безпосередньо продуктивною силою.

Ќа п≥дстав≥ сказаного можна дати таке визначенн¤ сутност≥ науково-техн≥чного прогресу. Ќ“ѕ докор≥нне перетворенн¤ продуктивних сил на баз≥ перетворенн¤ науки в безпосередню продуктивну силу, зм≥на м≥сц¤ та рол≥ людини у виробництв≥.

Ќа думку вчених, Ќ“ѕ бере початок у середин≥ 50-х рок≥в XX ст. з впровадженн¤м комплексноњ механ≥зац≥њ, з косм≥зац≥Їю, оволод≥нн¤ ¤дерною енерг≥Їю, винайденн¤ електронно-обчислювальноњ

машини.

ќсновн≥ напр¤мки науково-техн≥чного процесу. —учасний етап Ќ“ѕ все б≥льше пов'¤зуЇтьс¤ з такими њњ пр≥оритетними напр¤мками ¤к: автоматизац≥¤, роботизац≥¤, розвиток м≥кроелектроники, ≥нформатики, комплексна механ≥зац≥¤ виробництва, електризуванн¤ виробництва та збереженн¤ електроенерг≥њ, х≥м≥зац≥¤ виробництва.

ќдним з найважлив≥ших напр¤мк≥в Ќ“ѕ на сучасному етап≥ служить комплесна механ≥зац≥¤ ≥ автоматизац≥¤ виробництва.

2.ќсновн≥ напр¤мки розвитку науково-техн≥чного прогресу.

2.1.ћехан≥зац≥¤ виробництва.

÷е широке впровадженн¤ взаЇмопов'¤заних ≥ взаЇмодоповнюючих систем машин, апарат≥в, прилад≥в, обладнанн¤ на вс≥х учатках виробництва, операц≥¤х ≥ видах роб≥т. ¬она спри¤Ї ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва, зростанню продуктивност≥ прац≥, скороченню частки прац≥ у виробництв≥, полегшенню ≥ пол≥пшенню умов прац≥, зниженню трудом≥сткост≥ продукц≥њ.

ѕ≥д терм≥ном механ≥зац≥¤ розум≥Їтьс¤ головним чином вит≥сненн¤ ручного труда ≥ зам≥на його машинним у тих ланках, де в≥н ще дос≥ залишаЇтьс¤ ( ≥ в основних технолог≥чних операц≥¤х, ≥ у допом≥жних, п≥дсобних, транпортировочних, перем≥щувальних ≥ ≥нших трудових операц≥¤х).

” процес≥ розвитку механ≥зац≥¤ проходила дек≥лька етап≥в: в≥д механ≥зац≥њ основних технолог≥чних процес≥в, в≥дм≥нних найб≥льшою трудом≥стк≥стю, до механ≥зац≥њ практично вс≥х основних технолог≥чних процес≥в ≥ частково допом≥жних роб≥т. ѕри цьому склалас¤ певна диспропорц≥¤, ¤ка призвела до того, що т≥льки в машинобудуванн≥ ≥ металообробц≥ б≥льше за половину робочих м≥сць зайн¤то на п≥дсобних ≥ допом≥жних роботах.

Ќаступний етап розвитку комплексна механ≥зац≥¤, при ¤кому ручний труд зам≥нюЇтьс¤ машинним комплексно на вс≥х операц≥¤х технолог≥чного процесу не т≥льки основних, але ≥ допом≥жних. ¬провадженн¤ комплексност≥ р≥зко п≥двищуЇ ефективн≥сть механ≥зац≥њ, оск≥льки нав≥ть при високому р≥вн≥ механ≥зац≥њ б≥льшост≥ операц≥й њх високу продуктивн≥сть може практично нейтрал≥зувати на¤вн≥сть на п≥дприЇмств≥ дек≥лькох немехан≥зованих допом≥жних операц≥й. “ому комплексна механ≥зац≥¤ в б≥льш≥й м≥р≥, н≥ж некомплексна, спри¤Ї ≥нтенсиф≥кац≥њ виробництва. јле ≥ при комплексн≥й механ≥зац≥њ залишаЇтьс¤ ручна прац¤.

–≥вень механ≥зац≥њ виробництва оц≥нюЇтьс¤ дек≥лькома показниками.

 оеф≥ц≥Їнт механ≥зац≥њ виробництва величина, що вим≥рюЇтьс¤ в≥дношенн¤м обс¤гу продукц≥њ, виробленоњ за допомогою машин, до загального обс¤гу продукц≥њ.

 оеф≥ц≥Їнт механ≥зац≥њ роб≥т величина, що вим≥рюЇтьс¤ в≥дношенн¤м прац≥, виконаного механ≥зованим шл¤хом, до загальноњ суми витрат прац≥ на виробництво даного обс¤гу продукц≥њ.

 оеф≥ц≥Їнт механ≥зац≥њ труда величина, що вим≥рюЇтьс¤ в≥дношенн¤м к≥лькост≥ роб≥тник≥в, зайн¤тих на механ≥зованих роботах, до загальноњ чисельност≥ роб≥тник≥в на дан≥й д≥льниц≥, п≥дприЇмств.

¬≥зьмемо наприклад компан≥ю Ђ ока  олаї, розташовану в ”крањн≥ в Ѕроварах. ÷¤ компан≥¤ використовуЇ механ≥зовану конвейнерну л≥н≥ю дл¤ виробництва своњх напоњв, причому техн≥чне забезпеченн¤ компан≥њ дозвол¤Ї њй на територњњ свого п≥дприЇмства виробл¤ти не т≥льки нап≥й, але ≥ тару дл¤ нього. ¬икористанн¤ системи нових (пол≥пшених) ф≥льтр≥в дозволило компан≥њ дос¤гнути такоњ чистоти ст≥чних вод, що в н≥й водитьс¤ риба - вуг≥рь. Ќа п≥дприЇмств≥ використовуютьс¤ механ≥зован≥ крани, машини-прибиральники, транспортери ≥ ≥нш≥ машини, що безпосередньо полегшують виробничий процес.

јвтоматизац≥¤ виробництва - застосуванн¤ техн≥чних засоб≥в з метою повноњ або частковоњ зам≥ни участ≥ людини в процесах отриманн¤, перетворенн¤, передач≥ ≥ використанн¤ енерг≥њ, матер≥ал≥в ≥ ≥нформац≥њ. –озр≥знюють автоматизац≥ю часткову, що охоплюЇ окрем≥ операц≥њ ≥ процеси, ≥ комплексну, автоматизуючий весь цикл роб≥т. ” тому випадку, коли автоматизований процес реал≥зовуЇтьс¤ без безпосередньоњ участ≥ людини, кажуть про повну автоматизац≥ю цього процесу.

” промисловост≥ перш≥ автоматичн≥ пристороњ стали використовуватис¤ в XVIII в., наприклад, автоматичний супорт ј. . Ќестерова дл¤ токарно-коп≥ювальних станк≥в (1720 м.); плавунков≥ регулювальник р≥вн¤ води в казан≥ ≤.≤. ѕолзунова (1765 м.); в≥дцентовий регулювальник ƒж. ”атта (G.Watt) (1784 м.).

XIX в≥к ознаменований по¤вою автоматичних пристроњв, д≥ючих завд¤ки електрисиц≥ - це ≥ магнитноелектричне реле ѕ.Ўилл≥нга (P.Shelleng) (1830 м.). —писок цей довгий ≥ плавно переходить у в≥к XX, коли всемогутн¤ електрон≥ка дозволила створити принципово нов≥ електронн≥ автоматичн≥ пристроњ.

”перше слово Ђроботї прозвучало в 1920 р. ” знаменит≥й п'Їс≥ чеського письменника  арела „апека Ђ R.U.R.ї. —ьогодн≥ ≥снують три р≥зновиди робот≥в: з жорсткою програмою д≥њ, керован≥ операторами ≥ д≥юч≥ ц≥леспр¤мовано без втручанн¤ людини.

Ўироке застосуванн¤ робот≥в з жорсткою програмою д≥њ ≥ робот≥в, керованих операторами знайшли своЇ застосуванн¤ в машинобудуванн≥, виробництв≥ электронники, ≥ ≥нших виробництвах з використанн¤м р≥зного роду конвеЇрного виробництва.

1	2	3	4

Ќазва: ќсновн≥ напр¤мки розвитку науково-техн≥чного прогресу
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (3383 прочитано)