≈коном≥ка п≥дприЇмства > ќц≥нка, анал≥з та плануванн¤ продуктивност≥ прац≥ на п≥дприЇмств≥

¬≥днедавна у де¤ких компан≥¤х стала практикуватис¤ виплата прем≥й, пов'¤заних ≥з довгостроковим результатом, що наступаЇ через 3-5 рок≥в. ¬инагорода може зд≥йснюватис¤ через участь у прибутках ≥ акц≥онуванн≥ компан≥њ. ÷≥ форми Упрем≥юванн¤Ф звичайно використовуютьс¤ дл¤ управл≥нського персоналу. “ака форма, безумовно, виг≥дна насамперед дл¤ самоњ компан≥њ, тому що змушуЇ менеджер≥в працювати ефективн≥ше на благо компан≥њ Ц њхн≥й прибуток безпосередньо пов'¤заний ≥з прибутком компан≥њ.

 омпан≥¤ми використовуЇтьс¤ також така форма прем≥юванн¤, ¤к запас акц≥й, т.зв. УфантомФ Ц звичайно ¤кийсь запас акц≥й, отриманих прац≥вником, в≥дкладаЇтьс¤ ≥ збер≥гаЇтьс¤ аж до виходу у в≥дставку. ѕри виход≥ у в≥дставку прац≥вник може одержати або своњ акц≥њ, або грош≥, екв≥валентн≥ котуванню акц≥й. ÷≥нн≥сть таких заощаджень пол¤гаЇ в тому, що прац≥вник не вкладаЇ Ужив≥ Фгрош≥, а ¤кщо акц≥њ знец≥н¤тьс¤, то прац≥вник не зазнаЇ збитк≥в.

3.2 —тимулююча функц≥¤ оплати прац≥.

ќплата прац≥, ¤к в≥домо, виконуЇ дв≥ основн≥ функц≥њ: в≥дтворювальну ≥ стимулюючу. “обто вона повинна забезпечити в≥дтворенн¤ здатност≥ до прац≥ та ¤к≥сть житт¤ на нормальному р≥вн≥ й водночас спонукати прац≥вника до оптимальних д≥й у межах своЇњ компетенц≥њ. ÷≥ функц≥њ т≥сно поЇднан≥ й реал≥зуютьс¤ одночасно. ѕроте природно, з позиц≥њ роботодавц¤ (п≥дприЇмства) стимулююча функц≥¤ сприймаЇтьс¤ ¤к основна, оск≥льки вона безпосередньо спри¤Ї дос¤гненню його мети.

—тимулююча сила зароб≥тноњ плати обумовлена ступенем залежност≥ њњ величини в≥д результат≥в прац≥ в конкретних умовах д≥¤льност≥. ¬имога такоњ залежност≥ Ї принциповою, загальною. Ќа практиц≥ вона не завжди може бути реал≥зованою сповна. “ому досить часто плат¤ть не за результати, а за к≥льк≥сть прац≥ певноњ складност≥, вважаючи, що м≥ж ними Ї пр¤мий звТ¤зок. ¬≥дпов≥дно ≥снують дв≥ форми оплати прац≥ Ц в≥др¤дна ≥ почасова, ¤к≥ мають певн≥ р≥зновиди, що називаютьс¤ системами (рис.2).

ѕри в≥др¤дн≥й оплат≥ прац≥ величина зароб≥тку визначаЇтьс¤ в≥др¤дною розц≥нкою за одиницю продукц≥њ (роботи) ≥ к≥льк≥стю останньоњ. “аким чином, ц¤ форма зароб≥тноњ плати стимулюЇ передус≥м к≥льк≥сний результат прац≥ Ц њњ продуктивн≥сть. „им б≥льша продуктивн≥сть прац≥, тим вищий зароб≥ток. ѕри цьому затрати зароб≥тноњ плати на одиницю продукц≥њ («о) залишаютьс¤ незм≥нними Ц на р≥вн≥ в≥др¤дноњ розц≥нки. Ќа рис.3 вони показан≥ л≥н≥Їю, паралельною ос≥ N.

ќсновн≥ переваги в≥др¤дноњ зароб≥тноњ плати пол¤гають у тому, що, вона забезпечуЇ пр¤мий звТ¤зок м≥ж оплатою прац≥ та њњ к≥льк≥сним результатом ≥ за належних умов видаЇтьс¤ справедливою.

¬ажливо ≥ те, що обчисленн¤ зароб≥тку Ї методично простим ≥ зрозум≥лим дл¤ кожного прац≥вника.

–ис.3 «алежн≥сть м≥ж зароб≥тною платою («) ≥ обс¤гом виробництва (N) при

в≥др¤дн≥й оплат≥ прац≥: Nн Ц норма вироб≥тку; «т Ц тарифна зарплата;

«ф Ц фактична зарплата; «о Ц зарплата на одиницю продукц≥њ.

¬одночас, в≥др¤дна форма оплати прац≥ маЇ певн≥ недол≥ки, ¤к≥ про¤вл¤ютьс¤ по-р≥зному, залежно в≥д конкретних умов. ƒо них належать:

можливе послабленн¤ уваги до ¤кост≥ продукц≥њ з боку виконавц≥в технолог≥чних операц≥й з метою спр¤муванн¤ вс≥х зусиль на к≥льк≥сний аспект роботи;

спокуса порушенн¤ оптимальних режим≥в технолог≥чних процес≥в, њх надм≥рноњ ≥нтенсиф≥кац≥њ, недодержанн¤ регламенту обслуговуванн¤ машин, техн≥ки безпеки, що призводить до додаткових витрат;

складна ≥ трудом≥стка робота з нормуванн¤ прац≥ й установленн¤ норми вироб≥тку (Nн) ≥ в≥др¤дних розц≥нок («о), спорадичне невдоволенн¤ роб≥тник≥в њх р≥внем.

ќтже, в≥др¤дна оплата прац≥ потребуЇ посиленого додержанн¤ режим≥в технолог≥чного процесу, регламенту його обслуговуванн¤ ≥ ¤кост≥ продукц≥њ.

¬≥др¤дну оплату прац≥ рац≥онально застосовувати за таких умов:

можливе ч≥тке к≥льк≥сне вим≥рюванн¤ результат≥в прац≥ та њх залежност≥ в≥д одного або к≥лькох прац≥вник≥в (бригади);

прац≥вники мають можлив≥сть зб≥льшити вироб≥ток чи обс¤г виконуваноњ роботи (продукц≥њ);

≥снуЇ точний обл≥к роботи кожного виконавц¤;

Ї потреба на певн≥й д≥л¤нц≥ стимулювати п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ або зб≥льшенн¤ обс¤гу продукц≥њ;

на належному р≥вн≥ орган≥зовано нормуванн¤ прац≥.

«азначен≥ умови притаманн≥ передус≥м процесам, де ручна прац¤ в≥д≥граЇ ≥стотну роль у њх зд≥йсненн≥. ÷е, наприклад, ручн≥ складальн≥ роботи (не в систем≥ регламентованих конвеЇр≥в), обробка деталей на ≥ндив≥дуальних машинних робочих м≥сц¤х, пошитт¤ од¤гу, виконанн¤ ≥нших масових роб≥т (перем≥щенн¤ вантажу, видобуток сировини) та ≥н. « п≥двищенн¤м р≥вн¤ механ≥зац≥њ та автоматизац≥њ виробництва, машинноњ регламентац≥њ виробничого процесу ≥ за в≥дпов≥дноњ зм≥ни функц≥й роб≥тник≥в сфера застосуванн¤ традиц≥йноњ в≥др¤дноњ оплати прац≥ звужуЇтьс¤. ѕроте вона завжди залишаЇтьс¤ д≥йовим стимулюючим ≥нструментом у безпосередн≥й чи модиф≥кован≥й форм≥ в конкретних умовах д≥¤льност≥ п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства.

¬исновок

ƒосл≥дивши питанн¤ анал≥зу та плануванн¤ продуктивност≥ прац≥ на п≥дприЇмств≥ можна зробити наступн≥ висновки:

п≥дйом в≥тчизн¤ноњ економ≥ки, п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ ≥ ¤кост≥ житт¤ громад¤н припускають ефективне використанн¤ ус≥х вид≥в виробничих ресурс≥в, ≥ в першу чергу робочоњ сили;

дл¤ анал≥тичноњ оц≥нки зайн¤тост≥ персоналу на виробництв≥ необх≥дно значно розширити систему застосовуваних показник≥в. ѕрим≥ром , при анал≥з≥ витрат робочого часу ≥ р≥вн¤ зайн¤тост≥ на виробництв≥ можна рекомендувати так≥ розрахунков≥ показники, ¤к коеф≥ц≥Їнти використанн¤ робочого часу, нерегламентованих утрат часу, зайн¤тост≥ роб≥тника, завантаженн¤ устаткуванн¤, можливого п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ й ≥н.

чим вище ступ≥нь зайн¤тост≥ персоналу, тим вище ефективн≥сть використанн¤ робочоњ сили, засоб≥в виробництва ≥ предмет≥в прац≥, краще показники оборотност≥ економ≥чних ресурс≥в, обс¤гу продаж≥в товар≥в ≥ т.д. « цього випливаЇ, що в≥д ступен¤ зайн¤тост≥ персоналу самим безпосередн≥м образом залежить р≥вень продуктивност≥ на кожн≥м п≥дприЇмств≥.

особливе м≥сце займають показники нормативноњ зайн¤тост≥ при виконанн≥ р≥зних вид≥в роб≥т . ѓхнЇ пор≥вн¤нн¤ з фактичною зайн¤т≥стю дозвол¤Ї досить обТЇктивно оц≥нити, де витрати прац≥, звТ¤зан≥ з його умовами, ≥нтенсивн≥стю ≥ продуктивн≥стю, повинн≥ бути компенсован≥.

—писок використаноњ л≥тератури

јбрамов ј.≈. ќсновы анализа финансовой, хоз¤йственной и инвестиционной де¤тельности предпри¤ти¤: „асть 1. Ч ћ.: ј ƒ» ЂЁкономика и жизньї, 1994. Ч 95 с.

јлклычев ј.Ќ. ѕолитика цен и воздействие на экономические процессы//Ёкономист,1998,є5 с7-11

¬оЇвод≥н —.ј ≈коном≥чний механ≥зм керуванн¤ промисловим виробництвом. -  ињв: ¬ища школа, 1991.-159с.

√рещак ћ.√. ¬нутр≥шн≥й економ≥чний механ≥зм п≥дприЇмства: Ќавч. пос≥бник Ц к.:  Ќ≈”, 2001. Ц 228с.

√уменюк Ќ.ƒ. ≥ ≥н. ≈коном≥чн≥ методи керуванн¤ ≥ прискоренн¤ розвитку виробництва.- ињв “ехн≥ка, 1999. -192с.

√рекова «.Ќ. ‘инансова¤ стратеги¤ предпри¤ти¤//Ѕухгалтерский учет.-1995 є7 с63

√урков ». —тратегии выживани¤ промышленных предпри¤тий в новых усови¤х//¬опросы экономики 1995-є6 19-21

‘≥нанси п≥дприЇмств. ѕ≥дручник / за ред. ј.ћ.ѕодерьог≥на. Ц  .:  Ќ≈”, 2001.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ќц≥нка, анал≥з та плануванн¤ продуктивност≥ прац≥ на п≥дприЇмств≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (7449 прочитано)