≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕ≥дприЇмництво

“акий пор¤док оподатковуванн¤ м≥стить у соб≥ глибоке внутр≥шнЇ протир≥чч¤. ¬оно припускаЇ в≥дсутн≥сть конкурентного середовища, монопольне положенн¤ суб'Їкт≥в ринковоњ економ≥ки, њхн¤ здатн≥сть установлювати ц≥ни на витратн≥й основ≥, тобто, по сут≥,( по¤ва непрацюючих механ≥зм≥в ринкового ц≥ноутворенн¤. якби т≥ ж п≥дприЇмства д≥¤ли в нормальних ринкових умовах, у ¤ких ц≥ни встановлюютьс¤ не на витратн≥й основ≥, а ¤к р≥вноважн≥ ц≥ни механ≥зму ринковоњ конкуренц≥њ, то напевно велика частина п≥дприЇмств стала б збитковоњ, утратила б головний мотив ≥ основу своЇњ д≥¤льност≥ ( прибуток. ” реальних економ≥чних умовах ”крањни монопольне завищенн¤ ц≥н не ст≥льки розор¤Ї д≥юч≥ п≥дприЇмства, ск≥льки перешкоджаЇ створенню нових ≥, що особливо ≥стотно, неминуче веде до скороченн¤ виробництва через нев≥дпов≥дн≥сть куп≥вельноњ спроможност≥ населенн¤ р≥вн¤м ц≥н.

ѕрийн¤та в ”крањн≥ система оподаткуванн¤ прибутку ≥ в≥драхувань, що включаютьс¤ у витрати, не т≥льки гальмуЇ розвиток п≥дприЇмництва, але ≥ деформуЇ його напр¤мку. ¬≥льний кап≥тал ¤вно уникаЇ сфери виробництва товар≥в ≥ послуг, де необх≥дн≥ в≥дносно велик≥ перв≥сн≥ кап≥тальн≥ вкладенн¤ з проблематичними перспективами окупност≥. ¬≥н спр¤мовуЇтьс¤ головним чином у торгово-посередницьку д≥¤льн≥сть. ѕоказово, що в цю же сферу переважно кинулас¤ ≥ зареЇстрована ≥ндив≥дуальна трудова д≥¤льн≥сть, значна частина ¤коњ маЇ у своњй основ≥ во¤ж≥ так званих Учовник≥вФ.

” сучасн≥й ринков≥й економ≥ц≥ податков≥ важел≥ вважаютьс¤ найб≥льш ефективним ≥нструментом њњ регулюванн¤. ¬ ”крањн≥ ж ц≥ важел≥, по сут≥, практично не використовуютьс¤ н≥ дл¤ розвитку п≥дприЇмництва, н≥ дл¤ регулюванн¤ його напр¤мк≥в. ¬ даний час нов≥ п≥дприЇмства, у тому числ≥ мал≥, не одержують прав на податков≥ п≥льги. ќтсутствует диференц≥ац≥¤ р≥вн¤ податк≥в на прибуток ≥ розм≥р в≥драхувань у залежност≥ в≥д вид≥в ≥ напр¤мк≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, а також в≥д використанн¤ прибутку. ЌемаЇ знижок з податк≥в, ¤кщо прибуток використовуЇтьс¤ дл¤ створенн¤ нових робочих м≥сць, технолог≥чного в≥дновленн¤ виробництва ≥ т.д. (в≥дзначимо, що ц≥ й ≥нш≥ податков≥ п≥льги були скасован≥ на початку 1995 р.). ќтсутствует така форма державноњ п≥дтримки малих п≥дприЇмств, ¤к п≥льгов≥ умови њхнього кредитуванн¤ (наприклад, шл¤хом забезпеченн¤ державних гарант≥й банкам, що надають кредити на створенн¤ п≥дприЇмств ≥ розвиток п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥).

Ўирокий, ≥ прит≥м регульований процес розвитку п≥дприЇмництва, особливо в сфер≥ малого б≥знесу, стаЇ можливим у його синхронному зв'¤зку з виходом нац≥ональноњ економ≥ки з кризового стану на основ≥ приборканн¤ ≥нфл¤ц≥њ ≥ введенн¤ стаб≥льноњ нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥. Ћише на так≥й основ≥ розвиток п≥дприЇмництва здатний зупинити пад≥нн¤ виробництва ≥ валового нац≥онального продукту, домогтис¤ њхньоњ стаб≥л≥зац≥њ, а пот≥м ≥ росту.

Ќеобх≥дн≥ ресурси та умови

ћасове п≥дприЇмництво вимагаЇ п≥дготовки людей, здатних до цього роду д≥¤льност≥. “ака задача повинна зважуватис¤ на вс≥х р≥вн¤х утворенн¤ ≥ навчанн¤. ѕовинна формуватис¤ ≥ законодавча база, що регулюЇ в≥дносини, зв'¤зан≥ з≥ створенн¤м ≥ функц≥онуванн¤м малого б≥знесу, що забезпечуЇ його захист в≥д монопольних структур, свавол≥ чиновник≥в ≥ рекету.

” свою чергу, створювана на державному р≥вн≥ програма повинна бути заснована на науково розроблених концептуальних побудовах розвитку п≥дприЇмництва в окремих сферах ≥ област¤х економ≥ки. “≥льки такий п≥дх≥д може допомогти уникнути великих помилок у процес≥ створенн¤ системи п≥дтримки малого б≥знесу, гарантувати посл≥довн≥сть њњ формуванн¤ ≥ забезпечити практичну реал≥зац≥ю вс≥х њњ елемент≥в.

—в≥товий досв≥д розвитку малих п≥дприЇмницьких структур указуЇ на те, що найб≥льша њхн¤ ефективн≥сть дос¤гаЇтьс¤ в умовах ≥снуванн¤ приватноњ форми власност≥. ‘ормуванн¤ њњ правовоњ бази в ”крањн≥ повинне передбачати р¤д м≥р:

- удосконалюванн¤ законодавчих акт≥в, що регламентують масову приватизац≥ю;

- установленн¤ довгостроковоњ перспективи розвитку приватного п≥дприЇмництва, твердженн¤ права спадкуванн¤ ≥ продаж≥ власност≥;

- наданн¤ над≥йних пол≥тико-адм≥н≥стративних гарант≥й в≥д неправом≥рних заз≥хань на власн≥сть з боку держави, ≥нших ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б.

ќсоблива увага необх≥дно звернути на той факт, що в нормативних актах по регулюванню п≥дприЇмництва ≥снуЇ де¤ка невизначен≥сть у розум≥нн≥ терм≥н≥в Умале п≥дприЇмствоФ, Умале п≥дприЇмництвоФ, Умалий б≥знесФ, недостатнЇ розмежуванн¤ орган≥зац≥йноњ, орган≥зац≥йно-правовоњ й орган≥зац≥йно-економ≥чноњ форм господарськоњ д≥¤льност≥. ” св≥тов≥й практиц≥ переважне б≥льш≥сть малих п≥дприЇмств ( це юридично ≥ ф≥нансово самост≥йн≥, незалежн≥, невелик≥ по чисельност≥ зайн¤т≥ ф≥рми, заснован≥ на приватн≥й власност≥ одного чи дек≥лькох громад¤н, що безпосередньо керують ≥ працюють на своЇму п≥дприЇмств≥. “≥льки зазначен≥ ¤кост≥ дозвол¤ють в≥дносити так≥ форми до малого б≥знесу ≥ дають њм право на значну п≥дтримку з боку держави.

¬исновок

—еред безл≥ч≥ завдань, що сл≥д вир≥шити ”крањн≥ при виход≥ з економ≥чноњ кризи, центральне м≥сце займають стаб≥л≥зац≥¤ ≥ зб≥льшенн¤ виробництва, нормал≥зац≥¤ товарно-грошових в≥дносин. Ўл¤ху стаб≥л≥зац≥њ ≥ зростанн¤ ефективност≥ економ≥ки нашоњ крањни пол¤гають у њњ переход≥ до нового стану ( демократизац≥њ ≥ ринковим в≥дносинам, що п≥дтверджуютьс¤ багатор≥чним досв≥дом розвитих крањн св≥ту. јле перех≥д в≥д централ≥зованоњ системи господарюванн¤ до ринкових в≥дносин ви¤вивс¤ набагато складн≥ше, н≥ж представл¤лос¤. Ќовосформований ≥ ще незр≥лий апарат (законодавчий ≥ виконавчий) державноњ влади не зум≥в вчасно сформувати пол≥тичну й економ≥чну модел≥ формуванн¤ нового демократичного сусп≥льства, механ≥зм переходу до ринкових в≥дносин.

¬ироблен≥ на п≥дприЇмствах ”крањни товари йдуть ¤к на внутр≥шн≥й, так ≥ на зовн≥шн≥й ринок, а валютний виторг в≥д њхньоњ реал≥зац≥њ зарубежем не попадаЇ в крањну. “ак, у 1992 роц≥ украњнськ≥ п≥дприЇмства поставили –ос≥њ товари на суму близько 900 млрд. руб., а на њхн≥ рахунки в банках ”крањни не над≥йшло жодного карбованц¤. ÷е суперечить законам ринку ≥ може бути виправлено, ¤кщо зовн≥шньоеконом≥чна д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств буде регулюватис¤ державою.

—еред ц≥лого р¤ду р≥зноман≥тних фактор≥в економ≥чного росту ”крањни найб≥льш значним Ї вм≥ла реал≥зац≥¤ п≥дприЇмницького потенц≥алу громад¤н крањни, ефективне використанн¤ в економ≥чному механ≥зм≥ самост≥йноњ господарськоњ ≥н≥ц≥ативи людини, визнанн¤ п≥дприЇмництва незам≥нною силою господарськоњ динам≥ки, конкурентноздатност≥ ≥ сусп≥льного процв≥танн¤.

—таЇ очевидним, що ведуча роль у формуванн≥ спри¤тливого середовища дл¤ розвитку п≥дприЇмництва ≥ малого б≥знесу належить держав≥. ћал≥ п≥дприЇмства об'Їктивно по своњй природ≥, особливо на першому етап≥ свого розвитку, знаход¤тьс¤ в г≥рших конкурентних умовах на ринку в пор≥вн¤нн≥ з б≥льш великими й об'Їктивно вимагають в≥дпов≥дноњ п≥дтримки. “ому створенн¤ розгорнутоњ ≥ всеб≥чноњ системи державноњ п≥дтримки малого п≥дприЇмництва Ї найважлив≥шою умовою його усп≥шного розвитку. Ќайб≥льша ефективн≥сть такоњ системи може бути дос¤гнута т≥льки на основ≥ комплексноњ державноњ програми розвитку малого б≥знесу, що враховуЇ вс≥ аспекти ≥ сторони усп≥шного функц≥онуванн¤ малих п≥дприЇмств у р≥зних сферах д≥¤льност≥.

Ћ≥тература

1.—ерг≥й –ижк≥в Уѕ≥дприЇмництво сьогодн≥ ≥ завтраФ // У омерсант ”крањниФ, є6 1998 р.

2.я.Ѕаран≥в Уѕ≥дприЇмство в систем≥ рег≥онального керуванн¤Ф // У≈коном≥ка ”крањниФ, є10 1998 р.

3.У еруванн¤ ¤к≥стю ¤к фактор конкурентноздатност≥Ф // У≈коном≥ка ”крањниФ, є1 1999 р.

4.—.ћочерный Уќснови економ≥чноњ теор≥њФ, “ерноп≥ль, 1993 р.

5.¬.јбрамов Уѕ≥дприЇмства, малий б≥знес ≥ ринкова конкуренц≥¤Ф // У≈коном≥ка ”крањниФ, є11 1999 р.

6.Ќ.√ончарова Ујдаптац≥¤ п≥дприЇмства до ринкових в≥дносинФ // У≈коном≥ка ”крањниФ, є12 1999 р.

1	2	3

Ќазва: ѕ≥дприЇмництво
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1787 прочитано)