≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕон¤тт¤, функц≥њ та методи управл≥нн¤
ѕон¤тт¤, функц≥њ та методи управл≥нн¤—тор≥нка: 1/4
Ќеобх≥дн≥сть управл≥нн¤ «г≥дно з основними положенн¤ми теор≥њ систем будь-¤кий об Їкт, ¤вище чи процес (включаючи п≥дприЇмство) можна розгл¤дати ¤к систему. ѕ≥д системою розум≥ють сукупн≥сть взаЇмопов'¤заних у Їдине ц≥ле елемент≥в. ≈лемент системи Х це частина ц≥лого, ¤ку при даному розгл¤данн≥ не треба роз'Їднувати на складов≥. “аким чином, будь-¤ка система: Ч по-перше, складаЇтьс¤ з двох або б≥льш елемент≥в; Ч по-друге, кожний елемент системи маЇ характерн≥ лише дл¤ нього властивост≥; Ч по-третЇ, м≥ж елементами системи ≥снують зв'¤зки, за допомогою ¤ких вони впливають одне на одне; Ч по-четверте, система не може ≥снувати поза часом ≥ простором. —истема маЇ часову сутн≥сть (њњ склад може бути вичислений у кожний даний момент), а також своњ к≥нцев≥ границ≥ та оточуюче середовище. ѕерша особлив≥сть п≥дприЇмства ¤к системи пол¤гаЇ у тому, що п≥дприЇмство Ч це в≥дкрита система, ¤ка може ≥снувати лише за умови активноњ взаЇмод≥њ з оточуючим середовищем (рис. 2.1). ѕ≥дприЇмство сприймаЇ з пром≥жного та загального зовн≥шнього середовища основн≥ фактори виробництва та перетворюЇ њх на виходи (товари, послуги, ≥нформац≥ю, в≥дходи) у зовн≥шнЇ середовище. ѕри цьому умовою життЇздатност≥ системи Ї виг≥дний обм≥н входу-виходу . ƒруга особлив≥сть п≥дприЇмства ¤к системи: воно ¤вл¤Ї собою штучну систему, ¤ка створена людиною заради њњ власних ≥нтерес≥в, перш за все сп≥льноњ прац≥. “ому очевидною характеристикою будь-¤кого п≥дприЇмства Ї под≥л прац≥. –озр≥зн¤ють дв≥ форми под≥лу прац≥: горизонтальну та вертикальну. ѕерша форма Ч це под≥л прац≥ на складов≥ частини загальноњ д≥¤льност≥ шл¤хом розкладанн¤ роботи на окрем≥ завданн¤. –езультатом горизонтального под≥лу прац≥ Ї формуванн¤ п≥дрозд≥л≥в п≥дприЇмства, ¤к≥ виконують певн≥ частини загального трансформац≥йного процесу. ќск≥льки робота на п≥дприЇмств≥ под≥лена м≥ж п≥дрозд≥лами та окремими виконавц¤ми, хтось повинен координувати њх д≥њ, щоб дос¤гти загальноњ мети. ¬иникаЇ необх≥дн≥сть в≥докремленн¤ управл≥нськоњ прац≥ в≥д виконавчоњ. “аким чином необх≥дн≥сть управл≥нн¤ пов'¤зана з процесами под≥лу прац≥ на п≥дприЇмств≥. ¬ходи у систему ¬иходи з системи (п≥дприЇмництво) (п≥дприЇмства) | | ¬нутр≥шнЇ середовище ѕ≥дприЇмства “рансформац≥йн≥ процеси | | земл¤ товари прац¤ послуги кап≥тал ≥нформац≥¤ п≥дприЇмництво в≥дходи ѕром≥жне (специф≥чне) середовище (споживач≥, постачальники, банки, страхов≥ компан≥њ, ≥нш≥ партнери, а також конкуренти) «агальне зовн≥шнЇ середовище (економ≥чне, пол≥тико правове, соц≥ально-культурне, еколог≥чне, м≥жнародне тощо) –ис.1. ¬заЇмод≥¤ п≥дприЇмства з зовн≥шн≥м середовищем. ”правл≥нн¤, ¤ке у широкому розум≥нн≥ ¤вл¤Ї собою д≥¤льн≥сть, пов'¤зану з координац≥Їю роботи ≥нших людей, також Ї складною системою. ƒиференц≥ац≥¤ та координац≥¤ самоњ управл≥нськоњ прац≥, формуванн¤ р≥вн≥в управл≥нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою вертикального под≥лу прац≥. ‘ункц≥њ управл≥нн¤ ожне п≥дприЇмство чи орган≥зац≥¤ Ї складною соц≥ально-економ≥чною системою, ¤ка поЇднуЇ у виробничому процес≥ р≥зноман≥тн≥ матер≥альн≥ елементи, людськ≥ ресурси та ≥нформац≥йн≥ зв'¤зки. «розум≥ло, що п≥дприЇмства розр≥зн¤ютьс¤ м≥ж собою за розм≥рами, сферами д≥¤льност≥, технолог≥чними процесами тощо. ѕроте вс≥ вони ¤к системи мають й де¤к≥ сп≥льн≥ характеристики. “ому в д≥¤льност≥ кер≥вник≥в будь-¤ких п≥дприЇмств можна визначити ≥ певн≥ загальн≥ риси, до ¤ких в першу чергу в≥днос¤тьс¤ функц≥њ управл≥нн¤. ‘ункц≥њ управл≥нн¤ Ч це об'Їктивно обумовлен≥ загальн≥ напр¤ми або сфери д≥¤льност≥, ¤к≥ у сукупност≥ забезпечують ефективну кооперац≥ю сп≥льноњ прац≥. –озр≥зн¤ють дек≥лька функц≥й управл≥нн¤. ƒл¤ того, щоб з'¤сувати природу та сутн≥сть кожноњ з них, розгл¤немо механ≥зм функц≥онуванн¤ найпрост≥шоњ модел≥ штучноњ системи (рис. 2.2). ” структур≥ ц≥Їњ модел≥, ≥снуЇ два елементи: елемент, позначений U Ч управл¤ючий елемент; елемент, позначений ≈ Ч ефектор (виконуючий елемент). ”правл¤ючий елемент сприймаЇ: Ч через вх≥дний канал ≥мпульс з зовн≥шнього середовища (Y1); Ч через канал зворотнього зв'¤зку ≥мпульс про власний стан (X1) та стан структури системи (’2). –ис. 2. Ѕлок-схема функц≥онуванн¤ найпрост≥шоњ модел≥ штучноњ система. Ќа п≥дстав≥ сприйн¤тих ≥мпульс≥в управл¤ючий елемент починаЇ функц≥онувати. ѕо-перше, в≥н визначаЇ конкретне (к≥льк≥сне) . значенн¤ вих≥дного параметру ”2, тобто формулюЇ мету д≥¤льност≥ системи. ѕо-друге, в≥н виробл¤Ї ≥мпульс ’з та надсилаЇ його ефектору. ÷ей ≥мпульс маЇ характер команди. Ќа блок-схем≥ показано, що ефектор сприймаЇ також ≥мпульс Z1 з зовн≥шнього середовища. ÷е так зван≥ перешкоди, ¤к≥ заважають дос¤гненню мети управл≥нн¤. ѕ≥д впливом команди управл¤ючого елементу та зовн≥шн≥х перешкод ефектор починаЇ своЇ функц≥онуванн¤. –езультат його д≥¤льност≥ Ч вих≥дний ≥мпульс ”г. јле перш н≥ж над≥слати його у зовн≥шнЇ середовище, ефектор ≥нформуЇ управл¤ючий елемент про виконанн¤ отриманоњ команди ’2 через канал зворотнього зв'¤зку. ”згоджуючи прийн¤ту в≥д ефектора ≥нформац≥ю з визначеною метою д≥¤льност≥ системи, управл¤ючий елемент поновлюЇ своЇ функц≥онуванн¤. якщо результати д≥¤льност≥ ефектора сп≥впадають з метою, тод≥ ефектор отримуЇ команду над≥слати вих≥дний ≥мпульс Y2 у зовн≥шнЇ середовище. ¬ раз≥ несп≥впаданн¤ управл¤ючий елемент виробл¤Ї нов≥ команди, ¤кими в подальшому спр¤мовуЇ д≥њ ефектора.
Ќазва: ѕон¤тт¤, функц≥њ та методи управл≥нн¤ ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2652 прочитано) |