≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕон¤тт¤, функц≥њ та методи управл≥нн¤

“аким чином управл¤ючий елемент у структур≥ системи виконуЇ так≥ функц≥њ:

1) визначаЇ мету функц≥онуванн¤ системи. ќск≥льки одна ≥ та ж мета може бути дос¤гнута р≥зними способами, управл¤ючий елемент повинен вибрати один з них. ѕри цьому п≥д способом дос¤гненн¤ мети розум≥ють розробку алгоритму трансформац≥йного процесу. јлгоритм трансформац≥йного процесу Ч це опис однозначноњ посл≥довност≥ д≥й по дос¤гненню мети за к≥нцевий час. “рансформац≥йний процес складаЇтьс¤ з сукупност≥ упор¤дкованих операц≥й. ќтже, опрацюванн¤ способу дос¤гненн¤ мети передбачаЇ визначенн¤ самих операц≥й, тобто того, що повинн≥ робити члени орган≥зац≥њ, аби дос¤гти њњ мети. “аким чином управл¤ючий елемент у структур≥ системи виконуЇ функц≥ю плануванн¤. ѕлануванн¤ Ч це процес визначенн¤ мети д≥¤льност≥, передбаченн¤ майбутнього розвитку та поЇднанн¤ ≥ндив≥дуальних завдань член≥в орган≥зац≥њ дл¤ дос¤гненн¤ загального результату;

2) кожна операц≥¤ трансформац≥йного процесу повинна мати свого нос≥¤, тобто виконуватис¤ певним елементом даноњ системи. ќтже реал≥зац≥¤ трансформац≥йного процесу передбачаЇ також визначенн¤ того, хто саме повинен виконувати кожну конкретну операц≥ю ≥ ¤к виконавц≥ взаЇмод≥ють м≥ж собою. ÷≥ процеси характеризують сутн≥сть орган≥зац≥њ ¤к функц≥њ управл≥нн¤. ќрган≥зац≥¤ Ч це процес формуванн¤ структури системи, розпод≥ленн¤ завдань, повноважень та в≥дпов≥дальност≥ м≥ж членами орган≥зац≥њ дл¤ дос¤гненн¤ загальноњ мети њњ д≥¤льност≥;

3) ефектор у систем≥ займаЇ п≥дпор¤дковане положенн¤. ” переб≥гу трансформац≥йного процесу в≥н взагал≥ може в≥дмовитись виконувати своњ обов'¤зки у в≥дпов≥дност≥ з планом. ќтже дл¤ того, щоб дос¤гти мети орган≥зац≥њ, кер≥вник повинен не т≥льки спланувати та орган≥зувати роботу, але й примусити людей виконувати њњ.  ер≥внику потр≥бно створити умови, за ¤ких члени орган≥зац≥њ в≥дчували б, що вони можуть задовольнити своњ потреби такою повед≥нкою в орган≥зац≥њ, ¤ка забезпечуЇ дос¤гненн¤ ц≥лей п≥дприЇмства. “аким чином, дл¤ забезпеченн¤ ц≥лост≥ орган≥зац≥њ ¤к системи управл¤ючий елемент виконуЇ функц≥ю мотивац≥њ. ћотивац≥¤ Ч це процес, що спонукаЇ член≥в орган≥зац≥њ до сп≥льних погоджених д≥й, ¤к≥ забезпечують дос¤гненн¤ загальноњ мети;

4) можливост≥ по¤ви зовн≥шн≥х перешкод, неповне або неадекватне сприйн¤тт¤ команд в≥д управл¤ючого елементу можуть привести до невиконанн¤ ефектором управл≥нських р≥шень ≥, в к≥нцевому результат≥, до в≥дхилень у ц≥л¤х д≥¤льност≥ системи. ƒл¤ того, щоб запоб≥гти цьому, управл¤ючий елемент повинен встановлювати стандарти д≥¤льност≥ ефектора, вим≥рювати д≥йсн≥ результати його д≥¤льност≥, пор≥внювати дос¤гнуте з запланованим, коригувати д≥¤льн≥сть у необх≥дних випадках, а також накопичувати досв≥д дл¤ подальшого удосконаленн¤ плануванн¤. ¬се це по¤снюЇ необх≥дн≥сть виконанн¤ управл¤ючим елементом контрольних процес≥в.  онтроль означаЇ процес вим≥рюванн¤ дос¤гнутих за певний пер≥од результат≥в, пор≥вн¤нн¤ дос¤гнутого з запланованим та коригуванн¤ д≥¤льност≥, ¤к≥ у сукупност≥ забезпечують виконанн¤ орган≥зац≥Їю своњх план≥в.

«азначен≥ функц≥њ т≥сно пов'¤зан≥ м≥ж собою у Їдиному процес≥ управл≥нн¤. Ќе¤к≥сне плануванн¤ чи недосконала орган≥зац≥¤, так само ¤к ≥ слабка мотивац≥¤ або незадов≥льний контроль, негативно впливають на результати управл≥нн¤ та д≥¤льност≥ п≥дприЇмства в ц≥лому.

”правл≥нн¤ п≥дприЇмством в≥дображаЇ сукупн≥сть взаЇмопов'¤заних процес≥в плануванн¤, орган≥зац≥њ, мотивац≥њ та контролю, ¤к≥ забезпечують формуванн¤ та дос¤гненн¤ ц≥лей п≥дприЇмства.

ћетоди управл≥нн¤. –еал≥зац≥¤ функц≥й управл≥нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою системи метод≥в управл≥нн¤. ѕривести в д≥ю орган≥зовану систему, щоб отримати потр≥бний результат, можливо лише шл¤хом впливу на нењ управл¤ючого органу чи особи. ѕри цьому необх≥дн≥ певн≥ ≥нструменти погодженого впливу, ¤к≥ ≥ забезпечують дос¤гненн¤ поставлених ц≥лей. “ак≥ ≥нструменти д≥стали назви метод≥в управл≥нн¤.

ћетоди управл≥нн¤ Ч це способи впливу на окремих роб≥тник≥в та виробнич≥ колективи в ц≥лому, необх≥дн≥ дл¤ дос¤гненн¤ ц≥лей п≥дприЇмства.

”правл≥нн¤ господарською орган≥зац≥Їю спр¤моване на людей, на коло њх ≥нтерес≥в. “ому основою класиф≥кац≥њ, метод≥в управл≥нн¤ Ї внутр≥шн≥й зм≥ст мотив≥в, ¤кими керуЇтьс¤ людина у процес≥ виробничоњ д≥¤льност≥. «а своњм зм≥стом мотиви виробничоњ д≥¤льност≥ людини можна под≥лити на матер≥альн≥, соц≥альн≥ та мотиви примусового характеру. ” в≥дпов≥дност≥ з цим розр≥зн¤ють економ≥чн≥, соц≥ально-психолог≥чн≥ та орган≥зац≥йн≥ методи управл≥нн¤.

≈коном≥чн≥ методи управл≥нн¤ реал≥зують матер≥альн≥ ≥нтереси участ≥ людини у виробничих процесах шл¤хом використанн¤ товарно-грошових в≥дносин. ÷≥ методи мають два аспекти реал≥зац≥њ. ѕерший Ч це управл≥нн¤, ор≥Їнтоване на використанн¤ створеного на державному р≥вн≥ економ≥чного сегменту загального зовн≥шнього середовища. «м≥ст цього аспекту зокрема складаЇ:

Ч формуванн¤ системи оподаткуванн¤;

Ч визначенн¤ амортизац≥йноњ пол≥тики;

Ч формуванн¤ митноњ пол≥тики;

Ч визначенн¤ м≥н≥мального р≥вн¤ зароб≥тноњ плати тощо. ƒругий аспект пов'¤заний з управл≥нн¤м, ор≥Їнтованим на використанн¤ р≥зноман≥тних економ≥чних категор≥й, таких ¤к ф≥нансуванн¤, кредитуванн¤, ц≥ноутворенн¤, економ≥чн≥ санкц≥њ ≥ таке ≥нше.

—оц≥ольно-психолог≥чн≥ методи реал≥зують мотиви соц≥альноњ повед≥нки людини. –≥вень сучасного виробництва, зростанн¤ загальноосв≥тнього та профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йного р≥вн¤ призвели до суттЇвих зм≥н у систем≥ ц≥нностних ор≥Їнтац≥й та структур≥ мотивац≥њ виробничоњ д≥¤льност≥ людей. “радиц≥йн≥ форми матер≥ального заохоченн¤ поступово втрачають св≥й стимулюючий вплив. ¬се б≥льшого значенн¤ набувають так≥ фактори,, ¤к: зм≥стовн≥сть та творчий характер прац≥, можливост≥ дл¤ про¤ву ≥н≥ц≥ативи, соц≥альне визнанн¤ власноњ прац≥ тощо. “ому розум≥нн¤ законом≥рностей соц≥альноњ психолог≥њ та ≥ндив≥дуальноњ псих≥ки людини Ї необх≥дною умовою ефективного управл≥нн¤. –еал≥зац≥¤ соц≥ально-психолог≥чних метод≥в управл≥нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою р≥зноман≥тних засоб≥в соц≥ального ор≥Їнтуванн¤ та регулюванн¤, груповоњ динам≥ки, вир≥шенн¤ конфл≥ктних ситуац≥й, гуман≥зац≥њ та демократизац≥њ прац≥.

ќрган≥зац≥йн≥ методи управл≥нн¤ реал≥зують мотиви примусового характеру. ѓх ≥снуванн¤ обумовлене зац≥кавлен≥стю людей у сп≥льн≥й орган≥зац≥њ прац≥. ќрган≥зац≥йн≥ методи управл≥нн¤ Ч це комплекс способ≥в та прийом≥в впливу на людей, заснованих на використанн≥ орган≥зац≥йних в≥дносин та адм≥н≥стративн≥й влад≥ кер≥вництва. ¬с≥ орган≥зац≥йн≥ методи управл≥нн¤ под≥л¤ютьс¤ на регламентуюч≥ та розпор¤дч≥.

«м≥ст регламентуючих метод≥в пол¤гаЇ у формуванн≥ структури та ≥Їрарх≥њ управл≥нн¤, делегуванн≥ повноважень та в≥дпов≥дальност≥ членам орган≥зац≥њ, визначенн≥ ор≥Їнтир≥в д≥¤льност≥ .п≥длеглих, наданн≥ методичноњ, ≥нструктивноњ та ≥ншоњ допомоги виконавц¤м.

–озпор¤дч≥ методи управл≥нн¤ охоплюють поточну оперативну орган≥зац≥йну роботу, тобто визначенн¤ ≥ розпод≥л конкретних завдань виконавц¤м, контроль за њх виконанн¤м, проведенн¤ нарад тощо.

”правл≥нн¤ п≥дприЇмством зд≥йснюЇтьс¤ вс≥Їю системою метод≥в управл≥нн¤. ќрган≥зац≥йн≥ методи створюють передумови використанн¤ економ≥чних метод≥в. —оц≥ально-психолог≥чн≥ методи доповнюють орган≥зац≥йн≥ та економ≥чн≥ ≥ утворюють у сукупност≥ необх≥дний арсенал засоб≥в управл≥нн¤ господарською орган≥зац≥Їю.

¬иробнича та загальнга структура управл≥нн¤.

ѕон¤тт¤ структури. ѕ≥дприЇмство ¤к в≥дкрита система своЇ ≥снуванн¤ ≥ розвиток засновуЇ на взаЇмод≥њ з зовн≥шн≥м середовищем. ѕри цьому умовою ≥снуванн¤ системи Ї певна в≥дпов≥дн≥сть м≥ж середовищем та системою. Ѕудь-¤к≥ зм≥ни у середовищ≥ та (або) у сам≥й систем≥ призвод¤ть до порушенн¤ функц≥онуванн¤ або руйнуванн¤ ц≥Їњ системи. ѕристосуватис¤ до зм≥н у середовищ≥ система може р≥зними шл¤хами. ћожна зм≥нити к≥льк≥сть або ¤к≥сть елемент≥в, з ¤ких складаЇтьс¤ система. јле можна пом≥н¤ти зв'¤зки м≥ж елементами, щоб дос¤гти нового синерг≥чного ефекту. ¬заЇмод≥¤ елемент≥в усередин≥ системи забезпечуЇ трансформац≥ю вход≥в на виходи. ќтже ефективн≥сть процесу трансформац≥њ залежить не т≥льки в≥д ¤кост≥ елемент≥в системи, але ≥ в≥д способу њх поЇднанн¤, тобто в≥д структури системи.

—труктура п≥дприЇмства Ч це його внутр≥шн≥й устр≥й, ¤кий характеризуЇ склад п≥дрозд≥л≥в та систему зв'¤зк≥в, п≥дпор¤дкованост≥ та взаЇмод≥њ м≥ж ними. ѕри цьому розр≥зн¤ють пон¤тт¤ виробничоњ, загальноњ та орган≥зац≥йноњ структур управл≥нн¤.

¬иробнича структура. ќснову д≥¤льност≥ кожного п≥дприЇмства становл¤ть виробнич≥ процеси, ¤к≥ виконуютьс¤ у в≥дпов≥дних п≥дрозд≥лах. —клад цих п≥дрозд≥л≥в саме ≥ характеризуЇ виробничу структуру п≥дприЇмства. ≤снуЇ дек≥лька принцип≥в класиф≥кац≥њ виробничих структур.

1. ¬ залежност≥ в≥д п≥дрозд≥лу, на заклад≥ ¤кого будуЇтьс¤ структура, розр≥зн¤ють цехову, безцехову, корпусну та комб≥натську виробнич≥ структури.

«а цеховоњ виробничоњ структури основним виробничим п≥дрозд≥лом Ї цех, тобто адм≥н≥стративне в≥докремлена частина п≥дприЇмства, у ¤к≥й виконуЇтьс¤ певний комплекс роб≥т у в≥дпов≥дност≥ з внутр≥шньозаводською спец≥ал≥зац≥Їю. «а характером своЇњ д≥¤льност≥ цехи под≥л¤ютьс¤ на основн≥, допом≥жн≥, обслуговуюч≥ та поб≥чн≥.

ќсновн≥ цехи виготовл¤ють продукц≥ю, що призначена дл¤ реал≥зац≥њ на сторону, тобто продукц≥ю, що визначаЇ проф≥ль та спец≥ал≥зац≥ю п≥дприЇмства.

ƒопом≥жн≥ цехи виготовл¤ють продукц≥ю, що використовуЇтьс¤ дл¤ забезпеченн¤ власних потреб усередин≥ самого п≥дприЇмства.

ќбслуговуюч≥ цехи та господарства виконують роботи, ¤к≥ забезпечують необх≥дн≥ умови дл¤ нормального переб≥гу основних та допом≥жних виробничих процес≥в.

1	2	3	4

Ќазва: ѕон¤тт¤, функц≥њ та методи управл≥нн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2652 прочитано)