≈коном≥ка п≥дприЇмства > ‘орми власност≥

Ћог≥ка сучасного економ≥чного розвитку засв≥дчуЇ ефек≠тивн≥сть зм≥шаноњ багатоукладноњ економ≥ки ринкового типу, ¤ка функц≥онуЇ на орган≥чному поЇднанн≥ р≥зних форм власност≥ та використанн≥ диференц≥йованих механ≥зм≥в регулюванн¤ ≥ уп≠равл≥нн¤ ними.

Ќа ц≥й основ≥, з одного боку, зд≥йснюЇтьс¤ демократизац≥¤ в≥дно≠син власност≥, з ≥ншого Ч обмежуютьс¤ економ≥чний прост≥р ≥ д≥апа≠зон функц≥онуванн¤ класичних форм приватнокап≥тал≥стичноњ власност≥, що утвердилас¤ ≥ д≥стала всеб≥чний розвиток в умовах ≥нду≠стр≥альноњ системи. ћаЇтьс¤ на уваз≥ њњ еволюц≥йно-позитивне само≠запереченн¤ ≥ формуванн¤ на њњ м≥сц≥ економ≥чних в≥дносин пр¤мого поЇднанн¤ робочоњ сили ≥ засоб≥в виробництва. «авд¤ки цьому ство≠рюЇтьс¤ фундамент дл¤ безпосередньоњ реал≥зац≥њ ≥ндив≥дуальноњ (приватнотрудовоњ) власност≥ людини на продуктивну силу њњ прац≥, тобто дл¤ виходу ц≥Їњ основноњ ланки економ≥чних в≥дносин на р≥вень загальноцив≥л≥зац≥йних принцип≥в розвитку.

5. Ќов≥тн≥ тенденц≥њ в розвитку ≥ вдосконаленню форм власност≥

≈волюц≥йний процес розвитку висунув на дом≥нуюч≥ позиц≥њ корпоративну (акц≥онерну) форму власност≥. “епер в економ≥ц≥ роз≠винених крањн св≥ту корпорац≥њ (акц≥онерн≥ п≥дприЇмства) Ї найб≥льш динам≥чною пров≥дною структурою економ≥ки. ” —Ўј њхн¤ частка у загальному обс¤з≥ реал≥зованоњ продукц≥њ становить майже 90 в≥д≠сотк≥в. ” зах≥дних крањнах на корпоративну форму власност≥ припа≠даЇ 80-90 в≥дсотк≥в загального обс¤гу виробництва.

” чому ж переваги корпорац≥њ перед класичною формою приват≠ного п≥дприЇмництва? ўо забезпечило њй вих≥д на пров≥дн≥ позиц≥њ у сфер≥ б≥знесу?

¬≥дпов≥сти на ц≥ запитанн¤ непросто через те, що йдетьс¤ про р≥зноман≥тн≥ чинники, ¤к≥ сл≥д ураховувати. “а найб≥льш значущим тут Ї ось що. ќсоблив≥сть корпоративноњ форми власност≥ пол¤≠гаЇ у тому, що вона, з одного боку, збер≥гаЇ через волод≥нн¤ окремими особами акц≥¤ми все те позитивне, що несе в соб≥ приват≠на власн≥сть (п≥дприЇмницький ≥нтерес, ≥н≥ц≥ативу, свободу вибору, невтримну погоню за нагромадженн¤м особистого, а отже, ≥ сусп≥ль≠ного багатства, право безстрокового успадкуванн¤). Ѕ≥льше того, кор≠порац≥¤ примножуЇ приватну власн≥сть. ќсобами, що волод≥ють кап≥талом ≥ отримують з цього прибуток, стаЇ все б≥льше громад¤н.

¬одночас корпорац≥¤ долаЇ обмежен≥сть, притаманну класичн≥й форм≥ приватноњ власност≥. ‘ормуючи загальну структуру корпорац≥њ та збер≥гаючи себе в н≥й лише ¤к юридичну ≥нституц≥ю волод≥нн¤, приватнокап≥тал≥стична власн≥сть разом з тим заперечуЇ себе економ≥чно: вона реал≥зуЇтьс¤ через б≥льш зр≥л≥ Ч колективн≥ Ч форми орган≥зац≥њ виробництва. …детьс¤ про реал≥зац≥ю через струк≠туру корпорац≥њ в≥домоњ формули про Ђпозитивне запереченн¤ при≠ватноњ власност≥ї.

 расномовним Ї ≥сторичний аспект становленн¤ ≥ розвитку кор≠порац≥њ. ѕерш≥ акц≥онерн≥ товариства з'¤вилис¤ ще на початку мину≠лого стол≥тт¤. ќднак, попри њхн≥ очевидн≥ переваги, законодавство вс≥л¤ко стримувало њхн≥й розвиток. ƒосить сказати, що дл¤ того щоб отримати дозв≥л на створенн¤ корпорац≥њ, потр≥бно було спец≥альне р≥шенн¤ законодавчих орган≥в або корол≥вськоњ влади.

—тановище зм≥нилос¤ лише на початку нин≥шнього стол≥тт¤. “епер в≥дпов≥дно до законодавства багатьох крањн св≥ту корпорац≥њ можуть створюватис¤ дл¤ будь-¤ких ц≥лей, причому без обов'¤зкового доз≠волу законодавчих орган≥в.

¬арт≥ уваги й т≥ переваги корпоративноњ форми власност≥, що ви≠значають њњ конкурентоспроможн≥сть. ÷е виключно висока виробни≠ча гнучк≥сть ≥ можлив≥сть акумулювати кап≥тальн≥ ресурси ≥ кошти будь-¤коњ належност≥.

 орпорац≥¤ Ї майже бездоганним механ≥змом дл¤ моб≥л≥за≠ц≥њ найб≥льших сум кап≥талу. ÷е Ч найдемократичн≥ша форма власност≥.

ќсобливе значенн¤ маЇ соц≥ально-≥нтегральна функц≥¤ корпо≠рац≥њ. якщо приватнокап≥тал≥стична власн≥сть у њњ класичному вт≥ленн≥ дез≥нтегруЇ сусп≥льство, породжуючи цим самим складн≥ соц≥альн≥ проблеми сусп≥льного розвитку, то корпорац≥¤, навпаки, створюЇ економ≥чн≥ передумови дл¤ соц≥альноњ ≥нтеграц≥њ, подолан≠н¤ в≥дчуженн¤ людини. ” зв'¤зку з цим сл≥д звернути увагу на те, що у процес≥ функц≥онуванн¤ корпорац≥њ в≥дбуваЇтьс¤ так званий про≠цес деперсон≥ф≥кац≥њ великоњ приватноњ власност≥ на засоби виробництва. ÷е знаход¤ть вираженн¤ у втрат≥ окремими власниками ка≠п≥талу контролю над його функц≥онуванн¤м.

ƒонедавна, коли йшлос¤ про корпорац≥ю, то, ¤к правило, наголошувалос¤, що вона Ї засобом Ђпограбуванн¤ї м≥льйон≥в акц≥онер≥в особами, що утримують контрольний пакет акц≥й. “епер же ситуа≠ц≥¤ багато в чому зм≥нилас¤. якщо у 1929 р. у —Ўј з 200 найб≥ль≠ших корпорац≥й контрольним пакетом акц≥й волод≥ло 6 приватних ос≥б, то у 1964 р. таких взагал≥ не ≥снувало.

як приклад можна навести в≥дому корпорац≥ю ј““ (вироби те≠лекомун≥кац≥њ), ¤ка входить до першоњ дес¤тки найб≥льших компан≥й —Ўј. Ќин≥ њњ акц≥онерами Ї б≥льш ¤к 2 млн ос≥б, жодна з ¤ких не волод≥ла акц≥¤ми б≥льш ¤к 1 в≥дсоток загальноњ суми акц≥онерного кап≥талу. “аке розпорошенн¤ акц≥й характерне ≥ дл¤ багатьох ≥нших корпорац≥й. —аме завд¤ки цьому управл≥нн¤ ними зд≥йснюють не при≠ватн≥ власники, а профес≥йн≥ управл¤юч≥, ¤ких ƒж. √елбрейт назвав техноструктурою. Ђ¬лада людей, що управл¤ють нею (корпора≠ц≥Їю. Ч ј. √.), Ч писав в≥н, Ч не залежить б≥льше в≥д приватноњ власност≥ї (Ќовое индустриальное общество. Ч ћ., 1969).

ќтже, йдетьс¤ про процес ¤к≥сноњ еволюц≥њ механ≥зму реал≥зац≥њ приватноњ власност≥, њњ структурноњ перебудови. –озпорошенн¤ влас≠ност≥, ¤к пише з приводу цього Ѕ. √аврилишин (ƒороговкази в май≠бутнЇ. Ч  ., 1990), Ї нин≥ дом≥нуючою реальн≥стю. ÷е зумовлюЇ докор≥нну зм≥ну рол≥ ц≥Їњ ланки економ≥чних в≥дносин у систем≥ п≥дприЇмства, зменшуЇ можлив≥сть зд≥йсненн¤ приватним власни≠ком пр¤мого контролю над засобами виробництва. ” к≥нцевому п≥дсумку ц≥ процеси розкривають зм≥ст твердженн¤ Ђвласн≥сть без влади ≥ влада без власност≥ї. «м≥нилас¤ основа влади. —першу вона була пох≥дною в≥д власност≥. «годом влада зм≥стилас¤ у б≥к компе≠тенц≥њ, техн≥чноњ спроможност≥ забезпечувати економ≥чне ефектив≠не використанн¤ ресурс≥в.

«ауважимо, що корпорац≥¤ не с застиглою формою власност≥. ¬она еволюц≥онуЇ. —л≥д звернути увагу на ¤к≥сно нове ¤вище у роз≠витку корпоративноњ власност≥, що набуваЇ дедал≥ б≥льшоњ ваги у останн≥ дес¤тир≥чч¤. …детьс¤ про Ђреволюц≥юї у структур≥ кор≠порац≥њ, пов'¤зану з передаванн¤м певноњ частини акц≥онерного кап≥талу найманим прац≥вникам того п≥дприЇмства, де вони пра≠цюють.

ѕочаток розвитку перетворень корпоративноњ власност≥, що розгл¤даютьс¤, було покладено прийн¤тим  онгресом —Ўј у 1974 р. зг≥дно з спец≥альним планом розвитку акц≥онерноњ власност≥ зако≠ном. «м≥ст його зводитьс¤ до зд≥йсненн¤ широкоњ системи заход≥в, спр¤мованих на залученн¤ прац≥вник≥в до акц≥онуванн¤. ” наступн≥ роки  онгрес —Ўј прийн¤в ще понад 20 законодавчих акт≥в, ¤к≥ спри¤ли поширенню цих процес≥в.

«акони про роб≥тничу власн≥сть на к≥нець 80-х рок≥в було прий≠н¤то також у 19 американських штатах. «а рахунок отриманих при≠бутк≥в або кредитних ресурс≥в корпорац≥њ скуповують частину своњх акц≥й ≥ створюють так званий акц≥онерний фонд персоналу, з кошт≥в ¤кого формуютьс¤ акц≥њ прац≥вник≥в ц≥Їњ компан≥њ. ¬≥дпов≥дно до р≥шенн¤  онгресу —Ўј компан≥¤м, що зд≥йснюють таку соц≥ал≥за≠ц≥ю корпоративноњ власност≥, надають довгостроков≥ податков≥ пре≠ференц≥њ та ≥нш≥ п≥льги.

як св≥дчить статистика —Ўј, у 1975 р. нал≥чувалос¤ 1601 ком≠пан≥¤, що повн≥стю перейшли в управл≥нн¤ трудових колектив≥в, а у 1988 р. Ч 9700. ¬≥дпов≥дно зб≥льшилась ≥ к≥льк≥сть працюючих Ч з 243 тис. до 9,7 млн. ” 1990 р. к≥льк≥сть таких компан≥й зросла до 10 275, а число зайн¤того на них персоналу Ч до 10,5 млн ос≥б, що становить майже 10 в≥дсотк≥в активноњ робочоњ сили. ¬ —Ўј це так≥ в≥дом≥ процв≥таюч≥ ф≥рми, ¤к Ђјв≥сї, Ђћорган стенл≥ї, ЂЋокх≥дї, Ђѕо-лароњдї. ѕ≥драховано, що продуктивн≥сть прац≥ та рентабельн≥сть в корпорац≥¤х цього типу Ї вищою, н≥ж на аналог≥чних п≥дприЇмствах ≥нших форм власност≥. «а оц≥нками ф≥нансовоњ ком≥с≥њ —енату —Ўј до 2000 р. 25 в≥дсотк≥в ус≥х роб≥тник≥в ≥ службовц≥в може стати влас≠никами п≥дприЇмств, де вони працюють.

ѕост≥йне удосконаленн¤ акц≥онерних форм розвитку виробниц≠тва спри¤ло ≥стотному зростанню числа власник≥в акц≥й. Ќа початку 50-х рок≥в у —Ўј нал≥чувалос¤ близько 6 млн акц≥онер≥в. —ьогодн≥ к≥льк≥сть њх наблизилас¤ до 50 млн. ” ц≥лому в крањнах «аходу кожен трет≥й дорослий мешканець Ї акц≥онером. “а справа не лише у к≥льк≥сних перетворенн¤х. Ќайважлив≥шими Ї ¤к≥сн≥ зм≥ни у со≠ц≥альн≥й структур≥ сусп≥льства, що в≥дбуваютьс¤ завд¤ки цим проце≠сам. јкц≥онерна власн≥сть вносить суттЇв≥ корективи у спос≥б взаЇ≠мод≥њ робочоњ сили з засобами виробництва. Ќа основ≥ формуванн¤ елемент≥в пр¤мого поЇднанн¤ њх долаЇтьс¤ в≥дчуженн¤ роб≥тника (пра≠цюючого) в≥д засоб≥в ≥ результат≥в прац≥, управл≥нн¤ виробництвом. ” к≥нцевому п≥дсумку в≥дбуваЇтьс¤ процес перетворенн¤ прац≥вни≠ка на сп≥ввласника засоб≥в виробництва. ƒос¤гаЇтьс¤ тотожн≥сть прац≥ та власност≥.

ѕрац≥вник за своњм соц≥альним статусом стаЇ працюючим власником.

«авд¤ки цьому створюютьс¤ умови дл¤ безпосередньоњ реал≥≠зац≥њ ≥ндив≥дуальноњ власност≥ людини на продуктивну силу њњ прац≥, тобто дл¤ виходу ц≥Їњ основноњ ланки економ≥чних в≥дносин на р≥вень загальноцив≥л≥зац≥йних принцип≥в розвитку.

’арактерним Ї те, що п≥д час роздержавленн¤ та приватизац≥њ в ”крањн≥ переважного розвитку набула корпоративна форма власност≥.  орпоративний сектор тепер Ї дом≥нуючим в украњнськ≥й економ≥ц≥. —таном на 1 с≥чн¤ 2001 р. на нього припадало 52,4 в≥дсотка загальноњ к≥лькост≥ п≥дприЇмств, на ¤ких виробл¤лос¤ 55,7 в≥дсотка промисло≠воњ продукц≥њ. ѕоказовим Ї й те, що 21 млн громад¤н ”крањни стали власниками акц≥й та земельних пањв (табл.). ќднак незр≥л≥сть рин≠кових в≥дносин в ”крањн≥ заважаЇ повн≥й реал≥зац≥њ громад¤нами своњх прав ¤к акц≥онер≥в. «годом цей недол≥к буде подолано.

¬себ≥чний розвиток корпорац≥њ не Ї Їдиним процесом, що доко≠р≥нно зм≥нюЇ в≥дносини приватнокап≥тал≥стичноњ власност≥, пози≠тивно заперечуючи њњ сутн≥сть.

Ќе зважаючи на виключно високу частку корпорац≥й у вироб≠ництв≥ валового нац≥онального продукту, в крањнах «аходу не т≥льки не зменшуЇтьс¤, а, навпаки, зростаЇ к≥льк≥сть п≥дприЇмств, що безпосередньо перебувають в ≥ндив≥дуальн≥й приватн≥й влас≠ност≥. ÷е так зван≥ мал≥ п≥дприЇмства, ¤к≥ в останн≥ дес¤тир≥чч¤ отримали значний розвиток. ¬ окремих крањнах «аходу на них припадаЇ до 40 ≥ б≥льше в≥дсотк≥в виробленоњ продукц≥њ. « погл¤ду перспектив економ≥чного розвитку, розум≥нн¤ того, що приватнотрудова власн≥сть, на ¤к≥й ірунтуЇтьс¤ д≥¤льн≥сть цих п≥дприЇмств, не т≥льки не згортаЇтьс¤, а й к≥льк≥сно зростаЇ, факт досить ва≠гомий.

“аблиц¤.

—труктура власност≥ промисловост≥ ”крањни за 2001 р.

1	2	3	4

Ќазва: ‘орми власност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (4057 прочитано)