≈коном≥ка п≥дприЇмства > ‘орми власност≥

ѕеревагою цих п≥дприЇмств Ї високий динам≥зм, здатн≥сть, з од≠ного боку, швидко пристосовуватис¤ до ринкового попиту, ¤кий по≠ст≥йно зм≥нюЇтьс¤, з ≥ншого, Ч акумулювати техн≥чн≥ нововведенн¤. ¬ ”крањн≥ мал≥ п≥дприЇмства також швидко розвиваютьс¤.

—кладн≥ та суперечлив≥ процеси в≥дбуваютьс¤ у зв'¤зку з пере≠творенн¤м ≥нформатики на пров≥дну ланку виробничого процесу, а самоњ ≥нформац≥њ Ч на дом≥нуючий об'Їкт власност≥, основну форму багатства сусп≥льства. ‘ормуючи основу ≥нтелектуальноњ власност≥, останн¤, на в≥дм≥ну в≥д власност≥ на матер≥ально-уречевлен≥ засоби виробництва, не може себе реал≥зувати на суто приватн≥й основ≥. Ќасл≥дком цього Ї те, що прогресуюче звуженн¤ на основ≥   розвитку пост≥ндустр≥альноњ технолог≥њ сфери прац≥ ¤к д≥¤льност≥ з≥ створенн¤ предметно-уречевлених матер≥альних благ означаЇ одночасне згортанн¤ сфери пануванн¤ приватноњ власност≥.

      ƒл¤ того щоб роз≥братис¤ у зм≥ст≥ цих процес≥в, сл≥д передус≥м ви¤вити специф≥чн≥ риси ≥нформац≥њ ¤к товару, що поступово перетворюЇтьс¤ на основний виробничий ресурс пост≥ндустр≥ального сусп≥льства. ≤нформац≥¤ ¤к нос≥й вартост≥ Ї об'Їктом куп≥вл≥ й продажу ≥ у цьому в≥дношенн≥ мало чим в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д звичайного товару Ч послуги, що Ї об'Їктом приватноњ власност≥. ” крањнах, ¬ що стають на шл¤х пост≥ндустр≥ального розвитку, посилюЇтьс¤ конкурентна боротьба за волод≥нн¤ нею. Ѕ≥льше того, в≥дбуваЇтьс¤ процес монопол≥зац≥њ ≥нформац≥њ, перетворенн¤ њњ на безпосередн≥й ¬ об'Їкт приватноњ власност≥, ≥нституц≥ю економ≥чноњ влади. ¬≥дпов≥дно до цього формуЇтьс¤ новий соц≥альний прошарок людей Ч  власник≥в ≥нформац≥њ.

Х ≤нформац≥¤ маЇ й ≥ншу сторону, реал≥зац≥¤ ¤коњ стимулюЇ розвиток зворотного процесу Ч знец≥ненн¤ в≥дносин приватноњ власност≥. …детьс¤ про специф≥ку споживчого використанн¤ ≥нформац≥њ ¤к товару. ≤нформац≥¤ у процес≥ свого продуктивного споживанн¤ не зникаЇ. Ќа в≥дм≥ну в≥д звичайного товару ≥нформац≥¤ при њњ продажу не в≥дчужуЇтьс¤ в≥д свого власника. ќстанн≥й позбавл¤Їтьс¤ лише повноњ монопол≥њ на њњ використанн¤. ѕроте в≥н може продати њњ повторно. “е саме може зробити ≥ покупець. ” к≥нцевому п≥дсум≠ку д≥стають подв≥йний результат. ≤нформац≥¤ втрачаЇ здатн≥сть в≥дчуженн¤ в≥д свого безпосереднього виробника Ч людини. ¬одночас на ірунт≥ њњ всеб≥чного розвитку формуЇтьс¤ сп≥льна ду≠ховна власн≥сть, ¤ка Ї фундаментом нагромадженн¤ ≥нтелектуально≠го потенц≥алу сусп≥льства.

ќсь ¤к описуЇ ц≥ процеси ќ. “оффлер. якщо хтось волод≥Ї зем≠лею ≥ вирощуЇ на н≥й урожай, то н≥хто ≥нший не може вирощувати на ц≥й сам≥й д≥л¤нц≥ земл≥ св≥й урожай. якщо ¤кась особа маЇ у своњй власност≥ збиральний конвеЇр, то цей конвеЇр також не може вико≠ристовуватись ¤к об'Їкт власност≥ ще кимось ≥ншим. ќднак, ¤кщо певний суб'Їкт волод≥Ї ≥нформац≥Їю, то ц¤ сама ≥нформац≥¤ може стати власн≥стю й ≥ншоњ особи.

як≥ ж висновки робить, анал≥зуючи ц≥ процеси, американський вчений?

якщо дл¤ ≥ндустр≥ального сусп≥льства, на його думку, головним матер≥альним елементом у структур≥ власност≥ була власн≥сть на зем≠лю, буд≥вл≥, машини, засоби промислового виробництва, то нин≥, коли —Ўј переходить до ≥нформац≥йного сусп≥льства, основою власност≥ стаЇ неречова субстанц≥¤. Ќайважлив≥шим у њњ характеристиц≥ Ї те, що вона стаЇ сп≥льним сусп≥льним надбанн¤м, перетворюЇтьс¤ на сп≥льну духовну власн≥сть.  ожен може користуватис¤ ц≥Їю власн≥стю сп≥льно. ÷е принципово нова форма власност≥.

ќтже, на новому витку сусп≥льного прогресу в≥дбуваЇтьс¤ не просто економ≥чне запереченн¤ специф≥чноњ дл¤ ≥ндустр≥альноњ сис≠теми приватнокап≥тал≥стичноњ власност≥, а д≥алектичне зн¤тт¤ в≥дно≠син власност≥ взагал≥. ÷≥ в≥дносини поступово в≥дход¤ть у п≥двали≠ни вс≥Їњ економ≥чноњ системи сусп≥льства, поступаючись м≥сцем прин≠ципово ≥ншим системоутворюючим структурам.

як насл≥док, один з найважлив≥ших критер≥њв формац≥йного розвитку Ч критер≥й власност≥ Ч зазнаЇ наст≥льки глибоких пере≠творень, що у к≥нцевому п≥дсумку втрачаЇ можлив≥сть виконувати свою головну формац≥йно-утворюючу функц≥ю. ‘ункц≥¤ власност≥, що Ї основою формуванн¤ соц≥ально-класових в≥дносин, владних та управл≥нських структур сусп≥льства, поступово самозаперечуЇтьс¤.

—аме на цих методолог≥чних засадах побудована теор≥¤ гранич≠ноњ корисност≥, на ¤к≥й заснован≥ неокласичн≥ школи економ≥чноњ теор≥њ. Ќайважлив≥шим постулатом ц≥Їњ теор≥њ Ї положенн¤ про те, що будь-¤к≥ виробнич≥ структури можуть бути предметом еконо≠м≥чних в≥дносин, ¤кщо вони Ї р≥дк≥сними. …детьс¤ про те, що њхн¤ економ≥чна значим≥сть обернено пропорц≥йна до њхньоњ на¤вност≥. ÷е стосуЇтьс¤ оц≥нки економ≥чноњ корисност≥ не т≥льки певного то≠вару, а й, ¤к про це писав один ≥з засновник≥в теор≥њ граничноњ корис≠ност≥ в≥домий австр≥йський економ≥ст  арл ћенгер (ќсновани¤ политической экономии. ќбща¤ часть: ѕер. с нем. Ч ќдесса, 1903), власност≥ у ц≥лому. ¬ласн≥сть ¤к економ≥чна категор≥¤, зазначав в≥н, Ї не дов≥льним винаходом, а навпаки, Їдино можливим знар¤дд¤м вир≥шенн¤ тих проблем, що нав'¤зан≥ нам природою, тобто нев≥дпо≠в≥дн≥стю м≥ж потребою ≥ доступною к≥льк≥стю благ, що Ї у нашому розпор¤дженн≥. ÷е даЇ змогу, п≥дкреслюЇ австр≥йський учений, зро≠бити висновок про те, що за умов, коли буде дос¤гнута р≥вновага м≥ж потребою ≥ доступною к≥льк≥стю благ, власн≥сть на них взагал≥ втра≠тить свою економ≥чну значущ≥сть. ¬она зникне.

«вичайно, сучасн≥ процеси у в≥дносинах власност≥ розвиваютьс¤ за б≥льш складною схемою. ѕроте у своњй принципов≥й постановц≥ позиц≥¤  . ћенгера не може п≥ддаватис¤ сумн≥ву. ¬она не лише нау≠ково коректна, а й така, що створюЇ в≥дпов≥дну методолог≥чну осно≠ву дл¤ розум≥нн¤ принципу ≥сторизму в≥дносин власност≥, лог≥ки њхнього еволюц≥йного самозапереченн¤.

¬исновок

« вищесказаного видно, що головними формами власност≥ виступають:

- приватна;

- колективна,

- державна.

 ожна з цих форм власност≥ маЇ свою ≥стор≥ю виникненн¤ ≥ особливу природу економ≥чного житт¤. ¬ свою чергу форми власност≥ формують в≥дносини власност≥.

¬≥дносини власност≥ виконують системоутворювальну функц≥ю в структур≥ економ≥чних в≥дносин. ¬они визначають:

Х спос≥б поЇднанн¤ робочоњ сили та засоб≥в виробництва;

Х соц≥альну структуру сусп≥льства, його под≥л на класи;

Х характер використанн¤ та споживанн¤ створеного в процес≥ ви≠робництва продукту;

Х специф≥ку обм≥ну та розпод≥лу створюваного продукту;

Х мету виробництва та характер управл≥нн¤ економ≥чними про≠цесами.

ƒл¤ ”крањни, на сьогодн≥шн≥й день, визначальною досить стаЇ приватна форма власност≥, але при цьому аж н≥¤к не зменшуЇтьс¤ роль державноњ та колективноњ форми власност≥, хоча останн¤ зазнаЇ радикальних зм≥н. √адаю, що даний реферат частково розкрив особливост≥ ≥снуванн¤ та виникненн¤ головних форм власност≥.

—писок використаноњ л≥тератури:

 алина ј.¬., ќсок≥на ¬.¬. ≈коном≥чна теор≥¤ ≥ практика господарюванн¤: Ќавч. пос≥бник. Ц  .: ћј”ѕ, 1998.

ћаконнелл.  ., Ѕрю. — . Ёкономикс : принципы, проблемы и политика. -  ћ.: –еспублика. 1992. “. 1

ќснови економ≥чноњ теор≥њ/ —.¬.ћочерний, —.ј.™рох≥н, Ћ.ќ. ан≥щенко та ≥н. «а ред. —.¬.ћочерного. Ц  .: ¬÷ Ујкадем≥¤Ф, 1997.

”крањна ≥ св≥т. ≤стор≥¤ господарства в≥д перв≥сноњ доби ≥ перших цив≥л≥зац≥й до становленн¤ ≥ндустр≥ального сусп≥льства/ Ѕ.ƒ.Ћановик, «.ћ.ћатис¤кевич, –.ћ.ћатейко та ≥н. Ц  .: √енеза, 194.

‘ишер —., ƒорнбуш –., Ўмалензи –. Ёкономика. Ц ћ.: Ђƒело Ћ“ƒї, 1993.

1	2	3	4

Ќазва: ‘орми власност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (4057 прочитано)