≈коном≥ка п≥дприЇмства > Ўл¤хи п≥двищенн¤ ефективност≥ використанн¤ об≥гових кошт≥в на п≥дприЇмств≥

“акий розпод≥л оборотних кошт≥в зумовлений на¤вн≥стю в кру≠гооб≥гу кошт≥в двох самост≥йних сфер Ч сфери виробництва ≥ сфе≠ри об≥гу. ўо б≥льша питома вага оборотних кошт≥в, розм≥щених у сфер≥ виробництва, то ефективн≥ше використовуЇтьс¤ оборотний кап≥тал.

«алежно в≥д метод≥в плануванн¤ оборотн≥ кошти под≥л¤ютьс¤ на нормован≥ та ненормован≥.

Ќеобх≥дн≥сть розпод≥лу оборотних кошт≥в на нормован≥ й ненор≠мован≥ випливаЇ з економ≥чноњ доц≥льност≥ дос¤гненн¤ найл≥пших результат≥в за найменших витрат. ”становленн¤ норматив≥в за окремими статт¤ми оборотних кошт≥в уможливлюЇ забезпеченн¤ безперервноњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства за умови оптимальних вироб≠ничих запас≥в, розм≥р≥в незавершеного виробництва, залишк≥в гото≠воњ продукц≥њ.

ƒо нормованих оборотних кошт≥в належать оборотн≥ кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництв≥ та витратах май≠бутн≥х пер≥од≥в, у залишках готовоњ продукц≥њ на складах п≥дпри≠Їмств.

Ќенормован≥ оборотн≥ фонди включають фонди об≥гу за вин¤т≠ком готовоњ продукц≥њ на склад≥.

«а джерелами формуванн¤ оборотн≥ кошти под≥л¤ютьс¤ на:

1) власн≥ та прир≥вн¤н≥ до власних;

2) залучен≥;

3) ≥нш≥.

 ласиф≥кац≥¤ оборотних кошт≥в маЇ важливе значенн¤, оск≥льки даЇ можлив≥сть п≥дприЇмству визначити оптимальний склад ≥ струк≠туру, потребу та джерела формуванн¤ оборотних кошт≥в. ¬≥д цього значною м≥рою залежить ф≥нансовий стан п≥дприЇмства.

—истема орган≥зац≥њ оборотних кошт≥в побудована на певних принципах.

ѕо-перше, наданн¤ п≥дприЇмствам самост≥йност≥ щодо розпор¤д≠женн¤, управл≥нн¤ оборотними коштами. ÷е означаЇ оперативну самост≥йн≥сть у використанн≥ оборотних кошт≥в.

ѕо-друге, визначенн¤ плановоњ потреби та розм≥щенн¤ оборотних кошт≥в за окремими елементами й п≥дрозд≥лами. ћаЇтьс¤ на уваз≥ розрахунок оптимальноњ потреби в оборотних коштах, ¤ка б забез≠печила безперервн≥сть процесу виробництва, виконанн¤ планових завдань за ритм≥чноњ роботи (розробка норм тривалоњ д≥њ та щор≥ч≠них норматив≥в).

ѕо-третЇ, коригуванн¤ розрахованих ≥ чинних норматив≥в з ура≠хуванн¤м вимог господарюванн¤, що зм≥нюютьс¤: обс¤г≥в виробниц≠тва, ц≥н на сировину та матер≥али; постачальник≥в ≥ споживач≥в; форм застосовуваних розрахунк≥в.

ѕо-четверте, рац≥ональна система ф≥нансуванн¤ оборотних кош≠т≥в. ÷е означаЇ формуванн¤ оборотних кошт≥в за рахунок власних ресурс≥в ≥ залучених кошт≥в у розм≥рах, що забезпечують нормаль≠ний ф≥нансовий стан п≥дприЇмства.

ѕо-п'¤те, контроль за рац≥ональним розм≥щенн¤м ≥ використан≠н¤м оборотних кошт≥в. ћаЇтьс¤ на уваз≥ проведенн¤ анал≥зу ефекти≠вност≥ кругообороту кошт≥в, що використовуютьс¤, з метою при≠скоренн¤ њхнього обертанн¤.[2]

–ќ«ƒ≤Ћ ≤≤.

јЌјЋ≤« ‘≤ЌјЌ—ќ¬ќ√ќ —“јЌ” ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ј

2.1. јЌјЋ≤« ƒ∆≈–≈Ћ ‘ќ–ћ”¬јЌЌя ќЅќ–ќ“Ќќ√ќ  јѕ≤“јЋ”

јнал≥з структури джерел кошт≥в п≥дприЇмства

‘≥нансовий стан п≥дприЇмства значною м≥рою залежить в≥д рац≥ональност≥ формуванн¤ джерел ф≥нансуванн¤, тобто в≥д того, ¤к≥ кошти маЇ п≥дприЇмство у своЇму розпор¤дженн≥, кому п≥дприЇмство зобов'¤зане за ц≥ кошти ≥ куди вони вкладен≥.

“ому анал≥зу джерел формуванн¤ кап≥талу необх≥дно прид≥л¤ти належну увагу.  ласиф≥кац≥ю кап≥талу зображено на ƒодаток 3.

’арактеристика сп≥вв≥дношень м≥ж власним та позиковим кап≥талом ≥ розкриваЇ сутн≥сть ф≥нансового стану п≥дприЇмства.

Ќеобх≥дн≥сть у власному кап≥тал≥ зумовлюЇтьс¤ вимогами само≠ф≥нансуванн¤.

ѕ≥д самоф≥нансуванн¤м сл≥д розум≥ти ф≥нансуванн¤ за рахунок заробленого п≥дприЇмством прибутку.

¬ласний кап≥тал Ї основою самост≥йност≥ ≥ незалежност≥ п≥дпри≠Їмства. јле необх≥дно враховувати, що ф≥нансуванн¤ лише за рахунок власних кошт≥в не завжди виг≥дно дл¤ п≥дприЇмств, зокрема в тих випадках, ¤кщо виробництво маЇ сезонний характер. “од≥ в окрем≥ пер≥оди часу на рахунках у банку будуть накопичуватис¤ велик≥ суми кошт≥в, а в ≥нш≥ пер≥оди п≥дприЇмство в≥дчуватиме њх нестачу. ќкр≥м того, необх≥дно мати на уваз≥, що ¤кщо ц≥ни на ф≥нансов≥ ресурси невисок≥, а п≥дприЇмство може забезпечити б≥льш високий р≥вень в≥ддач≥ на вкладений кап≥тал (чим платить за кредитн≥ ресурси), то, залучаючи в св≥й оборот позиков≥ кошти, воно може п≥двищити рентабельн≥сть власного (позикового) кап≥талу.

” той же час, ¤кщо кошти п≥дприЇмства сформован≥ в основному за рахунок короткострокових кредит≥в та кредиторськоњ заборгованост≥, то його ф≥нансовий стан буде нест≥йким, тому що з цими коштами необх≥дна пост≥йна оперативна робота, спр¤мована на контроль за своЇчасним поверненн¤м њх ≥ на залученн¤ в оборот на нетривалий час ≥нших кошт≥в.

ќск≥льки в тепер≥шн≥й час Ђц≥наї такого важливого дл¤ п≥дпри≠Їмств джерела формуванн¤ кап≥талу, ¤к кредити банк≥в, зростаЇ, то постаЇ питанн¤ про доц≥льн≥сть користуванн¤ банк≥вськими кредитами.

ƒл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про доц≥льн≥сть використанн¤ кредит≥в банку необх≥дно розраховувати величину виторгу в≥д реал≥зац≥њ, величину чистого прибутку, а також р≥вень рентабельност≥ майна (прибуток, одержаний з кожноњ гривн≥, вкладеноњ в майно) та рентабельност≥ власних кошт≥в у двох вар≥антах:

≤ вар≥ант - з використанн¤м кредит≥в банку;

II вар≥ант - без використанн¤ кредит≥в банку.

ѕор≥вн¤нн¤ одержаних показник≥в ≤ та II вар≥ант≥в дасть в≥дпов≥дь на питанн¤ економ≥чноњ доц≥льност≥ використанн¤ кредит≥в банку.

«алученн¤ кредит≥в банку буде рац≥ональним лише в тому раз≥, ¤кщо процентна ставка на них буде нижчою, н≥ж рентабельн≥сть вкладеного кап≥талу.

ѕрактично, безоплатним джерелом кошт≥в дл¤ п≥дприЇмств Ї кредиторська заборгован≥сть.

ѕри розрахунках з постачальниками та п≥др¤дчиками плата за тимчасове користуванн¤ коштами кредитор≥в, ¤к правило, не ст¤гу≠Їтьс¤: ¤кщо зг≥дно з договором передбачена оплата через Ђйї дн≥в п≥сл¤ одержанн¤ (в≥двантаженн¤) продукц≥њ, значить п≥дприЇмство-покупець одержало безв≥дсотковий кредит на строк Ђйї дн≥в. ƒе¤к≥ п≥дприЇмства широко використовують таку можлив≥сть. Ќасправд≥, що б≥льший строк маЇ заборгован≥сть, то менший њњ реальний розм≥р з урахуванн¤м ≥нфл¤ц≥йних процес≥в. јле щодо кредитоспроможност≥, недотриманн¤ встановлених договором строк≥в оплати - погана практика, оск≥льки потенц≥йн≥ кредитори можуть негативно вир≥шити питанн¤ про наданн¤ нового кредиту.

“аким чином, в≥д того, наск≥льки оптимальним буде сп≥вв≥дно≠шенн¤ власного ≥ позикового кап≥тал≥в, ¤кою буде Ђц≥наї останнього, значною м≥рою залежить ф≥нансовий стан п≥дприЇмства. јнал≥з струк≠тури власних ≥ позикових кошт≥в, њх сп≥вв≥дношенн¤ даЇ можлив≥сть оц≥нити р≥вень рац≥ональност≥ формуванн¤ джерел ф≥нансуванн¤ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, його ринковоњ ст≥йкост≥. ј це вкрай важливо дл¤ постачальник≥в ресурс≥в, зокрема дл¤ банк≥в, при вивченн≥ ф≥нан≠сового ризику ≥ дл¤ самого п≥дприЇмства при визначенн≥ перспективного вар≥анта орган≥зац≥њ ф≥нанс≥в та формуванн≥ ф≥нансовоњ стратег≥њ.

ќсновним завданн¤м анал≥зу джерел кошт≥в п≥дприЇмства Ї вивченн¤ та оц≥нка:

зм≥н, що в≥дбулис¤ в структур≥ вс≥х джерел кошт≥в ≥, зокрема, в структур≥ власного та позикового кап≥талу, в на¤вност≥ власних оборотних кошт≥в та њх частки в сум≥ власних кошт≥в та в матер≥альних оборотних коштах на к≥нець зв≥тного пер≥оду пор≥вн¤но з його початком;

рац≥ональност≥ формуванн¤ структури джерел кошт≥в;

Ђц≥ниї джерел кошт≥в;

показник≥в, що характеризують ринкову ст≥йк≥сть п≥дприЇмства. ≤нформац≥ю про розм≥р власних джерел кошт≥в подано в ≤ розд≥л≥ пасиву балансу, а дан≥ про позиков≥ кошти - короткостроков≥ та довгостроков≥ зобов'¤занн¤ - в≥дпов≥дно, у III та IV розд≥лах.

ƒл¤ анал≥зу зм≥н структури джерел ус≥х кошт≥в п≥дприЇмства визначають питому вагу власних та позикових кошт≥в у загальн≥й њх сум≥ на початок та к≥нець зв≥тного пер≥оду й одержан≥ показники пор≥внюють.

–езультати анал≥зу джерел кап≥талу повинн≥ показати, на ¤кому переважно кап≥тал≥ працюЇ п≥дприЇмство - власному чи позиковому, чи не прихований у структур≥, що склалас¤, ризик дл¤ ≥нвестор≥в, чи ц¤ структура спри¤тлива дл¤ ефективного використанн¤ кап≥талу.

« ƒодатку 4 видно, що за зв≥тний пер≥од кап≥тал п≥дприЇмства зб≥льшивс¤ на 8328 тис. грн. ÷е в≥дбулос¤ на 86,4 % (7199 : 8328 х х 100) - за рахунок власного кап≥талу ≥ на 13,6 % (1129 : 8328 х 100) - за рахунок позикового кап≥талу.

„астка власного кап≥талу на к≥нець року зб≥льшилась на 5,6 % ≥ становить 77,8 %, позиковогоЧ зменшилась на 5,6 % ≥ становить 22,2 %.

ќц≥нка зм≥н, ¤к≥ в≥дбулис¤ в структур≥ кап≥талу, може бути р≥зною ¤к дл¤ ≥нвестор≥в, так ≥ дл¤ п≥дприЇмств. “ак, дл¤ ≥нвестор≥в, зокрема дл¤ банк≥в, б≥льш над≥йною Ї ситуац≥¤, ¤кщо частка власного кап≥талу у кл≥Їнт≥в б≥льш висока, оск≥льки це виключаЇ ф≥нансовий ризик.

—труктура кап≥талу п≥дприЇмства, що анал≥зуЇтьс¤, не несе в соб≥ великого ризику дл¤ ≥нвестор≥в, оск≥льки п≥дприЇмство працюЇ переважно на власному кап≥тал≥, ¤кий на к≥нець пер≥оду значно зр≥с.

ƒл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ щодо забезпеченн¤ п≥дприЇмства власними коштами розраховуЇтьс¤ коеф≥ц≥Їнт забезпеченн¤ власними коштами ( з.к.). ÷ей показник обчислюють ¤к в≥дношенн¤ р≥зниц≥ м≥ж обс¤гами власного кап≥талу ≥ фактичною варт≥стю необоротних актив≥в до фактичноњ вартост≥ на¤вних у п≥дприЇмства оборотних кошт≥в.

«наченн¤ цього коеф≥ц≥Їнта повинно бути б≥льше н≥ж 0,1.

Ќа початку року  з.к. становив:

 з.к. = 9416 Ц 3243 / 9684 + 112 = 0,6

Ќа к≥нець року:

 з.к. = 16615 Ц 5992 / 15254 + 112 = 0,7

як видно, ≥ на початок ≥ на к≥нець року коеф≥ц≥Їнт забезпеченн¤ власними коштами значно вищий в≥д 0,1.

¬≥домо, що п≥дприЇмства можуть вкладати частину свого прибутку в ≥нш≥ п≥дприЇмства. ўоб визначити, ¤ку частину прибутку п≥дприЇмство вклало в ≥нш≥ п≥дприЇмства, розраховують коеф≥ц≥Їнт Ђпереливанн¤ї кап≥талу:

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: Ўл¤хи п≥двищенн¤ ефективност≥ використанн¤ об≥гових кошт≥в на п≥дприЇмств≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (16035 прочитано)