≈коном≥чна теор≥¤ > јмериканський неол≥берал≥зм. ћонетаризм

јмериканський неол≥берал≥зм. ћонетаризм

«м≥ст:

¬ступ

ћонопол≥зац≥¤ економ≥ки, виникненн¤ державно-монопол≥стичноњ форми власност≥, усесв≥тн¤ економ≥чна криза 20 - 30-х рр. ѕоставили п≥д сумн≥в основн≥ постулати ортодоксального неокласицизму. ” цей час формуЇтьс¤ теор≥¤ неол≥берал≥зму - теч≥њ в неокласичному вченн≥, що означаЇ можлив≥сть часткового, обмеженого впливу держави на економ≥ку. ÷е св≥дчить про пристосуванн¤ ≥дей л≥берал≥зму до новоњ д≥йсност≥, та про початок нового етапу його розвитку.

1. Ќеол≥берал≥зм.

1938 р. в ѕариж≥ в≥дбулас¤ перша ћ≥жнародна конференц≥¤ (колокв≥ум ”олтера Ћ≥пмана), на ¤к≥й було сформульовано теоретичн≥ засади неол≥берал≥зму.

Ќеол≥берал≥зм - напр¤м в економ≥чн≥й теор≥њ, що базуЇтьс¤ на неокласичн≥й методолог≥њ ≥ захищаЇ принципи саморегулюванн¤ економ≥ки, в≥льноњ конкуренц≥њ та економ≥чноњ свободи. –инок розгл¤даЇтьс¤ ¤к ефективна система, що ¤кнайб≥льше спри¤Ї економ≥чному зростанню ≥ забезпечуЇ пр≥оритетне становище суб'Їкт≥в економ≥чноњ д≥¤льност≥. –оль держави неол≥берал≥зм обмежуЇ орган≥зац≥Їю та охороною побудованоњ на класичних засадах економ≥ки. ƒержава маЇ забезпечувати умови дл¤ конкуренц≥њ ≥ зд≥йснювати контроль там, де конкуренц≥њ бракуЇ. ‘ункц≥њ держави щодо соц≥альноњ сфери неол≥берал≥зм розгл¤даЇ у зв'¤зку з≥ способом перерозпод≥лу сусп≥льних доход≥в, що ставл¤тьс¤ в залежн≥сть в≥д усп≥х≥в економ≥ки ≥ спри¤Ї њњ розвитку.

Ќеол≥берал≥зм репрезентований багатьма школами, що з них найв≥дом≥шими Ї лондонська (‘. ’айЇк), чиказька (ћ. ‘р≥дмен), фрейбурзька (¬. ќйкен та Ћ. ≈рхард), паризька (ћ. јлле).

јмериканський неол≥берал≥зм.  ейнс≥анський вар≥ант управл≥нн¤ економ≥кою методом грошовоњ ем≥с≥њ та бюджетного деф≥циту хоч ≥ спри¤в швидкому економ≥чному зростанню, але не м≥г забезпечити безкризового розвитку, повноњ зайн¤тост≥, подоланн¤ ≥нфл¤ц≥њ. «адовго до початку 70-х рр., коли св≥т зазнав черговоњ глобальноњ кризи, представники неокласичноњ школи прогнозуванн¤ њњ. ¬они доводили, що "¬елика депрес≥¤" 1929-1933 рр. Ѕула не результатом в≥льного п≥дприЇмництва, ¤к стверджував  ейнс, а насл≥дком провал≥в у т≥й сфер≥ д≥¤льност≥, за ¤ку були в≥дпов≥дальн≥ ур¤ди: грошова пол≥тика (ем≥с≥¤ грошей) та надм≥рн≥ держан≥ витрати, що призвели до розладу ф≥нансовоњ системи, до кризи, ≥нфл¤ц≥њ ≥ безроб≥тт¤.

Ќа п≥дстав≥ свого переконанн¤, що цикли мають грошовий характер, неокласики пропонували обмежити державне регулюванн¤ економ≥ки контролюванн¤м грошовоњ маси, ем≥с≥њ грошей, к≥лькост≥ грошей в об≥гу ≥ запасах, а також забезпечити збалансуванн¤ державного бюджету та встановити високий банк≥вський процент. Ќа думку представник≥в неол≥беральноњ опозиц≥њ кейнс≥анство, контроль за грошовою масою маЇ п≥дпор¤дковуватись основному закону грошового об≥гу. ¬ основ≥ його д≥њ лежить к≥льк≥сна теор≥¤ грошей, започаткована ј. —м≥том ≥ остаточно сформульована ƒ. –≥кардо.

2. ћонетаризм.

ѕоЇднанн¤ п≥дход≥в ≥ монетарноњ концепц≥њ державного регулюванн¤ характеризувало особливий напр¤м неол≥беральноњ школи, що згодом отримав назву монетаризму.

«начний вплив на формуванн¤ монетаризму справили теор≥њ американських економ≥ст≥в 20 - 40-х рр. √. —аймонса, ≤. ‘≥шера, ‘. Ќайта. “а особливого поширенн¤ монетаризм ¤к вар≥ант неол≥берал≥зму набув у —Ўј наприк≥нц≥ 40-х - початку 50-х рр. ¬≥н став реакц≥Їю на тривале ≥гноруванн¤ економ≥чною наукою грошових фактор≥в ≥ њхнього впливу на розвиток ≥нфл¤ц≥йних процес≥в.

÷ей пер≥од характеризувавс¤ виникненн¤м низки монетарних те≠ор≥й, що по¤снювали природу цикл≥чного розвитку та пропонували монетарн≥ рецепти стаб≥л≥зац≥њ. јле найб≥льш обгрунтованою та пе≠реконливою була теор≥¤ чиказькоњ (Ђновоњ монетаристськоњї) школи ћ.‘р≥дмена.

ѕозитивний внесок монетаризму в економ≥чну теор≥ю, ≥ передов≠с≥м в теор≥ю грошей, пол¤гав у ретельному досл≥дженн≥ механ≥зму зворотного впливу грошового св≥ту на товарний св≥т, монетарних ≥нструмент≥в ≥ монетарноњ (грошовоњ, валютноњ) пол≥тики на розви≠ток економ≥ки. ћонетарн≥ концепц≥њ стали основою грошово-кредитноњ пол≥тики, ¤ка нин≥ Ї найважлив≥шим важелем державного регулюванн¤.

ћ≥лтон ‘р≥дмен (1912) народивс¤ у Ѕрукл≥н≥ в с≥м'њ вих≥дц≥в з ”крањни. 1932 року зак≥нчуЇ навчанн¤ в ун≥верситет≥ –атгерса, де опанував дв≥ науки Чматематику та економ≥ку. …ого вчител¤ми з економ≥чних дисципл≥н були лауреати Ќобел≥вськоњ прем≥њ Ч —.  узнЇц та ƒж. —т≥глер, а також майбутн≥й президент ‘едеральноњ резервноњ системи —Ўј ј. Ѕьорнс. ÷е спри¤ло формуванню ≥н≠терес≥в ‘р≥дмена ≥ вплинуло на його р≥шенн¤ про продовженн¤ вивченн¤ економ≥чних дисципл≥н. ¬≥н вступаЇ до „иказького ун≥≠верситету, де 1933 р. отримуЇ ступ≥нь маг≥стра. ¬еликий вплив на формуванн¤ неокласичних погл¤д≥в ‘р≥дмена мали викладач≥ цього ун≥верситету √. —аймон, ‘. Ќайт та ƒж. ¬≥нер, що займалис¤ визна≠ченн¤м шл¤х≥в виходу економ≥ки з кризи з допомогою неокласич≠них п≥дход≥в

«годом ћ≥лтон ‘р≥дмен - переходить до  олумб≥йського ун≥вер≠ситету, де маЇ змогу отримувати стипенд≥ю. “ут в≥н сп≥впрацюЇ з автором “еор≥њ д≥лових цикл≥в ћ≥тчеллом. 1937 р. п≥д кер≥вництвом  узнЇца бере участь у розробц≥ наукового проекту Ќац≥онального бюро економ≥чних досл≥джень. ѕ≥д час в≥йни працював у державно≠му казначейств≥, пот≥м у в≥дд≥л≥ в≥йськових досл≥джень  олумб≥йсь≠кого ун≥верситету. 1946 р. захистив докторську дисертац≥ю з проб≠лем ф≥лософ≥њ.

« 1948 р. ћ. ‘р≥дмен працюЇ в „иказькому ун≥верситет≥, де займаЇтьс¤ методолог≥чними проблемами сусп≥льних наук, проблема≠ми правових в≥дносин (захистив докторську дисертац≥ю), грошей ≥ ц≥ноутворенн¤. ¬≥н був президентом јмериканськоњ економ≥чноњ асоц≥ац≥њ, радником президента з економ≥чних питань, членом ред≠колег≥й багатьох економ≥чних видань.

…ому належить понад 250 праць, серед них 27 книжок. ќснов≠н≥ Ч ЂЌариси позитивноњ теор≥њї (1953); Ђ ≥льк≥сна теор≥¤ грошейї (1956), Ђ“еор≥¤ функц≥њ споживанн¤ї (1957), Ђѕрограма монетарноњ стаб≥л≥зац≥њї (1959), Ђ“еоретичн≥ основи анал≥зу кредитно-грошовоњ системиї (1970), Ђ√рош≥ й економ≥чний розвитокї (1973), ЂЅезроб≥тт¤, проти ≥нфл¤ц≥њ? ќц≥нка кривоњ ‘≥лл≥пеаї (1975), Ђ“еор≥¤ ц≥нї (1978), Ђћонетарна ≥стор≥¤ —Ўј, 1867Ч1960ї (1981) (у сп≥вавторс≠тв≥), ЂЌариси позитивноњ економ≥киї (1975) , Ђ¬≥льн≥ вибиратиї (1980), Ђќсобистий погл¤дї (1981). —аме в цих прац¤х сформульовано основн≥ теоретичн≥ положенн¤ монетаризму.

‘р≥дмен брав участь у розробц≥ програми –еспубл≥канськоњ парт≥њ, був автором та ведучим попул¤рноњ телепрограми Ђ—вобода виборуї.

…ого широкому кругозору, надзвичайному ≥нтелекту завд¤чуЇ своњм в≥дродженн¤м неокласичний напр¤мок в економ≥чн≥й теор≥њ.

Ўл¤х ћ≥лтона ‘р≥дмена в≥д академ≥чного вченого до засновника чиказькоњ монетаристськоњ школи, лауреата Ќобел≥вськоњ прем≥њ 1976 р., був зв'¤заний ≥з розробкою .теор≥њ кап≥тал≥зму ¤к саморегу≠лювальноњ системи, з формулюванн¤м монетаристськоњ доктрини, котру було визнано антиподом кейнс≥анськоњ системи державного втручанн¤ в економ≥ку.

ћетод теоретичних досл≥джень ‘р≥дмена можна назвати суб'Їктивно-позитив≥стським, заснованим на емп≥ричних та ста≠тистичних узагальненн¤х.

ѕозитив≥зм теор≥њ ћ≥лтона ‘р≥дмена пол¤гаЇ в т≥м, що њњ ц≥лком ор≥Їнтовано на практичне застосуванн¤.

—уб'Їктив≥зм ‘р≥дмена (¤к одна з ознак належност≥ до неокласи≠чного напр¤мку в економ≥чн≥й теор≥њ) про¤вл¤Їтьс¤ в т≥м, що в≥н ураховуЇ д≥ю психолог≥чного фактора (мотив≥в повед≥нки людини) в р≥зних економ≥чних ситуац≥¤х, .наприклад у ситуац≥њ.Ђ≥нфл¤ц≥йного оч≥куванн¤ї. ѕсихолог≥чн≥ фактори, на, його думку, Ч це р≥вноправ≠н≥ складов≥ вр≥вноважуванн¤ економ≥чноњ системи.

Ѕагато положень його теор≥њ, було викладено у вигл¤д≥ г≥потез, ¤к≥ довод¤тьс¤ на баз≥ припущень, пор≥вн¤нь та анал≥зу статичного в економ≥чних ¤вищах. ¬≥н використовуЇ абстрактн≥ визначенн¤, дан≥ ще класичною пол≥теконом≥Їю. …ого монетаризм Ч це, власне, сукупн≥сть к≥лькох неокласичних теор≥й, ¤к≥ мають самост≥йне значенн¤, але об'Їднуютьс¤ к≥льк≥сною теор≥Їю грошей, ¤ку ‘р≥д≠мен розгл¤дав не ¤к теор≥ю, а ¤к загальний принцип анал≥зу. —вою концепц≥ю в≥н характеризуЇ ¤к Ђтеоретичний п≥дх≥д, що стверджуЇ важлив≥сть грошейї.

1	2	3	4

Ќазва: јмериканський неол≥берал≥зм. ћонетаризм
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (4646 прочитано)