≈коном≥чна теор≥¤ > јмериканський неол≥берал≥зм. ћонетаризм

¬ажливим принциповим п≥дходом до досл≥дженн¤ механ≥зм≥в розвитку сучасного кап≥тал≥зму, за ‘р≥дменом, Ї визнанн¤ необх≥д≠ност≥ економ≥чноњ свободи, що зумовлюЇ вс≥ ≥нш≥ свободи в сусп≥ль≠ств≥. ≈коном≥чна свобода, завд¤ки ¤к≥й реал≥зуЇтьс¤ ≥де¤ сусп≥льноњ р≥вноваги, Ї нев≥д'Їмною в≥д ринковоњ системи, що перебуваЇ в про≠цес≥ пост≥йного розвитку. ќсновною та визначальною рисою ринковоњ системи залишаЇтьс¤ в≥льна конкуренц≥¤, ¤ка маЇ пронизувати вс≥ сфери сусп≥льного житт¤, щоб забезпечувати умови автоматичного саморегулюванн¤ економ≥ки.

≤де¤ економ≥чноњ свободи реал≥зуЇтьс¤, на думку ‘р≥дмена, невтручанн¤м держави в економ≥ку та зменшенн¤м т≥Їњ частки нац≥онального продукту, що становить доходи держави ≥ Ї матер≥≠альною основою державних Ђвмонтованих стаб≥л≥затор≥вї.

ƒержавне втручанн¤ в економ≥ку, п≥дкреслюЇ ‘р≥дмен, блокуЇ д≥ю стих≥йних регул¤тор≥в, що спри¤ють встановленню р≥вноваги, воно ор≥Їнтоване на короткострокову перспективу: будь-¤к≥ неперед≠бачен≥ зовн≥шн≥ чинники можуть спричинити в≥дхиленн¤ в≥д вибра≠ного напр¤мку.

ќтже, основний принцип монетаризму пол¤гаЇ в т≥м, що аль≠тернативи ринковому механ≥зму не ≥снуЇ.

≈коном≥чн≥ ≥дењ ћ. ‘р≥дмена. ” середин≥ 50-х рр. ‘р≥дмен ви≠ступаЇ з ≥н≥ц≥ативою перегл¤ду п≥дход≥в до економ≥чного анал≥≠зу. ¬≥н та його посл≥довники, –.  ейган, ƒ. ‘енд, –. —елден та ≥нш≥, запропонували протилежний кейнс≥анському погл¤д на приро≠ду розвитку кап≥тал≥стичноњ економ≥ки, оптим≥стично оц≥нивши њњ перспективи.

Ќове вченн¤ було спочатку негативно сприйн¤те академ≥чними колами, оск≥льки монетаристи п≥ддали сумн≥ву ќсновн≥ положенн¤ та висновки ƒж. ћ.  ейнса про необх≥дн≥сть державного регулю≠ванн¤ процесу розширеного в≥дтворенн¤ методом грошових шок≥в, тобто фактично заперечили доц≥льн≥сть використанн¤ кейнс≥анських форм активного втручанн¤ держави в економ≥ку, ¤к≥ добре заре≠комендували себе на практиц≥. ќднак коли централ≥зм в обох систе≠мах Ч кап≥тал≥стичн≥й та соц≥ал≥стичн≥й Ч почав ви¤вл¤ти своњ недол≥ки та суперечност≥, теор≥¤ монетарист≥в починаЇ привертати до себе все б≥льшу увагу ≥ в 70-х рр. (п≥д час св≥товоњ стагфл¤ц≥њ) на≠буваЇ широкого визнанн¤.

≤дењ  ейнса про те, що основним завданн¤м економ≥чного розвит≠ку Ї забезпеченн¤ максимального р≥вн¤ зайн¤тост≥, монетаристи на чол≥ з ‘р≥дменом протиставл¤ють ≥дею забезпеченн¤ стаб≥льност≥ економ≥ки.

≤ще в ранн≥х прац¤х ‘р≥дмен виступав проти кейнс≥анського ро≠зум≥нн¤ основ цикл≥чного розвитку та динам≥ки нац≥онального до≠ходуї ¤ке базувалось на ≥дењ стаб≥л≥зуючого впливу ≥нвестиц≥йних процес≥в та споживанн¤ (ефективного попиту).

 ейнс стверджував, що цикл≥чн≥сть зумовлюЇтьс¤ недостатн≥м сукупним попитом, ≥ дл¤ стаб≥льного розвитку маЇ значенн¤ лише ст≥йкий попит на грош≥. ƒержавне регулюванн¤ пол¤гаЇ в стимулю≠ванн≥ сукупного попиту, ¤кий зростатиме разом ≥з випереджаючим зростанн¤м грошовоњ маси (контрольована ≥нфл¤ц≥¤). Ќарощуванн¤ державою грошовоњ маси збуджуЇ процеси ≥нвестуванн¤, спри¤Ї зростанню обс¤г≥в виробництва, забезпечуЇ максимальну зайн¤т≥сть.

‘р≥дмен, спираючись на базу даних з економ≥чноњ ≥стор≥њ —Ўј, доводить, що цикл≥чн≥сть економ≥чного розвитку маЇ грошову природу: саме зростанн¤ грошовоњ маси в об≥гу провокуЇ ≥нфл¤ц≥ю. “ому грошова сфера, пропозиц≥¤ грошей мають бути основними об'Їктами державного контролю.

≤нфл¤ц≥¤. «а  ейнсом, к≥льк≥сть грошей у об≥гу не впливаЇ на механ≥зми ц≥нового ринкового саморегулюванн¤. “ому дл¤  ейнса ≥нфл¤ц≥¤ не становила суттЇвоњ проблеми. ¬она розгл¤далась ним ¤к прийн¤тна плата за зайн¤т≥сть. «а визначенн¤м  ейнса, спровокова≠на ем≥с≥Їю ≥нфл¤ц≥¤ нав≥ть необх≥дна ¤к додатковий генератор ефек≠тивного попиту, ≥ лише тод≥ коли виробництво с¤гаЇ критичних меж розвитку, ≥нфл¤ц≥¤ може перетворитись на справжню, але держава завжди може контролювати цей процес.

ћонетаристи на чол≥ з ‘р≥дменом уважали, що, використовуючи модель  ейнса, держава може впливати лише на сукупний попит, ф≥нансуючи його за рахунок власних доход≥в, ¤к≥ покриваютьс¤ за рахунок ≥нфл¤ц≥њ.

«ростанн¤ грошовоњ маси в об≥гу понад потреби ринку породжуЇ нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж попитом на грош≥ та њх пропозиц≥Їю, ≥ ¤к насл≥≠док, негативно впливаЇ на ц≥нову кон'юнктуру, зароб≥тну плату й зайн¤т≥сть. ƒержава не може вплинути на обс¤ги товарноњ пропози≠ц≥њ, а тому не може забезпечити р≥вноваги м≥ж попитом ≥ пропозиц≥≠Їю. ѕроблеми, ¤к≥ виникають п≥д час ≥нфл¤ц≥њ, розладнують ринко≠вий механ≥зм, ≥ держава вже не може регулювати сусп≥льне вироб≠ництво ≥накше, н≥ж застосовуючи надзвичайн≥ заходи.

ќтже, на думку ‘р≥дмена, першопричиною ≥нфл¤ц≥њ Ї форсова≠на ем≥с≥¤ грошей, ¤ка ≥н≥ц≥юЇ процес њњ розгортанн¤. ≤нфл¤ц≥¤ Ї ¤вищем грошового пор¤дку, ≥ боротьба з нею можлива лише у сфер≥ грошового об≥гу.

—еред ≥нших причин ≥нфл¤ц≥њ ‘р≥дмен називаЇ ≥ пол≥тику деф≥≠цитного бюджетного ф≥нансуванн¤, ≥ контроль за ставкою процента, ≥ кредитну експанс≥ю, ≥ заходи держави щодо соц≥ального забезпе≠ченн¤ за рахунок прогресивного оподаткуванн¤. “а вс≥ ц≥ чинники Ї, на його думку, або пох≥дними в≥д ем≥с≥њ грошей, або такими, що по≠требують додатковоњ ем≥с≥њ.

¬≥н розробл¤Ї теоретичн≥ п≥дходи до формуванн¤ економ≥чноњ пол≥тики державного регулюванн¤ грошового об≥гу.

 ≥льк≥сна теор≥¤ грошей. ƒержава, ¤ка маЇ на мет≥ спри¤нн¤ ринков≥й стаб≥л≥зац≥њ, на думку ‘р≥дмена, може скористатись лише одним ≥нструментом впливу на економ≥ку Ч грошовою ем≥с≥Їю.

ўе в ранн≥х прац¤х ‘р≥дмена було сформульовано Ђгрошове правилої збалансованоњ довгостроковоњ монетарноњ пол≥тики держави, зг≥дно з ¤ким зб≥льшенн¤ грошовоњ маси маЇ бути системати≠чним, стаб≥льним ≥ планованим процесом, незалежним в≥д кон'юнк≠тури та цикл≥чних коливань.

¬иход¤чи з того, що недостатн¤ к≥льк≥сть грошей у об≥гу призво≠дить до кризи виробництва, а надлишкова Ч до ≥нфл¤ц≥њ, ‘р≥дмен запропонував визначати оптимально необх≥дну к≥льк≥сть грошей, ¤ка б не впливала на њхню варт≥сть ≥ ц≥ни, тод≥ не ≥снуватиме загрози ≥нфл¤ц≥њ.

ќптимальну к≥льк≥сть грошей у об≥гу в≥н пропонуЇ визначати за допомогою р≥вн¤нн¤ обм≥ну, в≥дпов≥дно до ¤кого загальна ц≥на створеного в межах крањни продукту маЇ дор≥внювати розм≥рам грошовоњ маси, помноженоњ на швидк≥сть обороту. ¬арт≥сну оц≥нку обс¤г≥в виробництва в≥дображено у валовому нац≥ональному проду≠кт≥. ‘р≥дмен доводить, що м≥ж ƒинам≥кою грошовоњ маси ≥ динам≥≠кою нац≥онального продукту ≥снуЇ ст≥йкий корел¤ц≥йний зв'¤зок, “ому грошова ем≥с≥¤ маЇ бути ор≥Їнтованою на прир≥ст ¬Ќѕ.

‘р≥дмен пропонуЇ п≥дтримувати темп приросту грошовоњ маси: гот≥вки (чеки, банкноти, вклади до запитанн¤ ≥ т.≥н.)Ч на р≥вн≥ 3-х % на р≥к; потенц≥йних грошей (строкових вклад≥в ≥ обл≥гац≥й державних позик) Ч на 1 %. ” ц≥лому прир≥ст не може бути б≥ль≠шим за 4Ч5 % щор≥чно, виход¤чи з тенденц≥њ до спов≥льненн¤ швидкост≥ обороту грошовоњ одиниц≥ та стаб≥льност≥ приросту нац≥≠онального продукту в —Ўј за тривалий пер≥од. “емпи середньор≥ч≠ноњ ≥нфл¤ц≥њ не повинн≥ перевищувати цих показник≥в, оск≥льки мо≠жливе розкручуванн¤ ≥нфл¤ц≥йноњ сп≥рал≥.

“акий п≥дх≥д забезпечуватиме стаб≥льну грошову кон'юнктуру.

—тавка процента, ‘р≥дмен вказуЇ, що в центр≥ кейнс≥анськоњ модел≥ перебувають ≥нвестиц≥њ ¤к стаб≥л≥затор цикл≥чного розвитку. “ому ц¤ модель передбачаЇ регулюючий вплив держави на норму процента за кредит з метою стимулюванн¤ ≥нвестиц≥йних процес≥в.

Ќа думку ‘р≥дмена, регулюванн¤ ставки процента Ї використан≠н¤м ≥нфл¤ц≥йних процес≥в на користь держави дл¤ покритт¤ њњ витрат. јдже регулюванн¤ ставки процента зв'¤зане з грошовою ем≥с≥Їю.

«а наростанн¤ кризових ¤вищ ÷ентральний банк зб≥льшуЇ грошову пропозиц≥ю ≥ знижуЇ ставку процента, стимулюючи ≥нвесту≠ванн¤. «ростанн¤ ≥нвестиц≥й веде до п≥двищенн¤ зайн¤тост≥, зб≥ль≠шенн¤ ¬Ќѕ та доход≥в, проте призводить до нового зб≥льшенн¤ попиту на грош≥, тобто проблема задоволенн¤ грошового попиту за≠лишаЇтьс¤ невир≥шеною.

‘р≥дмен бачить цей недол≥к кейнс≥анськоњ схеми ≥ зауважуЇ, що саме завд¤ки регулюванню ставки процента грошовий попит н≥коли не буде стаб≥льним. «а цих умов зростанн¤ грошовоњ пропозиц≥њ спричин¤тиме негайну реакц≥ю ринку: в≥дбудетьс¤ зростанн¤ ц≥н на товари та послуги. “ака пол≥тика регулюванн¤ попиту на грош≥ в довгостроковому пер≥од≥ призведе до того, що держава буде змуше≠на зд≥йснювати фактично ≥нфл¤ц≥йне ф≥нансуванн¤. “ому держава маЇ контролювати пропозиц≥ю грошей, а не попит на них, ≥ необ≠х≥дн≥сть у регулюванн≥ кредитноњ ставки в≥дпаде.

‘р≥дмен уважав, що норма процента ¤к ц≥на кредитних грошей визначаЇтьс¤ сп≥вв≥дношенн¤м попиту на них ≥ њхньою пропозиц≥Їю. ¬≥н стверджував, що попит на грош≥ Ї об'Їктивно стаб≥льним ≥ зв'¤заним ≥з динам≥кою основних економ≥чних показник≥в Ч вало≠вого нац≥онального продукту, нац≥онального доходу, реальних до≠ход≥в на душу населенн¤, зайн¤тост≥ та ≥н., тобто зв'¤зок м≥ж ¬Ќѕ ≥ грошовою масою Ї т≥сн≥шим, .н≥ж м≥ж ¬Ќѕ ≥ ставкою процента.

якщо пропозиц≥¤ грошей (а не попит на них) буде регулюватись державою ≥ ¤кщо вона також буде ор≥Їнтованою на основн≥ еконо≠м≥чн≥ показники, то ставка процента встановлюватиметьс¤ ринком ≥ спри¤тиме актив≥зац≥њ механ≥зм≥в саморегулюванн¤ економ≥ки.

«вичайно, суттЇвий вплив на ставку процента справл¤ють ≥ ≥нш≥ чинники, зокрема сп≥вв≥дношенн¤ к≥лькост≥ грошей, що перебува≠ють у сфер≥ об≥гу, та грошей, ¤к≥ збер≥гаютьс¤ на рахунках (в≥дкла≠дений попит) ≥, потенц≥йно Ї джерелом кредитуванн¤ ≥ неконтрольованого зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ грошей у об≥гу. јле, ринок може регулювати ≥ цю проблему. Ѕ≥льше того, в≥дкладений попит може в≥д≥гравати роль Ђвбудованогої стаб≥л≥затора, за необх≥дност≥ забез≠печуючи поповненн¤ канал≥в грошового об≥гу.

1	2	3	4

Ќазва: јмериканський неол≥берал≥зм. ћонетаризм
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (4646 прочитано)