≈коном≥чна теор≥¤ > јмериканський неол≥берал≥зм. ћонетаризм

ѕроблема зайн¤тост≥. ќсновним завданн¤м державного втру≠чанн¤ в економ≥ку, на думку  ейнса, Ї вир≥шенн¤ проблеми зрос≠танн¤ д≥ловоњ активност≥, а в≥дтак, зниженн¤ р≥вн¤ безроб≥тт¤,

јнал≥зуючи залежн≥сть м≥ж зайн¤т≥стю та ≥нфл¤ц≥Їю, кейнс≥анц≥ посилались на Ђкриву ‘≥лл≥псаї, ¤ка ≥люструвала ≥снуванн¤ зворот≠ного зв'¤зку м≥ж зароб≥тною платою, ц≥нами та р≥внем безроб≥тт¤, м≥ж ≥нфл¤ц≥Їю та безроб≥тт¤м. ¬иход¤чи з того, що зайн¤т≥сть зале≠жить в≥д р≥вн¤ зароб≥тноњ плати, вони робили висновок, що пробле≠му зайн¤тост≥ можна вир≥шити за допомогою пом≥рноњ ≥нфл¤ц≥њ, ¤ка допомагаЇ створити ≥люз≥ю зростанн¤ зароб≥тноњ плати, а насправд≥ заморожуЇ њњ на певному м≥н≥мальному р≥вн≥.

‘р≥дмен доводить, що ≥нфл¤ц≥¤ не забезпечуЇ зростанн¤ зайн¤≠тост≥.  ритикуючи висновок про те, що з допомогою пол≥тики сти≠мулюванн¤ попиту, тобто ≥нфл¤ц≥њ, можна Ђкупитиї пост≥йно низь≠кий р≥вень безроб≥тт¤, в≥н стверджував: довготривалоњ залежност≥ м≥ж р≥внем ≥нфл¤ц≥њ та зайн¤т≥стю не ≥снуЇ. –об≥тники з часом зро≠зум≥ють, що мають ≥нфл¤ц≥йний прир≥ст зароб≥тноњ плати, ≥ сформу≠люють нов≥ вимоги до њњ р≥вн¤. 3 ≥ншого боку, п≥дприЇмець теж швидко збагне, що п≥двищенн¤ попиту Ч насл≥док ≥нфл¤ц≥њ, а не ре≠альний прир≥ст куп≥вельноњ спроможност≥. ¬≥н скоротить виробництво й попит на робочу силу. якщо темпи ≥нфл¤ц≥њ випереджатимуть зростанн¤ вимог до зароб≥тноњ плати, то безроб≥тт¤ може певний час утримуватись на низькому р≥вн≥. јле пост≥йно п≥дтримувати певний р≥вень зайн¤тост≥ можна лише ц≥ною галопуючоњ ≥нфл¤ц≥њ, коли Ђ≥н≠фл¤ц≥йне оч≥куванн¤ї не встигаЇ за њњ темпами.

ќтже, прискоренн¤ ≥нфл¤ц≥њ позитивно впливаЇ на безроб≥т≠т¤ лише тимчасово, головним њњ п≥дсумком Ї скороченн¤ зайн¤≠тост≥. “ому, на думку ‘р≥дмена, сл≥д боротись не з безроб≥тт¤м, а з ≥нфл¤ц≥Їю.

‘р≥дмен формулюЇ концепц≥ю Ђоб'Їктивного, природного без≠роб≥тт¤ї. ¬≥н робить висновок, що зайн¤тост≥, ¤к ≥ виробництву, притаманна цикл≥чн≥сть. ѓњ природа криЇтьс¤ в недостатн≥й пропо≠зиц≥њ грошовоњ маси. «меншенн¤ грошовоњ маси Ч ознака криз та застою, воно обов'¤зково супроводжуЇтьс¤ зм≥ною кон'юнктури на ринку прац≥. “обто безроб≥тт¤ в≥н зв'¤зуЇ з ≥снуванн¤м Ђоб'Їктив≠ногої грошового попиту на робочу силу, розм≥ри ¤кого залежать в≥д обс¤г≥в виробництва. якщо намагатись стимулювати цей попит з допомогою штучного впливу, то в≥дпов≥ддю стане зростанн¤ ц≥н, а не зайн¤тост≥.

Ќайкращим регул¤тором зайн¤тост≥ Ї ринок. ‘р≥дмен наголо≠шуЇ, що резерв робочоњ сили забезпечуЇ р≥вновагу, дозвол¤Ї швидко зб≥льшувати зайн¤т≥сть за умов пожвавленн¤ виробництва, повн≥ше використовувати виробнич≥ ресурси, швидко нарощувати товарну пропозиц≥ю ≥ запоб≥гати значному зростанню зароб≥тноњ плати. ¬≥н уважаЇ економ≥чно виправданим 4Ч5 % р≥вень безроб≥тт¤, оск≥льки соц≥альне забезпеченн¤ такоњ к≥лькост≥ безроб≥тних не становить проблеми дл¤ держави.

‘р≥дмен доходить висновку, що немаЇ потреби в регулюванн≥ р≥≠вн¤ зайн¤тост≥. ≤нфл¤ц≥йно-бюджетна та ф≥скальна спр¤мован≥сть кейнс≥анськоњ пол≥тики стимулюванн¤ зайн¤тост≥ призводить до ви≠тискуванн¤ ринковоњ економ≥ки, скороченн¤ приватного сектора, перерозпод≥лу доход≥в на користь соц≥альноњ сфери, а головне, не спри¤Ї вир≥шенню проблеми зайн¤тост≥. “ому сл≥д допустити такий р≥вень безроб≥тт¤, ¤кий забезпечуватиме використанн¤ ринку прац≥ ¤к стаб≥л≥затора кон'юнктури, забезпечуватиме оптимальний р≥вень зароб≥тноњ плати.

–≥вень зароб≥тноњ плати.  оливанн¤ р≥вн¤ безроб≥тт¤  ейнс зв'¤зував ≥з коливанн¤м р≥вн¤ зароб≥тноњ плати: зростанн¤ реальноњ зароб≥тноњ плати веде до зменшенн¤ зайн¤тост≥. “ому в≥н пропону≠вав визначати м≥н≥мальну зароб≥тну плату й ф≥ксувати њњ, а також заморожувати зростанн¤ зароб≥тноњ плати з допомогою ≥нфл¤ц≥њ.

Ќа думку ‘р≥дмена, р≥вень зароб≥тноњ плати взагал≥ не п≥дл¤гаЇ державному регулюванню. ѓњ розм≥ри маЇ встановлювати ринок за≠лежно в≥д кон'юнктури. ¬≥дтак необх≥дно скасувати закони про м≥н≥мальну зароб≥тну плату ≥ заборонити профсп≥лкам втручатис¤ в процес њњ формуванн¤. ” пер≥оди криз в≥дбуватиметьс¤ скороченн¤ зароб≥тноњ плати, що у поЇднанн≥ з≥ зростанн¤м безроб≥тт¤ спри¤ти≠ме зниженню ц≥н ≥ стимулюватиме вих≥д ≥з кризи. ќтже, зароб≥тна плата також стане своЇр≥дним стаб≥л≥затором ринковоњ р≥вноваги.

‘≥нансова пол≥тика. ¬ажливу причину ≥нфл¤ц≥њ ‘р≥дмен убачаЇ ≥ в пол≥тиц≥ деф≥цитного бюджетного ф≥нансуванн¤. ƒл¤ покритт¤ деф≥циту бюджету держава зд≥йснюЇ додаткову ем≥с≥ю ≥нфл¤ц≥йних грошей, ≥ цей процес згодом стаЇ неконтрольованим.

¬≥н звертаЇтьс¤ також до питанн¤ ф≥скальноњ пол≥тики, зазна≠чаючи, що держава намагаЇтьс¤ вир≥шити проблеми, ¤к≥ сама ≥ створюЇ, за рахунок прогресивного оподаткуванн¤, перекладаючи њх на плеч≥ високорентабельних п≥дприЇмств, п≥дриваючи основи економ≥ки.

‘р≥дмен виступаЇ з р≥зкою критикою пол≥тики незбалансованого державного бюджету, визнаючи њњ одн≥Їю з причин розбалансуванн¤ механ≥зм≥в ринкового саморегулюванн¤, пост≥йно д≥ючим фактором ≥нфл¤ц≥њ.

¬одночас в≥н рекомендуЇ утримуватись в≥д неконтрольованоњ, спонтанноњ грошовоњ ем≥с≥њ, ¤ка також Ї джерелом покритт¤ бюд≠жетного деф≥циту та чинником ≥нфл¤ц≥њ. ‘едеральна резервна сис≠тема, ¤ка акумулюЇ резервн≥ фонди комерц≥йних банк≥в ≥, регулю≠ючи норму резерву, може впливати на њхню кредитну експанс≥ю, маЇ припинити регулюванн¤ кредитноњ пол≥тики комерц≥йних банк≥в, що пол¤гаЇ у частковому покритт≥ ем≥с≥њ комерц≥йних банк≥в за ра≠хунок резерв≥в ≥ призводить до спонтанного зб≥льшенн¤ грошовоњ маси в об≥гу.

“аким чином, основн≥ рекомендац≥њ ‘р≥дмена випливають з його постулату, що подолати ≥нфл¤ц≥ю можна лише з допомогою по≠л≥тики стримуванн¤ Ч Ђреструктивноњ пол≥тикиї. «меншенн¤ державних витрат спри¤тиме скороченню деф≥циту державного бюджету, обмежить прир≥ст грошовоњ маси, упов≥льнить темпи ≥нфл¤ц≥њ. ÷е призведе до звуженн¤ попиту, отже, зросте безроб≥тт¤. ќднак пост≥йне затуханн¤ темп≥в ≥нфл¤ц≥њ зменшить ≥нфл¤ц≥йн≥ оч≥≠куванн¤, пожвавить д≥лову активн≥сть ≥ р≥вень безроб≥тт¤ почне знижуватись.

Ќа думку ‘р≥дмена, функц≥њ держави не повинн≥ обмежуватис¤ Ђшвидким реагуванн¤мї з допомогою ставки процента та дотац≥й на про¤ви дестаб≥л≥зац≥њ, оск≥льки деф≥цитне ф≥нансуванн¤ та штучне стимулюванн¤ попиту розбалансовуЇ ф≥нансову систему. —тратег≥ч≠ною л≥н≥Їю маЇ бути курс на скороченн¤ державноњ участ≥ в пере≠розпод≥л≥ нац≥онального продукту. ќсновне завданн¤ держави Ч не допускати коливань грошовоњ маси, п≥дтримувати стаб≥льний темп њњ приросту.

ѕоЇднанн¤ автономноњ ≥ стаб≥льноњ динам≥ки грошовоњ маси, що не залежатиме в≥д цикл≥чних коливань, ≥з стаб≥л≥зац≥Їю .бюджет≠них видатк≥в, коли податки, соц≥альн≥ виплати не будуть використо≠вуватись дл¤ регулюванн¤ кон'юнктури, забезпечить економ≥чну р≥вновагу.

ќтже, основним фактором економ≥чноњ р≥вноваги в сусп≥льств≥, за ‘р≥дменом, Ї стаб≥льна, контрольована динам≥ка пропозиц≥њ грошей. ÷ей фактор розгл¤даЇтьс¤ ¤к основа внутр≥шньоеконом≥чноњ пол≥тики. ƒосл≥дженн¤ нац≥ональноњ економ≥ки ¤к ланцюга св≥≠товоњ господарськоњ системи ћ. ‘р≥дмен зд≥йснював з позиц≥њ визнанн¤ њњ Ђсамонастроюваноюї системою, ¤к≥й потр≥бний часовий та економ≥чний прост≥р.

‘р≥дмен виходив з концепц≥њ в≥дкритост≥ економ≥ки, що реал≥зу≠Їтьс¤ через торг≥влю, ≥нвестуванн¤, обм≥н технолог≥¤ми та ≥нш≥ на≠пр¤мки зовн≥шньоњ д≥¤льност≥, обстоював принцип застосовност≥ закон≥в нац≥онального ринку до м≥жнародного середовища.

ѕосл≥довники  ейнса зосередили свою увагу на досл≥дженн≥ плат≥жного балансу з метою визначенн¤ впливу експортно-≥мпорт≠них операц≥й на забезпеченн¤ економ≥чноњ, р≥вноваги.. ¬изнаючи по≠зитивну залежн≥сть ефективного попиту, в≥д експорту ≥ негативну Ч в≥д ≥мпорту, вони розробл¤ють модел≥, що демонструють залежн≥сть установленн¤ р≥вноваги в≥д втручанн¤ держави в зовн≥шньоеконо≠м≥чну сферу методами пр¤мого регулюванн¤, бюджетного ф≥нансу≠ванн¤ та позаеконом≥чного впливу.

≈коном≥чн≥ важел≥ впливу, за кейнс≥анською доктриною, були зв'¤зан≥ з плат≥жним балансом, що залежав в≥д валютного курсу. “ому вих≥дною у модел¤х економ≥чного регулюванн¤ була система ф≥ксованих валютних курс≥в, ¤ка п≥дтримувалась ÷ентральним бан≠ком. Ўтучне регулюванн¤ курс≥в за допомогою процентних ставок давало змогу через девальвац≥ю чи ревальвац≥ю валют, стимулювати чи стримувати експортно-≥мпортн≥ операц≥њ.

ћ≥лтон ‘р≥дмен обстоював принципи самозабезпеченн¤ валют≠ноњ р≥вноваги за рахунок в≥льноњ гри ринкових сил. ¬≥н стверджував, що втручанн¤ держави у валютне середовище може спричинити дестаб≥л≥зац≥ю валютних в≥дносин, в≥дплив нац≥ональноњ, валюти з ус≥ма пох≥дними економ≥чними насл≥дками. ¬алютна р≥вновага мо≠же забезпечуватись за рахунок сталоњ довгостроковоњ кредитно-грошовоњ пол≥тики.

÷≥каво, що м≥ркуванн¤ кейнс≥анц≥в та монетарист≥в стосовно ро≠л≥ процентноњ ставки ¤к регул¤тора переливанн¤; кап≥тал≥в з крањни в крањну зб≥гаютьс¤, але, за ‘р≥дменом, ц¤ роль Ї лише допом≥жною.

‘р≥дмен виходив з того, що за умов ринковоњ економ≥ки ≥снуЇ зворотний зв'¤зок м≥ж валютними резервами та розм≥рами внутр≥шньоњ грошовоњ маси, що в сум≥ становить величину, ¤ка необх≥дна дл¤ товарооб≥гу. —аме через цей зворотний зв'¤зок за≠безпечуЇтьс¤ р≥вновага, тод≥ ¤к система, створена на основ≥ кейнс≥анськоњ модел≥ (Ѕреттон-¬уд), блокуЇ д≥ю адаптац≥йних механ≥з≠м≥в ринку. “обто ≥де¤ стих≥йного вир≥внюванн¤ грошового об≥гу ≥ плат≥жних баланс≥в протиставл¤Їтьс¤ використанню еп≥зодичних девальвац≥й; јдже п≥сл¤ девальвац≥й зростають внутр≥шн≥м ц≥ни, спричин¤ючи ≥нфл¤ц≥ю, що знову призводить до деф≥циту плат≥ж≠ного балансу.

ќчевидно, що ‘р≥дмен розгл¤дав економ≥чну д≥¤льн≥сть сусп≥льства, ¤к орган≥чну Їдн≥сть внутр≥шньоњ та зовн≥шньоњ економ≥к ≥ в цьому вбачав суть в≥дкритост≥ економ≥ки.

1	2	3	4

Ќазва: јмериканський неол≥берал≥зм. ћонетаризм
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (4646 прочитано)