Ѕанк≥вська справа >  редитно-грошова пол≥тика ÷ентрального Ѕанку

 редитно-грошова пол≥тика ÷ентрального Ѕанку

÷ентральний банк ¾ це орган державного грошово-кредитного регулюванн¤ економ≥ки, що над≥лений моноп≥льним правом ем≥с≥њ банкнот та зд≥йснюЇ кер≥вництво грошово-кредитною системою крањни.

ќб¢Їктивна необх≥дн≥сть в орган≥зац≥њ д≥¤льност≥ центральних банк≥в ¤к окремих ≥нститут≥в кредитноњ системи виникаЇ у той пер≥од розвитку товарно-грошових в≥дносин, коли ем≥с≥¤ банкнот багатьма банками крањни фактично руйнуЇ п≥двалини грошового об≥гу та дезорган≥зуЇ всю систему господарських зв¢¤зк≥в. ÷е пов¢¤зано з нодов≥рою р≥зних суб¢Їкт≥в ринку до багатьх грошових знак≥в в об≥гу, причому випущених не лише УчужимиФ, але ≥ УсвоњмиФбанками. ќкрем≥ з них нер≥дко зловживали своњм ем≥с≥йним правом, що викликало крахи ф≥нансових ринк≥в. ƒо того ж банкноти, ем≥тован≥ банком, ¤кий зазнав банкрутства, ставали нед≥йсними, що зумовлювало значн≥ збитки њх власник≥в.

«а формою орган≥зац≥њ центральн≥ банки можуть бути державними або акц≥онерними.  ап≥тал державних банк≥в повн≥стю зосереджений в руках держави. ѕри цьому у такий спос≥б центральний банк може бути орган≥зований ¤к в момент свого безпосереднього створенн¤ (наприклад, Ќ≥мецький федеральний банк у 1957р.), так ≥ шл¤хом нац≥онал≥зац≥њ вже ≥снуючих центральних банк≥в, ¤к≥ до цього функц≥онували на акц≥онерних засадах (зокрема, Ѕанк јнгл≥њ у 1946р., Ѕанк ‘ранц≥њ у 1945р.). ѕри акц≥онерн≥й форм≥ орган≥зац≥њ центрального банку його кап≥тал або взагал≥ не належить держав≥ (наприклад, у —Ўј кап≥тал федеральних резервних банк≥в формуЇтьс¤ за рахунок пайвих внеск≥в комерц≥йних банк≥в ¾ член≥в ‘–—), або належить лише частково (наприклад, у Ѕельг≥њ та јвстр≥њ ¾ 50%, в япон≥њ ¾ 55%, у Ўвейцар≥њ ¾ 57%).

Ќезалежно в≥д форми власност≥ центральн≥ банки у багатьох крањнах Ї юридично самост≥йними та не п≥дпор¤дковуютьс¤ ур¤ду в поточних питанн¤х реал≥зац≥њ своЇњ пол≥тики, д≥ючи в ≥нтересах усього сусп≥льства.  онкретн≥ форми управл≥нн¤ центральним банком залежать в≥д нац≥ональних особливостей та пол≥тичного устрою крањни. ѕоточне кер≥вництво операц≥¤ми, ¤к правило, зд≥йснюЇтьс¤ внутр≥шн≥ми органами управл≥нн¤ (директорами, адм≥н≥стративними радами), тод≥ ¤к виб≥р стратег≥чних ор≥Їнтир≥в ≥ завдань центрального банку визначаЇтьс¤ б≥льшою м≥рою органами пол≥тичногог типу (–ада керуючих у —Ўј, Ќац≥ональна кредитна рада у ‘ранц≥њ). ¬≥д системи призначенн¤ у ц≥ органи залежать в≥дносини м≥ж центральними банками та ≥нститутами державноњ влади, що в к≥нцевому п≥дсумку визначаЇ ефективн≥сть функц≥онуван¤ центрального банку ¤к основного органу державного регулюванн¤ економ≥ки. ” —Ўј, наприклад, ‘едеральна резервна система очолюЇтьс¤ –адою керуючих ≥з 7 член≥в, ¤к≥ призначаютьс¤ президентом за згодою сенату строком на 14 рок≥в на ротац≥йн≥й основ≥. ÷е забезпечуЇ певну стаб≥льн≥сть роботи ради, а також њњ посл≥довн≥сть та незалежн≥сть у прийн¤тт≥ р≥шень.

–еал≥зац≥¤ грошово-кредитноњ пол≥тики. ќсновою розвитку й стаб≥льного функц≥онуванн¤ економ≥ки Ї на¤вн≥сть гнучкого механ≥зму грошово-кредитного регулюванн¤ макроеконом≥чних процес≥в, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ центральним банком з метою ефективного впливу на господарську активн≥сть, темпи економ≥чного росту, стримуванн¤ ≥нфл¤ц≥њ та забезпеченн¤ зайн¤тост≥ робочоњ сили.

ќсновним об¢Їктом грошово-кредитного регулюванн¤ з≥ сторони центрального банку виступаЇ сукупна грошова маса, в≥д величини ¤коњ залежить динам≥ка основних показник≥в розвитку економ≥ки. ” зв¢¤зку з цим залежно в≥д стану господарскоњ кон¢юнктури центральним банком можуть реал≥зовуватись два основн≥ типи грошово-кредитноњ пол≥тики, що взаЇмно протилежний вплив на динам≥ку грошовоњ маси.

ѕерший тип ¤вл¤Ї собою рестрикц≥йну грошово-кредитну пол≥тику (пол≥тику Удорогих грошейФ), спр¤мовану на обмеженн¤ обс¤гу кредитних операц≥й, п≥двищенн¤ р≥вн¤ процентних ставок ≥ гальмуванн¤ тамп≥в росту грошовоњ маси в об≥гу. “ака пол≥тика застосовуЇтьс¤ ¤к з метою зглажуванн¤ р≥зких коливань фаз економ≥чного циклу, так ≥ з метою боротьби з ≥нфл¤ц≥Їю та стаб≥л≥зац≥њ грошовоњ системи.

ƒругим типом регулюванн¤ Ї експанс≥он≥стська грошово-кредитна пол≥тика (пол≥тика Удешевих грошейФ), ¤ка супроводжуЇтьс¤ розширенн¤м обс¤г≥в кредитних операц≥й, зниженн¤м р≥вн¤ процентних ставок ≥ загальним зростанн¤м грошовоњ маси. ѕол≥тика грошовоњ експанс≥њ застосовуЇтьс¤ з метою подоланн¤ спаду виробництва та пожвавленн¤ д≥ловоњ активност≥ шл¤хом стимулюванн¤ ≥нвестиц≥йних процес≥в та зб≥льшенн¤ платоспроможного попиту на товари ≥ послуги.

”с≥ функц≥њ центрального банку перебувають у т≥сному взаЇмозв¢¤зку м≥ж собою. “ак, кредитуванн¤ держави й комерц≥йних банк≥в дозвол¤Ї дос¤гнути окремих ц≥лей грошово-кредитноњ пол≥тики. ¬одночас плат≥жний оборот забезпечуЇтьс¤ належною к≥льк≥стю грошей, необх≥дних дл¤ процесу розширеного в≥дтворенн¤. ќднак, ¤кщо на початкових етапах розвитку центральних банк≥в њх головною функц≥Їю була ем≥с≥йна, то в сучасних умовах тенденц≥њ до посиленн¤ державного регулюванн¤ економ≥чних процес≥в поступово вивели на перший план функц≥ю реал≥зац≥њ грошово-кредитноњ пол≥тики.

Ќайважлив≥шим джерелом ресурс≥в центрального банку Ї ем≥с≥¤ банкнот, що утворюЇ одну ≥з основних статей пасиву його балансу. ¬ажлива роль також належить залишкам кошт≥в на резервних ≥ кореспондентських рахунках комерц≥йних банк≥в та на рахунку ур¤ду. ¬ласному кап≥талу належить пор≥вн¤но незначна частка пасив≥в.

—еред актив≥в центрального банку пров≥дне м≥сце належить ≥нвестиц≥¤м у державн≥ ц≥нн≥ папери, що Ї головною формою кредитуванн¤ ур¤ду. —уттЇве значенн¤ мають також вкладенн¤ у золотовалютн≥ ц≥нност≥, а також касова гот≥вка й позичков≥ операц≥њ, хоча останн≥ можуть займати ≥ незначну частку.

 онкретна структура активно-пасивних операц≥й центральних банк≥в в≥др≥зн¤Їтьс¤ у р≥зних крањнах залежно в≥д нац≥ональних особливостей функц≥онуванн¤ кредитноњ системи та пр≥оритетних метод≥в грошово-кредитного регулюванн¤.

÷ентральний банк ¤к головний орган державного регулюванн¤ економ≥ки в рамках своњх повноважень зд≥йснюЇ комплекс заход≥в, спр¤мованих на дос¤гненн¤ ц≥лей монетарноњ пол≥тики, що, ¤к правило, Їдин≥ у переважн≥й б≥льшост≥ крањн: 1) забезпеченн¤ високого р≥вн¤ зайн¤тост≥ робочоњ сили; 2) стаб≥лзац≥¤ ц≥н ≥, в≥дпов≥дно, вартост≥ грошей; 3) пост≥йний економ≥чний р≥ст; 4) вр≥вноважений плат≥жний баланс та п≥дтриманн¤ стаб≥льност≥ валютного курсу. ќск≥льки центральний банк не обслуговуЇ безпосередньо господарюючих суб¢Їкт≥в, можливост≥ його впливу на економ≥чн≥ процеси та грошовий об≥г значною м≥рою зумовлюютьс¤ взаЇмод≥Їю з комерц≥йними банками, депозитно-позичков≥ операц≥њ ¤ких Ї головним джерелом ем≥с≥њ та визначають обс¤г ≥ структуру грошовоњ маси. “ому механ≥зм реал≥зац≥њ грошово-кредитноњ пол≥тики центрального банку передбачаЇ насамперед вплив на кредитну д≥¤льн≥сть комерц≥йних банк≥в. ”с≥ методи такого впливу под≥л¤ютьс¤ на загальн≥ та селективн≥ (виб≥рков≥). «агальн≥ методи забезпечують вплив центрального банку на кредитний ринок в ц≥лому, а селективн≥ дозвол¤ють регулювати окрем≥ види кредитноњ д≥¤льност≥ комерц≥йних банк≥в.

ƒо загальних метод≥в реал≥зац≥њ грошово-кредитноњ пол≥тики належать:

пол≥тика обл≥ковоњ ставки;

операц≥њ на в≥дкритому ринку;

зм≥на норм обов¢¤зкових резерв≥в.

ѕол≥тика обл≥ковоњ ставки ¤вл¤Ї собою проценту за позиками, ¤к≥ центральний банк надаЇ комерц≥йним банкам, що впливаЇ на њх здатн≥сть розширювати кредитн≥ операц≥њ.

 омерц≥йн≥ банки при необх≥дност≥ можуть отримувати кредити центрального банку в процес≥ реф≥нансуванн¤ ¾ шл¤хом переобл≥ку вексел≥в або п≥д заставу ц≥нних папер≥в. ÷ентральний банк зм≥нюЇ обл≥кову ставку залежно в≥д типу грошово-кредитноњ пол≥тики, ¤ку необх≥дно реал≥зувати в даний пер≥од.

ѕри проведенн≥ пол≥тики Удоргих грошейФ центральний банк маЇ на мет≥ подорожчанн¤ процесу реф≥нансуванн¤ кредитних установ, а тому п≥дн≥маЇ обл≥кову ставку. ÷е ускладнюЇ дл¤ комерц≥йних банк≥в можлив≥сть отримати позику в центральному банку ≥ одночасно п≥двищуЇ ц≥ну кредит≥в, що надаютьс¤ комерц≥йними банками. ¬ результат≥ скорочуютьс¤ кредитн≥ вкладенн¤ в економ≥ку ≥, в≥дпов≥дно, гальмуЇтьс¤ зростанн¤ виробництва.

ѕри пол≥тиц≥ Удешевих грошейФ метою центрального банку Ї полегшенн¤ доступу комерц≥йних банк≥в до реф≥нансуванн¤ шл¤хом переобл≥ку вексел≥в, у зв¢¤зку з чим обл≥кова ставка знижуЇтьс¤. ÷е у свою чергу стимулюЇ розширенн¤ кредитних операц≥й банк≥в, що спри¤Ї прискоренню темп≥в економ≥чного росту.

–≥вень обл≥ковоњ ставки впливаЇ не лише на грошовий ринок, а й на ринок кап≥тал≥в, оск≥льки п≥двищенн¤ ставок центрального банку зумовлюЇ зниженн¤ попиту на ц≥нн≥ папери ≥ в≥дпов≥дно њх ринковоњ вартост≥, а пониженн¤ ставок спричин¤Ї зворотн≥ процеси.  р≥м того, п≥двищенн¤ ставки спри¤Ї притоку в крањну ≥ноземних кап≥тал≥в, що призводить до зростанн¤ обм≥нного курсу нац≥ональноњ валюти.

«м≥на оф≥ц≥йноњ обл≥ковоњ ставки Ї також свого роду ор≥Їнтиром дл¤ комерц≥йних банк≥в, що означаЇ перех≥д центрального банку до новоњ грошово-кредитноњ пол≥тики ≥ стимулбЇ банки вносити корективи у процентн≥ ставки за власними кредитами. ” той же час даний метод грошово-кредитноњ пол≥тики Ї недостатньо ефективним, оск≥льки охоплюЇ лише т≥ комерц≥йн≥ банки, ¤к≥ мають потребу в кредитах центрального банку. “ому зм≥на обл≥ковоњ ставки част≥ше застосовуЇтьс¤ центральним банком у поЇднанн≥ з ≥ншими методами грошово-кредитного регулюванн¤.

ќперац≥њ на в≥дкритому ринку пол¤гають у куп≥вл≥ або продажу центральним банкам ц≥нних папер≥в з метою впливу на ресурси комерц≥йних банк≥в. ќсновними видами ц≥нних папер≥в, з ¤кими провод¤тьс¤ операц≥њ на в≥дкритому ринку, Ї: казначейськ≥ вексел≥, безпроцентн≥ казначейськ≥ зобов¢¤занн¤, обл≥гац≥њ державних позик ур¤ду ≥ м≥сцевих орган≥в влади, обл≥гац≥њ окремих приватних компан≥й, допущен≥ до б≥ржовоњ торг≥вл≥, а також де¤к≥ ≥нш≥ першокласн≥ короткостроков≥ ц≥нн≥ папери. Ќайб≥льш часто центральн≥ банки використовують державн≥ боргов≥ зобов¢¤занн¤.

1	2	3

Ќазва:  редитно-грошова пол≥тика ÷ентрального Ѕанку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (2918 прочитано)