Ѕанк≥вська справа >  редитно-грошова пол≥тика ÷ентрального Ѕанку

ѕровод¤чи рестрикц≥йну кредитну пол≥тику, центральний банк продаЇ на ринку ц≥нн≥ папери, списуючи в≥дпов≥дн≥ суми з резервних або кореспондентських рахунк≥в комерц≥йних банк≥в, що купують ц≥ папери. ѕри цьому скорочуЇтьс¤ обс¤г ресурс≥в, ¤к≥ банки можуть використовувати дл¤ кредитуванн¤ економ≥ки, що в≥дображаЇтьс¤ на величин≥ грошовоњ маси. ≈кспанс≥он≥стська грошово-кредитна пол≥тика, навпаки, передбачаЇ куп≥влю центральним банком ц≥нних папер≥в у комерц≥йних банк≥в, що зб≥льшуЇ обс¤г њхн≥х ресурс≥в та стимулюЇ розширенн¤ кредитних операц≥й.

ƒаний метод грошово-кредитного регулюванн¤ вперше почав застосовуватись у 20-х рр. в —Ўј, а в 30-х рр. ≥ в јнгл≥њ, що було зумовлено високим р≥внем розвитку ринку ц≥нних папер≥в у цих крањнах. Ќа сьогодн≥ у промислово розвинутих крањнах операц≥њ на в≥дкритому ринку вважаютьс¤ найб≥льш гнучким ≥нструментом стимулюванн¤ скороченн¤ або розширенн¤ кредитних вкладень в економ≥ку, оск≥льки обс¤ги операц≥й можуть зм≥нюватись практично щоденно в≥дпов≥дно до напр¤му пол≥тики центрального банку.

≈фективн≥ операц≥њ на в≥дкритому ринку неможлив≥ при в≥дсутност≥ у комерц≥йних банк≥в економ≥чноњ зац≥кавленост≥ у придбанн≥ державних ц≥нних папер≥в. ƒл¤ створенн¤ ц≥Їњ зац≥кавленост≥ р≥вень доходу за ними не повинен бути нижчим за дох≥дн≥сть основних банк≥вських операц≥й, пов¢¤заних насамперед з кредитуванн¤м господарюючих суб¢Їкт≥в. ” зв¢¤зу з цим центральний банк повинен запропонувати виг≥дн≥ дл¤ комерц≥йних банк≥в проценти за ц≥нними паперами, ¤к≥ в≥н продаЇ, а за безпроцентними ц≥нними паперами ¾ досить високу маржу м≥ж курсом њх продажу та ном≥нальною варт≥стю. јналог≥чно формуютьс¤ виг≥дн≥ умови ≥ дл¤ продажу комерц≥йними банками ц≥нних папер≥в центральному банку. ¬иступаючи покупцем, центральний банк може оголосити курс, за дос¤гненн¤ ¤кого в≥н скуповуЇ будь-¤кий обс¤г ц≥нних папер≥в, що пропонуютьс¤ на ринку, або скуповувати певну к≥льк≥сть ц≥нних папер≥в даного типу незалежно в≥д курсу пропозиц≥њ.

 уп≥вл¤-продаж центральним банком ц≥нних папер≥в у значн≥й м≥р≥ впливаЇ на динам≥ку процентних ставок на грошовому ринку. “ак, продаж ц≥нних папер≥в зумовлюЇ деф≥цит ресурс≥в у банк≥в, що призводить до п≥двищенн¤ ринкових ставок проценту. якщо ж центральний банк купуЇ ц≥нн≥ папери, на ринок надход¤ть додатков≥ кошти, що викликаЇ зниженн¤ њх ц≥н, тобто процентних ставок.

Ќайб≥льш широко операц≥њ на в≥дкритому ринку використовуютьс¤ в —Ўј, де вони складають основу регул¤рноњ д≥¤льност≥ ‘едеральноњ резервноњ системи ≥ можуть займати в окрем≥ пер≥оди до 4/5 р≥чного обороту ‘–—. ѕол≥тика в≥дкритого ринку залишаЇтьс¤ також пров≥дним ≥нструментом регулюванн¤ ≥ дл¤ Ѕанку јнгл≥њ.

ѕол≥тика резервних вимог центрального банку щодо комерц≥йних банк≥в ≥снуЇ в багатьох крањнах св≥ту ≥ застосовуЇтьс¤ з метою забезпеченн¤ л≥кв≥дност≥ банк≥в та грошово-кредитного регулюванн¤. Ќеобх≥дн≥сть проведенн¤ такоњ пол≥тики пол¤гаЇ в тому, що м≥ж розм≥ром резерв≥в ≥ банк≥вськими операц≥¤ми просл≥дковуЇтьс¤ в≥дпов≥дний взаЇмозв¢¤зок, ¤кий може вплинути на д≥¤льн≥сть комерц≥йних банк≥в, особливо на грошово-кредитну пол≥тику. ќднак, цей ≥нструмент ценгтрального банку потр≥бно розгл¤дати не ≥зольовано, а т≥льки у взаЇмозв¢¤зку з ≥ншими монетарними ≥нструментами (операц≥њ на в≥дкритому ринку, пол≥тика обл≥ковоњ ставки, пол≥тика реф≥нансуванн¤ комерц≥йних банк≥в). «авданн¤ центрального банку пол¤гаЇ в тому, щоб створити за цих умов зону р≥вноњ банк≥вськоњ конкуренц≥њ.

ќбов¢¤зков≥ (м≥н≥мальн≥) резерви ≠¾ це безпроцентн≥ вклади комерц≥йних в центральному банку, розм≥р ¤ких встановлюЇтьс¤ у визначен≥й пропрц≥њ до банк≥вськихзобов¢¤зань (депозит≥в кл≥Їнт≥в). –езервн≥ вимоги можуть виставл¤тись на вс≥ банк≥вськ≥ пасиви, або лише на окрем≥ види банк≥вських зобов¢¤зань.

ќбов¢¤зков≥ резерви за своЇю сутн≥стю ¾ показник кредитноњ мультипл≥кац≥њ, ¤кий визначаЇ р≥вень Узатуханн¤Ф коливань депозитноњ ем≥с≥њ, що виникаЇ в результат≥ переказу кошт≥в з рахунк≥в комерц≥йних банк≥в. «а допомогою цього ≥нструменту центральн≥ банки обмежують можливост≥ кредитноњ експанс≥њ та депозитноњ ем≥с≥њ. ќбов¢¤зков≥ резерви виконують також функц≥ю страхуванн¤ депозит≥в.

–ежим обов¢¤зкових резерв≥в вперше був запроваджений в —Ўј, а пот≥м в ≥нших крањнах, наприклад ‘–Ќ, ‘ранц≥њ. —початку в≥н був задуманий ¤к зас≥б страхуванн¤ ризику, щоб гарантувати виплати вкладникам, а п≥зн≥ше в≥н став ≥нструментом грошово-кредитноњ пол≥тики. «астосовуючи процедуру обов¢¤зкових резерв≥в, центральн≥ банки зробили спробу б≥льш т≥сно пов¢¤зати ем≥с≥ю депозитних грошей з кредитними можливост¤ми комерц≥йних банк≥в.

Ќа сьогодн≥, пол≥тика обов¢¤зкових резерв≥в маЇ подв≥йне призначенн¤:

забезпечити пост≥йний р≥вень л≥кв≥дност≥ комерц≥йних банк≥в. Ўл¤хом зм≥ни розм≥р≥в обов¢¤зкових резерв≥в центральний банк може блокувати або зм≥нювати значну частку л≥кв≥дних кошт≥в комерц≥йних банк≥в ≥ таким чином впливати на њх д≥¤льн≥сть;

використовуЇтьс¤ ¤к ≥нструмент центрального банка дл¤ регулюван¤ грошовоњ маси. ѕ≥двищенн¤ норми обов¢¤зкових резерв≥в скорочуЇ кредитний потенц≥ал банк≥в ≥ масу грошей в об≥гу; зниженн¤, навпаки, вив≥льн¤Ї додатков≥ ресурси, спри¤Ї розширенню активних операц≥й банк≥в ≥ масу грошей в об≥гу.

” св≥тов≥ й банк≥вськ≥й практиц≥ немаЇ Їдиного ставленн¤ до резервних вимог. ” р≥зних крањнах, зг≥дно чинного законодавства, по-своЇму встановлюЇтьс¤ пор¤док формуванн¤ обов¢¤зкових резерв≥в, але вс≥ вони мають на мет≥ ¾ заставити комерц≥йн≥ банки тримати в≥дсоткову частку в≥д моб≥л≥зованого кап≥талу, ¤ка повинна знаходитись на рахунку в центральному банку. –езервн≥ в≥драхуванн¤ комерц≥йних банк≥в вилучаютьс¤ з об≥гу, що забезпечуЇ гальмуванн¤ кредитноњ ем≥с≥њ грошей.

÷ентральн≥ банки б≥льшост≥ крањн використовують диференц≥йован≥ норми резервуванн¤ в залежност≥ в≥д виду, терм≥ну ≥ величини банк≥вських зобов¢¤зань (депозит≥в). “ак, резервн≥ ставки дл¤ зобов¢¤зань, що п≥дл¤гають до оплати за першою вимогою, ¤к правило, найвищ≥, а дл¤ ощадних вклад≥в ¾ найб≥льш низьк≥. Ќаприклад, в —Ўј, ‘–Ќ норма резерву в≥д вклад≥в до запитанн¤ б≥льш висока, н≥ж в≥д терм≥нових ≥ ощадних вклад≥в. ÷ентральн≥ банки мають право зм≥нювати норми резервуванн¤ виход¤чи ≥з кон¢юктури грошового ринку, але у рамках визначених параметр≥в. ћан≥пулюючи ставками обов¢¤зкових резерв≥в, центральн≥ банки стараютьс¤ вплинути на пропозиц≥ю грошей. якщо норми обов¢¤зкових резерв≥в висок≥, то центральний банк обмежуЇ к≥льк≥сть грошей, що знаход¤тьс¤ у розпор¤дженн≥ комерц≥йних банк≥в. ѕри цьому понижуЇтьс¤ кредитоспроможн≥сть банк≥в ≥ п≥двищуютьс¤ в≥дсотков≥ ставки на кредити.

«м≥на норм обов¢¤зкових резерв≥в ¤вл¤Ї собою регулюванн¤ ресурс≥в комерц≥йних банк≥в, ¤к≥ вони зобов¢¤зан≥ збер≥гати в центральному банку. —ума кошт≥в, що збер≥гаютьс¤ встановлюютьс¤ у певному процентному в≥дношенн≥ до величини депозит≥в банку.

÷ентральний банк пер≥одично зм≥нюЇ норму обов¢¤зкових резерв≥в залежно в≥д ситуац≥њ на ринку ≥ типу пол≥тики, що ним проводитьс¤. ѕри рестрикц≥йн≥й пол≥тиц≥ центральний банк п≥двищуЇ норми резервуванн¤, що в≥дпов≥дно зменшуЇ частину ресурс≥в, за рахунок ¤ких комерц≥йн≥ банки можуть надавати кредити п≥дприЇмствам ≥ населенню, що в результат≥ призводить до скороченн¤ грошовоњ маси в об≥гу та зростанн¤ процент≥в за банк≥вськими позиками. ≈кспанс≥он≥стська пол≥тика, навпаки, передбачаЇ зниженн¤ норм обов¢¤зкових резерв≥в, у результат≥ чого б≥льша частина ресурс≥в залишаЇтьс¤ у розпор¤дженн≥ комерц≥йних банк≥в, що спри¤Ї зб≥льшенню обс¤г≥в кредитних вкладень в економ≥ку (мал. 4).

–езервн≥ вимоги Ї одним ≥з головних ≥нструмент≥в грошовоњ пол≥тики центрального банку. Ўироке застосуванн¤ даного методу пов¢¤зане по-перше, ≥з гнучк≥стю орган≥зац≥њ контролю (простий перегл¤д параметр≥в), а по-друге, з ун≥версальн≥стю впливу (охоплюЇ вс≥ банк≥вськ≥ установи).

ƒл¤ дотриманн¤ норматив≥в обов¢¤зкових резерв≥в комерц≥йн≥ банки, ¤к правило, утримують резервн≥ активи на рахунку в центральному банку. ѕри цьому у багатьох крањнах (наприклад, —Ўј, ‘–Ќ, Ўвейцар≥њ) до обов¢¤зкових резерв≥в зараховуЇтьс¤ гот≥вка в касах комерц≥йних банк≥в.

 ласична схема резервуванн¤ передбачаЇ розм≥щенн¤ в центральному банку у певному процентному сп≥вв≥дношенн≥ до р≥зних категор≥й банк≥вських пасив≥в (здб≥льшого вклад≥в до запитанн¤ та р≥зних вид≥в строкових депозит≥в). –озрахунковий пер≥од дл¤ виконанн¤ резервних вимог, ¤к правило, складаЇ один м≥с¤ць, однак у р≥зних крањнах може коливтись в межах в≥д 10 дн≥в (в ≤спан≥њ) до 6 м≥с¤ц≥в (в јнгл≥њ). ¬еличина ставок обов¢¤зкових резерв≥в також коливаЇтьс¤ по крањнах. Ќайвищ≥ встановлен≥ в ≤тал≥њ та ≤спан≥њ ¾ в≥дпов≥дно 25% ≥ 17%, а найнижч≥ ¾ у япон≥њ та јнгл≥њ ¾ в≥дпов≥дно 0,125% ≥ о,45%. ” той же час у крањнах з високими ставками обов¢¤зков≥ резерви не завжди Ї безпроцентними.

≈фективн≥сть встановленн¤ норм обов¢¤зкових резерв≥в залежить в≥д широти охопленн¤ ними р≥зних категор≥й зобов¢¤зань комерц≥йних банк≥в. „им вища ступ≥нь такого охопленн¤, тим менше можливостей мають кредитн≥ установи дл¤ того, щоб Уоб≥йтиФ даний ≥нструмент грошово-кредитного регулюванн¤. ” крањнах, де центральн≥ банки встановлюють жорстк≥ обмеженн¤ зростанн¤ грошовоњ маси, в≥д комерц≥йних банк≥в часто вимагаЇтьс¤ дотриманн¤ в≥дпов≥дност≥ м≥ж загальними банк≥вськими пасивами ≥ депозитами, що включаютьс¤ у розрахунок м≥н≥мальних резерв≥в.

1	2	3

Ќазва:  редитно-грошова пол≥тика ÷ентрального Ѕанку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (2918 прочитано)