≈коном≥чна теор≥¤ > ≈коном≥чний ринок

≈коном≥чний ринок

1. —”“Ќ≤—“№ –»Ќ ”, …ќ√ќ ‘”Ќ ÷≤ѓ ”ћќ¬» ‘ќ–ћ”¬јЌЌя

ѕќЌя““я –»Ќ ”

« давн≥х час≥в ринок визначали ¤к м≥сце (ринкову площу), де зд≥йснюЇтьс¤ куп≥вл¤ або продаж товар≥в. ќсь чому у багатьох слово Ђринокї асоц≥юЇтьс¤ з базаром Ч м≥сцем обм≥ну вироблених благ. ÷е правильно лише частково. –инок Ч пон¤тт¤ б≥льш широке ≥ м≥стке. ÷е ≥ магазини, ун≥вермаги, ун≥версами, р≥зн≥ палатки, де продаютьс¤ продукти харчуванн¤, од¤г, взутт¤, товари щоденного вжитку. ™ рин≠ки, на ¤ких продаютьс¤ ≥ купуютьс¤ ц≥нн≥ папери (акц≥њ, обл≥гац≥њ). ÷е фондов≥ б≥рж≥. Ќа товарних б≥ржах, де пропонуютьс¤ товари (зер≠но, цукор, цемент) за стандартними ¤к≥сними показниками, покупц≥ та продавц≥ вступають у конкретн≥ в≥дносини. ƒва учасники або б≥льше беруть на себе юридичн≥ зобов'¤занн¤, ¤кими визначаютьс¤ њхн≥ д≥њ та в≥дпов≥дальн≥сть. ÷≥ та ≥нш≥ в≥дносини м≥ж продавц¤ми ≥ покуп≠ц¤ми з приводу ≥снуючих та потенц≥йних товар≥в утворюють ринки. як ¤вище господарського житт¤ ринок з'¤вивс¤ багато сотень рок≥в назад ¤к насл≥док природно-≥сторичного розвитку виробницт≠ва ≥ обм≥ну, що породили товарне веденн¤ господарства. ¬≥дбувало≠с¤ це через розвиток сусп≥льного под≥лу прац≥, по¤ву економ≥чно са≠мост≥йних, юридичне незалежних господарюючих суб'Їкт≥в ≥ перех≥д в≥д натурального виробництва до пр¤мого продуктообм≥ну, а пот≥м ≥ до товарного обм≥ну та ринку.

” сучасному розвиненому сусп≥льств≥, де, з одного боку, неухиль≠но зростаЇ к≥льк≥сть товар≥в, покупц≥в ≥ продавц≥в, а з ≥ншого Ч роз≠виваютьс¤ засоби зв'¤зку, куп≥вл¤-продаж може зд≥йснюватис¤ за до-156

'помогою телефону, поштою та ≥ншими сучасними засобами зв'¤зку. ƒл¤ цього не потр≥бний безпосередн≥й контакт суб'Їкт≥в ринкових в≥дносин, а отже, м≥сце дл¤ њхньоњ зустр≥ч≥. ¬иход¤чи з цього, можна зробити такий висновок.

–инок Ч це обм≥н, ¤кий зд≥йснюЇтьс¤ за законами товарного виробництва ≥ об≥гу.

ѕроте, коли мова йде про ринок ¤к сферу обм≥ну, сл≥д мати на уваз≥, що це не просто сфера обм≥ну (в≥н може в≥дбуватис¤ ≥ у не-ринков≥й форм≥ Ч наприклад, бартеру), а така сфера, в ¤к≥й обм≥н товар≥в зд≥йснюЇтьс¤ за сусп≥льною оц≥нкою, що знаходить своЇ в≥дбитт¤ у ц≥н≥.

≤накше кажучи, збалансуванн¤ акт≥в куп≥вл≥-продажу маЇ дос¤≠гатис¤ за допомогою ц≥н. ÷е положенн¤ маЇ надзвичайно важливе значенн¤, тому що лише ринок виконуЇ роль механ≥зму, через ¤кий дос¤гаЇтьс¤ р≥вновага попиту ≥ пропозиц≥њ.

як бачимо, ринок Ч це механ≥зм координац≥њ р≥зноман≥тноњ д≥¤ль≠ност≥ людей через систему ц≥н. ¬иникаЇ запитанн¤: ¤к же д≥Ї ринко≠вий механ≥зм, чому виробники, ¤ких тис¤ч≥ й м≥льйони, виробл¤ють од¤г, взутт¤, продукти харчуванн¤, автомоб≥л≥, телев≥зори, верстати, книжки, в≥дтворюють економ≥чний пор¤док, а не хаос, анарх≥ю?

–озгл¤немо, ¤к функц≥онуЇ ринок, ¤кий н≥хто не створював (рис. 1).

–ис. 1. —хема функц≥онуванн¤ ринку

–инок спри¤Ї вир≥шенню трьох основних економ≥чних завдань: що, ¤к ≥ дл¤ кого виробл¤ти.

1. ўо виробл¤ти, ¤к≥ товари, послуги, визначають не парламент чи ур¤д, а покупц≥ та продавц≥. ѕерш≥ плат¤ть грош≥ за певн≥ товари, ¤к≥ представлен≥ на ринку, а друг≥ виробл¤ють т≥ товари, ¤к≥ мають збут ≥ принос¤ть прибуток. јдже, ¤кщо немаЇ попиту на ¤кийсь то≠вар, то на його виробництво будуть витрачен≥ матер≥али, сировина, знар¤дд¤ прац≥, робоча сила, а отже, ≥ ф≥рма чи виробник матимуть збитки. ясно ≥ те, що покупець заплатить за певний товар ц≥ну, ¤ка його влаштовуЇ, а продавець в≥ддасть св≥й товар за суму, що принесе йому вигоду. ќтже, головну роль у вир≥шенн¤ питанн¤, що виробл¤≠ти, у ринковому механ≥зм≥ належить ц≥н≥.

2. як виробл¤ти товари, визначаЇ конкуренц≥¤ м≥ж виробника≠ми. «астосовуючи прим≥тивну техн≥ку, технолог≥ю, орган≥зац≥ю ви≠робництва, суб'Їкти господарськоњ д≥¤льност≥ матимуть ≥ндив≥дуальн≥ витрати виробництва вищ≥ за сусп≥льне необх≥дн≥, а отже, продава≠тимуть своњ товари за ц≥нами, ¤к≥ нижч≥, н≥ж витрати на ц≥ товари. ¬ результат≥ вони стануть банкрутами. ќтже, конкуренц≥¤ спонукаЇ вс≥х товаровиробник≥в зменшувати витрати виробництва, що мож≠ливо завд¤ки запровадженню новоњ техн≥ки, технолог≥њ, орган≥зац≥њ виробництва тощо.

3. ƒл¤ кого виробл¤ти товари, визначаЇ попит. якщо населен≠н¤ отримуЇ висок≥ доходи, то воно може купувати р≥зноман≥тн≥ това≠ри. ” тому раз≥, коли б≥льш≥сть населенн¤ крањни маЇ обмежен≥ дохо≠ди, вона купуватиме лише предмети першоњ необх≥дност≥. ” першо≠му випадку попит стимулюватиме виробництво, а в другому Ч де-стимулюватиме ≥ зумовлюватиме його згортанн¤.

¬ажливим споживачем, а отже, стимул¤тором виробництва Ї п≥дприЇмства, ф≥рми. якщо вони отримують значн≥ прибутки, то ку≠пують чинники виробництва (матер≥али, сировину, техн≥ку, робочу силу), що спри¤Ї розвитку виробничого споживанн¤. ≤, навпаки, при значн≥й збитковост≥ п≥дприЇмств попит на чинники виробництва зменшуватиметьс¤.

«амовниками р≥зних товар≥в можуть бути ≥ ур¤д, ≥ ≥ноземн≥ ф≥рми, що також визначаЇ спр¤мован≥сть виробництва.

–инок забезпечуЇ зв'¤зок м≥ж виробництвом ≥ споживанн¤м, про≠порц≥йн≥сть процесу в≥дтворенн¤, його ц≥л≥сн≥сть. “ут в≥дбуваЇтьс¤ сусп≥льне визнанн¤ створеного продукту, сусп≥льного характеру прац≥, що вт≥люЇтьс¤ в ньому. Ѕудь-¤ка споживна варт≥сть починаЇ служити люд¤м лише п≥сл¤ њњ реал≥зац≥њ, а прац¤, витрачена на виробницт≠во товару, стаЇ сусп≥льне необх≥дною. ¬≥дбуваЇтьс¤ це завд¤ки до≠с¤гненню р≥вноваги м≥ж попитом ≥ пропозиц≥Їю. Ќа ринку к≥льк≥сть товар≥в, ¤ку хочуть купити покупц≥, маЇ в≥дпов≥дати к≥лькост≥ товар≥в, ¤ку хочуть продати продавц≥. ” цьому раз≥ ц≥ни встановлюютьс¤ на р≥вн≥ попиту ≥ пропозиц≥њ, що й веде до р≥вноваги.

ќтже, ц≥на р≥вноваги Ч це ц≥на, за ¤коњ пропозиц≥¤ в≥дпов≥≠даЇ попиту.

–≥вновага ринкових ц≥н забезпечуЇ збалансован≥сть м≥ж р≥зними га≠луз¤ми виробництва, виробничою ≥ невиробничою сферами, м≥ж сумою вартостей ≥ ц≥н товар≥в, м≥ж платоспроможним попитом ≥ пропозиц≥Їю.

якщо ж р≥вноваги м≥ж попитом ≥ пропозиц≥Їю немаЇ, то ринок через такий його важ≥ль, ¤к ц≥на, впливаЇ ≥ на виробництво. Ќедо≠статн¤ к≥льк≥сть певних споживних вартостей на ринку призводить до п≥двищенн¤ на них ц≥н ≥ навпаки. ÷е, в свою чергу, впливаЇ на виробництво, зумовлюЇ його розгортанн¤ або скороченн¤.

≈‘≈ “»¬Ќ»… –»Ќќ 

якщо запаси товар≥в реал≥зуютьс¤ за ц≥нами, близьки≠ми до ц≥ни р≥вноваги, ринковий механ≥зм працюЇ ефективно, а под≥бн≥ ринки Ї ефективними.

Ќайефективн≥ше ринки функц≥онують в умовах чистоњ конкуренц≥њ, де в≥дтворюютьс¤ основн≥ ознаки Ђв≥льного ринкуї. ÷≥ ознаки сфор≠мульован≥ св≥товою економ≥чною наукою ≥ звод¤тьс¤ ось до чого:

Х необмежена к≥льк≥сть учасник≥в конкуренц≥њ, абсолютно в≥льний доступ до ринку ≥ такий же в≥льний вих≥д з нього. ¬≥льному ринку в≥дпов≥дають будь-¤к≥ форми власност≥, кр≥м державноњ;

Х абсолютна моб≥льн≥сть матер≥альних, трудових, ф≥нансових та ≥нших ресурс≥в.  ожний учасник конкуренц≥њ вкладаЇ грош≥ в акц≥њ, обл≥гац≥њ та ≥нш≥ ц≥нн≥ папери дл¤ отриманн¤ доходу. ÷е можливо лише при залученн≥ додаткових ресурс≥в та розширенн≥ виробництва;

Х вироби на ринку однор≥дн≥ (тобто Ђодне ¤блуко не г≥рше за ≥ншеї);

Х на¤вн≥сть у кожного учасника конкуренц≥њ повного обс¤гу ≥нфор≠мац≥њ про попит, пропозиц≥ю, ц≥ни, норму прибутку тощо;

Х у систем≥ в≥льного ринку немаЇ м≥сц¤ будь-¤ким типам моно≠пол≥њ, виключен≥ ≥нфл¤ц≥¤, безроб≥тт¤, надвиробництво.

ќзнайомившись з такими ознаками Ђв≥льного ринкуї, будь-хто зробить висновок: такого ринку немаЇ ≥ н≥коли не може бути. ¬одно≠час стане зрозум≥лим ≥ те, що будь-¤кий реально функц≥онуючий ри≠нок (його ще називають конкурентним, або операц≥йним) маЇ в соб≥ елементи в≥льного.

ѕон¤тт¤ Ђв≥льний ринокї Ч це не стих≥¤ ≥ анарх≥¤, ¤к ≥нколи ду≠мають. ¬≥н маЇ зовс≥м ≥нший зм≥ст: наданн¤ права в≥льного вибору споживачев≥ того чи ≥ншого блага у межах доход≥в, ¤кими волод≥Ї населенн¤, ≥ р≥вн¤ ц≥н, що склалис¤. ÷е маЇ забезпечити: по-перше, незалежн≥сть економ≥чного суб'Їкта в≥д владних структур та њхн≥х чиновник≥в; по-друге, в≥льний виб≥р товару; по-третЇ, диктат на рин≠ку споживача, а не виробника.

–инок Ї одним з найб≥льших дос¤гнень цив≥л≥зац≥њ, загально≠економ≥чним ¤вищем, характерним дл¤ будь-¤кого способу ви≠робництва, де д≥ють закони товарного господарства.

–инков≥ в≥дносини динам≥чн≥, вони несуть в соб≥ не т≥льки гене≠тичну пам'¤ть економ≥чних перетворень, зд≥йснених людством, а й особливост≥ ≥сторичних, економ≥чних, природничих, соц≥ально-пол≥≠тичних, нац≥ональних, культурних та ≥нших умов розвитку р≥зних крањн. –еальний стан цих умов визначаЇ ступ≥нь розвитку ринкових в≥дносин. ” зв'¤зку з цим характер ринку ≥ ринковий механ≥зм (мо≠тивац≥¤ прац≥, критер≥њ ефективност≥, ступ≥нь розвитку банк≥всько-кредитноњ системи, орган≥зац≥¤ та методи регулюванн¤) у р≥зних крањ≠нах мають значн≥ в≥дм≥нност≥.

—учасний ринок ¤к високорозвинений продукт цив≥л≥зац≥њ докор≥нно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ринку епохи в≥льноњ конкуренц≥њ. ƒл¤ нього характерн≥ гарантований збут значноњ к≥лькост≥ товар≥в, соц≥альний захист непрацездатного ≥ малозабезпеченого населен≠н¤, регулюванн¤ ф≥нансовоњ, грошовоњ, кредитноњ та ц≥новоњ по≠л≥тики з боку держави, висок≥ орган≥зован≥сть та виконавча дис≠ципл≥на.

‘”Ќ ÷≤ѓ –»Ќ ”

–инок Ї складним утворенн¤м, що, з одного боку, ¤вл¤Ї собою сферу обм≥ну, сукупн≥сть процес≥в куп≥вл≥-продажу, ¤к≥ зд≥йснюють збалансуванн¤ за рахунок ц≥н, а з ≥ншого Ч забезпечуЇ зв '¤зок м≥ме виробництвом ≥ поживанн¤м, без≠перервн≥сть процесу в≥дтворенн¤, його ц≥л≥сн≥сть

Ѕ≥льш повно ≥ глибоко сутн≥сть ринку можна розкрити че≠рез функц≥њ, ¤к≥ в≥н виконуЇ. √оловн≥ з них так≥: регулююча, стимулююча, розпод≥льча та ≥нтегруюча.

1	2	3	4	5

Ќазва: ≈коном≥чний ринок
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2511 прочитано)