≈коном≥чна теор≥¤ > ≈коном≥чний ринок

” крањнах ™вропейського —оюзу частка ур¤дових витрат набага≠то перевищуЇ цей показник у —Ўј та япон≥њ. ÷е в≥дбиваЇ особливе ставленн¤ Ївропейських крањн до системи державного соц≥ального забезпеченн¤ ¤к способу обмеженн¤ нер≥вност≥ доход≥в ≥ п≥дтриман≠н¤ сусп≥льноњ стаб≥льност≥. ¬ япон≥њ обс¤г сусп≥льних асигнувань Ї набагато нижчим, б≥льшу частину соц≥альних потреб задовольн¤Ї с≥м'¤. ” —получених Ўтатах јмерики держава також не надаЇ на≠д≥йного соц≥ального захисту, однак ≥ родина не посп≥шаЇ брати на себе цю в≥дпов≥дальн≥сть.

ќдним з насл≥дк≥в в≥дм≥нностей у п≥дходах до соц≥альноњ пол≥ти≠ки Ї неоднаков≥ доходи. ¬≥дсоток людей, що живуть за межею б≥дност≥, у —Ўј, безумовно, вищий, н≥ж у ™вроп≥ та япон≥њ, незва≠жаючи на те, що јмерика Ї найзаможн≥шою крањною св≥ту.

«а ¤кими ж критер≥¤ми маЇ оц≥нюватись ефективн≥сть р≥зних моделей ринковоњ економ≥ки? ƒл¤ б≥льшост≥ крањн, що переход¤ть в≥д ≥ндустр≥ального до пост≥ндустр≥ального сусп≥льства, або тих, що в нього вступають, такий критер≥й маЇ зводитись до реал≥зац≥њ по≠тенц≥њ особистост≥, забезпеченн¤ найспри¤тлив≥ших економ≥чних, соц≥альних, еколог≥чних та психолог≥чних умов дл¤ ≥снуванн¤ люди≠ни. ÷е спри¤тиме соц≥альн≥й злагод≥ в сусп≥льств≥, буде чинником подальшого розвитку економ≥ки, науки, культури.

ќрган≥зац≥¤ ќб'Їднаних Ќац≥й р≥вень розвитку крањн характери≠зуЇ спец≥альним ≥ндексом, що враховуЇ доход, медичне забезпеченн¤ ≥ осв≥ту.

4. ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤ —“јЌќ¬Ћ≈ЌЌя –»Ќ ќ¬»’ ¬≤ƒЌќ—»Ќ ¬ ” –јѓЌ≤

—“јЌќ¬Ћ≈ЌЌя –»Ќ ќ¬»’ ≤Ќ—“»“”÷≤…

‘ормуванн¤ ринковоњ економ≥ки в ”крањн≥ розпочалос¤ з в≥дтворенн¤м ринкових ≥нституц≥й, ¤к≥ ≥снували лише в зародковому стан≥. ÷е маЇ в≥дбуватис¤ за схемою, ¤ка враховуЇ економ≥чн≥, пол≥тичн≥, ≥сторичн≥ та психолог≥чн≥ особливост≥, характерн≥ дл¤ нашоњ крањни.

ѕередус≥м зазначимо, що ”крањна н≥коли не мала високорозвинених товарно-грошових в≥дносин. —тановленн¤ њх по сут≥ розпочало≠с¤ п≥сл¤ скасуванн¤ кр≥пацтва у 1861 р. ≥ в≥дбувалос¤ на фон≥ знач≠них феодальних пережитк≥в. «начним було втручанн¤ держави в економ≥ку.

ѕ≥сл¤ 1917р. впродовж майже 70 рок≥в крањна йшла шл¤хом роз≠витку економ≥ки, ¤кий ≥гнорував ринок, вважаючи його рудиментом, що маЇ в≥джити у всьому св≥т≥. –езультат в≥домий: створено сусп≥ль≠ство з низькою ефективн≥стю виробництва ≥ в≥дсталим р≥внем житт¤ людей, загальним одержавленн¤м ≥ монопол≥зованою, негнучкою еко≠ном≥кою, п≥дпор¤дкуванн¤м особистих ≥ колективних ≥нтерес≥в в≥дом≠чим, в≥дсутн≥стю демократичних ≥нституц≥й. ÷е спри¤ло проведен≠ню пол≥тики автарк≥њ, тобто економ≥чного в≥дособленн¤ в≥д св≥тово≠го ринку. —аме тому ”крањна не пос≥даЇ в≥дпов≥дного м≥сц¤ у м≥жна≠родному под≥л≥ прац≥, в зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зках.

” нас була в≥дсутн¤ визначальна ринкова ≥нституц≥¤ Ч еко≠ном≥чна самост≥йн≥сть господарюючих суб'Їкт≥в. —аме вона га≠рантуЇ незалежн≥сть суб'Їкт≥в ринковоњ економ≥ки, њхню економ≥чну в≥дпов≥дальн≥сть, без чого ринку бути не може. Ѕ≥льш≥сть п≥дприЇмств ”крањни належали держав≥, управл¤лись њњ органами, що зумовлюва≠ло високий ступ≥нь монопол≥зму.

¬≥дтворенн¤ ≥нституц≥й багатосуб'Їктних власник≥в в≥дбуваЇтьс¤ через роздержавленн¤ власност≥, њњ трансформац≥ю у р≥зн≥ форми Ч колективну, приватну. ÷е спри¤Ї розвитку р≥зноман≥тних форм гос≠подарюванн¤ та в≥дтворенню конкурентного середовища.

Ќа 1 липн¤ 1998 р. в ”крањн≥ було приватизовано понад 59 тис. об'Їкт≥в, у тому числ≥ 15,7 тис. об'Їкт≥в (26,8 в≥дсотка) державноњ та 43,6 тис, (73,5 в≥дсотка) комунальноњ форм власност≥. ћайже повн≥стю роздержавлен≥ п≥дприЇмства легкоњ (93,5 в≥дсотка), деревообробноњ та целюлозно-паперевоњ промисловост≥ (91,9 в≥дсотка). ¬они вироб≠л¤ють близько 98 в≥дсотк≥в продукц≥њ кожноњ галуз≥.

¬насл≥док приватизац≥њ та акц≥онуванн¤ п≥дприЇмств, розвитку фермерства та ≥нших форм господарюванн¤ все значн≥шу роль почи≠наЇ в≥д≥гравати недержавний сектор економ≥ки.

Ќев≥дд≥льною ≥нституц≥Їю ринку Ї в≥льн≥ ц≥ни, за допомогою ¤ких в умовах конкурентного середовища зд≥йснюЇтьс¤ екв≥валент≠ний обм≥н, а отже, реал≥зуютьс¤ ≥нтереси продавц¤ ≥ покупц¤, в≥дтво≠рюЇтьс¤ р≥вновага в економ≥ц≥. ѕроте це класичне положенн¤ еконо≠м≥чноњ теор≥њ д≥Ї лише за на¤вност≥ в≥дпов≥дних ≥нших ринкових умов: монопол≥зац≥њ сфер розпод≥лу, обм≥ну ≥ виробництва, на¤вност≥ р≥зних форм господарюванн¤, великих, середн≥х, малих п≥дприЇмств, ¤к≥ управл¤ютьс¤ не з Їдиного центру, а самост≥йними товаровиробника≠ми. ¬ ”крањн≥ ус≥х цих передумов поки що в розвиненому вигл¤д≥ немаЇ.

Ћ≥берал≥зац≥¤ ц≥н при високому р≥вн≥ монопол≥зму призводить до обов'¤зкового зростанн¤ њх ≥ не створюЇ стимул≥в до виробництва. Ќав≥що виробл¤ти додаткову продукц≥ю, ¤кщо прибуток залежить в≥д зменшенн¤ њњ к≥лькост≥ в умовах монопол≥њ? ќтже, те, що Ї пра≠вильним теоретично ≥ д≥Ї за умов, ¤к≥ в≥дтворюють ринкове середо≠вище у будь-¤к≥й крањн≥, не може бути правильним дл¤ економ≥ки, де не створен≥ в≥дпов≥дн≥ ринков≥ ≥нституц≥њ.

 онкуренц≥¤, в≥льне ц≥ноутворенн¤ ¤к необх≥дн≥ ≥нституц≥њ ринку можуть функц≥онувати лише за умов на¤вност≥ ринковоњ ≥нфраструк≠тури (б≥рж, ≥нформац≥йно-комерц≥йних, оптових та постачальницьких орган≥зац≥й, пункт≥в прокату), культури веденн¤ ринковоњ економ≥ки.

ƒл¤ того щоб суб'Їкти нац≥онального ринку не т≥льки мали ринко≠ву ≥нфраструктуру, право власност≥ на засоби виробництва ≥ продук≠ц≥ю, а й могли реал≥зувати це право, кр≥м економ≥чних потр≥бн≥ ще й правов≥ передумови. ќсь чому в крањн≥ йде процес в≥дпрацюванн¤ ≥ прийн¤тт¤ юридичних закон≥в, ¤к≥ спри¤ють формуванню рин≠кового середовища. ѕроте в≥н ≥де пов≥льно, часто в прийн¤т≥ закони внос¤тьс¤ суттЇв≥ зм≥ни, в≥дсутн¤ узгоджен≥сть законодавчих акт≥в. ¬се це гальмуЇ ринков≥ перетворенн¤. ёридичн≥ закони мають в≥дбивати реал≥њ економ≥чного житт¤, бути нац≥леними на в≥дтворенн¤ конкурен≠тного середовища. —л≥д в≥дпрацювати механ≥зм реал≥зац≥њ цих закон≥в.

¬≥дтворюючи ринков≥ ≥нституц≥њ, не можна забувати, що ринок будують люди, в≥д њхн≥х св≥домост≥, бажанн¤, розум≥нн¤ залежить дуже багато. якщо сусп≥льна св≥дом≥сть не буде настроЇна на ринкову хвилю, ринок не формуватиметьс¤. ÷ей процес може за≠т¤гтись, а то й п≥ти у ¤комусь ≥ншому напр¤м≥. —л≥д урахувати, що психолог≥чний стан наших людей нин≥ досить складний ≥ суперечли≠вий. ¬они не т≥льки мало знають про ринок, а й вважають, що дер≠жава кинула њх напризвол¤ще. ” так≥й обстановц≥ виб≥р модел≥ й шл¤≠ху побудови ринку маЇ надзвичайно важливе значенн¤.

–»Ќ ќ¬ј ћќƒ≈Ћ№ ƒЋя ” –јѓЌ»

—в≥товий досв≥д показуЇ, що при вибор≥ певноњ модел≥ еко≠ном≥ки та њњ реал≥зац≥њ потр≥бно враховувати загальне ≥ специф≥чне, ¤ке Ї зм≥стом перех≥дноњ економ≥ки, у стад≥њ ¤коњ перебуваЇ ”крањна.

¬одночас обов'¤зково сл≥д мати на уваз≥, що загальн≥ законом≥рност≥ дл¤ перех≥дноњ економ≥ки неоднаково ви¤вл¤ютьс¤ в р≥зних умовах, скаж≥мо, в умовах сх≥дноњ та зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ.

«аконом≥рн≥стю перех≥дноњ економ≥ки Ї нестаб≥льн≥сть ≥ нест≥й≠к≥сть, оск≥льки в њњ основ≥ лежать суперечност≥ старих ≥ нових форм господарюванн¤, що призводить до швидких ¤к≥сних зм≥н в еконо≠м≥чному ≥ соц≥альному житт≥ сусп≥льства. ” зв'¤зку з цим треба передбачати альтернативн≥ шл¤хи њњ розвитку. ѕотенц≥йно ≥снуЇ ши≠рокий спектр перспектив: в≥д поверненн¤ у певн≥й форм≥ до автори≠тарно-бюрократичноњ системи ≥ до пост≥ндустр≥ального сусп≥льства; в≥д корумпованоњ т≥ньовоњ економ≥ки до правол≥беральних, заснова≠них на приватн≥й власност≥ систем. —л≥д ураховувати ≥ те, що альтер≠нативн≥сть маЇ певн≥ меж≥, ¤к≥ зумовлен≥ об'Їктивними ≥ суб'Їктив≠ними чинниками. —еред багатьох вар≥ант≥в Ї оптимальний дл¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ крањни.  ритер≥Їм цього вибору Ї ¤к загальн≥ тенденц≥њ роз≠витку св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ, так ≥ врахуванн¤ реальних ресурс≥в, на≠ц≥ональних особливостей, ≥сторичних традиц≥й, географ≥чного та геопол≥тичного положенн¤. ќтже, формувати економ≥чну стратег≥ю, спр¤мовану на побудову певноњ модел≥ ринковоњ економ≥ки, сл≥д, спи≠раючись на перел≥чен≥ чинники.

ќсоблив≥стю економ≥ки ”крањни Ї те, що перед початком ринко≠вих трансформац≥й вона ¤вл¤ла собою адм≥н≥стративно-командний тип, де дом≥нував тотальний монопол≥зм: власност≥, централ≥зовано-директивного прийн¤тт¤ р≥шень ≥ технолог≥чний монопол≥зм. Ѕуло багато п≥дприЇмств, ¤к≥ виробл¤ли 60-100 в≥дсотк≥в певного виду продукц≥њ. “ака монопол≥¤ не Ї ринковою. ¬она не передбачаЇ конкуренц≥њ, рин≠кових в≥дносин, робить господарюючим суб'Їктом систему держав≠них установ, а п≥дприЇмства виконують лише виробнич≥ функц≥њ.

Ќегативний вплив на формуванн¤ ринкових в≥дносин в ”крањн≥ маЇ ≥ те, що њњ економ≥ка великомасштабна з незавершеним циклом виробництва, а також в≥дбиваЇ спец≥ал≥зац≥ю у колишньому –ад¤нсь≠кому —оюз≥ на важк≥й промисловост≥, воЇнно-промисловому вироб≠ництв≥ та видобувних галуз¤х. —аме це сьогодн≥ в≥дтворюЇ нестачу товар≥в народного споживанн¤, з одного боку, ≥ техн≥чну та техноло≠г≥чну в≥дстал≥стьЧз ≥ншого. ÷е породжуЇ величезну потребу в при≠дбанн≥ нафти та газу на св≥товому ринку, а отже, проблеми з торго≠вельним балансом, перекоси у ц≥нах на внутр≥шньому ринку.

—творенн¤ достатньоњ к≥лькост≥ п≥дприЇмств в ”крањн≥, ¤к≥ б формували конкурентне середовище, може зд≥йснюватис¤ дво≠ма шл¤хами: реформуванн¤м ≥снуючих п≥дприЇмств ≥ створеним нових. ѕерший шл¤х передбачаЇ: демонопол≥зац≥ю; роздержав≠ленн¤ ≥ приватизац≥ю; залученн¤ в≥тчизн¤них та ≥ноземних ≥нвестиц≥й дл¤ структурноњ перебудови п≥дприЇмств; диверсиф≥кац≥ю. ƒругий шл¤х ставить за мету спри¤нн¤ розвитку малого та середнього б≥зне≠су; залученн¤ в≥тчизн¤них та ≥ноземних ≥нвестиц≥й дл¤ створенн¤ нових п≥дприЇмств, а також реструктуризац≥њ застар≥лих, тих, ¤к≥ по≠требують повного оновленн¤.

1	2	3	4	5

Ќазва: ≈коном≥чний ринок
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2511 прочитано)