≈коном≥чна теор≥¤ > ≈коном≥чний ринок

–егулююча функц≥¤ ринку забезпечуЇ пост≥йн≥сть зв'¤зк≥в м≥ж з≥зними галуз¤ми виробництва, попитом ≥ споживанн¤м, встановлен≠а¤ пропорц≥й в економ≥ц≥ та безперервн≥сть процесу в≥дтворенн¤. ≤ерез конкуренц≥ю ринков≥ в≥дносини активно впливають на р≥вень витрат на виробництво будь-¤кого товару, науково-техн≥чний прогрес, на задоволенн¤ платоспроможного попиту населенн¤. ¬насл≥док д≥њ закону вартост≥, закону попиту та пропозиц≥њ, ≥нших закон≥в ринко≠воњ економ≥ки ≥ндив≥дуальна прац¤ зводитьс¤ до сусп≥льне необх≥д≠ноњ та визначенн¤ ц≥нност≥ товару. Ѕез конкуренц≥њ, екв≥валентного обм≥ну варт≥сть не може бути визначена. ÷ей механ≥зм спри¤Ї вир≥в≠нюванню прибутк≥в п≥дприЇмц≥в р≥зних галузей виробництва, утво≠ренню середньоњ норми прибутку, що дос¤гаЇтьс¤ через перелив ка≠п≥тал≥в м≥ж галуз¤ми. ќстаннЇ, в свою чергу, Ї регул¤тором пропорц≥й в економ≥ц≥.

” зв'¤зку з тим, що створена споживна варт≥сть перетворюЇтьс¤ на товар лише п≥сл¤ визнанн¤ њњ сусп≥льством (п≥сл¤ продажу), мож≠на зробити висновок, що споживач зд≥йснюЇ контроль над виробни≠ком. якщо цього немаЇ, то в сусп≥льств≥ принижуЇтьс¤ роль ринку ¤к регул¤тора, що призводить до наростанн¤ диспропорц≥й м≥ж попи≠том ≥ пропозиц≥Їю товар≥в, виникненн¤ деф≥циту ¤к загальноеконо≠м≥чного ¤вища.

¬изначаючи важлив≥сть регулюючоњ функц≥њ ринку, не можна аб≠солютизувати њњ. ” сучасних розвинених ринкових системах ринок регулюЇтьс¤ також державою ≥ товаровиробниками. ј це означаЇ, що методи регулюванн¤ можуть бути також державними ≥ недержав≠ними.

ƒо державних належать: а) економ≥чн≥ важел≥ Ч кредити, по≠датки, ц≥ни, ¤к≥ встановлюЇ держава; б) адм≥н≥стративн≥ важел≥ Ч державне замовленн¤, державн≥ програми, правила укладанн¤ гос≠подарських договор≥в.

Ќедержавними Ї р≥зн≥ угоди м≥ж товаровиробниками про ринки збуту, ц≥ни, квоти тощо.

—тимулююча функц≥¤ ринку пол¤гаЇ в тому, що вона спри¤Ї заохоченню тих, хто найб≥льш рац≥онально використовуЇ чинники виробництва дл¤ одержанн¤ найкращих к≥нцевих результат≥в, застосовуючи найнов≥ш≥ дос¤гненн¤ науки, техн≥ки, орган≥зац≥њ, сти≠мулюванн¤ прац≥ та управл≥нн¤. якщо суб'Їкти господарюванн¤ не прагнутимуть до пост≥йного п≥двищенн¤ ефективност≥ виробницт≠ва, њхн≥ ≥ндив≥дуальн≥ витрати виробництва будуть вищими, н≥ж сусп≥льне необх≥дн≥, вони будуть неконкурентоспроможними ≥ ста≠нуть банкрутами. ј це означаЇ, що ринок виконуЇ ≥ розпод≥льчу функц≥ю.

” конкурентному середовищ≥ ринкова ц≥на диференц≥юЇ доходи товаровиробник≥в, ви¤вл¤Ї переможц≥в ≥ переможених. ƒл¤ перших створюютьс¤ умови щодо подальшого розвитку ≥ процв≥танн¤, а дл¤ других постаЇ питанн¤ про њхнЇ ≥снуванн¤. ¬≥дпов≥дно в≥дбуваЇтьс¤ ≥ соц≥альне розшаруванн¤ сусп≥льства за доходами Ч на багатих ≥ б≥дних.

–инок робить економ≥ку Їдиним ц≥лим, розвиваючи систему гори≠зонтальних ≥ вертикальних зв'¤зк≥в (п≥дприЇмств, галузей, рег≥он≥в), у тому числ≥ зовн≥шньоеконом≥чних. ” цьому ви¤вл¤Їтьс¤ ≥нтегру≠юча функц≥¤ ринку.

Ѕудучи за своЇю природою ≥нтернац≥ональним, ринок спри¤Ї про≠никненню товар≥в у р≥зн≥ крањни ≥ куточки св≥ту. ќбм≥н товарами м≥ж крањнами зд≥йснюЇтьс¤ за св≥товими ц≥нами, ¤к≥ засновуютьс¤ на ≥нтернац≥ональн≥й вартост≥. якщо ж на св≥товий ринок потрапл¤Ї то≠вар, витрати на виготовленн¤ ¤кого перевищують сусп≥льне необх≥дн≥ ≥нтернац≥ональн≥ витрати прац≥, њхн≥й власник стаЇ неконкуренто≠спроможним.

« викладеного можна зробити висновок, що результати д≥¤льност≥ ринкового механ≥зму Ї ефективними завд¤ки певному пор¤дку, ¤кий д≥Ї в економ≥чн≥й систем≥. јдам —м≥т дов≥в, що под≥бний пор¤док встановлюЇтьс¤ зг≥дно з принципом Ђневидимоњ рукиї. —утн≥сть ос≠таннього пол¤гаЇ в тому, що кожна особа виходить з власноњ вигоди, ¤кою керуЇ Ђневидима рукаї, мета ¤коњ Ч дос¤гти найб≥льшоњ виго≠ди дл¤ вс≥х. јдам —м≥т вбачав за невидимою рукою непередбачену силу, ¤ка спри¤Ї дос¤гненню гармон≥њ ≥нтерес≥в м≥ж особою ≥ сусп≥ль≠ством. „ерез це в≥н вважав будь-¤ке втручанн¤ держави у в≥льну кон≠куренц≥ю шк≥дливим.

≤стор≥¤ спростувала таку категоричн≥сть, дов≥вши, що Ђневидима рукаї призводить ≥ до нерац≥ональних витрат, неефективного веден≠н¤ економ≥ки, соц≥альних суперечностей.

—в≥товий досв≥д переконливо засв≥дчив, що можливост≥ ринко≠вого механ≥зму небезмежн≥.

”ћќ¬» ‘ќ–ћ”¬јЌЌя –»Ќ ”

ƒл¤ того щоб була побудована ринкова економ≥ка, функц≥о≠нував реальний ринок, ¤кий виконував би притаманн≥ йому функц≥њ, мають бути в≥дтворен≥ передумови, випробуван≥ св≥товою практикою. ƒо них належать:

Х на¤вн≥сть суб'Їкт≥в ринкових в≥дносин, ¤к≥, будучи економ≥чно та юридичне незалежними, можуть вступати у р≥вноправн≥ парт≠нерськ≥ в≥дносини з приводу куп≥вл≥-продажу. ƒос¤гти цього можна створенн¤м р≥зноман≥тних форм власност≥ Ч ≥ндив≥дуальноњ, при≠ватноњ, акц≥онерноњ, державноњ, кооперативноњ, зм≥шаноњ;

Х екв≥валентний обм≥н товар≥в. –инок за своЇю природою еконо-| м≥чноњ допомоги, п≥льг не визнаЇ;

Х конкуренц≥¤, ¤ка надаЇ ус≥м суб'Їктам господарюванн¤ можли≠в≥сть в≥льноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥: свободи вибору покупц≥в, постачальник≥в, будь-¤ких контрагент≥в, примушуЇ п≥дприЇмц≥в зас≠тосовувати найпередов≥шу техн≥ку ≥ технолог≥ю, спри¤ючи цим змен≠шенню витрат виробництва, п≥двищенню ефективност≥ економ≥ки;

Х в≥льне ц≥ноутворенн¤, що ¤к елемент конкуренц≥њ та головний механ≥зм контрольно-регулюючоњ функц≥њ ринку спри¤Ї поЇднанню ≥нтерес≥в суб'Їкт≥в економ≥чного житт¤, стимулюючи њх рац≥онально використовувати елементи виробництва;

Х реальна ≥нформац≥¤ про ринок у його суб'Їкт≥в.

якщо под≥бних умов не створено, то те, що називають ринком, Ї псевдоринком, де грош≥ не виконують своњх функц≥й.

«аконами, декретами, указами будь-¤коњ владноњ структури ввести ринок н≥кому ≥ н≥коли не вдавалос¤. ¬≥н Ї об'Їктивною категор≥Їю. ѕроте сусп≥льство, в тому числ≥ держава, можуть ство≠рити спри¤тлив≥ умови дл¤ його в≥дтворенн¤. ™дн≥сть економ≥чних ≥ юридичних передумов Ї середовищем, в ¤кому в≥дтворюютьс¤ рин≠ков≥ в≥дносини.

2. —“–” “”–ј –»Ќ ”

ѕ≥знати ринок ¤к економ≥чну категор≥ю неможливо без гли≠бокого анал≥зу його структури, тобто елемент≥в, з ¤ких в≥н складаЇтьс¤ ≥ ¤к≥ взаЇмод≥ють м≥ж собою. ƒл¤ цього сл≥д обрати критер≥й, за ¤ким можна розмежувати елементи ринку. “аких критер≥њв може бути к≥лька, оск≥льки ринок Ї складним ≥ багатоман≥тним ¤вищем економ≥ч≠ного житт¤ (рис. 2).

–ис. 2.  ласиф≥кац≥¤ ринку

 Ћј—»‘≤ ј÷≤я –»Ќ ” «ј ≈ ќЌќћ≤„Ќ»ћ ѕ–»«Ќј„≈ЌЌяћ

ќЅ'™ “≤¬ –»Ќ ќ¬»’ ¬≤ƒЌќ—»Ќ

ѕогл¤нувши на схему, подану на рис. 2, кожний в≥дразу ж зверне увагу на те, що перший класиф≥кац≥йний п≥дх≥д подаЇ ринки у вигл¤д≥ сектор≥в або сегмент≥в, ¤к≥ об'Їднан≥ у коло, ” житт≥ так воно ≥ Ї, адже вс≥ сегменти ринку взаЇмозалежн≥ та взаЇмод≥ють. Ќа≠приклад, зростанн¤ попиту на засоби виробництва приведе до роз≠ширенн¤ ринку прац≥, ўќ, в свою чергу, стимулюватиме зб≥льшенн¤ виробництва предмет≥в споживанн¤, куп≥влю ц≥нних папер≥в, валюти.  ожний ринок дуже р≥зноман≥тний ≥ под≥л¤Їтьс¤ на конкретн≥ш≥. –инки взутт¤, косметики, швейних вироб≥в, молочних, хл≥бних, риб≠них товар≥в ≥снують всередин≥ ринку предмет≥в споживанн¤. –инки машин, верстат≥в, нафтопродукт≥в, металу, вуг≥лл¤ орган≥чно вход¤ть до складу ринку засоб≥в виробництва. –инки акц≥й, кредитних ре≠сурс≥в Ї складовими ф≥нансового ринку.

–инок предмет≥в споживанн¤ ≥ послуг призначений дл¤ задо≠воленн¤ ф≥з≥олог≥чних та соц≥альних потреб людини. ¬≥н безпосе≠редньо в≥дображуЇ виробництво ≥ споживанн¤, попит ≥ пропозиц≥ю товар≥в. ћатер≥альне ≥ нематер≥альне виробництво мають бути адек≠ватними платоспроможному попиту населенн¤. якщо ц≥Їњ р≥вноваги немаЇ, то в сусп≥льств≥ настаЇ дисбаланс: не вистачаЇ певноњ групи товар≥в споживанн¤, з одного боку, ≥ виникаЇ перевиробництво Ч з ≥ншого. –инок через конкуренц≥ю, ц≥ни, прибуток, перелив кап≥талу та ≥нш≥ його механ≥зми впливаЇ на виробництво, зм≥нюючи його структуру, л≥кв≥дуЇ тим самим диспропорц≥њ в економ≥ц≥ та у сфер≥ об≥гу. “ак в≥дновлюЇтьс¤ р≥вновага м≥ж платоспроможним попитом , населенн¤ та пропозиц≥Їю товар≥в ≥ послуг. [ –инок засоб≥в виробництва спр¤мований на задоволенн¤ вироб-! ничих потреб. …ого суб'Їктами Ї ф≥зичн≥ та юридичн≥ особи, що зай-! маютьс¤ економ≥чною д≥¤льн≥стю. —амост≥йн≥сть останн≥х залежить в≥д забезпеченост≥ засобами виробництва, можливост≥ в≥льноњ реа≠л≥зац≥њ продукц≥њ, встановленн¤ на нењ ц≥н, укладенн¤ договор≥в. ѕ≥дприЇмництво ≥снуЇ лише тод≥, коли кожна юридична ≥ ф≥зична осо≠ба мають можлив≥сть в≥льно придбати будь-¤к≥ засоби виробництва.

–еальний ринок неможливий без розвиненоњ торг≥вл≥ засобами виробництва. —аме торг≥вл≥, а не розпод≥лу. Ћише вона спри¤Ї певн≥й за≥нтересованост≥ п≥дприЇмств у ефективному використанн≥ матер≥≠ально-техн≥чних ресурс≥в, спонукаЇ вивчати та прогнозувати вироб≠ництво з урахуванн¤м замовлень споживач≥в, приймати оперативн≥ самост≥йн≥ р≥шенн¤ при зм≥н≥ кон'юнктури.

–инок засоб≥в виробництва, ¤к ≥ будь-¤кий товарний ринок, пе≠редбачаЇ економ≥чну ≥ юридичну в≥дпов≥дальн≥сть за виконанн¤ кон≠тракт≥в та поставок. ѕорушенн¤ њх призводить до втрати прибутку, а ≥нод≥ й до банкрутства.

ѕродавц≥ засоб≥в виробництва Ч ф≥зичн≥ та юридичн≥ особи, що створюють продукц≥ю виробничого призначенн¤, реал≥зують њњ на спец≥ал≥зованому ринку, ¤кий називають товарною б≥ржею.

–инок нерухомост≥ формуЇтьс¤ дл¤ торг≥вл≥ землею, об'Їктами, що на н≥й збудован≥, в тому числ≥ житловими будинками. —уб'Їктами цього сегменту ринку Ї ф≥зичн≥ та юридичн≥ особи, ¤к≥ можуть купу≠вати об'Їкти нерухомост≥ ¤к дл¤ особистого (квартира чи будинок), так ≥ дл¤ виробничого споживанн¤ (земл¤ дл¤ с≥льськогосподарськоњ д≥¤льност≥, прим≥щенн¤ дл¤ оф≥су тощо).

1	2	3	4	5

Ќазва: ≈коном≥чний ринок
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2511 прочитано)