≈коном≥чна теор≥¤ > ћеркантил≥стська теор≥¤

ћеркантил≥стська теор≥¤

“еор≥¤ меркантил≥зму- це перша теор≥¤ м≥жнародноњ торг≥вл≥ (mercantilist) Ц була розроблена ™вропейськими вченими “омасом ћаном (Tomas Mun, 1571-1641), „арльзом ƒевв≥антом (Charles Davenant, 1656-1714), ∆аном Ѕат≥стом  олбертом (Jean Baptiste Colbett, 1619-1683), сером ¬≥ль¤мом ѕетт≥ (Sir William Petty, 1623-1687).

÷¤ економ≥чна теор≥¤ виникла по ¤сню вала зовн≥шню торг≥влю у пер≥од розвикту та занепаду середньов≥чного феодал≥зму в ™вроп≥ (1500-1800 рр.), коли утворювалис¤ за зм≥цнювались Ївропейськ≥ держави.

‘ункц≥њ меркантил≥зму Ц це обірунтуванн¤ рол≥ товару та необх≥дност≥ економ≥чного виходу нац≥ональних держав на зовн≥шн≥ ринки.

ћеркантил≥зм Ц це економ≥чне вченн¤ та економ≥чна пол≥тика, ¤ка представл¤Ї ≥нтереси торговоњ буржуаз≥њ у пер≥оди феодал≥зму та становленн¤ кап≥тал≥зму.

«г≥дно з теор≥Їю меркантил≥зму багатство крањни вим≥рюЇтьс¤ к≥льк≥стю золота та ср≥бла, ¤кою вони волод≥ють.

ћеркантил≥стська теор≥¤ передбачаЇ державне втручанн¤ у в≥льний пот≥к товар≥в м≥ж крањнами дл¤ зм≥ни обс¤гу, складу та напр¤мк≥в торг≥вл≥.

ћеркантил≥сти вважали, що економ≥чна система складаЇтьс¤ з 3-60х сектор≥в: виробничого, с≥льськогосподарського та ≥ноземних колон≥й. ƒл¤ ефективного функц≥онуванн¤ економ≥чноњ системи найважлив≥шими, на њхню думку, були торговц≥, њхн≥ прац¤ розгл¤далас¤ ¤к основний фактор виробництва.

ќтже, джерелом багатства Ї сфера об≥гу, а не сфера виробництва; багатство ототожнювалос¤ з грошовим кап≥талом. √рошов≥ кошти (у форм≥ золота та ср≥бла) дають змогу утримувати арм≥ю, зм≥цнювати становище правител¤, спри¤ють проведенню колон≥альних в≥йн, виникненню фабрик (мануфактур), утворенню нових робочих м≥сць.

ќск≥льки у св≥т≥, на думку прихильник≥в ц≥Їњ теор≥њ, ≥снуЇ обмежена к≥льк≥сть багатства (золота та ср≥бла, то крањни можуть зб≥льшувати своЇ багатство ≥ за рахунок зубож≥нн¤ ≥нших, тобто внасл≥док перерозпод≥лу.

“ому дл¤ зм≥цненн¤ економ≥чних позиц≥й держава повинна вживати таких заход≥в:

Ѕ≥льше експлуатувати товар≥в, н≥ж ≥мпортувати, оск≥льки у цьому випадку вона одержить варт≥сть активного сальдо њх торгового балансу у вигл¤д≥ золота. ѕ≥дтримка позитивного сальдо торгового балансу дасть змогу зб≥льшити внутр≥шн≥ витрати, виробництво та зайн¤т≥сть населенн¤.

¬вести обмеженн¤ на б≥льшу частку ≥мпорту (за допомогою квот, тариф≥в та ≥н. ≥нструмент≥в торговоњ пол≥тики) та надавати субсид≥њ б≥льш≥й частин≥ експортних виробництв, що дасть змогу забезпечити позитивне сальдо торгового балансу.

«аборонити або обмежити експорт сировини та дозволити безмитний ≥мпорт сировини, ¤коњ немаЇ в середин≥ крањни, що дасть змогу акумулювати золото та п≥дтримувати на низькому р≥вн≥ експортн≥ ц≥ни на готову продукц≥ю.

«аборонити будь-¤ку торг≥влю колон≥й з ≥ншими крањнами, кр≥м метропол≥й, ¤к≥ мають вин¤ткове право перепродажу колон≥альних товар≥в за кордон.

√альмувати розвиток виробництва готових товар≥в у колон≥¤х, перетворити њх на постачальник≥в сировини до метропол≥й.

 олон≥њ повинн≥ експортувати дешеву сировину, а ≥мпортувати дорог≥ готов≥ вироби.

ќдн≥Їю з головних передумов меркантил≥стськоњ теор≥њ було те, що економ≥чна система функц≥онувала в умовах неповноњ зайн¤тост≥, внасл≥док чого приплив додаткового золота з-за кордону м≥г в поЇднанн≥ з надлишковою робочою силою зб≥льшити виробництво. якщо зайн¤т≥сть населенн¤ була повною, приплив золота з-за кордону спричин¤в би зростанн¤ ≥нфл¤ц≥њ ≥ не знаходив ефективного використанн¤. √оловним завданн¤м меркантил≥зму Ц забезпечити позитивне сальдо торгового балансу.

«аслугою меркантел≥ст≥в Ї те, що вони першими запропонували струнку теор≥ю м≥жнародноњ торг≥вл≥, показали њњ значенн¤ дл¤ економ≥чного зростанн¤ крањн, розробили можливу модель њњ розвитку, вперше описали те, що у сучасн≥й економ≥ц≥ зветьс¤ плат≥жним балансом.

ќбмежен≥сть меркантил≥ст≥в пол¤гаЇ в тому, що вони вважали, що збагаченн¤ крањн можливе не т≥льки внасл≥док перерозпод≥лу вже ≥снуючого багатств, але й за рахунок його нарощуванн¤.

ћетою теор≥њ м≥жнародноњ торг≥вл≥ було ≥ Ї допомогти ф≥рмам та ур¤дам у вибор≥ найдоц≥льн≥шого вар≥анта спец≥ал≥зац≥њ та стратег≥њ задл¤ обдуманого використанн¤ нац≥ональних ресурс≥в.

[7., ст. 57-61]

“≈ќ–≤я јЅ—ќЋё“Ќ»’ ѕ≈–≈¬ј√.

«асновником теор≥њ був јдам —м≥т (Adam Smith, 1723-1790).

—уть теор≥њ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ ј. —м≥та, або теор≥њ абсолютних перевал: крањни експортують т≥ товари, ¤к≥ вони виробл¤ють з меншими витратами (у виробництв≥ ¤ких вони мають б≥льшу перевагу (абсолютну перевагу)) та ≥мпортують т≥ товари, що продукують ≥ншими крањнами з меншими витратами (у виробництв≥ ¤ких абсолютна перевага належить њхн≥м торговим партнерам).

“еор≥¤ абсолютних переваг базуЇтьс¤ на таких припущенн¤х:

Їдиним фактором виробництва Ї прац¤:

зайн¤т≥сть повна, тобто ус≥ на¤вн≥ трудов≥ ресурси використовуютьс¤ у виробництв≥ товар≥в;

всесв≥тнЇ господарство складаЇтьс¤ ≥з 2-х крањна, тому в м≥жнародн≥й торг≥вл≥ беруть участь т≥льки 2 крањни, ¤к≥ продукують та торгують одна з одною т≥льки двома товарами;

витрати виробництва Ц пост≥йн≥, а њх зниженн¤ зб≥льшуЇ попит на товар;

ц≥на одного товару виражена у к≥лькост≥ прац≥, затраченоњ на виробництво ≥ншого;

транспортн≥ витрати на перевезенн¤ товару з одн≥Їњ крањни до ≥ншоњ дор≥внюють нулю;

зовн≥шн¤ торг≥вл¤ в≥льна в≥д обмежень та регламентац≥й.

¬≥дпов≥дь до погл¤д≥в ј.—м≥та:

ур¤дам не треба втручатись у зовн≥шню торг≥влю: вони мають п≥дтримувати режим в≥дкритих ринк≥в та свободи торг≥вл≥;

нац≥њ, так само ¤к ≥ приватн≥ особи, повинн≥ спец≥ал≥зуватис¤ на виробництв≥ тих товар≥в, у виробництв≥ ¤ких у них Ї переваги, та торгувати ними в обм≥н на товари, переваги у виробництв≥ ¤ких мають ≥нш≥ нац≥њ;

зовн≥шн¤ торг≥вл¤ стимулюЇ розвиток продуктивност≥ прац≥ розширенн¤м ринку за меж≥ нац≥ональних кордон≥в;

експорт Ї позитивним чинником дл¤ економ≥ки, тому що забезпечуЇ збут надлишку продукт≥в, ¤к≥ не можуть бути продан≥ на внутр≥шньому ринку;

субсид≥њ на експорт Ї податком на населенн¤ та призвод¤ть до п≥двищенн¤ внутр≥шн≥х ц≥н ≥ тому мають бути скасован≥.* ѕриклад.

ƒостоњнством теор≥њ абсолютних переваг Ї те, що вона базуЇтьс¤ на трудов≥й теор≥њ вартост≥ та п≥дтверджуЇ переваги под≥лу прац≥ не т≥льки на нац≥ональному, але й на м≥жнародному р≥вн≥.

Ќедол≥ком ц≥Їњ теор≥њ по¤сненн¤ м≥жнародноњ торг≥вл≥ э те, що вона не в≥дпов≥даЇ на запитанн¤. „ому крањни торгують м≥ж собою нав≥ть за умови в≥дсутност≥ абсолютноњ переваги у виробництв≥ тих чи ≥нших товар≥в, тобто коли одна з крањн маЇ абсолютн≥ переваги у виробництв≥ вс≥х товар≥в.

ќтже, зг≥дно з теор≥Їю абсолютних переваг м≥жнародна торг≥вл¤ виг≥дна, ¤кщо крањни торгують такими товарами, ¤к≥ кожна з них продукуЇ з меншими витратами, н≥ж крањна-партнер.  рањни експортують т≥ товари, у виробництв≥ ¤ких вони мають абсолютну перевагу, ≥ ≥мпортують т≥, щодо ¤ких абсолютна перевага Ц у њх торгових партнер≥в.

[7., ст. 63-67]

“≈ќ–≤я ѕќ–≤¬ЌяЋ№Ќ»’ ѕ≈–≈¬ј√.

“еор≥¤ абсолютних переваг ј. —м≥та розвинув ƒавид –≥кардо (David R≥cardo, 1772-1823), дов≥вши, що абсолютн≥ переваги Ї лише частковим випадком загального правила. ¬≥н показав, що торг≥вл¤ виг≥дна кожн≥й з двох крањн, нав≥ть ¤кщо одна з них маЇ абсолютн≥ переваги у виробництв≥ обох товар≥в.

“еор≥¤ пор≥вн¤льних переваг базуЇтьс¤ на тих самих припущенн¤х, що ≥ теор≥¤ абсолютних переваг, використовуючи додатково пон¤тт¤ альтернативних витрати (opportunity costs).

јльтернативн≥ витрати Ц це просте пор≥вн¤нн¤ ц≥н одиниць двох товар≥в на внутр≥шньому ринку, виражених через к≥льк≥сть робочого часу, витраченого на њх виробництво.

јльтернативна ц≥на Ц це робочих час, потр≥бний дл¤ виробництва одиниц≥ одного товару, виражений через робочий час, необх≥дний дл¤ виробництва одиниц≥ ≥ншого товару.

—уть теор≥њ пор≥вн¤льних переваг (comparative odvantoge thejry): ¤кщо крањни спец≥ал≥зовуютьс¤ на виробництв≥ тих товар≥в, ¤к≥ вони можуть виробл¤ти з в≥дносно нижчими витратами пор≥вн¤но з ≥ншими крањнами (або, ≥накше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торг≥вл¤ буде взаЇмовиг≥дною дл¤ обох крањн, незалежно в≥д того, чи Ї виробництво в одн≥й з них абсолютно ефективн≥ше, н≥ж в ≥нш≥й. * ѕриклад.

ѕереваги теор≥њ пор≥вн¤льних переваг:

¬перше описала баланс сукупного попиту т сукупноњ пропозиц≥њ. ’оча ≥ передбачалось, що варт≥сть товару визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю прац≥, необх≥дноњ дл¤ його виробництва, теор≥¤ пор≥вн¤льних переваг показала, що ц¤ варт≥сть насправд≥ залежить в≥д сп≥вв≥дношенн¤ сукупного попиту та пропозиц≥њ на товар на внутр≥шньому та зовн≥шньому ринках.

ƒовела ≥снуванн¤ вигоди в≥д спец≥ал≥зац≥њ та торг≥вл≥ дл¤ ус≥х крањн Ц учасниць, а не т≥льки дл¤ одн≥Їњ крањни за рахунок того, що ≥нш≥ зазнають втрат.

ƒаЇ змогу вести науково обірунтовану зовн≥шньоеконом≥чну пол≥тику.

Ќедол≥ки теор≥њ пор≥вн¤льних переваг випливають ≥з тих припущень, на ¤ких вона базуЇтьс¤. “ому застосовуючи њњ дл¤ анал≥зу зовн≥шньо економ≥чних в≥дносин, необх≥дно брати до уваги, що вона:

Ќе враховуЇ транспортних витрат.

≤гноруЇ вплив зовн≥шньоњ торг≥вл≥ на розпод≥л доход≥в всередин≥ крањни, коливанн¤ ц≥н та зароб≥тноњ плати, ≥нфл¤ц≥ю та м≥жнародний рух кап≥талу.

•рунтуЇтьс¤ на припущенн≥ про ≥снуванн¤ т≥льки одного фактора виробництва Ц прац≥.

≤гноруЇ ≥снуванн¤ таких важливих передумов м≥жнародноњ торг≥вл¤, ¤к в≥дм≥нност≥ у забезпеченост≥ крањн факторами виробництва.

1	2	3

Ќазва: ћеркантил≥стська теор≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (3300 прочитано)