≈коном≥чна теор≥¤ > ќсновн≥ етапи розвитку економ≥чноњ теор≥њ ¤к науки

ќсновн≥ етапи розвитку економ≥чноњ теор≥њ ¤к науки

ѕлан

ћеркантил≥зм та класична пол≥тична економ≥¤.

ќсновн≥ школи та напр¤мки в економ≥чн≥й теор≥њ ’≤’ ст.

≈коном≥чна теор≥¤ у ’’ ст. —учасн≥ школи в економ≥чн≥й науц≥.

ћеркантил≥зм та класична пол≥тична економ≥¤

ѕершим про¤вом економ≥чних ≥дей буржуазного сусп≥льства став меркантил≥зм. ” «ах≥дн≥й ™вроп≥ в≥н зародивс¤ вже у XV ст., але ве≠ликого поширенн¤ набув у XVII ст. √оловною передумовою генези≠су меркантил≥зму був розклад феодал≥зму та зародженн¤ кап≥тал≥з≠му. ¬иникненн¤ кап≥тал≥стичного способу виробництва у крањнах «ах≥дноњ ™вропи датуЇтьс¤ XVI ст. –ан≥ше в окремих м≥стах узбе≠режж¤ —ередземного мор¤ можна було спостер≥гати лише певн≥ окрем≥ про¤ви кап≥тал≥стичних в≥дносин. ¬елике значенн¤ дл¤ фор≠муванн¤ кап≥тал≥стичного способу виробництва мало перв≥сне на≠громадженн¤ кап≥талу, зв'¤зане з найб≥льш грубими формами наси≠льства: розоренн¤м др≥бних виробник≥в, колон≥альними загарбан≠н¤ми, работорг≥влею. ÷≥ насильницьк≥ заходи зд≥йснювалис¤ за ак' тивноњ п≥дтримки держави через державн≥ позики, податкову систе≠му, протекц≥он≥зм.

«начно прискорило розвиток кап≥тал≥стичного виробництва ви≠никненн¤ св≥тового ринку. ѕочаток формуванн¤ такого почавс¤ з≥ зд≥йсненн¤м великих географ≥чних в≥дкритт≥в XV Ч XVI ст. ѕ≥сл¤ в≥дкритт¤ јмерики й морського шл¤ху навколо јфрики почалос¤ небувале пожвавленн¤ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ крањн «ах≥дноњ ™вропи. ƒр≥бне товарне виробництво не могло задовольнити зростаючого попиту на промислов≥ вироби. Ќасп≥ла необх≥дн≥сть створенн¤ вели≠ких кап≥тал≥стичних п≥дприЇмств, ¤к≥ могли б поставл¤ти значн≥ парт≥њ товар≥в на експорт. «'¤вилис¤ велик≥ майстерн≥, що працюва≠ли п≥д контролем кап≥тал≥ст≥в (проста кооперац≥¤). –озвиток под≥лу прац≥ зумовив перетворенн¤ кап≥тал≥стичне орган≥зованих майсте≠рень на мануфактури.

¬елику роль у виникненн≥ кап≥тал≥стичного способу виробництва в≥д≥грав торговий кап≥тал, ¤кий у добу розкладу феодал≥зму був пере≠важаючою формою кап≥талу. —в≥това торг≥вл¤ привела до зосереджен≠н¤ величезних багатств у окремих ос≥б, передовс≥м у купц≥в ≥ монопо≠льних торговельних компан≥й. “орговий кап≥тал п≥дпор¤дковував др≥бних виробник≥в ≥ одночасно сам проникав у сферу виробництва.

–озклад феодального устрою, розвиток товарно-грошових в≥дносин, зародженн¤ кап≥тал≥зму зач≥пали ≥нтереси вс≥х верств населенн¤ ≥ нада≠вали питанн¤м економ≥чного розвитку все б≥льшого значенн¤. Ћ≥кв≥да≠ц≥¤ монопол≥њ церкви у царин≥ ≥деолог≥њ, розвиток наукових знань ство≠рили спри¤тлив≥ умови дл¤ вивченн¤ й узагальненн¤ ¤вищ еконо≠м≥чного житт¤. «'¤вилос¤ багато економ≥чноњ л≥тератури, що брала за головну мету визначенн¤ характеру та завдань економ≥чноњ пол≥тики.

ћеркантил≥зм ¤к перша теоретична спроба по¤снити суть кап≥та≠л≥стичного способу виробництва виник на п≥дстав≥ узагальненн¤ до≠св≥ду перв≥сного нагромадженн¤ кап≥талу й вир≥шував практичн≥ питанн¤ прискоренн¤ цього процесу. Ќамагаючись подолати гостр≥ економ≥чн≥ суперечност≥, що њх породжував розклад феодальноњ сис≠теми, двор¤нський абсолютизм у ‘ранц≥њ, –ос≥њ та ≥нших крањнах «а≠х≥дноњ ™вропи спробував форсувати торг≥влю ≥ промислов≥сть меркантил≥стськими методами, щоб усунути економ≥чну обмежен≥сть феодал≥зму з допомогою розвитку мануфактурноњ промисловост≥.

ћеркантил≥зм в≥дображав ≥нтереси торговоњ буржуаз≥њ, ≥ саме тому √олланд≥ю, ¤ка у XVII ст. дос¤гла надзвичайного розкв≥ту та збагаченн¤, розвиваючи судноплавство, зовн≥шню торг≥влю та коло≠н≥альну експанс≥ю, було проголошено ≥деалом меркантил≥зму. ћер≠кантил≥сти закликали вчитис¤ у √олланд≥њ, ≥ поступово на цей шл¤х ставали јнгл≥¤, ‘ранц≥¤, ѕортугал≥¤, ≤спан≥¤.

ќтже, меркантил≥зм не був випадковим ¤вищем в ≥стор≥њ еконо≠м≥чноњ думки ™вропи. ¬≥н мав реальну базу й вир≥шував практичн≥ проблеми того часу.

ћисленн¤ меркантил≥ст≥в значно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д економ≥чних погл¤д≥в античного св≥ту.  ер≥вним принципом останнього був ар≥стотел≥вський под≥л господарства на економ≥ку ≥ хрематистику ≥з засудженн¤м останньоњ ¤к Ђнеморальноњї. ” центр≥ уваги меркантич л≥ст≥в опин¤Їтьс¤ саме хрематистика Ч Ђпородженн¤ї грошей грошима. ћеркантил≥сти шукають зв'¤зку м≥ж господарськими ¤вищаї ми, але шукають його на поверхн≥ ¤вищ, у сфер≥ об≥гу. ≤ це було зумовлено особлив≥стю епохи, коли дом≥нував торговий кап≥тал, њ

ќтже, предметом досл≥дженн¤ меркантил≥ст≥в Ї сфера об≥гу. Ќав≥ть сам терм≥н Ђмеркантил≥змї, що виник у XVII ст., походить в≥д ≥тал≥йського слова Ђmercanteї Ч купець. ћетод досл≥дженн¤ мер≠кантил≥ст≥в Ч збиранн¤ й описуванн¤ реальних факт≥в та часткова њх класиф≥кац≥¤, тобто вони пр¤мують в≥д конкретного до абстракт≠ного, що Ї неминучим у пер≥од зародженн¤ будь-¤коњ науки. ¬≥дтак меркантил≥сти не створили й не могли створити розгорнутоњ теор≥њ кап≥тал≥зму, не визначили його закон≥в ≥ категор≥й, а присв¤тили свою д≥¤льн≥сть суто практичним питанн¤м економ≥чноњ пол≥тики.

≈коном≥чн≥ погл¤ди меркантил≥ст≥в не можна розгл¤дати ¤к Їди≠ну, ц≥л≥сну, наукову теор≥ю, ¤ку вчитель м≥г викласти учнев≥. “е, що п≥зн≥ше отримало загальну назву меркантил≥зму, було, по сут≥ спра≠ви, сукупн≥стю особистих погл¤д≥в ≥ думок багатьох р≥зних людей, ¤к≥ досить часто нав≥ть ≥ не чули один про одного, а також сукупн≥с≠тю практичних господарських заход≥в Ївропейських держав у XVI Ч XVIII ст. јвторами економ≥чних праць тод≥ були, ¤к правило, не профес≥йн≥ науковц≥, а практики Ч купц≥, промисловц≥, ф≥нансисти, службовц≥ торговельних компан≥й, котр≥ не теоретизували, а вир≥≠шували конкретн≥ економ≥чн≥ питанн¤, формулюванн¤ ¤ких зде≠б≥льшого виносили пр¤мо у заголовки своњх памфлет≥в (саме так на≠зивали тод≥ ц≥ прац≥).

 ≥льк≥сть автор≥в-меркантил≥ст≥в та њхн≥х праць надзвичайно ве≠лика. “≥льки в јнгл≥њ до 1764 р., за п≥драхунками одного з англ≥йсь≠ких ≥сторик≥в, було оприлюднено понад дв≥ тис¤ч≥ таких економ≥ч≠них памфлет≥в. ѕроте детальне њх вивченн¤ прот¤гом XVIIIЧ XX ст. дало змогу ви¤вити певну сп≥льн≥сть теоретичних погл¤д≥в меркан≠тил≥ст≥в. ≤деолог≥ю меркантил≥зму розкривають так≥ головн≥ поло≠женн¤. ѕо-перше, багатством Ї лише те, що може бути реал≥зованим ≥ справд≥ реал≥зуЇтьс¤ у грошах; тобто багатство Ч це не що ≥нше, ¤к нагромадженн¤ грошей. ѕо-друге, виробництво створюЇ потр≥бн≥ передумови дл¤ утворенн¤ багатства, а тому потребуЇ пост≥йного заохоченн¤ й розвитку. ѕо-третЇ, безпосередн≥м джерелом багатства Ї сфера об≥гу, тобто сфера, де продукти перетворюютьс¤ на грош≥. ѕо-четверте, сфера об≥гу Ї водночас ≥ джерелом прибутку, що утво≠рюЇтьс¤ завд¤ки продажу товар≥в за б≥льш високою ц≥ною, н≥ж ц≥на куп≥вл≥: √ Ч √' Ч грош≥, що породжують грош≥, Ч такою Ї формула кап≥талу в меркантил≥ст≥в. ѕо-п'¤те, не будь-¤кий об≥г товар≥в ≥ грошей Ї джерелом багатства. ќб≥г товар≥в усередин≥ крањни, на ду≠мку меркантил≥ст≥в, хоч ≥ збагачуЇ одних ос≥б за рахунок ≥нших, проте не зб≥льшуЇ ≥ не зменшуЇ загальноњ суми нац≥онального багат≠ства. ƒжерелом багатства Ї лише зовн≥шн¤ торг≥вл¤. ѕо-шосте, ба≠ланс зовн≥шньоњ торг≥вл≥ маЇ бути активним, тобто треба менше ку≠пувати в ≥ноземц≥в ≥ б≥льше њм продавати (проте щодо розум≥нн¤ активного балансу погл¤ди ранн≥х та п≥зн≥х меркантил≥ст≥в дуже р≥≠знилис¤).

 онкретна меркантил≥стська пол≥тика ≥ теор≥¤ меркантил≥зму пройшли два етапи у своЇму розвитку. ÷е ранн≥й меркантил≥зм, ¤кий ћаркс назвав монетарною системою, ≥ розвинутий мерканти≠л≥зм, що його ћаркс характеризував ¤к власне меркантил≥зм, або мануфактурну систему.

–анн≥й меркантил≥зм виник ≥ще до епохи великих географ≥чних в≥дкритт≥в. Ќайб≥льш в≥домими представниками цього напр¤му були ¬≥ль¤м —таффорд в јнгл≥њ та √аспар —каруфф≥ в ≤тал≥њ.

–анн≥й (монетарний) меркантил≥зм грунтувавс¤ на теор≥њ грошо≠вого балансу. ÷¤ теор≥¤ мала два завданн¤: по-перше, залучити в крањну ¤комога б≥льше грошей з-за кордону; по-друге Ч зберегти грош≥ в сам≥й ц≥й крањн≥. ¬≥дтак поставала вимога ¤кнайменшого ви≠трачанн¤ ≥ ¤кнайб≥льшого нагромадженн¤ грошей у крањн≥ з одночас≠ною забороною њх вивезенн¤.

ћонетарний меркантил≥зм був досить прим≥тивною формою п≥з≠н≥шого меркантил≥зму. ¬ластив≥ монетарному меркантил≥зму XVI ст. заходи Ч заборона вивезенн¤ грошей, обмеженн¤ ≥мпорту, зб≥ль≠шенн¤ видобутку золота та ср≥бла там, де це було можливим, вста≠новленн¤ високого ≥мпортного мита, зниженн¤ позичкового процен≠та Ч неодноразово впроваджувалис¤, наприклад в ≤спан≥њ, але не дали оч≥куваних результат≥в. ћонетаризм ви¤вивс¤ економ≥чно без≠пл≥дним, на ньому надто сильно позначалис¤ вплив ≥ще нап≥внату≠рального господарства, м≥ська регламентац≥¤ торг≥вл≥ та грошового об≥гу, ор≥Їнтована на самодостатн≥сть економ≥ки кожного м≥ста.

” друг≥й половин≥ XVI ст. система монетарного меркантил≥з≠му зм≥нюЇтьс¤ системою меркантил≥зму мануфактурного, що до≠с¤гла свого розкв≥ту у XVII ст. ќсновними представниками його були “омас ћен у јнгл≥њ, јнтуан ћонкретьЇн у ‘ранц≥њ, јнтон≥о —Їрра в ≤тал≥њ. ¬иникла власне система меркантил≥зму, дл¤ ¤коњ характерною Ї теор≥¤ торгового балансу. ѕ≥зн≥ меркантил≥сти центр ваги перенесли з≥ сфери грошового об≥гу у сферу товарного об≥гу. ¬они ставили своњм завданн¤м скасуванн¤ заборони вивезенн¤ грошей, обмежень ≥мпорту ≥ноземних товар≥в; форсуванн¤ експорту нац≥ональноњ продукц≥њ передовс≥м промисловоњ; завоюванн¤ ринк≥в, у т≥м числ≥ колон≥альних, ≥ забезпеченн¤ активного торгового саль≠до, тобто перевищенн¤ вартост≥ вивезених з крањни товар≥в над варт≥стю товар≥в, увезених у крањну. « ц≥Їю метою заохочувавс¤ розвиток промисловост≥, що виробл¤ла товари на експорт, розши≠рювалос¤ мореплавство. Ќа перший план висувалас¤ пол≥тика про≠текц≥он≥зму, що розгл¤далас¤ ¤к найл≥пший зас≥б дл¤ забезпеченн¤ ≥нтенсивн≥шого розвитку експорту. ƒержава запроваджувала систе≠му митних заход≥в: увезенн¤ ≥ноземних товар≥в, що конкурують з в≥≠тчизн¤ними, а також вивезенн¤ сировини, ¤ку можна було б переро≠бити в середин≥ крањни, оподатковуютьс¤ високим митом. ≤ навпаки, встановлюютьс¤ заохочувальн≥ прем≥њ за експорт де¤ких в≥тчизн¤≠них товар≥в.

1	2	3	4

Ќазва: ќсновн≥ етапи розвитку економ≥чноњ теор≥њ ¤к науки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (5647 прочитано)