≈коном≥чна теор≥¤ > ќсновн≥ етапи розвитку економ≥чноњ теор≥њ ¤к науки

Ќайб≥льш вагомий внесок у розробку ≥дей маржинал≥ст≥в зробила австр≥йська школа пол≥теконом≥њ, ¤ка сформувалась у 70-т≥ роки XIX ст. ѓњ репрезентували професори ¬≥денського ун≥верситету  арл ћенгер (1840Ч1921), ‘р≥др≥х фон ¬≥зер (1851Ч1926) та ≈йген Ѕем-Ѕаверк (1851Ч1919).

ѓњ теоретичними принципами були суб'Їктивний ≥деал≥зм та тео≠р≥¤ граничноњ корисност≥. ¬несок у науку ≥ впливов≥сть њхн≥х теор≥й ставл¤ть цих економ≥ст≥в на ч≥льне м≥сце п≥сл¤ класичноњ школи. ∆одна ≥нша група не внесла ст≥льки нового в теор≥ю економ≥ки, ¤к австр≥йська школа. Ќе випадково њњ ≥дењ набули великого поширенн¤ також в јнгл≥њ, Ќ≥меччин≥, —Ўј, –ос≥њ та ≥нших крањнах.

3. ≈коном≥чна теор≥¤ у ’’ ст.

—учасн≥ школи в економ≥чн≥й науц≥

ћонопол≥зац≥¤ економ≥ки, виникненн¤ державно-монопол≥стич≠ноњ форми власност≥, усесв≥тн¤ економ≥чна криза 20Ч30-х pp. поста≠вили п≥д сумн≥в основн≥ постулати ортодоксального неокласицизму. ¬их≥дний принцип неокласик≥в Ч принцип л≥берал≥зму, зг≥дно з ¤ким в≥льне ц≥ноутворенн¤ ≥ ринковий спос≥б розпод≥лу доход≥в обумовлюють прийн¤тт¤ економ≥чними суб'Їктами оптимальних го≠сподарських р≥шень, що маЇ своњм насл≥дком ур≥вноважуванн¤ по≠питу ≥ пропозиц≥њ, був п≥д≥рваний.

ќстаточного удару основоположним принципам неокласицизму завдали кейнс≥анц≥, ¤к≥ запропонували нову концепц≥ю економ≥чно≠го розвитку. ѕ≥сл¤ прийн¤тт¤ њхн≥х рекомендац≥й ур¤дами багатьох крањн в≥рог≥дн≥сть основних постулат≥в неокласичноњ теор≥њ взагал≥ ставилась п≥д сумн≥в.

 р≥м того, св≥това економ≥чна думка т≥Їњ доби не могла не зважати на ще один напр¤мок Ч марксизм, ¤кий реал≥зовувавс¤ на практиц≥ ¤к соц≥ал≥стичне, центрально-кероване господарство, спираючись, ¤к ≥ кейнс≥анство, на ≥деолог≥ю державного втручанн¤ в економ≥ку.

ѕерегл¤нути неокласичну теор≥ю ринку намагалис¤ ≥ сам≥ пред≠ставники неокласичноњ школи. ¬идатн≥ теоретики-неокласики Ћ. ¬альрас, ј. ѕ≥гу, ј. ’оутр≥,  . ¬≥кселл та ≥нш≥ також указували на обмежен≥ регулююч≥ можливост≥ ринковоњ конкуренц≥њ, особливо за нових умов, ≥ вважали за необх≥дне доповнити њњ державним регу≠люванн¤м.

ќднак послабленн¤ позиц≥й неокласицизму ¤к основи економ≥ч≠ноњ пол≥тики зовс≥м не означало в≥дмови в≥д неокласичноњ методоло≠г≥њ анал≥зу економ≥чних ¤вищ.

Ќа той час неокласичний напр¤мок мав майже стол≥тню практи≠ку економ≥чних досл≥джень, зв'¤заних ≥з використанн¤м найр≥з≠номан≥тн≥ших метод≥в ≥ п≥дход≥в, що, починаючи з теор≥й посл≥≠довник≥в р≥кард≥анськоњ школи та концепц≥њ загальноњ ≥ частковоњ р≥вноваги, уможливлювали всеб≥чне висв≥тленн¤ законом≥рностей сусп≥льно-економ≥чного розвитку.

Ќеокласична школа пол≥тичноњ економ≥њ справл¤ла неаби¤кий вплив на ≥нш≥ напр¤ми. —аме неокласичн≥ теор≥њ формували методо≠лог≥чн≥ засади досл≥джень економ≥чних ¤вищ ус≥ма ≥ншими теч≥¤ми в пол≥тичн≥й економ≥њ: в основу ≥дей кожноњ з них було покладено неокласичний анал≥з взаЇмозв'¤зк≥в та взаЇмовпливу елемент≥в еко≠ном≥чноњ системи. јдже економ≥чн≥ доктрини будь-¤кого спр¤му≠ванн¤ виходили з того, що втручанн¤ держави в економ≥ку можливе лише у межах, окреслених приватною власн≥стю на засоби вироб≠ництва, тому воно маЇ базуватис¤ на визначенн≥ особливостей та за≠коном≥рностей функц≥онуванн¤ ринкового орган≥зму, на розум≥нн≥ того, що св≥доме формуванн¤ одного з елемент≥в економ≥чноњ сис≠теми спричин¤тиме в≥дпов≥дн≥ зм≥ни в ус≥й систем≥.

” контекст≥ грошово-кредитноњ доктрини саме неокласики фор≠мулюють монетарну теор≥ю економ≥чного циклу, вказуючи, що еко≠ном≥чний цикл Ч суто грошове ¤вище, зумовлене нестаб≥льн≥стю попиту на грош≥ ≥ в≥дпов≥дними зм≥нами умов грошового кредиту≠ванн¤. ¬они першими звернули увагу на необх≥дн≥сть проведенн¤ державою активноњ кредитно-грошовоњ пол≥тики. «годом цю тезу (хоч ≥ по-р≥зному) розвиватимуть монетаристи та кейнс≥анц≥.

 ейнс≥анська ≥де¤ регулюванн¤ економ≥ки також будувалась на знанн≥ законом≥рностей розвитку ринкового механ≥зму. —ама њњ ≥н≠терпретац≥¤ ¤к Ђтеор≥њ р≥вноваги за умов неповноњ зайн¤тост≥ї, тобто ¤к одного з аспект≥в проблеми загальноњ р≥вноваги економ≥чноњ сис≠теми, заперечуЇ њњ несум≥сн≥сть з неокласичними п≥дходами.

”се це дало змогу прихильникам неокласичних ≥дей стверджува≠ти, що теоретичн≥ постулати, ¤к≥ розробив ≥ще ћаршалл, залишаю≠тьс¤ актуальними, оск≥льки державне регулюванн¤ Ї тимчасовим ≥ вин¤тковим ¤вищем, зумовленим Ђ¬еликою депрес≥Їюї. ¬они за¤в≠л¤ли, що всесв≥тн¤ криза Ї насл≥дком втручанн¤ держави (¤к влас≠ника-монопол≥ста) в економ≥ку; насл≥дком ¤к негативного впливу профсп≥лок на процес формуванн¤ зароб≥тноњ плати ≥ доход≥в, так ≥ контролю великих монопол≥й за ц≥ноутворенн¤м, що позбавило економ≥ку можливост≥ гнучко реагувати на ринков≥ обставини.

¬одночас у межах неокласичноњ традиц≥њ виникаЇ окремий на≠пр¤мок, представники ¤кого намагаютьс¤ довести, що конкуренц≥¤ притаманна також ≥ монопол≥стичн≥й стад≥њ розвитку економ≥ки. ƒ. –об≥нсон, ≈. „емберл≥н, …. Ўумпетер зд≥йснюють перегл¤д нео≠класичноњ концепц≥њ ринку, формулюють теор≥њ монопол≥стичноњ конкуренц≥њ, за допомогою ¤ких довод¤ть, що сили ринкового само-врегулюванн¤ торують соб≥ шл¤х за будь-¤ких умов.

≤нш≥ неокласики закликали до в≥дновленн¤ економ≥чних умов, за ¤ких знову запрацюЇ механ≥зм в≥льноњ конкуренц≥њ, до розробки мо≠делей виходу з економ≥чноњ кризи та економ≥чного зростанн¤, тим самим розширюючи предмет неокласичних досл≥джень: стр≥мко

зростаЇ р≥зноман≥тн≥сть об'Їкт≥в досл≥дженн¤, зм≥нюютьс¤ п≥дходи до њх вивченн¤. ” межах неокласичного напр¤му формулюютьс¤ р≥≠зноман≥тн≥ л≥беральн≥ концепц≥њ сусп≥льно-економ≥чного розвитку, ≥нколи наст≥льки протилежн≥ за зм≥стом, що можна було говорити про виникненн¤ нових шк≥л. јле основний принцип Ч ор≥Їнтац≥¤ на потенц≥ал ринковоњ системи та ринкових механ≥зм≥в Ч об'ЇднуЇ вс≥ напр¤ми ≥ школи.

Ќеокласична економ≥чна теор≥¤ входить у нову фазу, набираЇ нових рис, ч≥тко окреслюютьс¤ њњ функц≥њ Ч нормативна (форму≠люютьс¤ програми розвитку, визначаютьс¤ його основн≥ напр¤ми, розробл¤ютьс¤ практичн≥ рекомендац≥њ, тобто формуютьс¤ засади економ≥чноњ пол≥тики) та позитивна, науково-досл≥дна (вивчаютьс¤ економ≥чн≥ законом≥рност≥ та фактори прогресу сусп≥льства). Ўироко використовуютьс¤ економ≥ко-математичн≥, статистичн≥ методи моде≠люванн¤ економ≥чних процес≥в, системний та факторний анал≥з.

–озгортанн¤ всесв≥тньоњ кризи зумовлюЇ виникненн¤ нових пр≥о≠ритет≥в у наукових досл≥дженн¤х Ч проблеми в≥дновленн¤ еконо≠м≥чноњ р≥вноваги, цикл≥чност≥ та економ≥чного зростанн¤. ѕредстав≠ники неокласичноњ школи розв'¤зують њх по-р≥зному, але в межах неокласичноњ методолог≥њ. ÷е приводить до нового под≥лу представ≠ник≥в неокласичноњ школи на к≥лька пом≥тних наукових теч≥й (на≠пр¤мк≥в).

“ак, напр¤м, що абсолютизуЇ саморегулюючий потенц≥ал ринку, заперечуЇ необх≥дн≥сть втручанн¤ держави в економ≥ку, отримуЇ на≠зву консервативноњ (ортодоксальноњ) теч≥њ неокласичноњ школи. —аме завд¤ки ц≥й теч≥њ в≥дбуваЇтьс¤ вдосконаленн¤ метод≥в досл≥≠дженн¤ ринкових процес≥в, њй належать пр≥оритети в галуз≥ функц≥≠онального анал≥зу проблем економ≥чного зростанн¤.

јле, на в≥дм≥ну в≥д своњх попередник≥в, представники ц≥Їњ теч≥њ широко користуютьс¤ ¤к м≥кро-, так ≥ макроеконом≥чними п≥дхода≠ми: проводитьс¤ багатофакторний анал≥з економ≥чного циклу, моде≠люЇтьс¤ вплив на нього Ќ“ѕ, кон'юнктури та ≥нших чинник≥в, у т≥м числ≥ ≥ грошового фактора в≥дновленн¤ економ≥чноњ р≥вноваги.

якщо ран≥ше проблема грошового об≥гу розгл¤далас¤ у зв'¤зку з ц≥ноутворенн¤м, то тепер акценти зм≥щуютьс¤ в б≥к досл≥дженн¤ його впливу (¤к фактора економ≥чного зростанн¤) на процеси на≠громадженн¤, ≥нвестуванн¤. ¬иникаЇ низка нових теор≥й, ¤к≥ в≥др≥з≠н¤лись в≥д колишн≥х к≥льк≥сних теор≥й грошей тим, що враховували не лише взаЇмозв'¤зок ц≥н та к≥лькост≥ грошей у об≥гу, а вказували на ≥снуванн¤ ≥нших, у т≥м числ≥ суб'Їктивних, чинник≥в р≥вноваги Ч мотив≥в ≥нвестуванн¤. ¬изнаЇтьс¤,, що ≥нвестиц≥њ Ї автоматичним ре≠гул¤тором ринковоњ економ≥ки,, головною умовою економ≥чного зростанн¤, а ринковий механ≥зм Ч головною умовою ефективноњ д≥њ цього регул¤тора.

” цей же час формуЇтьс¤ ≥ неол≥берал≥зм Ч теч≥¤ в неокла≠сичному вченн≥, що визнаЇ можлив≥сть часткового, обмеженого впливу держави на економ≥ку. ÷е св≥дчило про пристосуванн¤ ≥дей л≥берал≥зму до новоњ д≥йсност≥, ≥ отже, про початок нового етапу йо≠го розвитку.

ќдним з найв≥дом≥ших ≥ найславетн≥ших економ≥ст≥в першоњ половини XX ст. Ї …озеф Ўумпетер (1883Ч1950). …ого теоретична спадщина над≠звичайно широка та р≥зноман≥тна. ≤стор≥њ й методолог≥њ економ≥чно≠го анал≥зу присв¤чено так≥ його прац≥, ¤к Ђ—уть ≥ основний зм≥ст те≠оретичноњ пол≥теконом≥њї (1908), Ђ≤стор≥¤ економ≥чного анал≥зуї (1954), економ≥чн≥й динам≥ц≥ Ч Ђ“еор≥¤ економ≥чного розвиткуї (1912), теор≥њ сусп≥льного розвитку Ч Ђ ап≥тал≥зм, соц≥ал≥зм ≥ де≠мократ≥¤ї (1942).

”себ≥чне вивченн¤ ≥стор≥њ економ≥чного анал≥зу привело Ўумпетера до висновку, що найдосконал≥шою на той час концепц≥Їю в по≠л≥теконом≥њ була теор≥¤ загальноњ економ≥чноњ р≥вноваги ¬альраса. ѕроте в≥н бачив у н≥й ≥ суттЇву ваду, ¤ка пол¤гала в т≥м, що теор≥¤ економ≥чноњ р≥вноваги в≥дбивала статичний стан економ≥ки ≥ не вра≠ховувала фактор≥в розвитку економ≥чних процес≥в.

ѕочинаючи ≥з 70-х pp. неокласична теор≥¤ переживаЇ в≥дроджен≠н¤ класичних традиц≥й, повертаючись до визнанн¤ визначальноњ ро≠л≥ економ≥чного суб'Їкта та ринкового механ≥зму саморегулюванн¤ дл¤ встановленн¤ загальноњ економ≥чноњ р≥вноваги. –озвиток нео≠класичноњ теор≥њ зв'¤зуЇтьс¤ з досл≥дженн¤ми в к≥лькох напр¤мах: ≥з теоретичним визначенн¤м шл¤х≥в подоланн¤ кризових ¤вищ у рин≠кових в≥дносинах; ≥з прогнозуванн¤м економ≥чноњ повед≥нки суб'Їкт≥в ринковоњ д≥¤льност≥ в динам≥чному середовищ≥; з форму≠ванн¤м принцип≥в економ≥чноњ пол≥тики, спр¤мованоњ на захист та п≥дтримку конкурентноњ ринковоњ економ≥ки за умов монопол≥зму; ≥з визначенн¤м метод≥в вир≥шенн¤ соц≥альних проблем, породжених д≥Їю ринкових сил, що до цього часу залишались поза увагою нео≠класичного анал≥зу. «нову з'¤вл¤ютьс¤ теор≥њ, що заперечують необ≠х≥дн≥сть будь-¤кого втручанн¤ держави в економ≥ку. ¬ центр њх ува≠ги потрапл¤ють ¤к економ≥чн≥, так ≥ нееконом≥чн≥ фактори розвитку та ринкового саморегулюванн¤. ÷ей напр¤мок отримуЇ назву Ђшко≠ли новоњ класикиї, або Ђновоњ класичноњ економ≥кої ≥ Ї ознакою неокласичного ренесансу.

1	2	3	4

Ќазва: ќсновн≥ етапи розвитку економ≥чноњ теор≥њ ¤к науки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (5647 прочитано)