≈коном≥чна теор≥¤ > ќсновн≥ етапи розвитку економ≥чноњ теор≥њ ¤к науки

ќтже, в центр≥ уваги вс≥х меркантил≥ст≥в була проблема збага≠ченн¤ крањни. ” головному й ранн≥, ≥ п≥зн≥ меркантил≥сти Їдин≥ Ч основою основ вс≥Їњ системи њхн≥х погл¤д≥в було у¤вленн¤, що Їди≠ним справжн≥м багатством крањни Ї грош≥. ¬≥дпов≥дно до цього вс≥ меркантил≥сти виступають на захист максимального нагромадженн¤ грошей. ќсновна в≥дм≥нн≥сть пол¤гала у р≥зних погл¤дах на суть ак≠тивного балансу.

–озвиток кап≥тал≥стичних в≥дносин спричинив занепад меркан≠тил≥зму передовс≥м в јнгл≥њ Ч найб≥льш економ≥чно розвинут≥й рањн≥. ≤нтереси буржуаз≥њ перем≥щуютьс¤ з≥ сфери об≥гу у сферу виробництва. Ќа перший план виходить промисловий кап≥тал.

«а цих умов рекомендац≥њ меркантил≥ст≥в не могли вир≥шити економ≥чних проблем буржуаз≥њ. ѕромислова буржуаз≥¤ потребувала обірунтуванн¤ головних засад кап≥тал≥стичного виробництва, розробки нових економ≥чних категор≥й, таких ¤к зароб≥тна плата, прибуток, рента тощо.  р≥м того, буржуаз≥¤ намагалас¤ зв≥льнитись в≥д жорстокого ур¤дового регулюванн¤ економ≥чного житт¤. ¬она жадала свободи. Ѕуржуазна революц≥¤ середини XVII ст. в јнгл≥њ розпочала добу пол≥тичних ≥ промислових революц≥й на Ївропейському континент≥. Ѕуржуаз≥¤ поступово приходить до влади. Ѕурхливо розвиваЇтьс¤ промислов≥сть, великих усп≥х≥в було дос¤гнуто в розвитку механ≥ки, математики, ф≥зики, ф≥лософ≥њ та ≥нших наук. јктив≥зац≥¤ теоретичних досл≥джень у р≥зних галуз¤х знань спри¤ла й розвитков≥ економ≥чноњ думки, було покладено початок формуванню пол≥тичноњ економ≥њ ¤к науки. «а цих умов ≥ виникла класична пол≥тична економ≥¤.

 ласична пол≥тична економ≥¤ зародилас¤ в јнгл≥њ в к≥нц≥ ’уѕ ст. та у ‘ранц≥њ на початку XVIII ст., прийшовши на зм≥ну меркантил≥зму.

 . ћаркс назвав меркантил≥зм першим теоретичним опрацюван≠н¤м засад кап≥тал≥стичного виробництва. ¬одночас в≥н п≥дкреслював, ўо д≥йсна наука сучасноњ економ≥њ починаЇтьс¤ лише з того часу, коли теоретичне досл≥дженн¤ переходить в≥д процесу об≥гу до процесу ви≠робництва. ÷ей перех≥д ≥ зд≥йснила класична пол≥тична економ≥¤.

”перше терм≥н Ђкласична пол≥тична економ≥¤ї ужив ћаркс сто≠совно школи, ¤ка розпочала досл≥дженн¤ внутр≥шн≥х законом≥рностей буржуазного сусп≥льства.  .ћаркс писав: Ђ...п≥д класичною пол≥тичною економ≥Їю ¤ розум≥ю всю пол≥тичну економ≥ю, почи≠наючи з ”. ѕетт≥, ¤ка досл≥джуЇ внутр≥шн≥ залежност≥ буржуазних в≥дносин виробництваї.

якщо меркантил≥сти в своЇму анал≥з≥ виходили з досить повер≠хового розум≥нн¤ процесу об≥гу ≥ тому бачили лише зовн≥шн≥й б≥к його ¤вищ.

 ласики проголосили ≥дею природного пор¤дку, д≥ю об'Їктив≠них економ≥чних закон≥в. ј це зм≥нило напр¤м досл≥джень в≥д сис≠теми регламентуючих правил до економ≥чноњ свободи, ¤ка одна т≥льки й забезпечуЇ ефективний розвиток економ≥ки.

 ласична школа, на в≥дм≥ну в≥д меркантил≥ст≥в Ч прихильник≥в державного втручанн¤ в економ≥чне житт¤, проголосила принцип економ≥чноњ свободи, економ≥чного л≥берал≥зме.  ласики були про≠тивниками протекц≥он≥зму. ѕроблему ц≥нност≥, ¤ка на той час була одн≥Їю з центральних в економ≥чному анал≥з≥, вони вир≥шували переважно з позиц≥й трудовоњ теор≥њ, застосовуючи абстрактно-дедуктивний метод досл≥дженн¤ економ≥чних ¤вищ.

«агальна оц≥нка класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ у колишн≥й ра≠д¤нськ≥й л≥тератур≥ зд≥йснювалась за схемою  . ћаркса, котрий до класик≥в зараховував економ≥ст≥в в≥д ѕетт≥ до –≥кардо в јнгл≥њ ≥ в≥д Ѕуаг≥льбера до —≥смонд≥ у ‘ранц≥њ. ¬ершиною класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ ћаркс називав прац≥ ј. —м≥та ≥ ƒ. –≥кардо, ¤кими, на його думку, класична школа вичерпала себе.

ќсновн≥ школи та напр¤мки в економ≥чн≥й теор≥њ ’≤’ ст.

јнгл≥йська пол≥тична економ≥¤ початку XIX ст. характеризува≠лась в≥дносною стал≥стю погл¤д≥в, використанн¤м абстрактних ме≠тод≥в досл≥джень. ќднак саме тод≥ завершуЇтьс¤ промисловий пере≠ворот ≥ р¤д нових проблем, що стають його насл≥дком, потребують теоретичного по¤сненн¤.

¬одночас полем≥ка з основних теоретичних питань пол≥тичноњ економ≥њ, що пост≥йно велас¤ м≥ж представниками класичноњ школи, мала своњм насл≥дком посиленн¤ уваги до економ≥чних досл≥джень. Ќавколо –≥кардо групувались найквал≥ф≥кован≥ш≥ тогочасн≥ еконо≠м≥сти, що визнавали ≥снуванн¤ р≥кард≥анськоњ системи, але одн≥ ко≠ментували њњ, детал≥зували та намагались уточнити окрем≥ положен≠н¤, а ≥нш≥ п≥ддавали критиц≥ окрем≥ њњ сторони.

« –≥кардо полем≥зували видатн≥ вчен≥, серед них Ч англ≥йц≥ “о-мас ћальтус ≥ Ќассау —ен≥ор. ¬они не намагались спростувати кла≠сичне вченн¤, а зробили спробу з ≥нших вих≥дних позиц≥й довести життЇздатн≥сть та висв≥тлити механ≥зми саморегулюванн¤ економ≥≠чноњ системи кап≥тал≥зму.

Ќайортодоксальн≥шими посл≥довниками –≥кардо були ƒжеймс ћ≥лль та ƒжон ћак- уллох, ¤к≥ не лише сприйн¤ли його ≥дењ, а й застосовували њх дл¤ анал≥зу економ≥чних процес≥в кап≥тал≥стичного сусп≥льства.

ћало того, без ƒжеймса ћ≥лл¤ був би неможливим вих≥д у св≥т основноњ книжки –≥кардо Ђќснови пол≥тичноњ економ≥њї. ƒжон —. ћ≥лль писав згодом, що книжку –≥кардо Ђн≥коли б не було вида≠но або написано без прохань та м≥цноњ п≥дтримки мого батькаї'. ¬и≠давцем та редактором зб≥рки праць –≥кардо (1852) був ћак- уллох. —аме завд¤ки тому, що вони так усп≥шно пропагували його систему, економ≥чна думка ще довго не сприймала ≥нших метод≥в анал≥зу.

ѕер≥од розкв≥ту пол≥тичноњ економ≥њ в јнгл≥њ в≥дпов≥даЇ пер≥оду започаткуванн¤ класичноњ школи у ‘ранц≥њ. ¬их≥д у св≥т книжки —м≥та Ђ–оздуми про природу ≥ причини багатства народ≥вї та розви≠ток класичних економ≥чних ≥дей у прац¤х його посл≥довник≥в спра≠вили великий вплив на формуванн¤ економ≥чноњ теор≥њ у ‘ранц≥њ, а революц≥йна зм≥на феодального устрою наприк≥нц≥ XVIII ст. та швидкий розвиток кап≥тал≥стичних в≥дносин поставили перед фран≠цузькою економ≥чною наукою багато нових питань, на ¤к≥ складно було дати в≥дпов≥дь з позиц≥й англ≥йськоњ класичноњ пол≥теконом≥њ.

ѕол≥тична економ≥¤ у ‘ранц≥њ мала свою специф≥ку: вона хоч ≥ успадкувала класичн≥ традиц≥њ, але не поставилас¤ ортодоксально до надто абстрактноњ теор≥њ вартост≥, з прагматичних позиц≥й вир≥шу≠вала проблеми розвитку буржуазного сусп≥льства.

ѕредставниками французькоњ класичноњ економ≥чноњ школи були ∆ан Ѕатист —ей, найб≥льш видатний посл≥довник —м≥та на континент≥, прац≥ ¤кого остаточно розв≥нчали меркантил≥зм (кольберизм) та ф≥з≥о≠крат≥ю, ≥ ‘редер≥к Ѕаст≥а, котрий абсолютизував ≥дењ л≥берал≥зму.

јмериканська економ≥чна наука XIX ст. розвивалась п≥д впли≠вом англ≥йськоњ класичноњ пол≥теконом≥њ, але водночас мала певн≥ особливост≥, зумовлен≥ специф≥кою розвитку кап≥тал≥зму в —Ўј:

в≥н панував на ѕ≥вноч≥, тод≥ ¤к ѕ≥вдень усе ще залишавс¤ рабовлас≠ницьким. ¬иникала необх≥дн≥сть довести прогресивн≥сть кап≥тал≥с≠тичного устрою, оптим≥стично змалювати його перспективи, оголо≠сити побудову кап≥тал≥зму загальносусп≥льною метою.

«асновником л≥беральноњ економ≥чноњ теор≥њ в —Ўј вважають √енр≥ „арльза Kepi (1793Ч1879), у прац¤х ¤кого кап≥тал≥зм роз≠гл¤нуто ¤к економ≥чний устр≥й, що керуЇтьс¤ об'Їктивними еконо≠м≥чними законами ≥ не потребуЇ втручанн¤ держави.

ќптим≥зм  ер≥, ¤к ≥ оптим≥зм Ѕаст≥а, базувавс¤ на визнанн≥ вели≠ких класичних доктрин, але опорою дл¤ впевненост≥  ер≥ в прогре≠сивност≥ розвитку були особливост≥, притаманн≥ його крањн≥.

ќсновн≥ прац≥  ер≥ опубл≥ковано прот¤гом 1835Ч1859 pp., коли крањна перебувала у стад≥њ бурхливого розвитку: населенн¤ зростало, але теор≥¤ ћальтуса не п≥дтверджувалась, оск≥льки земл¤ була де≠шевою, плодючою ≥ в необмежен≥й к≥лькост≥, зароб≥тна плата досить високою, ц≥ни низькими. «д≥йснювалось буд≥вництво дор≥г, канал≥в, зал≥зниць. ≤мпорт кап≥тал≥в та найнов≥ших технолог≥й довершував картину.  онтраст м≥ж молодою економ≥кою јмерики ≥ занепалою економ≥кою староњ ™вропи був разючим. ”  ер≥ були вс≥ п≥дстави дл¤ оптим≥зму.

” 70-х роках XIX ст. в Ќ≥меччин≥ утворилас¤ нова ≥сторична школа, ¤дро ¤коњ склали: √. Ўмоллер (1838Ч1917), Ћ.Ѕрентано (1844Ч1931) ≥  .Ѕюхер (1877Ч1930). √оловна в≥дм≥нн≥сть новоњ ≥сторичноњ школи в≥д попередньоњ, ¤ку стали називати старою, пол¤≠гала в т≥м, що њњ л≥дери анал≥зували особливост≥ соц≥ально-економ≥ч≠ного розвитку крањни на новому етап≥ Ч етап≥ переходу до монопо≠л≥стичного кап≥тал≥зму, посиленн¤ нац≥онал≥стичних, м≥л≥таристсь≠ких тенденц≥й у пол≥тиц≥ об'Їднаноњ Ќ≥меччини, зростанн¤ класовоњ конфронтац≥њ та ≥деолог≥чних суперечностей у сусп≥льств≥ Ч ≥ нама≠галис¤ розробити конструктивн≥ програми Ђкласового мируї ≥ соц≥≠ального партнерства. —аме њњ представники заклали основи буржуа≠зно-реформ≥стських концепц≥й соц≥альноњ пол≥тики. ¬одночас своњм важливим завданн¤м ц¤ школа вважала теоретичну та ≥деолог≥чну боротьбу з марксизмом ¤к новою впливовою теч≥Їю в роб≥тничому рус≥ Ќ≥меччини.

«асновником новоњ ≥сторичноњ школи вважають професора Ѕер≠л≥нського ун≥верситету √устава Ўмоллера, ¤кий очолив праве консервативне крило економ≥ст≥в. √оловний його тв≥р Ч Ђќснови загального вченн¤ про народне господарствої Ч хоча багато в чому ≥ базувавс¤ на принципах ≥ методах староњ ≥сторичноњ школи ¬. –ошера ≥ Ѕ. √≥льдебранда, проте в методолог≥чному план≥ був суттЇво ≥ншим.

ќсновними теоретичними засадами, що визначали св≥тогл¤д новоњ пле¤ди н≥мецьких учених, були емп≥ризм, описовий п≥дх≥д до вивченн¤ економ≥чних ¤вищ ≥ процес≥в, запереченн¤ абстракт≠но-теоретичного методу п≥знанн¤ д≥йсност≥, накопиченн¤ ≥сторич≠них факт≥в та статистичних даних дл¤ майбутнього рац≥онального мисленн¤.

¬ останн≥й третин≥ XIX ст. в економ≥чн≥й теор≥њ виникла нова те≠ч≥¤ Ч маржинал≥зм, ¤ка згодом стала визначальним напр¤мом роз≠витку пол≥тичноњ економ≥њ. ќб'Їктивна зумовлен≥сть њњ по¤ви пол¤≠гала в глибоких зм≥нах, що стались у цю добу в сусп≥льно-економ≥чному житт≥ розвинутих крањн «аходу п≥д впливом науково-техн≥чного прогресу, а саме: перех≥д економ≥ки в монопол≥стичну стад≥ю розвитку, формуванн¤ складн≥ших форм господарюванн¤ та взаЇмов≥дносин м≥ж виробником ≥ споживачем, ≥нтенсивний процес розширенн¤ ринку поза нац≥ональн≥ меж≥. як≥сн≥ зрушенн¤, що мали м≥сце в характер≥ та структур≥ виробництва, методах управл≥нн¤ економ≥чною д≥¤льн≥стю на м≥кро- та макрор≥вн¤х, у сфер≥ спожи≠ванн¤, потребували переоц≥нюванн¤ багатьох теоретичних поло≠жень Ђкласичноњ школиї, формуванн¤ новоњ парадигми дл¤ по¤с≠ненн¤ процес≥в та ¤вищ сусп≥льно-економ≥чноњ практики.

1	2	3	4

Ќазва: ќсновн≥ етапи розвитку економ≥чноњ теор≥њ ¤к науки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (5647 прочитано)