≈коном≥чна теор≥¤ > ѕ≥дприЇмництво ≥ п≥дприЇмство

ѕ≥дприЇмництво ≥ п≥дприЇмство

¬—“”ѕ

¬их≥дною ланкою економ≥ки Ї п≥дприЇм≠ства (ф≥рми). —аме вони вир≥шують пробле≠му створенн¤ сотень ≥ тис¤ч вид≥в товар≥в ≥ послуг дл¤ задоволенн¤ потреб член≥в сус≠п≥льства. ≈фективна д≥¤льн≥сть п≥дпри≠Їмств визначальною м≥рою залежить в≥д знань, орган≥заторських зд≥бностей та ≥н≥ц≥ативи п≥дприЇмц≥в.

”мовами д≥¤льност≥ п≥дприЇмств ≥ п≥д≠приЇмц≥в Ї на¤вн≥сть таких чинник≥в, ¤к ≥нтелектуальний, речовий (ф≥зичний) ≥ при≠родний кап≥тал. –езультат п≥дприЇмниць≠коњ д≥¤льност≥ ви¤вл¤Їтьс¤ у створенн≥ но≠вих благ ≥ ¤костей.

1. —”“Ќ≤—“№ ѕ≤ƒѕ–»™ћЌ»÷“¬ј ”ћќ¬»

…ќ√ќ ≤—Ќ”¬јЌЌя

ѕќЌя““я Ђѕ≤ƒѕ–»™ћ≈÷№ї ≤ Ђѕ≤ƒѕ–»™ћЌ»÷“¬ќї

¬изначальною умовою переходу до ринку Ї формуванн¤ суб'Їкт≥в ринкових в≥дносин, у рол≥ ¤ких виступають п≥дприЇмц≥. ѕ≥дприЇмництво Ї необх≥дною, визначальною рисою ринку, його обо≠в'¤зковим атрибутом. ЌемаЇ п≥дприЇмц≥в Ч немаЇ ≥ ринку, ≥ навпаки.

ѕон¤тт¤ Ђп≥дприЇмництвої надзвичайно м≥стке. «умовлено це тим, що в ньому перепл≥таЇтьс¤ сукупн≥сть економ≥чних, юридич≠них, пол≥тичних, ≥сторичних та психолог≥чних в≥дносин. ”¤вленн¤ про нього складалос¤ впродовж значного ≥сторичного часу, зм≥нювалось п≥д впливом базисних та надбудовчих ≥нституц≥й, психолог≥њ людей.

” науковий об≥г пон¤тт¤ Ђп≥дприЇмецьї ув≥в банк≥р-економ≥ст –.  ант≥льйон на початку XVII ст. ƒо п≥дприЇмц≥в в≥н зараховував людей з неф≥ксованими прибутками (рем≥сник≥в, сел¤н), тобто тих, хто був зайн¤тий економ≥чною д≥¤льн≥стю в умовах нестаб≥льност≥ та непередбаченост≥ ц≥н. √оловною рисою п≥дприЇмц¤ в≥н вважав готовн≥сть до ризику.

¬агомий внесок у досл≥дженн¤ п≥дприЇмництва у XVIII-XIX ст. зробили ћ. ¬ебер, ¬. «омбарт, …. Ўумпетер, а також ‘.  ене, ј. “юрго, ј. —м≥т, ƒ. –≥кардо, ∆. Ѕ. —ей, ј. ћаршалл.

ј. —м≥т розгл¤дав п≥дприЇмц¤ ¤к власника. —аме цим зумовлен≥ √його психолог≥¤, повед≥нка в економ≥чному житт≥. ј. —м≥т зазначав, що п≥дприЇмець маЇ на уваз≥ лише св≥й власний ≥нтерес, пересл≥дуЇ ≤ свою власну вигоду. ѕри цьому в≥н часто д≥йов≥ше служить ≥нтере-I сам сусп≥льства, н≥ж тод≥, коли намагаЇтьс¤ робити це св≥домо.

”раховуючи ≥нтерес, вигоду ¤к нев≥д'Їмний атрибут п≥дприЇмц¤, не можна лише ним визначати мотиви його д≥¤льност≥. јдже в умовах ринкового середовища суб'Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ багато, ≥ м≥ж ними точитьс¤ конкурентна боротьба за кращий результат Ч прибуток. ќдержати його можна лише за умови вибору найб≥льш ефективного вар≥анту використанн¤ ресурс≥в, економ≥чного ризику, новаторських ≥дей. ÷е спонукаЇ п≥дприЇмц¤ йти непротореним шл¤≠хом, застосовувати найкращ≥ ¤кост≥ прац≥вника: творч≥сть, сумл≥нну працю, орган≥заторськ≥ зд≥бност≥. ѕрагненн¤ про¤вити себе ¤к осо≠бист≥сть у певн≥й сфер≥ д≥¤льност≥, реал≥зувати своњ ≥дењ та результа≠ти прац≥, зробити њх надбанн¤м сусп≥льства Ч це також ≥нтерес п≥дприЇмц¤, ¤кий в≥д≥граЇ значну роль у житт≥ сусп≥льства, Ї руш≥Їм його поступу.

¬се це ≥ робить п≥дприЇмц¤ п≥онером, ¤кий веде переду своњй справ≥, а п≥дприЇмництво Ч локомотивом економ≥чного, соц≥ального ≥ культурного розвитку людського сусп≥льства

—вою д≥¤льн≥сть п≥дприЇмець (особливо висококвал≥ф≥кований) спр¤мовуЇ на виготовленн¤ не товар≥в-аналог≥в, а вироб≥в, що мають ¤к≥сно нов≥ риси. «розум≥ло, що виробництво њх не може принести п≥дприЇмцю миттЇву в≥ддачу (прибуток). ќднак в≥ддача обов'¤зково ви¤витьс¤ через певний час, коли в≥дбудутьс¤ зм≥ни у виробництв≥, його структур≥, а отже, ≥ у потребах сусп≥льства. ѕричому прибуток, ¤кий отримуватиме п≥дприЇмець, в умовах, що склалис¤ в результат≥ зазначених перем≥н, перекриваЇ вс≥ витрати. „ерез це п≥дприЇмець переважну частину прибутку, що отримуЇ, направл¤Ї у госпо≠дарську д≥¤льн≥сть, а не на власн≥ потреби.

ѕон¤тт¤ Ђп≥дприЇмецьї часто застосовують ¤к синон≥м таких пон¤ть, ¤к Ђгосподарї, Ђб≥знесменї. Ћюдину, ¤ка орган≥зувала свою справу ≥ веде њњ, називають саме одним з цих пон¤ть. ќднак виникаЇ запитанн¤: ким Ї суб'Їкт, що маЇ свою ферму або майстерню, де ви-I робл¤Їтьс¤ певна продукц≥¤, реал≥зац≥¤ ¤коњ даЇ йому змогу лише безб≥дно ≥снувати? „и можна його назвати п≥дприЇмцем, б≥знесме≠ном? якщо так, тод≥ ≥ великий власник, багатство ¤кого зростаЇ вивисокими темпами, ≥ др≥бний товаровиробник, прибутки ¤кого невели≠к≥,

–ис. 1. Ќайхарактерн≥ш≥ риси п≥дприЇмц¤

а то й на меж≥ банкрутства, Ч п≥дприЇмц≥? ќбидва вони, ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥, хто самост≥йно на св≥й страх ≥ ризик займаютьс¤ певною спра≠вою, одержуючи в≥д нењ певний доход, Ї господарюючими субТЇктами. ÷е пон¤тт¤ б≥льш широке ≥ об'Їмн≥ше, н≥ж Ђп≥дприЇмецьї.

Ќайхарактерн≥ш≥ риси п≥дприЇмц¤, ¤к≥ вид≥л¤ють його серед гос≠подарюючих суб'Їкт≥в, влучно узагальнив …. Ўумпетер:

1) виготовленн¤ нового блага або новоњ ¤кост≥ того чи ≥ншого блага;

2) освоЇнн¤ нового ринку збуту;

3) одержанн¤ нового джерела сировини або нап≥вфабрикат≥в ≥ запровадженн¤ нового методу виробництва;

4) зд≥йсненн¤ в≥дпов≥дноњ реорган≥зац≥њ (рис. 1).

ƒл¤ того щоб зд≥йснювати пост≥йний пошук нових способ≥в комб≥≠нуванн¤ ресурс≥в, потр≥бно мати в≥дпов≥дн≥ ¤кост≥: волю ≥ зд≥бност≥; здатн≥сть визначати головн≥ моменти д≥¤льност≥, Ђплисти проти теч≥њї, долаючи оп≥р соц≥альних сил; зд≥йснювати вплив на ≥нших результа≠тами своЇњ д≥¤льност≥, духовною свободою, витратами сил та енерг≥њ (рис. 2).

–ис. 2. якост≥ п≥дприЇмц¤

–еальне п≥дприЇмництво несум≥сне н≥ з≥ спекул¤ц≥Їю, н≥ з так званим паперовим п≥дприЇмництвом, що зводитьс¤ до концентрац≥њ виробництва ≥ кап≥талу за рахунок придбанн¤, злитт¤ та поглинан≠н¤, що так характерно дл¤ ”крањни в пер≥од перех≥дноњ економ≥ки. Ќа цю проблему свого часу звертав увагу ≥ видатний англ≥йський економ≥ст ƒж. ћ.  ейнс. —пекул¤нти не завдають шкоди, писав в≥н, ¤кщо вони залишаютьс¤ бульбашками на поверхн≥ чистого потоку п≥дприЇмництва. ќднак становище стаЇ серйозним, коли перетво≠рюЇтьс¤ на бульбашку у вир≥ спекул¤ц≥њ.  оли розширенн¤ вироб≠ничого кап≥талу в крањн≥ стаЇ поб≥чним продуктом д≥¤льност≥ ≥гро≠вого дому, важко чекати добрих результат≥в.

‘ормуванн¤ високоњ, економ≥чно ефективноњ та соц≥альне в≥дпов≥дальноњ п≥дприЇмницькоњ культури Ї одним з головних завдань, що стоњть перед ”крањною, визначальною умовою вихо≠ду њњ з економ≥чноњ кризи.

—правжнЇ п≥дприЇмництво можна вт≥лити в житт¤ за умови еко≠ном≥чноњ свободи людини, права вибору д≥¤льност≥ дл¤ реал≥зац≥њ своњх потенц≥й, а також персональноњ економ≥чноњ в≥дпов≥дальност≥ за результати роботи, насл≥дком ¤коњ може бути прибуток або банк≠рутство.

ќтже, п≥дприЇмець Ч суб'Їкт, що поЇднуЇ у соб≥ новаторськ≥, комерц≥йн≥ та орган≥заторськ≥ зд≥бност≥ дл¤ пошуку та розвитку нових вид≥в та метод≥в виробництва, нових благ та њхн≥х нових ¤костей, нових сфер застосуванн¤ кап≥талу. ј зв≥дси п≥дприЇмництво Ч це тип господарськоњ повед≥нки п≥дприЇмц≥в щодо орган≥зац≥њ розробки, виробництва ≥ реал≥≠зац≥њ благ з метою отриманн¤ прибутку та соц≥ального ефекту

” ви¤вленн≥ ≥н≥ц≥ативноњ, новаторськоњ, самост≥йноњ д≥¤льност≥ розкриваЇтьс¤ сутн≥сть п≥дприЇмництва. …ого мета зводитьс¤, з од≠ного боку, до одержанн¤ прибутку або особистого доходу, в результат≥ не ¤кихось кон'юнктурних справ, а точного розрахунку, а з ≥ншого Ч до найб≥льш ефективного використанн¤ чинник≥в виробництва, на≠маганн¤ реал≥зувати творч≥ потенц≥њ людини.

‘”Ќ ÷≤ѓ “ј ”ћќ¬» ≤—Ќ”¬јЌЌя ѕ≤ƒѕ–»™ћЌ»÷“¬ј

—утн≥сть п≥дприЇмництва б≥льш глибоко розкриваЇтьс¤ че≠рез його основн≥ функц≥њ: творчу, ресурсну, орган≥зац≥йну.

“ворча функц≥¤ передбачаЇ спри¤нн¤ генеруванню та реал≥зац≥њ нових ≥дей, зд≥йсненню техн≥ко-економ≥чних, наукових розробок, проект≥в, що пов'¤зан≥ з господарським ризиком.

–есурсна функц≥¤ пол¤гаЇ в тому, що п≥дприЇмництво нац≥лено на найб≥льш ефективне використанн¤ з точки зору дос¤гнень науки, техн≥ки, управл≥нн¤ ≥ орган≥зац≥њ виробництва матер≥альних, трудо≠вих, ф≥нансових та ≥нформац≥йних ресурс≥в.

ќрган≥зац≥йна функц≥¤ спр¤мована на поЇднанн¤ ресурс≥в ви≠робництва в оптимальних пропорц≥¤х зд≥йсненн¤ контролю за њхн≥м використанн¤м.

ѕ≥дприЇмництво ¤к ¤вище господарського житт¤ завжди розви≠ваЇтьс¤ у певному соц≥ально-економ≥чному та ≥сторичному середо≠вищ≥. —аме тому дл¤ його безпосереднього в≥дтворенн¤ необх≥дн≥ певн≥ передумови (рис. 3).

–ис. 3. ѕередумови п≥дприЇмництва

≈коном≥чн≥ норс≥умови п≥дприЇмництва пол¤гають у тому, щоб у сусп≥льств≥ функц≥онували багатосуб'Їктн≥ (приватн≥, колективн≥, державн≥, кооперативн≥) власники. ÷е спри¤тиме свобод≥ п≥дприЇм≠ницькоњ д≥¤льност≥, можливост≥ на св≥й страх ≥ ризик приймати р≥шен≠н¤ про використанн¤ майна, продукц≥њ, прибутк≥в, виб≥р господарсь≠ких контрагент≥в. “ому шл¤хом створенн¤ економ≥чних передумов п≥дприЇмництва у наш≥й крањн≥ Ї роздержавленн¤ ≥ приватизац≥¤ влас≠ност≥, демонопол≥зац≥¤ господарств.

ѕол≥тичн≥ передумови п≥дприЇмництва передбачають створенн¤ ≥ у крањн≥ спри¤тливого пол≥тичного кл≥мату дл¤ п≥дприЇмництва. ÷е ' можливо завд¤ки розробц≥ та зд≥йсненню стаб≥льноњ пол≥тики в крањн≥. ≤ ¬она маЇ гарантувати ус≥м господарюючим суб'Їктам гарант≥њ щодо збереженн¤ њхньоњ власност≥, виключенн¤ можливостей нац≥онал≥зац≥њ, '. експропр≥ац≥њ. ¬ладн≥ структури повинн≥ захищати вс≥ види власност≥, у тому числ≥ ≥нтелектуальноњ (винаходи, новаторство, нов≥ методи ) орган≥зац≥њ), а також створювати спри¤тливий п≥дприЇмницький кл≥мат, 1 провод¤чи в≥дпов≥дну податкову, кредитну, митну та ≥ншу пол≥тику.

1	2	3

Ќазва: ѕ≥дприЇмництво ≥ п≥дприЇмство
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (3232 прочитано)