≈коном≥чн≥ теми > ≈коном≥чна безпека ”крањни

Ќерозвинут≥сть приватного сектору характерна дл¤ будь-¤коњ галуз≥ економ≥ки ”крањни. Ќезважаючи на на¤вн≥сть хоч ≥ невдалого законодавства стосовно приватноњ власност≥, в≥дсутн≥сть впроваджувального механ≥зму та ≥снуванн¤ загальноњ Уколективноњ ф≥лософ≥њФ не дають змоги виконавчий влад≥ створити нормальн≥ умови дл¤ тих, хто хот≥в би стати власником ≥ розвивати п≥дприЇмництво. ” свою чергу неспри¤тлив≥ умови дл¤ украњнського п≥дприЇмництва стримують приплив ≥ноземного ≥нвестуванн¤.

ћабуть, найважлив≥шим кроком у б≥к реальних ринкових реформ в ”крањн≥ повинна стати реформа прав власност≥, одним ≥ ¤ких Ї реальна власн≥сть на землю. ¬ ”крањн≥ держава поки що залишаЇтьс¤ основним власником, маючи пакети акц≥й приватизованих п≥дприЇмств. ƒержавн≥ п≥дприЇмства будь-¤коњ сфери економ≥ки Ї найб≥льш неефективними. ѕрактика також св≥дчить, що колективна форма власност≥ приватизованих п≥дприЇмств по сут≥ Ї н≥чим ≥ншим, ¤к соц≥ал≥стичною формою власност≥, ¤к це було й за рад¤нських час≥в, коли все належало трудовому колективу, тобто н≥кому.

«а умов ”крањни було б доц≥льно, щоб власник п≥дприЇмства зд≥йснював над ним повний контроль ≥ н≥с в≥дпов≥дальн≥сть за його д≥¤льн≥сть. ƒл¤ власника це був би великий стимул. јле Уприватизован≥Ф п≥дприЇмства, ¤к≥ належать трудовому колективу, так ≥ не мають власника. “обто знову ж таки заради формальних показник≥в, ¤к ≥ при соц≥ал≥зм≥, нехтуютьс¤ ≥нтереси економ≥чного розвитку та економ≥чноњ безпеки ”крањни.

—истематично ≥ з часом усе б≥льше л¤кають громад¤н ”крањни т≥н≥зац≥Їю економ≥ки. «а св≥дченн¤м кер≥вник≥в держави, в т≥н≥ виробл¤Їтьс¤ вже б≥льше половини ¬¬ѕ. ≤ громад¤нам ”крањни по¤снюють, що ¤кби 10% цього ¬¬ѕ вит¤гнути з т≥н≥, то можна було б значною м≥рою знизити податковий тиск. “обто вс≥ б≥ди намагаютьс¤ звалити на т≥ньову економ≥ку, ¤ка уникаЇ сплати податк≥в. ÷ей нањвний заклик немаЇ н≥чого сп≥льного з реальн≥стю. ќбСЇктивно, за своЇю природою, т≥ньова економ≥ка не може зробити цей крок першою, про що св≥дчить ≥ св≥това практика. Ќавпаки, треба спочатку знизити податки ≥ тод≥ в економ≥ц≥ зменшитьс¤ њњ т≥ньова сторона.

« п≥дручника дл¤ студент≥в першого курсу економ≥чних вищих навчальних заклад≥в розвинутих крањн «аходу в≥домо, що чим нижче податки, тим б≥льше поле оподаткуванн¤ ≥, ¤к результат, загальна сума з≥браних податк≥в. ј не навпаки, ¤к у нашому випадку, коли податкова система конф≥скац≥йного характеру змушуЇ виробник≥в Уховатис¤ в т≥ньФ, щоб уникнути знищенн¤ в≥д рук власноњ ж держави. яскравим прикладом залежност≥ р≥вн¤ податк≥в ≥ д≥ловоњ активност≥ та поповненн¤ бюджету була ситуац≥¤ в к≥нц≥ 1970 - на початку 1980 рок≥в у —Ўј. јдм≥н≥страц≥¤ –. –ейгана, ¤ка прийшла до влади у 1980 роц≥, успадкувала досить загрозливу тенденц≥ю спаду темп≥в економ≥чного зростанн¤, зниженн¤ бюджетних надходжень та скороченн¤ робочих м≥сць. ѕерше, що зробила ц¤ адм≥н≥страц≥¤, це суттЇво знизила податки. ¬же через к≥лька м≥с¤ц≥в ситуац≥¤ почала виправл¤тис¤: зС¤вилось б≥льше п≥дприЇмц≥в, податки в≥д д≥¤льност≥ ¤ких з лишком компенсували њх знижений р≥вень.

«вичайно, економ≥ка не миттЇво реагуЇ на зм≥ну податкових ставок. ƒл¤ цього потр≥бен певний час, впродовж ¤кого держав≥ треба забезпечувати надходженн¤ до бюджету. “обто ≥снуЇ певний пром≥жок часу м≥ж зниженн¤м податкових ставок ≥ поповненн¤м бюджету за рахунок виходу п≥дприЇмц≥в з т≥н≥ та народженн¤м нових виробник≥в. —аме в цей пер≥од можна було б використати кредити м≥жнародних ф≥нансових орган≥зац≥й (ћ‘ќ) дл¤ поповненн¤ державного бюджету.

ј поки що т≥ньова економ≥ка в ”крањн≥ Ї найефективн≥шою часткою нашоњ загальноњ економ≥ки, ¤ка в раз≥ скороченн¤ податкових ставок вийшла б ≥з т≥н≥, досить швидко сформувавши здорове ¤дро ринковоњ системи. Ќав≥ть зараз, знаход¤чись у т≥н≥, ц¤ частка економ≥ки в≥д≥граЇ дуже позитивну роль, забезпечуючи робоч≥ м≥сц¤, виплату зарплатн≥ та споживанн¤ товар≥в в ”крањн≥ та непр¤ме поповненн¤ бюджету.

”крањна маЇ досить непоган≥ умови дл¤ розвитку с≥льського господарства. ќднак, вже котрий р≥к посп≥ль ми не можемо дос¤гти нав≥ть самозабезпеченост≥ с≥льськогосподарською продукц≥Їю на баз≥ дом≥нуючоњ державноњ власност≥ в ц≥й сфер≥. Ќезважаючи на те, що формально у нас земл¤ може бути власн≥стю, фактично не ≥снуЇ механ≥зм, за допомогою ¤кого можна було б зробити землю повноправним товаром на ринку. «начною м≥рою це в≥дбуваЇтьс¤ через могутнЇ державно-аграрне лоб≥ в парламент≥, ¤ке Ї опорою неефективного державного сектору в с≥льському господарств≥.

 лючовим питанн¤м в аграрн≥й сфер≥ залишаЇтьс¤ власн≥сть на землю, без реальноњ приватизац≥њ ¤коњ неможлив≥ позитивн≥ зм≥ни в ц≥й сфер≥. «емл¤ повинна стати товаром, ¤к≥й буде продаватись ≥ покупатись на ринку, що Ї дуже важливим у залученн≥ внутр≥шн≥х та ≥ноземних ≥нвестор≥в. ≤ знову-таки жоден бюджет не витримаЇ видатк≥в на модерн≥зац≥ю с≥льського господарства ”крањни. ÷е не Ї завданн¤м парламенту або ур¤ду. ѓхн≥м завданн¤м у цьому Ї лише нагальне перетворенн¤ земл≥ в товар. ¬се ≥нше зробл¤ть учасники ринку, ¤к≥ ≥нвестуватимуть в аграрне в≥дродженн¤ ”крањни. ќтже, потр≥бно зд≥йснити реальну приватизац≥ю колгоспно-радгоспноњ власност≥, щоб зн¤ти гальма з ринкових перетворень в с≥льському господарств≥.

Ќажаль, наша економ≥чна пол≥тика зд≥йснюЇтьс¤ суто монетарними важел¤ми, за рахунок чого ≥ п≥дтримуЇтьс¤ в≥дносна стаб≥льн≥сть гривн≥. ѕроте за наших умов теоретичний постулат Устаб≥льна валюта - здорова економ≥каФ ¤вно не спрацьовуЇ. ÷ей перший крок стаб≥л≥зац≥њ валюти ¤вно зат¤гнувс¤. Ќе доповнена немонетарними важел¤ми (наприклад, зниженн¤м податк≥в, митних тариф≥в), чисто монетарна пол≥тика знищуЇ нац≥ональну економ≥ку, оск≥льки в≥дносно невисок≥й р≥вень ≥нфл¤ц≥њ та стаб≥льн≥сть нац≥ональноњ валюти п≥дтримуЇтьс¤ не через розвиток нац≥онального виробництва, а за рахунок ≥ноземних кредит≥в, ¤к≥ проњдаютьс¤, невиплат зароб≥тноњ плати та ≥нших аналог≥чних метод≥в.

¬иходить, що формальн≥ показники стаб≥льност≥ нац≥ональноњ валюти та низького р≥вн¤ ≥нфл¤ц≥њ п≥дтримуютьс¤ за рахунок придушенн¤ нац≥ональноњ економ≥ки ≥ внутр≥шнього платоспроможного попиту. ћаЇмо парадоксальну ситуац≥ю: чим г≥рше реальне становище в ”крањн≥, тим краще формальн≥ показники. Ќав≥ть середньостроков≥ насл≥дки такоњ пол≥тики неважко передбачити: це або банкрутство держави стосовно зовн≥шн≥х кредит≥в, або соц≥альний вибух, або одне й друге разом. ¬ар≥ант≥в небагато, ¤к ≥ часу дл¤ зм≥ни економ≥чноњ стратег≥њ.

≈коном≥ка ”крањни значною м≥рою страждаЇ через в≥дсутн≥сть розвинутоњ банк≥вськоњ системи, ¤ка надавала б кредити м≥сцевим виробникам на б≥льш-менш прийн¤тних умовах. ”крањнськ≥ комерц≥йн≥ банки пропонують кредити п≥д 80-85% р≥чних ≥ лише на короткий терм≥н. ѕ≥д так≥ сам≥ в≥дсотки держава залучаЇ ≥ноземн≥ портфельн≥ ≥нвестиц≥њ в ќ¬ƒѕ (обл≥гац≥њ внутр≥шньоњ державноњ позики). Ѕудь-¤ке легальне п≥дприЇмництво не може забезпечити таку високу норму прибутку, щоб погасити ц≥ лихварськ≥ в≥дсотки. ≤ держава не може спод≥ватись на нормальний економ≥чний розвиток та забезпеченн¤ соц≥альних виплат, коли бюджет працюЇ на виплату в≥дсотк≥в. « ≥ншого боку, так≥ висок≥ в≥дсотки по внутр≥шн≥х кредитах та зовн≥шн≥х портфельних ≥нвестиц≥¤х в≥ддзеркалюють високий ризик функц≥онуванн¤ кап≥талу в ”крањн≥ через неспри¤тлив≥сть загального економ≥чного й ≥нвестиц≥йного кл≥мату.

ќстанн≥м часом окрем≥ рег≥они ”крањни набувають статусу в≥льних економ≥чних зон. ÷им ми даЇмо знати, що ринков≥ перетворенн¤ в ”крањн≥ поки що неможлив≥, а можливе лише часткове полегшенн¤ державного зашморгу на шињ окремо вз¤тих виробник≥в в окремо вз¤тих рег≥онах. ќтже, ми робимо спробу вз¤ти шматочок китайськоњ модел≥ й перенести њњ на украњнську землю. ƒоц≥льно усв≥домити, що в  итањ дос≥ Їдиною пол≥тичною ≥ кер≥вною силою залишаЇтьс¤  ѕ . —вого часу комун≥сти  итаю, зрозум≥вши всю безвих≥дн≥сть системи центрального плануванн¤, почали шматок за шматком нар≥зувати в≥льн≥ зони в окремих рег≥онах  итаю дл¤ припливу туди ≥ноземного кап≥талу ≥ стимулюванн¤ виробництва з≥ збереженн¤м пол≥тичноњ влади  ѕ . ≤деолог≥чно комун≥сти не сприймають приватноњ власност≥ та ≥нших ринкових компонент≥в, але обСЇктивн≥ економ≥чн≥ закони змушують њх поступово розширювати масштаби ринкових перетворень через запровадженн¤ в≥льних або спец≥альних економ≥чних зон.

¬ умовах демократичноњ ”крањни, де оф≥ц≥йно проголошено в≥дмову в≥д системи центрально-планованоњ економ≥ки та тотальноњ державноњ власност≥, лог≥чно було б створити нормальний економ≥чний кл≥мат дл¤ впровадженн¤ ринкових реформ на територ≥њ вс≥Їњ крањни одночасно, а не робити дику сум≥ш з протилежних ≥дей ≥ моделей. ’оча, можливо, впровадженн¤ економ≥чних зон ≥ Ї п≥дготовкою до поверненн¤ пол≥тичноњ влади в ”крањн≥ ортодоксальним прихильникам центрально-планованоњ економ≥ки та державноњ власност≥.

¬ище кер≥вництво нашоњ крањни часто закликаЇ своњх ≥ноземних колег вкладати грош≥ в ”крањну, по¤снюючи це виг≥дним Ївропейським географ≥чним розташуванн¤м та великим загальним потенц≥алом. ¬исловлюЇтьс¤ побажанн¤ залучити 40 млрд. долар≥в прот¤гом 5 рок≥в. ѕод≥бн≥ заклики, звичайно, не можуть принести бажаних результат≥в, оск≥льки ≥ноземн≥ п≥дприЇмц≥, кредитори та ≥нвестори керуютьс¤ не вказ≥вками власного президента, а тим паче ≥ноземного, а приваблив≥стю економ≥чного й ≥нвестиц≥йного кл≥мату в крањн≥. ” св≥т≥ в≥дбуваЇтьс¤ жорстока конкурентна боротьба щодо залученн¤ ≥ноземного кап≥талу. ≤ кап≥тал припливаЇ туди, де спри¤тлив≥ш≥ та прозор≥ш≥ економ≥чн≥ закони, ¤к≥ гарантують його безпечне функц≥онуванн¤, ≥ де можна отримати високий прибуток. ¬ цьому змаганн≥ ”крањна щороку програЇ все б≥льше й б≥льше ≥ перебуваЇ вже посеред другоњ сотн≥ найменш розвинутих крањн у рейтинговому лист≥ ≥нвестиц≥йних ризик≥в.

1	2	3	4

Ќазва: ≈коном≥чна безпека ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (5641 прочитано)