≈коном≥чн≥ теми > ≤нтегральна ефективн≥сть д≥¤льност≥ п≥дприЇмства

” процес≥ вим≥рюванн¤ ефективност≥ виробництва не сл≥д ≥гнорува-ти визначенн¤ народногосподарського ефекту використанн¤ продукц≥њ ¤к практично важливого узагальнюючого показника, оск≥льки при оц≥нц≥ ус≥х вид≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмства обовТ¤зково треба врахувати ступ≥нь задоволенн¤ р≥зноман≥тних потреб споживач≥в його вироб≥в. Ќародно-господарськ≥й ефект використанн¤ продукц≥њ того чи ≥ншого п≥дприЇм-ства у сфер≥ њњ споживанн¤ обчислюЇтьс¤ у вигл¤д≥ приросту чистого прибутку (доходу), тобто загального ефекту (зб≥льшенн¤ прибутку в насл≥док зростанн¤ обс¤гу виробництва ≥ продуктивност≥ прац≥, економ≥њ експлуатац≥йних витрат ≥ ≥нвестиц≥йних ресурс≥в тощо) за вирахуванн¤м вартост≥ придбанн¤ продукц≥њ виробничо-техн≥чного призначенн¤.

—ферою визначенн¤ ≥ пост≥йного контролю повинен бути охоплений також показник загальноњ рентабельност≥ виробництва, що визнача-Їтьс¤ шл¤хом розрахунку в≥дношенн¤ одержаного прибутку до обс¤гу застосовуваних виробничих фонд≥в.

ўодо решти системи показник≥в, диференц≥йованоњ за видами ре-сурс≥в ≥ окресленоњ вище (табл. 1), то вони використовуютьс¤ у в≥дпо-в≥дност≥ з наперед визначеними метою вим≥рбванн¤ ефективност≥ ≥ нап-р¤мками застосуванн¤ його результат≥в. ≤снуЇ бодай дв≥ загальн≥ ≥ пос-т≥йно д≥юч≥ мети: 1) ви¤вленн¤, оц≥нка ≥ узагальненн¤ в≥дносноњ ефек-тивност≥ виробничих п≥дрозд≥л≥в ≥ д≥¤льност≥ функц≥ональних ланок з наступним вишукуванн¤м пр≥оритетних напр¤мк≥в мотив≥зац≥њ та реаль-них механ≥зм≥в впливу на њњ позитивну динам≥ку в майбутньому; 2) пор≥в-н¤нн¤ ступен¤ ефективност≥, дос¤гнутого даним п≥дприЇмством ≥ його конкурентами на ринку, щоб не допустити зниженн¤ престижу ≥ конку-рентноспроможност≥ у сфер≥ б≥знесу.

≤≤. 3. ќц≥нка соц≥альноњ ефективност≥.

ѕерш за все необх≥дно зазначити, що неухильне зростанн¤ соц≥аль-ноњ ефективност≥ Ї к≥нцево метою сукупноњ виробничо-господарськоњ ≥ комерц≥йноњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств. « огл¤ду на це економ≥чна ефектив-н≥сть в≥дносно соц≥альноњ сл≥д вважати пром≥жною. —аме р≥вень еконо-м≥чноњ результативност≥ функц≥онуванн¤ п≥дприЇмств слугуЇ матер≥а-льною ≥ ф≥нансовою базою розвТ¤занн¤ будь-¤ких соц≥альних проблем. « урахуванн¤м ц≥Їњ можливоњ обставини треба оц≥нювати соц≥альну ефек-тивн≥сть. ѕроте обТЇктивна оц≥нка соц≥альноњ ефективност≥ зараз наражу-Їтьс¤ на ≥стотн≥ труднощ≥, повТ¤зан≥ з в≥дсутн≥стю науково-обгрунтованоњ ≥ загально визнаноњ методики визначенн¤ њњ р≥вн¤. ¬очевидь, таке ¤вище зу-мовлене не лише браком уваги в≥дпов≥дних галузей науки до розТ¤занн¤ ц≥Їњ вкрай актуальноњ проблеми, але й надзвичайною складн≥стю самих соц≥альних процес≥в. “ому за цих умов можна старатис¤ на дещо ≥нту-њтивне ≥ ≥мперичне у¤вленн¤ про принципов≥ п≥дходи до оц≥нки соц≥аль-ноњ ефективност≥.

ѕо-перше, треба виходити з того, що соц≥альна ефективн≥сть пови-на визначатись на двох р≥вн¤х: локальному (на тому чи ≥ншому п≥дпри-Їмств≥ њњ що до ступен¤ задоволенн¤ певноњ сукупност≥ соц≥альних потреб своњх роб≥тник≥в) та мун≥ципальному ≥ загальнодержавному (ступ≥нь со-ц≥ального захисту людей ≥ р≥вн¤ забезпеченн¤ соц≥альних потреб р≥зних верств населенн¤ з боку м≥сцевих орган≥в та держави в ц≥лому).

ѕо-друге, дуже важливим Ї визначенн¤ абсолютних масштаб≥в ≥ в≥д-носного р≥вн¤ задоволенн¤ р≥зноман≥тних соц≥альних потреб прац≥вник≥в того чи ≥ншого п≥дприЇмства за рахунок власних матер≥альних ≥ ф≥нан-сових кошт≥в, нагромаджених ним внасл≥док виробничо-господарськоњ ≥ комерц≥йноњ д≥¤льност≥, застосуванн¤ нових форм господарюванн¤. ƒо соц≥альних потреб роб≥тник≥в, ¤к≥ можуть бути задоволен≥ п≥дприЇм-ством у певн≥й м≥р≥ (залежно в≥д на¤вних можливостей), зокрема в≥дно-с¤тьс¤: зб≥льшенн¤ розм≥ру оплати прац≥ понад встановлений державою м≥н≥мальний р≥вень зароб≥тноњ плати; оплата значноњ частини вартост≥ або наданн¤ безкоштовних пут≥вок до л≥кувально-оздоровчих заклад≥в; дотац≥њ закладам громадського харчуванн¤ п≥дприЇмств; наданн¤ безпо-воротноњ позички на придбанн¤ кооперативного житла ≥ зведенн¤ дачних будинк≥в; буд≥вництво ≥ утриманн¤ власного житлового фонду, баз в≥дпо-чинку, будинк≥в культури, пол≥кл≥н≥к, дит¤чих дошк≥льних заклад≥в, спортивних споруд; забезпеченн¤ нормальних (не шк≥дливих до здоро-вТ¤) умов прац≥ ≥ належноњ охорони навколишнього природного середо-вища; направленн¤ на навчанн¤ до середн≥х спец≥альних ≥ вищих нав-чальних заклад≥в молодих прац≥вник≥в з виплатою стипенд≥й, п≥дготовка необх≥дних дл¤ ринково-комерц≥йних структер п≥дприЇмства спец≥ал≥с-т≥в у спец≥альних навчальних центрах (≥нститутах менеджменту, школах б≥знесу ≥ п≥дприЇмництва), стажуванн¤ кер≥вник≥в ≥ спец≥ал≥ст≥в у зару-б≥жних ф≥рмах; створенн¤ п≥дсобних с≥льськогосподарських п≥дприЇм-ств тощо.

ѕо-третЇ, при загальн≥й оц≥нц≥ соц≥альноњ ефективност≥ треба вра-хувати також р¤д соц≥ально важливих заход≥в, пост≥йно зд≥йснюваних за рахунок мун≥ципальних (м≥сцевих) ≥ загальнодержавного бюджет≥в, що формуютьс¤, ¤к в≥домо, п≥д безпосередн≥м впливом ≥снуючоњ системи оподаткуванн¤ виробничих та ≥нших прибуткових п≥дприЇмств, а також њх спонсорськоњ ≥ благод≥йницькоњ д≥¤льност≥. ќсновними з таких заход≥в Ї: встановленн¤ ≥ регулюванн¤ м≥н≥мальноњ зароб≥тноњ плати по вс≥м ка-тегор≥¤м працюючих на п≥дприЇмствах ≥ орган≥зац≥¤х р≥зних вид≥в та сфер народного господарства; встановленн¤ ≥ виплата пенс≥й, стипенд≥њ, ф≥нансовоњ допомого многод≥тним с≥мТ¤м; ≥ндексац≥¤ зароб≥тноњ плати ≥ пенс≥й у в≥дпов≥дност≥ з динам≥кою роздр≥бних ц≥н на товари спожи-ванн¤; регулюванн¤ продажних ц≥н на певн≥ види товари дл¤ населенн¤ ≥ вартост≥ комунальних послуг; бюджетне ф≥нансуванн¤ орган≥зац≥й ≥ п≥дприЇмств невиробничоњ сфери; реал≥зац≥¤ загальнодержавних соц≥аль-них програм тощо.

ѕо-четверте, конкретне визначенн¤ р≥вн¤ соц≥альноњ ефективност≥ повинно охоплювати к≥льк≥сне вим≥рюванн¤ ≥ оц≥нки ефекту та витрат по ус≥й сукупност≥ заход≥в, зм≥ст ≥ характер ¤ких дозвол¤Ї це зробити, а та-кож ¤к≥сну характеристику ≥ ви¤вленн¤ впливу на ефективн≥сть таких груп заход≥в, по ¤ких к≥льк≥сне вим≥рюванн¤ пр¤мого ефекту Ї неможли-вим.  ≥льк≥сне вим≥рюванн¤ соц≥альноњ ефективност≥ окремих груп зд≥й-снюваних заход≥в зводитьс¤ до обчисленн¤ непр¤мого економ≥чного ефекту ≥ витрат на його дос¤гненн¤ з наступним його пор≥вн¤нн¤м. ѕри чому Їдиною методикою розрахунку такого ефекту не ≥снуЇ. “ому в кож-ному окремому випадку сл≥д застосовувати специф≥чний спос≥б його визначенн¤, ¤кий став уже в≥домим з оприлюднених наукових розробок або ще нев≥домий, але рекомендуЇтьс¤ консультантами попередницько-впроваджувальноњ орган≥зац≥њ чи спец≥ал≥стами у ц≥й галуз≥ в≥дпов≥дноњ управл≥нськоњ структури п≥дприЇмства (м≥н≥стерства, ком≥тета, чи ≥ншого державного органа влади). як≥сна характеристика ефективност≥ певних груп соц≥альних заход≥в повинна передбачати б≥льш-менш детальний опис њњ реального (можливого) впливу на результативн≥сть виробництва ≥ життЇд≥¤льн≥сть населенн¤ (його окремих верств). «а ≥нших р≥зних умов результати к≥льк≥сного вим≥рюванн¤ соц≥альноњ ефективност≥ треба до-повнювати ¤к≥сними характеристиками заход≥в, що впливають на нењ, ≥ на ц≥й п≥дстав≥ формулювати загальн≥ висновки щодо њњ р≥вн¤ ≥ динам≥ки.

≤≤≤.  ласиф≥кац≥¤ чинник≥в зростанн¤ ефективност≥ виробництва.

≤≤≤. 1.  ласиф≥кац≥¤ суттЇвих характеристик.

–≥вень економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ ефективност≥ виробництва залежить в≥д чисельних чинник≥в, що њњ визначають. ” звТ¤зку з цим дл¤ практич-ного розвТ¤занн¤ завдань управл≥нн¤ ефективн≥стю важливого значенн¤ набуваЇ класиф≥кац≥¤ чинник≥в њњ зростанн¤. ”с≥ чинники доц≥льно кла-сиф≥кувати за обмеженою к≥льк≥стю групувальних ознак, що спри¤Ї виз-наченн¤ головних напр¤мк≥в ≥ шл¤х≥в п≥двищенн¤ ефективност≥ вироб-ництва (продуктивност≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства).

 ласиф≥кац≥¤ великоњ р≥зноман≥тност≥ чинник≥в зростанн¤ ефектив-ност≥ (продуктивност≥) може зд≥йснюватись за трьома ознаками: 1) ви-дами витрат ≥ ресурс≥в (джерелами п≥двищенн¤); 2) напр¤мками розвитку ≥ удосконаленн¤ виробництва; 3) м≥сцем реал≥зац≥њ у систем≥ управл≥нн¤ виробництвом (рис. 4).

√рупуванн¤ чинник≥в за першою ознакою уможливлюЇ досить ч≥тке визначенн¤ джерел п≥двищенн¤ ефективност≥: зростанн¤м продуктив-ност≥ прац≥ (економ≥¤ витрат ж≥воњ прац≥), зниженн¤ фондом≥сткост≥ (ка-п≥талом≥сткост≥) ≥ матер≥алом≥сткост≥ продукц≥њ, пол≥пшенн¤ використан-н¤ природних ресурс≥в. јктивне використанн¤ перел≥чених джерел п≥д-вищенн¤ ефективност≥ виробництва передбачаЇ зд≥йсненн¤ комплексу за-ход≥в, ¤к≥ за своњм зм≥стом характеризують основн≥ напр¤мки розвитку ≥ удосконаленн¤ виробництва (друга ознака групуванн¤ чинник≥в). ¬из-начальними напр¤мками Ї перш за все прискоренн¤ темп≥в науково-тех-н≥чного ≥ орган≥зац≥йного прогресу (створенн¤ нових ≥ удосконаленн¤ ≥с-нуючих технолог≥й, конструкц≥йних матер≥ал≥в, засоб≥в прац≥ ≥ к≥нцевоњ продукц≥њ; механ≥зац≥¤ ≥ автоматизац≥¤ виробничих процес≥в; запровад-женн¤ прогресивних метод≥в ≥ форм орган≥зац≥њ виробництва ≥ прац≥; по-бутова ≥ регулюванн¤ ринкового механ≥зму господарюванн¤).

ѕрактично б≥льш важливою сл≥д вважити класиф≥кац≥ю чинник≥в ефективност≥ за м≥сцем реал≥зац≥њ у систем≥ управл≥нн¤ виробництвом (трет¤ ознака групуванн¤ чинник≥в), особливо виокремленн¤ з них двох категор≥й чинник≥в Ц внутр≥шн≥х (внутр≥виробничих) ≥ зовн≥шн≥х (народ-ногосподарських), а також под≥л сукупност≥ внутр≥шн≥х чинник≥в на так зван≥ Утверд≥ чинникиФ ≥ УмТ¤к≥ чинникиФ ( ласиф≥кац≥¤ внутр≥шн≥х чинник≥в на Утверд≥Ф ≥ УмТ¤к≥Ф природно Ї досить умовною ≥ незвичною, але широко в≥домою ≥ використовуваною на п≥дприЇмствах заруб≥жних крањн. Ќазви Утверд≥Ф ≥ УмТ¤к≥Ф чинники запозичен≥ з англ≥йськоњ компТютерноњ технолог≥њ в≥дпов≥дно до ¤коњ сам компТютер називаЇтьс¤ Утвердим товаромФ, а програмне забезпеченн¤ Ц УмТ¤ким товаромФ. ѕри цьому Утвердими чинникамиФ позначають таки з них, що можна вим≥р¤ти ≥ мають ф≥зичн≥ параметри, а УмТ¤кимиФ Ц т≥, ¤к≥ не можна в≥дчути ф≥зично, проте мають не аби ¤ке значенн¤ дл¤ економ≥чного управл≥нн¤ виробництвом (наприклад, ≥нформац≥¤, знанн¤ ≥ квал≥ф≥кац≥¤ кадр≥в, методи ≥ системи орган≥зац≥њ р≥зних процес≥в тощо).

≤≤≤. 2. Ќапр¤мки д≥њ ≥ використанн¤.

ћожлив≥ напр¤мки реал≥зац≥њ внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х чинник≥в п≥д-вищенн¤ ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥ п≥дприЇмства) не одна-ков≥ за ступенем д≥њ (впливу), використанн¤ ≥ контролю. “ому дл¤ прак-тики господарюванн¤, кер≥вник≥в ≥ в≥дпов≥дних спец≥ал≥ст≥в (менеджер≥в) п≥дприЇмств важливим Ї детальне знанн¤ масштаб≥в д≥њ, форм контролю ≥ використанн¤ найб≥льш ≥стотних внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шних чинник≥в на р≥зних р≥вн¤х управл≥нн¤ виробництвом. ѕ≥дприЇмство може ≥ повинно пост≥йно контролювати процес використанн¤ внутр≥шн≥х чинник≥в шл¤-хом розробки ≥ посл≥довного зд≥йсненн¤ власноњ програми п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва, а також врахувати вплив на нењ зовн≥шних чинник≥в Ц економ≥чноњ соц≥альноњ пол≥тики держави, д≥¤льност≥ нац≥-ональних ≥нституц≥йних орган≥зац≥й розвитку ≥нфраструктури ≥ структур-них зм≥н у сусп≥льств≥.

“ехнолог≥¤. “ехнолог≥чн≥ нововведенн¤, особливо сучасн≥ форми ав-томатизац≥њ ≥ ≥нформац≥йн≥ технолог≥њ справл¤ють чи не найб≥льш ≥стот-ний вплив на р≥вень ≥ динам≥ку ефективност≥ виробництва. «а принципом ланцюговоњ реакц≥њ вони викликають суттЇв≥ зм≥ни в техн≥чному р≥вн≥ ≥ продуктивност≥ технолог≥чного устаткуванн¤, методах ≥ формах орган≥за-ц≥њ трудових процес≥в, п≥дготовц≥ ≥ квал≥ф≥кац≥њ кадр≥в тощо.

”статкуванн¤. ÷ьому чинников≥ належить одне з пров≥дних м≥сць у програм≥ п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва. «ростанню продук-тивност≥ д≥ючого устаткуванн¤ спри¤ють належна орган≥зац≥¤ ремонтно-техн≥чного обслуговуванн¤, оптимальн≥ сроки експлуатац≥њ, забезпеченн¤ необх≥дноњ пропорц≥йност≥ в пропускн≥й спроможност≥ технолог≥чно звТ¤заних його груп (одиниць), ч≥тке плануванн¤ завантаженн¤ у час≥, п≥двищенн¤ зм≥нност≥ роботи, скороченн¤ внутр≥шньозм≥нних витрат робочо-го часу тощо.

“аблиц¤ 3[6]. ≤нтегрована модель чинник≥в ефективност≥ виробництва (продуктивност≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства ¤к виробничо-економ≥чноњ системи).

1 2 3 4 5 6 Ќазва: ≤нтегральна ефективн≥сть д≥¤льност≥ п≥дприЇмства ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (3499 прочитано)