ћатер≥али ≥ енерг≥¤. ѕроблема економ≥њ њ зменшенн¤ споживанн¤ сировини, матер≥ал≥в, енерг≥њ повинна бути п≥д пост≥йним контролем в≥д-пов≥дних спец≥ал≥ст≥в п≥дприЇмств з матер≥алом≥стким ≥ енергом≥стким виробництвом. Ќагальне завданн¤ ресурсозбереженн¤ на таких п≥дпри-Їмствах може позитивно розвТ¤зуватись шл¤хом запровадженн¤ малов≥д-ходноњ та безв≥дходноњ технолог≥њ, зб≥льшенн¤ виходу корисноњ продукц≥њ чи енерг≥њ з одиниц≥ використовуваного матер≥алу, використанн¤ деше-вих ≥ низькосортних вид≥в сировини, п≥двищенн¤ ¤кост≥ матер≥ал≥в за до-помогою первинноњ обробки, зам≥на ≥мпортних сировини ≥ матер≥ал≥в ма-тер≥альними ресурсами в≥тчизн¤ного виробництва, рац≥онал≥зац≥¤ управ-л≥нн¤ виробничими запасами ≥ розвитку ефективних джерел постачанн¤.

¬ироби. —ам≥ продукти (вироби), њх ¤к≥сть та дизайн також Ї важли-вими чинниками ефективност≥. ќстанн¤,тобо дизайн, повинна корелю-вати з так званою корисною варт≥стю, тобто т≥Їю сумою, ¤ку покупець готовий заплатити за вир≥б в≥дпов≥дноњ ¤кост≥. ѕередов≥ п≥дприЇмства пост≥йно контролюють вт≥ленн¤ своЇњ техн≥чноњ переваги у конкретних виробах, що користуютьс¤ великим попитом на ринку. ѕроте дл¤ дос¤гненн¤ високоњ продуктивност≥ п≥дприЇмства просто корисност≥ товару недостатньо. ѕропонован≥ п≥дприЇмством дл¤ продажу вироби повинн≥ по¤витись на ринку у потр≥бному м≥сц≥, у потр≥бний час ≥ за розсудливою ц≥ною. ” звТ¤зку з цим п≥дприЇмство мусить сл≥дкувати за тим, щоб не виникало бодай найменших орган≥зац≥йних ≥ економ≥чних барТЇр≥в м≥ж виробництвом ≥ окремими стад≥¤ми маркетингу.

ѕрац≥вники. ќсновним джерелом ≥ визначальним чинником зрос-танн¤ ефективност≥ виробництва (д≥¤льност≥ п≥дприЇмства) Ї прац≥вники Ц кер≥вники, п≥дприЇмц≥, спец≥ал≥сти, роб≥тники. ѕродуктивн≥сть њх прац≥ багато в чому визначаЇтьс¤ методами, техн≥кою, особистим ум≥нн¤м, знанн¤ми, в≥дношенн¤м до прац≥ та зд≥бн≥стю виконувати ту або ≥ншу роботу. ƒ≥лов≥ ¤кост≥ прац≥вник≥в найб≥льш повно можуть про¤вл¤тис¤ в умовах функц≥онуванн¤ на п≥дприЇмств≥ потужного ≥ гнучкого мотива-ц≥йного механ≥зму. ѕродуктивн≥сть прац≥ буде зростати тод≥, коли кер≥в-ництво п≥дприЇмства матер≥ально ≥ морально заохочуЇ до використанн¤ творчих зд≥бностей ус≥х категор≥й прац≥вник≥в, про¤вл¤Ї ≥нтерес до њх особистих проблем життЇд≥¤льност≥, спри¤Ї створенню ≥ п≥дтриманню благоприЇмного соц≥ального м≥крокл≥мату, у межах своњх повноважень ≥ можливостей п≥дприЇмства зд≥йснюЇ соц≥альний захист людей, гарантуЇ њх зайн¤т≥сть тощо.

ќрган≥зац≥¤ ≥ системи. ™дн≥сть трудового колективу, рац≥ональ-н≥сть у делегуванн≥ в≥дпов≥дальност≥ ≥ нормах керованост≥ в≥днос¤тьс¤ до принцип≥в доброњ орган≥зац≥њ справ на п≥дприЇмств≥, що забезпечують не-обх≥дну спец≥ал≥зац≥ю ≥ координац≥ю виробничих ≥ управл≥нських проце-с≥в ≥, отже, вищий р≥вень ефективност≥ (продуктивност≥) д≥¤льност≥. ќд-н≥Їю з причин недостатньоњ продуктивност≥ п≥дприЇмства ¤к складноњ ви-робничо-економ≥чноњ системи Ї занадто жорстка њњ орган≥зац≥йна струк-тура, надм≥рне в≥докремленн¤ п≥дрозд≥л≥в за профес≥йними групами або функц≥¤ми. “ому система повинна бути динам≥чною ≥ гнучкою, пер≥-одично реорган≥зованою у в≥дпов≥дност≥ з новими завданн¤ми, що поста-ють перед п≥дприЇмством при зм≥н≥ ситуац≥њ.

ћетоди роботи. Ѕ≥льш досконал≥ методи роботи в умовах пе-реважанн¤ трудом≥стких процес≥в стають достатньо перспективними дл¤ зростанн¤ продуктивност≥. Ќаукова орган≥зац≥¤ роботи у вс≥х п≥дрозд≥лах п≥дприЇмства мусить зробити ручну працю б≥льш продуктивною за раху-нок удосконаленн¤ способ≥в виконанн¤ трудових операц≥й, застосову-ваних механ≥зм≥в та ≥нструмент≥в, орган≥зац≥њ робочих м≥сць. ƒл¤ удос-коналенн¤ метод≥в прац≥ на п≥дприЇмств≥ дуже важливим Ї пост≥йний анал≥з трудових операц≥й ≥ використанн¤ робочого часу, систематична атестац≥¤ робочих м≥сць, узагальненн¤ ≥ використанн¤ нагромадженого на ≥нших спор≥днених п≥дприЇмствах позитивного досв≥ду, орган≥зац≥¤ навчанн¤ р≥зних категор≥й прац≥вник≥в прогресивним прийомам прац≥, усуненн¤ непотр≥бноњ (зайвоњ) роботи ≥ виконанн¤ корисноњ з меншими витратами сили, часу ≥ кошт≥в.

—тиль управл≥нн¤. «начний (за де¤кими оц≥нками Ц переважний) внесок у зростанн¤ ефективност≥ (продуктивност≥) виробництва може за-безпечувати сучасна добре орган≥зована система управл≥нн¤, п≥д контро-лем ¤коњ знаход¤тьс¤ ресурси ≥ результати д≥¤льност≥ п≥дприЇмства. —кладовою частиною такоњ системи Ї стиль управл≥нн¤ Ц типовий УмТ¤-кийФ чинник п≥двищенн¤ ефективност≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.  ожен кер≥вник, п≥дприЇмець чи менеджер п≥дприЇмства мусить знати, що аб-солютно досконалого стилю управл≥нн¤ дл¤ ус≥х випадк≥в не ≥снуЇ. «а-гальна ефективн≥сть д≥¤льност≥ п≥дприЇмства залежить в≥д того, коли, де, ¤к ≥ по в≥дношенню до кого застосовуЇтьс¤ в≥дпов≥дний стиль управл≥н-н¤. ¬≥домо, що стиль управл≥нн¤, в ¤кому поЇднан≥ профес≥йна компетен-тн≥сть, д≥ловит≥сть ≥ висока етика взаЇмов≥дносин м≥ж людьми, впливаЇ практично на ус≥ види ≥ напр¤мки д≥¤льност≥ п≥дприЇмства. ¬≥д нього залежить, в ¤к≥й м≥р≥ враховуютьс¤ зовн≥шн≥ чинники зростанн¤ ефективност≥ виробництва на тому чи ≥ншому п≥дприЇмств≥.

ћаксимально можливого впливу внутр≥шн≥х (УтвердихФ ≥ УмТ¤кихФ) чинник≥в на р≥вень ефективност≥ виробництва можна дос¤гти лише при забезпеченн≥ необх≥дноњ комплексност≥ њх використанн¤, узгодженост≥ взаЇмод≥њ у час≥ ≥ простор≥. Ќаприклад, можна використовувати найно-в≥ш≥ технолог≥њ ≥ устаткуванн¤, але продовжувати застосовувати застар≥л≥ форми орган≥зац≥њ прац≥ або мати на п≥дприЇмств≥ недостатньо п≥дготов-лен≥ кадри. «розум≥ло, що у такому випадку позитивних зрушеннь у ефективност≥ виробництва не станетьс¤.

Ќа р≥вень продуктивност≥ кожного окремого п≥дприЇмства безпосе-редн≥й чи непр¤мий вплив справл¤ють зовн≥шн≥ чинники ефективност≥ виробництва. ѕроте сам≥ п≥дприЇмства не можуть активно њх контролю-вати. ќсь чому ц≥ чинники сл≥д знати ≥ вивчати, зрозум≥ти њх д≥ю (вплив) ≥ приймати до уваги при розробц≥ (плануванн≥) ≥ зд≥йсненн≥ програм п≥д-вищенн≥ ефективност≥ виробництва на п≥дприЇмствах. ” звТ¤зку з цим стаЇ очевидною необх≥дн≥сть суттЇвоњ характеристики ≥ окресленн¤ нап-р¤мк≥в д≥њ окремих зовн≥шн≥х чинник≥в ефективност≥ (продуктивност≥).

ƒержавна пол≥тика. «д≥йснювана державою (ур¤дом) економ≥чна ≥ соц≥альна пол≥тика ≥стотно впливаЇ на ефективн≥сть сусп≥льного вироб-ництва через: практичну д≥¤льн≥сть ур¤дових установ ≥ державних струк-тур; р≥зноман≥тн≥ види законодавства; ф≥нансов≥ заходи ≥ стимули (подат-ки, тарифи, ф≥нансова п≥дтримка великих науково-техн≥чних ≥ виробни-чих проект≥в, ф≥нансуванн¤ соц≥альних програм, регулюванн¤ процент-них ставок дл¤ кредит≥в); установлюван≥ та контрольован≥ економ≥чн≥ правила ≥ нормативи (регулюванн¤ доход≥в ≥ оплати прац≥, контроль за ц≥нами, л≥цензуванн¤ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ тощо); створенн¤ ринковоњ, виробничоњ ≥ соц≥альноњ ≥нфраструктури; макроеконом≥чн≥ структурн≥ зм≥ни; програми роздержавленн¤ власност≥ ≥ приватизац≥ю державних п≥дприЇмств; комерц≥ал≥зац≥ю орган≥зац≥йних структур неви-робничоњ сфери тощо. –озвиток економ≥ки ”крањни, економ≥чн≥ в≥дноси-ни м≥ж окремими п≥дприЇмствами ≥ орган≥зац≥¤ми, м≥ж п≥дприЇмствами ≥ державою зд≥йснюютьс¤ зараз р¤дом визначальних у ц≥й галуз≥ закон≥в (зокрема про п≥дприЇмництво в ”крањн≥, про власн≥сть, про п≥дприЇм-ництво, про оподаткуванн¤ п≥дприЇмств, про оплату прац≥ та ≥нш≥), ос-новн≥ положенн¤ ¤ких кер≥вникам ≥ спец≥ал≥стам п≥дприЇмств треба доб-ре знати ≥ спиратис¤ на них у своњй практичн≥й д≥¤льност≥.

≤нституц≥йн≥ механ≥зми. ќск≥льки ефективн≥сть виробництва, ¤к уже зазначалос¤, залежить в≥д багатьох чинник≥в Ц внутр≥шн≥х ≥ зовн≥ш-них (по в≥дношенню до п≥дприЇмства), не перес≥чним завданн¤м держави Ї створенн¤ не лише на нац≥ональному р≥вн≥, не лише в≥дпов≥дних еко-номчних, соц≥альних, пол≥тичних ≥ законодавчих, але й орган≥зац≥йних умов п≥двищенн¤ продуктивност≥ виробничо-економ≥чних систем. “ак≥ умови зокрема забезпечуютьс¤ шл¤хом заснуванн¤ ≥ пост≥йного функц≥-онуванн¤ на нац≥ональному, рег≥ональному чи галузевому р≥вн¤х спец≥-альних ≥нституц≥йних механ≥зм≥в Ц орган≥зац≥њ (досл≥дно-впроваджуваль-них ≥ навчальних центр≥в, ≥нститут≥в, асоц≥ац≥й), д≥¤льн≥сть ¤ких зор≥Їн-тована на: визначенн¤ ≥ розвТ¤занн¤ основних проблем п≥двищенн¤ ефек-тивност≥ (продуктивност≥) р≥зних виробничо-економ≥чних систем ≥ еко-ном≥ки в ц≥лому; практично реал≥зац≥ю стратег≥њ ≥ тактики розвитку на-родного господарства, зд≥йснюваних на в≥дпов≥дних р≥вн¤х управл≥нн¤; п≥дготовки (переп≥дготовки, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ менеджер≥в ≥ ≥нших кадр≥в) дл¤ ринковоњ економ≥ки. «араз у св≥т≥ нараховуЇтьс¤ б≥л¤ 150 на-ц≥ональних ≥ рег≥ональних центр≥в, ≥нститут≥в ≥ асоц≥ац≥й по продуктив-ност≥ ≥ управл≥нню. «окрема у св≥товому товариств≥ в≥домими ≥ визнани-ми Ї японський центр продуктивност≥, ÷ентр продуктивност≥ ‘–Ќ,  а-надський центр ринку прац≥ ≥ продуктивност≥, јмериканський ≥нститут орган≥зац≥њ прац≥ ≥ виробництва. ¬ ”крањн≥ аналог≥чн≥ функц≥њњ виконуЇ ≤нститут стратег≥чних досл≥джень, ≤нститут економ≥ки промисловост≥, ћ≥жнародний ≥нститут менеджменту, ƒержавна академ≥¤ управл≥нн¤,  ≥њвський державний економ≥чний ун≥верс≥тет.

≤нфраструктура. ¬ажливою передумовою зростанн¤ ефективност≥ (продуктивност≥) виробництва на п≥дприЇмствах Ї достатн≥й р≥вень роз-витку ≥ активна д≥¤льн≥сть р≥зноман≥тних ≥нституц≥й ринковоњ, виробни-чоњ ≥ соц≥альноњ ≥нфраструктури. ¬ сучасних умовах ус≥ п≥дприЇмства у процес≥ своЇњ ≥новац≥йноњ, виробничоњ ≥ комерц≥йноњ д≥¤льност≥ не можуть обходитись без в≥дпов≥дних послуг ≥новац≥йних фонд≥в, товарно-сиро-винних б≥рж, б≥рж прац≥, фондових б≥рж, комерц≥йних банк≥в та ≥нших ≥нститут≥в ринковоњ ≥нфраструктури. Ќеаби¤кий безпосередн≥й вплив на результативн≥сть д≥¤льност≥ п≥дприЇмств, р≥вень ефективност≥ њх вироб-ництва в ц≥лому справл¤Ї належний розвиток ≥ високо¤к≥сне функц≥ону-ванн¤ виробничоњ ≥нфраструктури Ц комун≥кац≥й, транспорту, оптовоњ ≥ роздр≥бноњ торг≥вл≥, спец≥ал≥зованих ≥нформац≥йних систем тощо. «реш-тою чи не найб≥льш вир≥шальне значенн¤ дл¤ забезпеченн¤ динам≥чного ≥ ефективного розвитку ¤к сусп≥льного виробництва в ц≥лому так ≥ р≥зно-ман≥тних його ланок, включаючи головну з них Ц п≥дприЇмства, потужна ≥ розгалужена мережа орган≥зац≥йних структур ≥ система пост≥йно зд≥й-снюваних ними заход≥в, що у своњй сукупност≥ складають соц≥альну ≥н-фраструктуру. ” звТ¤зку з цим держав≥ ≥ в≥дпов≥дним њњ владним та уп-равл≥нським установам належить прид≥л¤ти особливу увагу розвитку ≥ п≥двищенню ефективност≥ р≥зноман≥тних заклад≥в осв≥ти, науки, куль-тури, систем житлово-комунального господарства ≥ побутового обслуго-вуванн¤ населенн¤, його над≥йного соц≥ального захисту.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ≤нтегральна ефективн≥сть д≥¤льност≥ п≥дприЇмства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (3499 прочитано)